| Головна » Українська мова |
Січень січе, Лютий лютує, Березень плаче, Квітень квітує, Травень під ноги стелить травицю, Червень складає сіно в копиці. Липень медовий бджілок чарує, Серпень чудовий булки даруює, Вересень трусить груші в садочку, Жовтень гаптує клену сорочку, Йде листопад - застеля килими, Грудень приходить - початок зими... літературні твори; мистецькі твори(живопис, музика); спостереження за життєвими ситуаціями та природою. вибір теми; формулювання основної думки; вибір заголовка. мовний стиль(науковий, художній, публіцистичний); тип висловлювання(опис, роздум , розповідь); жанр (оповідання, замітка, повідомлення). Епіграф; Цитати з літературних творів; Прислів’я , афоризми, пов’язані з основною думкою твору. Весна Що вище сонце – довші дні. Зима ховається в барлогу, А я сестрі своїй весні Встеляю травами дорогу. Ще не прокинусь ліс від сну, Ще ручаї стежки вивчають, А вже берізоньки весну Пташиним співом зустрічають . Березень березовим віником зиму вимітає, весну в гості припрошає. Березень з водою, квітень з травою, а травень з квітами. Весна днем красна. У весняну погоду і смутний веселим буває. Весна багата на квіти , а хліба в осені позичає. Встала весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила. І на полі жайворонок, Соловейко в гаї Землю убрану весною, Вранці зустрічають. Т.Шевченко Встала весна ЯКА ПОРА? Все у зелені довкола: Пасовище, і поле. Мчать Струмочки до ріки, Ліплять Гнізда ластівки. І в сороки новина, Сповіщає всіх вона: Наближається ВЕСНА! Рання весна – ознака того, що влітку буде багато негожих днів. Якщо весна була маловітряна, то і літо буде сухе. Сонце по діброві ходить ,як лисичка. Котики вербові жмурять жовті вічка. Вже не хочуть спати, хоч і трішки сонні. Гріють лапенята на яснім осонні. Котики вербові Прикмети весни Анатолій Камінчук Літо Теплий, довгий-довгий день, Повна миска черешень, Достигає жовтий колос, Демонструє коник голос, І суничка дозріває — То коли це все буває? Наталія Забіла Що влітку вродить, то в зимі пригодиться. Готуй сани влітку, а воза взимку. Хто влітку не ледарює, той взимку біди не чує. Хмари зачепилися за гай – буде грибів урожай. Я у лісі була Я у лісі була - полуниць принесла. Білку думала спіймати, та вона утекла. Я у лісі була – Два грибки принесла. Більше думала набрати, та знайти не могла. Я у лісі була – там віночок сплела. Навіть вовка не боялась, а всі кажуть мала. Андрій М’ястківський ЯКА ПОРА? В небі Ластівка летить, З вітром Листя шелестить, Воду п’є лелека. Сонце палить. Спека. Дозріває жито. Яка пора? ЛІТО. Прийшло літко – Золотокіпко, Зазолотилось, на зелененький колосочок задивилось: А в житнього колосочка Зеленесенька сорочка, Глянь! – Глянуло сонечко Золотим очком - позолотило сорочечку колосочку. А в житнього колосочка золотесенька сорочка, Бач ? Валентина Козак Марія Познанська Літній ранок Джмелі спросоння – буц лобами, Попадали, ревуть в траві. І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові. Повільне сонце на тумані до проса випливло з води, Де на пташинім щебетанні послався малиновий дим. Микола Вінграновський Зацвіла шипшина – почалося літо. Увечері голосно цвіркочуть коники – добру погоду. Рясно вродила малина – буде тепле літо. Зранку у пилюці купаються горобці – по обіді буде дощ. Рум'яний вечір і сірий ранок – на хорошу погоду. Багато ягід на горобині – осінь буде дощовою. Я – завершальний місяць літа. Мені в цей час – не заважай. Не можу й хвильки відпочити – Спішу зібрати урожай. Колись жита серпом косили, Від того й Серпнем звуть мене. Тепер комбайни мчать стосилі, Їх дядько Серп не дожене. СЕРПЕНЬ Марія Познанська Осінь Ліна Костенко Здивовані квіти Тихо осінь ходить гаєм. Ліс довкола аж горить. Ясен листя осипає. Дуб нахмурений стоїть Надія Приходько Жовтень Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання. По садах пустинних їде Гордовито осінь жовтокоса на баскім коні. В`яне все навколо, де пройдуть копита, золоті копита чорного коня. Володимир Сосюра Осінь Якщо виросли шишки на ялинах знизу – на ранні морози, а зверху – на ранній кінець зими. Швидкий дружний падолист - на сувору зиму. Багато грибів восени – чекай неврожаю. Уже зоря золоторога, де полинами зацвіло, кладе на огненні пороги Своє сивіюче крило. На тротуарах не лілеї й не лебединий в небі крик ,- дзвінка безодня над землею Чолом задуманим горить. В поля з пахучої долоні червінці осінь просіва... А десь біжать залізні коні І пахне холодом трава. Володимир Сосюра Сплячі вітри Тихенько йди стежиною Повз липи, явори – Згорнулись під сосниною Калачиком вітри. Постелі мох їм вистелив – Поспіть собі, буйні! Мов немовлята приспані, Сопуть вони у сні. Але якщо наступиш ти На їх пухнастий хвіст, Вони ураз, насупившись, Встають на повний зріст. Встають ще сонні й зосліпу Гудуть на всі лади... Хай сплять вітри між соснами, Гляди ж не пробуди. Йосип Курлат ЯКА ПОРА? В зеленім лісі Побував Якийсь художник – і поволі Дерева Перефарбував У золотисто жовтий колір. – Ти хто такий? – я здивувавсь‚ – Чому тебе не бачив досі? – То придивися‚ – хтось озвавсь‚ – І ти тоді побачиш ОСІНЬ. Марія Познанська БЕРЕЗОВИЙ ЛИСТОЧОК Зима Лягла зима, і білі солов’ї Затьохкали Холодними вустами. В холодні землі взулися гаї. І стали біля неба як стояли. Скоцюрбивсь хвіст дубового листа, Сорока з глоду водить небо оком, І вітер пише вітрові листа, Сорочим оком пише білобоко. Микола Вінграновський Ліна Костенко Дзвенять у відрах крижані кружальця. Село в снігах, і стежка ані руш. Старенька груша дихає на пальці, їй , певно, сняться повні жмені груш. Їй сняться хмари і липневі грози, Чиясь душа, прозора, при свічі. А вікна сплять, засклив мороз їм сльози. У вирій полетіли рогачі. – Я народивсь на Рік Новий, Люблю мороз і сніг, І тчу я килим Зимовий Дарунок мій для всіх. Я холод не послаблюю, З Хурделицями мчу, Морозом, Наче шаблею, Січу! Січу! Січу! СІЧЕНЬ Марія Познанська Із братом Січнем схожі ми, Хоча і не близнята. Без нас не буде і зими, Як нас без мами й тата. Зима відходить. Їй Сліди я замітаю вчасно! Лечу – туди, біжу – сюди, Тому й лютую часто. ЛЮТИЙ Марія Познанська Сипле, сипле сніг, Криє переліг, Білим килимом Лягає Аж під наш поріг. Легкий білий пух, Наче той кожух, Криє землю, щоб не знала Стужі й завірюх. Тишина кругом. Спи спокійним сном, Заки збудешся Весною З рутяним вінком. Зимою Богдан Лепкий Прикмети зими Хмари йдуть низько – до відлиги. Удосвіта іній вкрив дерева - вдень не йтиме сніг. Лунко потріскує лід – на міцний мороз. Снігурі прилітають у грудні – зима очікується сувора. Яскраві зірки взимку – на мороз. Глибокий сніг узимку – на дощове літо. Білі гуси летять над лугами, в синім небі біліють снігами, в синім небі хмарками зникають, довго-довго їх очі шукають. Білі гуси на озеро впали, тихі води кругом розгойдали... Розцвіли, як купави великі... Довго-довго їх чуються крики. Навмивалися, накупалися, нагойдалися, нагулялися. Закричали, знялись і полинули, тільки пір'я на спогад покинули. Олександр Олесь БІЛІ ГУСИ ЛЕТЯТЬ НАД ЛУГАМИ... Зимова днина така: сюди тень, туди тень – та й минув день. На полях сніг хвилястий – будуть хліба рясні. Багато інею зимою – на врожай. В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз. Зима літо годує. Бажаємо натхнення у роботі над твором! Автор: учитель української мови та літератури Стояк Т.М. Використані матеріали: Ресурси Інтернет. Добірки поетичних творів О.Олеся, Т.Шевченка, Б.Лепкого, Л.Костенко, М.Вінграновського, В.Сосюри та ін.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |