Головна » Українська мова

Твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів, у художньому стилі

Мета: Навчити учнів створювати усні та письмові твори-роздуми; формувати вміння підпорядковувати висловлювання головній думці, використовувати мовні засоби зв’язку між реченнями в  тексті; розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення; прищеплювати вміння доводити власну думку, спростовувати помилкові твердження; виховувати любов до природи.

Хід уроку

I) Організаційний момент.

Психологічна налаштованість.

   «Чорна рука – біла рука».

Етюд із негативними емоціями.

Дітям пропонується уявити й зобразити спочатку «чорну руку», що готова до агресії, а потім, за сигналом, перетворити її на «білу руку», добру руку, ту, що може пожаліти.

Чи можуть негативні емоції приносити користь людям?

 

II) Мотивація навчальної діяльності.

Стратегія Прес-конференція

—Діти, навіщо, на вашу думку, треба вміти складати роздум?

—На яких уроках ви найчастіше маєте справу з текстом-роздумом?

—Де у повсякденному житті ми вдаємося до міркування?

 

III)Актуалізація опорних знань.

1.Коментар учителя

   Роздум — це зв′язний текст, що характеризує логічно послідовний ряд думок, міркувань, висновків на певну тему. Характерною ознакою тексту-роздуму є перебування речень у відношеннях причини й наслідку (обґрунтування, пояснення думки, висловленої в іншому реченні).

   Роздум зазвичай складається з трьох частин. Це:

1.Теза — частина, що містить думку, яку треба довести чи пояснити (вступ).

2.Докази — аргументуюча, пояснювальна.(основна частина).

     1.Для підтвердження основної думки слід добирати якомога більше вагомих доказів.

     2….

    3….

       3.Висновок (як правило, збігається з думкою, висловленою на початку    

    тексту).

   Спробуймо зобразити це графічно, прослухавши текст.

      Прислів’я та приказки — неоціненна скарбниця народної мудрості.

      Кожне покоління вносить у цю скарбницю нові коштовні діаманти, що збагачують культуру народу. Як витвір народного генія вони супроводжують людство від сивої давнини до наших днів.

      Прислів’я і приказки відображають багатоманітне життя народу. Наприклад: Праця чоловіка годує, а лінь марнує. Матір ні купити, ні заслужити.

      Отже, сила, мудрість і поетична краса прислів’їв та приказок – це вияв народного розуму й гумору, влучності й дотепності народного слова.

( За М. Пазяком)                                        

IV) Вивчення нового матеріалу.

    

     “Мікрофон ”

      1.Як довести, що висловлювання є роздумом

Робота з підручником.

 

2.Робота в парах.

1.Прослухайте оповідання. Спробуйте перейнятися настроєм його героїні та від її імені відновити хід її роздумів. Чому Зоя вибрала саме такий колір рукавичок?

Зелені рукавички.

      Сьогодні до класу прийшла нова учениця, Зоя. Батьки її приїхали в наше село з далекого північного краю.

      Зараз зима, лютують морози, Зоя прийшла в зелених рукавичках. Поклала їх у  коридорі, біля пальтечка.

      Хлопчики й дівчатка зустріли Зою привітно.

      Після уроків Зоя не знайшла зелених рукавичок. Її соромно було сказати своїм новим товаришам, що рукавички десь поділися. Невже їх хтось украв?

      Зоя прийшла додому мовчазна, задумлива. Надворі був мороз, і руки в неї замерзли, доки додому дійшла.

      Мама запитала:

     – Де ж рукавички, Зою?

Ой мамо, -  сказала Зоя, - йшла я через міст, підійшла до глибокого яру… скинула на хвилинку рукавички, вітер підхопив рукавички і поніс в яр…
Яка ти необережна, - з докором сказала мама. – добре, що в тебе є ще три пари рукавичок. Є зелені, червоні, білі.
Які ти одягнеш завтра?
Зелені, мамо.     

      За схемою Т довести, чи потрібно одягати саме зелені рукавички.

 

Слово в(Весна), б(Бу)ряк може писатися як з малої, так і з великої літери. Чому?

 

   V) Узагальнення вивченого матеріалу.

         Чуже — не твоє.

                           1.Доказ

                          2.Доказ

                          3……

 

VI) Домашнє завдання. Творча робота.

Скласти невеликий роздум на одну з тем:

1.Добрий не все каже, що знає, а злий не все знає, що каже.

2.Що робить людину великою.

3.Велика сила посмішки.

 VII) Авторське крісло. Творчі зразки.

 

Що робить людину великою.

Чомусь всі ми думаємо, що людину робить великою посада, яку вона обіймає. Але я думаю, що це помилка. Насправді, великою є людина, яка сумлінно і чесно виконує свій обов’язок. Найголовніше – щоб людина любила свою професію. Бо ж хто до чого сумлінно робить свою справу. А якщо всі з любов’ю будуть працювати, то жити будемо краще.

 Але, мабуть, перш за все, велич людини виявляється не в тому, ким вона є, а в тому, як вона ставиться до своїх товаришів, знедолених людей…

Велич людини в тому, що вона ніколи не зраджує своїх друзів, а, крім того, знаючи вади товаришів, любить їх такими, які вони є. А найвеличніша та людина, яка вміє визнавати і свої недоліки.

 

Велика сила посмішки.

      Посмішка… Велику силу має вона у нашому житті. Буває, посваришся з кимсь.

І так тяжко на душі. А коли помиришся – обов’язково усміхнешся. І наче гори звалились… Відкритий погляд і усмішка – це вже настрій. З людиною хочеться спілкуватися. Віриш у її доброзичливість. А коли хтось погляне на тебе спідлоба – неприємно стає на душі.

      Але усмішки бувають різні. Та щира усмішка – то твій друг.


Теги: Гунько Л.П., твір
Навчальний предмет: Українська мова
Переглядів/завантажень: 1300/36


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar