Головна » Українська мова

Письмовий твір-опис тварини за власними спостереженнями в художньому стилі

Мета: Навчити учнів складати опис тварини за власним спостереженням; розвивати образне мислення спостереженням; творчу уяву; вчити грамотно оформляти текст, дотримуючись особливостей типу мовлення (опис); формувати навички самоконтролю й самоперевірки; виховувати любов до природи рідного краю, бажання берегти і любити рідну землю.

Хід уроку:

На голові у дитини маска будь-якої тварини: зайчика, ведмедя, лисички, білочки.

      Учень повинен передати характер тварини, прочитавши один і той же   

  самий віршик.

  Прийшла до нас бабуся

  У білому кожусі.

  Поля причепурила —

  Пухнастим снігом вкрила.

  Відгадайте, хто вона,

  Бабусенька чарівна.

                                            Або

  Йде зима в поля, гаї,

  Ми вже бачили її.

  В неї сніг та хуртовина,

  Довга ніч, коротка днина.

 

  1.Спробуйте здогадатися, кого ми сьогодні будемо описувати.

      Оці ось…малі на землі, та вони вельми мудрі: мурашки — не сильний  

  народ, та поживу свою заготовляють влітку; борсуки — люд не сильний, та   

  в скелі свій дім вони ставлять.

                                      Біблія. Книга Приповістей Соломонових.

 

  Я розумію вас, звірята і рослини,

  Я чую, як шумлять комети і зростають трави.

  Антонич теж звіря, сумне і кучеряве.

                                        Б.І.Антонович.

    Любіть травинку і тваринку,

    І сонце завтрашнього дня.

                                           Л.Костенко.

 

     —Як ви розумієте подані вище вислови?

     —Чому ми називаємо тварин братами нашими меншими?

 

  II) Мотивація навчальної діяльності.

  1.—Відгадайте загадки. Розкажіть, як ви знайшли відповіді?

    —За якими ознаками ви зрозуміли, про кого загадка?

 

   Глини на траві з відро —

   Вибудовує метро.

   На поверхні жить не звик

   Цей гарненький будівник.

 

    Обережна, спритна і вертка,

   Хитра мешканка ліска.

   Виглядає з-за смереки,

   Чи немає небезпеки

   Птахам знак дає білиця,

   Що на лови йде…

 

   Листочком опалим шарудить.

   Уночі полює, вдень — поспить.

   Доторкнись — то стане, ніби м’яч.

   Колеться в руках — хоч сядь та й плач.

   Має він голки без дірочок.

   Це усім відомий…

 

   Під водою ця тваринка

   Плаває, немов рибинка,

   А на березі — ти ба!

   Жвавим м’ячиком стриба.

   Це не рак, не красеня,

   А зелене …

 

   Без мотора, без коліс,

   А будиночок повіз.

   Збоку глянеш, як кораблик,

   А насправді білий…

   —Який тип мовлення використано у загадках?

   —Ви звернули увагу на те, що в загадках описані зовнішність і поведінка тварин?

 

Ґронування

  Учні складають ґроно відповідно до обраної тварини

  III) Актуалізація навчальної діяльності.

  1.Прес-конференція.

  —Пригадайте, що таке опис?

  —Які бувають описи? Якими є їх особливості? (Науковий і художній)

  —Чи часто трапляються тексти суто описового характеру?

  —З якою метою вживаються опис в текстах розповідях та роздумах?

  —У чому полягає особливість опису тварин?

  Коментар:

      В описі передаються ознаки тварини, які людина сприймає зором, слухом   

  або на дотик, описується зріст, розмір, масть, форма тулуба, очей, вух,   

  хвоста тварини, описується її вдача.

 

  2.До поданих іменників доберіть прикметники у переносному значенні,   

  утворені від назв птахів чи тварин.

  Життя, натура, характер, душа, впертість, серце, послуга.

  Довідка: собаче, лисяча, півнячий, заяча, осляча, лев′яче, ведмежа.

 

  —Чому на вашу думку, людські вчинки часто порівнюють із поведінкою   

  тварин?

 

  IV) Вивчення нового матеріалу.

  1.Ознайомлення з пам’яткою. “Як описувати тварину”

      У кожного учня на парті пам’ятка.

  Читання з позначками

  + — “знав”, - — “не знав”,! — “цікаво”

 

  —Порушена послідовність (змінити нумерацію абзаців)

  2.Робота з підручником.

  3.Описати птаха, використовуючи записані іменник із прикметником за   

  ознаками.

  Птах — свійський…;

  Голова — красива…;

  Хвіст — пишний…;

  Дзьоб — міцний…;

  Пір’я — барвисте…;

  Тулуб — витягнутий…;

  Лапи — довгі…;

 

     V) Узагальнення вивченого матеріалу.

    1.Скласти розповідь, увівши в неї опис песика і скориставшись опорними словами:

  1.Опорні слова: пудель, шерсть, довгі вуха, мордочка, носик.

  2.Опорні слова: колючки, хвостик ледве помітний, мордочка, лапки, носик,   

  тулуб.

  3.Опорні слова: лисеня, хутро, шийка, голова, носик, оченята, лапки.

 

  Творчі зразки.

Бабуся і дідусь подарували мені маленьке цуценятко – Джеську. Я давно мріяв саме про таке цуценя.

Йому було лише три тижні, і воно тільки-но розплющило оченята, тому виглядало дуже кумедно.

      Це був пудель. Невеличкий на зріст, мав сіро-голубу хвилясту шерсть, хвіст і довгі вуха – чорні і кудлаті.

      Найкумеднішою була Джесьчина мордочка: маленький прохолодний шкіряний носик, схожий на кнопку, і темні оченята, що нагадували намистинки.

      Сам песик був крихітний. Коли я хотів зігріти його, то носив на руках, а воно ховало мордочку в мою одежу.

      Коли Джеська грався чи бігав, то здавалося, що то котився вовняний клубочок.

      Із задоволенням цуценя пило молочко і їло спеціальну їжу для маленьких собак.

      Уже дев’ятий рік живе Джеська у нашому обійсті та охороняє наш спокій. Джеська – мій вірний друг.

 

У нашому малиннику оселився їжачок. А побачила його я випадково. На стежці лежав маленький клубочок, вкритий панциром, утиканим голками. Він не злякався, і я підійшла до нього зовсім близько.

      Їжак – єдина тварина, що досить близько підпускає людей до себе. Але не тому, що він такий хоробрий. Просто їжак недобачає, а більше посилається на нюх.

      Коли мене побачив, згорнувся в клубочок. А коли у їжачка страх минув, він випростався і я змогла розгледіти його довгуватий, округлий тулуб. Зверху вкритий важким колючим кожушком, а знизу світлою шерстю.

      У нього лапки такі коротенькі, що їх важко розгледіти. А як він кумедно бігає. Є у нього і хвостик, але він ледь помітний. Мордочка у тваринки  хитра, з маленьким зморшкуватим носиком. Очі чорні, мов вуглики, грайливі, а вушка маленькі. Коли до нього наближатися, він починає оукати. Ось такий гість живе у нашому малиннику.

 

Одного разу, гуляючи в полі, ми знайшли маленьке лисенятко. Воно

було дуже кумедне. Хвостик його був пухнастим, а вушка – завжди нашорошеними.

      Оленка взяла тремтячий клубочок на руки, погладила, і воно притулилось до неї, наче кошеня.

      Ми принесли його додому. Лисеня, швидко перебираючи лапками, забігло в куток. Але коли поклали біля нього блюдечко з молоком, воно спочатку несміливо, з острахом принюхалося., потім вигнуло спинку. Воно хвилювалося, що хтось може вихлебтати його їжу. Звірятко почало хлебтати із блюдечка. Язик у нього був довгеньким і гостреньким, із якимось чудернацьким гачком на кінчику. Воно було задоволене, бо під вусами з’явилася посмішка, очі солодко примружилися, а передні лапки в темних панчішках тремтіли. На зріст лисеня було таке, як маленька кішка. Лапки здавалися міцними, але тулуб був маленьким, і худеньким.

      Велика голова, з гострим носом і настороженими вухами, веселі, круглі оченята, мов ґудзики робили його дуже кумедним.

      Уранці мама його випустила, бо воно скавчало цілу ніч. Мабуть, шукало матусю.  

 

  VI) Підбиття підсумків уроку.

  Повернутися до початку уроку. Учні поділяться враженнями від уроку.

  Інтерв’ю.

  VII) Домашнє завдання.

Описати домашнього улюбленця.  


Теги: Гунько Л.П., твір
Навчальний предмет: Українська мова
Переглядів/завантажень: 1460/28


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar