| Головна » Зарубіжна література |
Мета: допомогти учням осягнути важливі етико - філософські питання, втілені в творі О.Вайльда; спонукати їх задуматись над ключовими проблемами; стимулювати творчі здібності, вміння аналізувати і узагальнювати; дослідити своєрідність трактування філософії життя, краси й насолоди в романі; виховувати найвищі моральні людські якості. Обладнання: портрет О.Вайльда, репродукцій картин „Джоконда" та „Незнайома", музичний супровід - Бетховен „Місячна соната", малюнок (обличчя Доріана - юнака та Доріана - старця). Тип: урок - дослідження. Епіграф: „ Справжня таємниця щастя - у пошуках краси." О.Вайльд Хід уроку І.Мотивація навчальної діяльності. I. Слово вчителя (під музичний супровід). Галерея портретів... Ще з епохи Відродження посміхається до нас Джоконда. Незнайома із глибини віків чарує своїм поглядом.... А що сталося з тими людьми, хто позував великим художникам? Від їхньої краси тільки й залишилися портрети, а самі вони канули у вічність, як писав Омар Хайям, перетворилися на глину. То що варта краса, якою наділяє людину Бог? Вона - тільки миттєвість порівняно із вічним мистецтвом, і тільки в ньому може залишити свій слід. Красу зовнішню - на портретах, в скульптурах; багатство душі - в поезії, прозі, у звуках музики. Музика проходить крізь століття і знаходить відголосок в наших душах. Кожен виконує її так, як розуміє, по - своєму. І хто знає, чи саме такою була та музика у хвилини, коли натхнення торкнулося генія. Лише він міг зіграти її так, як задумав. А інші, нехай і геніально виконують, зате вкладають в гру власну душу, не авторову. От і виходить, що кожен творить щось своє. Так буває і з словами, думками, фразами. Вони западають нам у душу, і вже ніщо не може стерти їх із нашої пам'яті. Вони здатні навіть змінити наше життя, адже слово може підтримати нас у скрутну хвилину, воно ж може і вбити. ІІ. Оголошення теми і мети уроку. Вчитель Сьогодні ми спробуємо осягнути душу роману О. Вайльда „Портрет Доріана Грея", зробити крок до себе. Ми поговоримо про етико - філософські проблеми життя, краси, насолоди, добра і зла, які розглядав письменник у своєму романі, прослідкуємо за розвитком конфлікту між етичними категоріями, бо твір О.Вайльда залишив глибокий слід в душах не одного покоління. Він заставляє душу здригнутися і забути враження від нього неможливо. (Запис до зошитів теми і мети уроку) Надто легко все вдається Доріану, йому можна позаздрити, але водночас ніхто не хотів би опинитись на його місці. Не все так просто в його житті, як здається спочатку. Коли зроблено перший крок назустріч спокусі, зупинитися дуже важко. А коли поряд опиняється така людина, як лорд Генрі, то і неможливо. - Яка тема роману? (Це історія життя і смерті молодого красеня Доріана Грея; історія його падіння.)
ІІІ. Актуалізація знань учнів. Вчитель: Зрозуміти інтелектуальні, філософські проблеми роману можуть лише філософи, тому я й пропоную вам сьогодні на уроці стати знавцями з питань філософії, юними літературними дослідниками. Робота в групах. Тож звернемося до групи учнів, які розробляли дослідження у визначенні понять краси й насолоди. Символічно назвемо цей етап уроку „Я і слово". Завдання для груп: I група: Краса - Яку роль в етико - естетичних теоріях О.Вайльда відіграє поняття „краса"? - Яке значення має краса в житті героїв? II група: Насолода - Що для вас означає поняття „насолода"? - Хто з героїв твору є ідеологом гедонізму? III група: Конфлікт роману - Визначити основний конфлікт роману „Портрет Доріана Грея?" - Як у теорії О.Вайльда співвідносяться поняття „КРАСА", „НАСОЛОДА", „МОРАЛЬ". Вчитель: Детальніше розібратись з темою уроку нам допоможе відповідь на запитання: - Як же конфлікт краси й моралі втілено в образах Доріана Грея та лорда Генрі? - Які життєві позиції займають наші герої? Людство у всі часи цікавило питання: „ У чому сенс життя? Що таке щастя? Яка краса важливіша зовнішня чи внутрішня?" Тож другий етап сьогоднішнього уроку умовно назвемо „Я і думка". IV група: - Пояснити життєву позицію лорда Генрі.
Бесіда з класом. - Яким був Доріан Грей на початку роману? (Юнак був дивовижно гарним, щось в його обличчі викликало довіру. В ньому відчувалась відвертість і чистота юності... Життя ще нічим не заплямувало цієї молодої душі). - Чи залишається таким Доріан до кінця роману? Чому?( Ні,бо на нього великий вплив має лорд Генрі. Доріан стає відголоском чужої мелодії.) - Як змінюється Доріан Грей під впливом лорда Генрі? (Змінюється коло захоплень... Змінюється поведінка... З'являються негативні риси характеру, які вбили Доріана...) У група: - Яку життєву позицію обрав для себе Доріан Грей? Слово вчителя. Як бачимо, Доріан Грей готовий продати душу за вічну красу. Проникаючись ідеями гедонізму, він морально деградує, скоює злочини і вбиває власну душу, совість, самого себе. Щоб поставити всі крапки над „і", запрошую вас до судової зали, де відбудеться суд над Доріаном Греєм.
Рольова гра: „ Суд над Доріаном Греєм". СУДДЯ. Всім встати, суд іде! Ввести підсудного! ЗАХИСТ. Він в залі, Ваша честь. СУДДЯ. Чому ж його я досі не побачив? ЗАХИСТ. Бо мій підзахисний бажає не з'являтись Панам присяжним. ОБВИНУВАЧЕННЯ. На публіку він грає знов. Вже нам знайомі ті сценічні жести. СУДДЯ. Вже годі. Починаємо нарешті, І прокурору надається слово. ОБВИНУВАЧЕННЯ. Хоч пан підсудний бачить нас не хоче, Та всі ми знаємо його в обличчя. Чарівна врода, що відома майже всім, Досягла знаменитості такої, Ну як, наприклад, Ейфелева вежа, Хеопса піраміда, чи - ще краще – Велика таємниця Атлантиди. Здається, славі цій нема кордонів, Але славетніші, ніж врода, стали Ті злочини, що скоїв наш підсудний, Серед яких не є найтяжчим вбивство. Найтяжчі є: загибель чистих душ, Властивість чорного страшного впливу І злука з чортом задля вічної краси. Гадаєте, це образ Сатани? А втім це був звичайненький юнак, Хіба що вроду мав, небачену у світі І забажав її навіки зберегти. За це згубив він тисячі людей, Приносячи з собою лиш нещастя. Пани присяжні! Він у вашій власті! Ви можете сьогодні, в цю годину Всю Землю врятувати від злочинця!
СУДДЯ. А зараз захисту я слово надаю. ЗАХИСТ. Послухайте мене, присяжне панство, Вся справа в тім, що мій підзахисний - безгрішний. ОБВИНУВАЧЕННЯ. Нічого собі! Що за новина! ЗАХИСТ. Я протестую! СУДДЯ. Я приймаю! ЗАХИСТ. Отже, продовжую промову. Містер Грей Був дійсно винятковим юнаком. Хто б з нас, присутніх, не хотів цього? Але його дитячі чисті мрії Потрапили під чорний вплив людський, І всі його наївні сподівання На службі стали у злочинності безбожній. Тому, шановне панство. Я благаю Помилування для Доіана Грея, Бо він не відав серцем, що творив.
ОБВИНУВАЧЕННЯ. Він прагнув насолоди і утіхи. ЗАХИСТ. Він був завжди, як немовля, дитина, Яку так легко скривдити! ОБВИНУВАЧЕННЯ. Однак! Такий нещасний, і водночас „скривдив" Десятки, сотні, тисячі людей!
СУДДЯ. Ця суперечка може протривати Не тільки день, але і тиждень, місяць, Тому я викликаю зараз свідків. Спитаєм тих, хто через сотні років Згадав цього героя таємницю.
СВІДОК1. Я вважаю, що таким, як Доріан Грей, немає місця в суспільстві. Ставши на шлях гедонізму, він забув про закони, за якими живе людство, забув про гуманне ставлення до людей. Це через нього вмирає невинна дівчина - Сибіл Вейн, це він вбиває художника, свого друга, це він шантажує Хіміка Алана Кемпбела і той знищує тіло Безіла Голуорда, А потім вчиняє самогубство. Він - потвора, а не людина!
СВІДОК 2. На мою думку, Доріана Грея можна виправдати. Адже Серед нас мало таких, хто прагне жити не за законами моралі, а за законами краси. Доріан скрізь шукає прекрасне, нехай то буде гарне жіноче обличчя або витвір справжнього мистецтва. Краса - вічна, вона поза мораллю, її треба плекати, зберігати, вшановувати, тоді вона врятує світ від бруду і занепаду. Але біда Грея в тому, що він втратив орієнтири краси і шукав її серед життєвого бруду. Вона і розквиталася з ним за це. ЗАХИСТ. Дозвольте перервати, Ваша честь. Сюди приїхав надзвичайний свідок, Якого я назву найголовнішим У цій заплутаній і темній справі! Я викликаю головного свідка! (Входить Автор) АВТОР. Я ось що хочу всім сказати: Якщо ви вже надумали судити, Судіть мене, бо хлопця цього доля Завжди лишалась у моїх руках. Увесь роман-то все моє життя: Лорд Генрі жив і мислив так, як я, Художник Безіл, як і я, страждав, А Доріан був зваблений гріхом, Яким і я був зваблений колись. Тому, якщо наважились судити, - Судіть мене, я з вироком погоджусь. СУДДЯ. Вам слово, Захист.
ЗАХИСТ. Справді я й не знаю,що говорити, Автор скрізь правий. А ви, Обвинувачення?
ОБВИНУВАЧЕННЯ. Не знаю, робіть, що хочете, Не протестую я.
СУДДЯ. Підсудний, встаньте. Хочемо вас бачить! Скажіть останнє слово, бо від нього Буде залежати ваше життя подальше. (Виходить Доріан Грей) ДОРІАН ГРЕЙ. Який сенс говорити академічним віршем, коли ціну слів ніхто в світі не знає? Який сенс шукати в мистецтві примітивне, якщо воно - чуже тут? Який сенс осуджувати і возвеличувати, коли знаєш, що судять - не на Землі? Як можна дивитись в дзеркало, якщо воно відображає не тебе? Як можна оцінювати людину, коли власна душа нічого не варта?.. Чому людину цінують лише за те, що і як вона зробила? Адже можна просто любити людину. Не за те, що вона є доброю, порядною або вродливою, а просто за те, що вона - є. Ось головний символ - розгадка буття. Людина прийшла на Землю не для того, щоб робити добро або грішити. Вона народилась, бо хотіла жити, жити так, як вона бажає. Це вже щось є. А це „щось" - є велика таємниця. Таємниця мистецтва життя. І я прийшов сюди не для отримання вироку або помилування, а для того, щоб ви мене помітили, роздивились і зрозуміли: я є звичайна людина. І я є. І так буде. Ось і все.
СУДДЯ. Іменем закону Великої Британії і всього людства Доріан Грей визнається винним у скоєнні ряду злочинів проти людей. Йому виноситься вирок: позбавлення прав людини, презирство і зневага з боку суспільства строком - на все життя.
IV. Закріплення вивченого матеріалу. Метод „Мікрофон". Лорд Генрі якось сказав Доріану: „Справжня таємниця щастя - у пошуку краси". Чому ж цей пошук не приніс щастя Доріану Грею? (Доріан не міг знайти красу, бо там, де він її шукав, краси не було. Краса не у відчуттях, не в насолоді і навіть не в мистецтві. Душа, совість, мораль повинні керувати людиною у пошуках і створенні краси. Отже, красу треба шукати в людині.) Чи врятує така краса світ?
V. Підсумки уроку. 1.Заключне слово вчителя. Таким чином, на прикладі життя Доріана Грея ми побачили, що коли орієнтиром краси стає лише зовнішня її оболонка, тілесна, і зовсім не враховується внутрішня її сутність, духовна, то це призводить до трагедії. Наші дослідження сьогодні довели, що намагання одержати насолоду ціною болю і життя інших людей ведуть до втрати духовних цінностей, морального і фізичного руйнування особистості. Не забувайте,що у пошуках і створенні справжньої краси повинен керувати дух, часткою якого є совість, яку і намагався знищити Доріан Грей, не знаючи, що саме вона і може привести його до ідеалу. Отже, краса-у гармонії духа і тіла! 2. Оцінювання роботи учнів.
VI. Домашнє завдання. 1. Міні - твір „ Вирок Доріану Грею" „Молитва за душу Доріана" 2.Зміни на портреті (аналіз) 3.Ілюстрації на тему: „Портрет - дзеркало душі".
ДОДАТКИ ДО УРОКУ
ДОСЛІДЖЕННЯ УЧНІВ
КРАСА Краса - це естетична категорія. Вона має декілька лексичних значень. 1.Властивість, якість гарного, прекрасного. 2.Оздоба, прикраса когось, чогось. 3.Гарна, приваблива зовнішність; врода. Головним у переконаннях О.Вайльда було служіння Красі. Краса, за його твердженням, вища за істину й добро. Якщо краса не побуджує людину шукати етичну, духовну правду, вона стає нікчемною. Краса може бути створена в мистецтві, яке має великий вплив на формування ідеалів Краси. Саме Краса байдужа до законів моральності. У повсякденному житті треба звертатися до мистецтва, зробити Красу неодмінною умовою людського існування. Ось чому портрет Доріана - робота художника Безіла Холуорда - є своєрідним ідеалом Краси.Він вражає своєю довершеністю навіть самого Доріана: „При першому погляді на портрет він невільно зробив крок назад та спалахнув від задоволення. Очі його заблищали так радісно, нібито він вперше побачив себе. Він стояв нерухомо, заглиблений у споглядання, напевно усвідомлюючи, що Холуорд щось скаже йому, але не мав змоги вникнути в значення його слів. Як щире визнання прийшло до нього усвідомлення своєї краси. До цього часу він якось не помічав її. Захопленість Безіла здавалась йому зворушливим осліпленням дружби. Але появився лорд Генрі, прозвучав його гімн молодості,грізне застереження про те, яка вона коротка,і це Доріана збентежило. Так, настане день, коли його обличчя змарніє і покриється зморшками, очі потускніють, відквітнуть, стрункий стан зігнеться, стане потворним. Роки понесуть за собою червоні вуста та золоте волосся. Життя, формуючи його душу, буде руйнувати його тіло. Він стане негарно-огидним, жалюгідним та страхітливим. Ця думка гострим болем, наче ножем, пронизала Доріана, і кожна жилка в ньому затремтіла. Очі потемніли, з блакитних перетворившись на аметистові, й затуманилися сльозами. Немов льодяна рука лягла йому на серце". Доріан передчував руйнування краси у майбутньому. Він не помилився. Але, на жаль, порушення гармонії почуттів породило порушення гармонії мистецтва. Портрет змінився. Змінився і Доріан. Виною всьому став лорд Генрі. Він вкладав в Доріана свої думки та ідеї, які проростали в ньому, неначе в благодатному ґрунті. Про красу він говорив так: „А краса є прояв Генія-або навіть вище за Генія, і то остільки, що це не потребує пояснення. Краса-це одна з великих істин світу, як сонячне світло, як весняна пора, як відбиття в темних водах тої срібної шкаралупи, що ми звемо місяцем. Краса-поза всякими сумнівами, їй дано божественне право на верховенство. Вона робить принцами тих, хто її має. Ви посміхаєтесь? Коли ви її втратите, ви не будете посміхатися. Кажуть іноді, що Краса-це тільки тлін. Але вона не така тлінна, як Думка. Для мене Краса є дивом з див. Це тільки поверхові люди не можуть судити із зовнішності. Справжня таїна життя-це видиме, а не невидиме... Так, містере Грей, боги були щедрі до вас. Але що вони дають, те скоро й забирають. Перед вами лише кілька років життя справжнього, багатющого, розмаїтого!А коли ваша юність мине і врода разом з нею,- тоді ви раптом відкриєте, що для вас не лишилося перемог, або ж змушені будете вдовольнятись благими перемогами, що їх пам’ять про минуле зробить ще більш гіркими, ніж поразки. Кожен місяць ви все ближче до того жахливого майбутнього. Час-ревнивий, він зазіхає на ваші троянди і лілеї. Ваше лице стане жовтавим, щоки позападають, очі потьмяніють. Ви будете неймовірно страждати." На мою думку, Доріан дуже помилився, що прислухався до лорда Генрі, для якого краса була засобом влади над іншими. Адже краса є і в собі, і навколо, треба тільки вміти побачити справжню красу, вміти її цінити, не зосереджуватись на зовнішньому і ш в и д ком и ну ч о м у,тим паче, що в самій людині міститься більше внутрішньої краси, ніж зовнішньої. Безперечна краса юності, але і безперечна краса зрілого віку, і краса старості, коли людина стає мудрою.
НАСОЛОДА
Основною категорією краси є насолода. На мою думку, насолода-це відчуття задоволення від чогось. За тлумачним словником, гедонізм (у перекладі з гр. «насолода») - це філософсько-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, метою життя. Ідеологом гедонізму у романі О.Вайльда „Портрет Доріана Грея" виступає лорд Генрі. Він впливає на думки, а в цілому і на життя Доріана Грея. Лорд Генрі стверджує, що людина має жити повнокровним життям, а не бути аскетом. Звідси його постулат про те, що людина має випробувати все у житті, відчути і зрозуміти з власного досвіду. „О! Розкошуйте часом, доки юні! Не легковажте золотою своєю порою... Живіть своїм життям! Тим чудовим життям, що у вас є! Нічого не проминіть, шукайте завжди все нових вражень. Новий гедонізм - ось що потрібне нашому вікові. Ви могли б стати його наочним символом. З такою зовнішністю - все у ваших руках!" Але парадокс: лорд Генрі не діє сам, а лише розповсюджує теорії і споглядає збоку, як вони діють на людей. Він залишається завжди пасивним спостерігачем. Цей естет відчуває емоції і насолоду від того, як його ідеї впливають на людей і до яких наслідків приводять. Доріан Грей для лорда лише експериментальна лабораторія, його дійовий двійник, що приводить в рух всі наміри.
КОНФЛІКТ КРАСИ, НАСОЛОДИ Й МОРАЛІ У РОМАНІ
О.Вайльд у передмові до роману „ Портрет Доріана Грея " висловив принципи своєї естетичної теорії. Одна з тез звучала так: „ Мистецтво не може бути засобом виправлення моралі, бо Мораль і Краса - речі несумісні." Письменник відстоює думку, що краса перебуває поза межами моралі. Йому було байдуже звідки приходила краса -,,з пекла чи з раю", чи вона була „Богом", чи „Сатаною", аби тільки „зробила легким тягар життя". Проте письменник добре знає, що неконтрольована гонитва за Красою. Яка перебуває „по той бік добра та зла", обов'язково призводить до катастрофи. Також культ Насолоди, якщо він не обмежується моральними принципами, є так само небезпечний, як і культ краси, тому що новий гедонізм легко може призвести людину до загибелі. Гедонізм вступає в суперечку з моральністю, бо що, як не мораль, заважає людині насолоджуватись так, як вона хоче, що. Як не мораль,примушує замислюватися над стражданнями інших людей і соромитися своїх насолод у той час, коли хтось страждає?! О.Вайльд - теоретик закликає відкинути мораль і залишити тільки насолоду. Але те, що легко стверджувати в теорії, дуже важко здійснити на практиці. Тому поряд з ділемою „ або краса, або моральність" автор зіткнувся ще з однією: „або моральність, або насолода". Для Вайльда співвідношення моральності з красою та насолодою так і залишилося нерозв'язаною проблемою. Хоча до неї він звертався в багатьох своїх творах.
ЖИТТЄВА ПОЗИЦІЯ ЛОРДА ГЕНРІ
Лондонський денді, цинік і скептик лорд Генрі має звичку викладати свої думки у вигляді парадоксів. В світі його так і називали „Принц парадокс". Дотепні афоризми лорда за своєю тематикою охоплюють усі аспекти соціального життя і культури: поступ і політику, самозаперечення і гріх, оптимізм і песимізм, смерть і вульгарність, геніальність і Красу, шлюб і жіноцтво. Він заперечує і відкидає традиційні цінності. Замість застарілих істин Генрі висуває принцип всебічного розквіту особистості, чиє завдання полягає в тому, щоб прожити своє життя „повністю й цілковито, даючи вияв кожному почуттю, вираз кожній думці, втілюючи кожну мрію..." Найкоротший шлях до цього ідеалу - програма „нового гедонізму", тобто прагнення зазнавати насолоди від кожної миті буття, кожного почуття, навіть злочинного і забороненого. На думку Генрі Воттона, все, що стоїть на заваді пошуків насолоди-а це насамперед релігія і мораль, - треба зруйнувати. Основою віри в Бога й етичних принципів він проголошує лише страх покарання. Не варто опиратися спокусі, проповідує лорд Генрі, бо єдиний спосіб позбутися її - „це піддатись їй". Завдяки такій маніпуляції ідеями саме поняття гріха зникає разом з критеріями добра і зла, а людські вчинки виводяться за межі моральності. Стверджуючи вседозволеність, лорд Генрі, на перший погляд, сам начебто нічого неморального не робить-нікого не вбиває, не спокушає жінок, не зраджує друзів. Проте він зазнає досить вишуканої насолоди від необмеженої влади над Доріаном, чию душу він розвинув і сформував. Саме експериментування, гра життям юнака і становить для лорда Генрі найвищу радість. Моральність і насолода протиставлені одна одній не тільки в словах лорда Генрі, а й у його справах. Проте найбільше мене вражає в цьому образі той факт, що автор зображує його щасливим. Причина щастя полягає в тому, що ця людина „виховала в собі" байдужість та егоїзм, і при цьому їй вистачає здорового глузду ніколи не забувати про власні інтереси, про самозбереження, не робити того, що може зіпсувати власну репутацію в очах інших людей. Рецепт щастя, за Генрі Воттоном, передбачає вміння поєднувати цілковиту неморальність з обережністю і поміркованістю, щоб не зашкодити собі. Це справді шлях до насолоди, але він навряд чи є таким уже привабливим з погляду людяності, тому що це шлях не розвитку, а радше занепаду особистості, колосальне звуження розуміння людського призначення.
Життєва позиція Доріана Грея До зустрічі з лордом Генрі, життя ще нічим не заплямувало молодої душі Доріана Грея. Після знайомства героїв „життя враз засяяло перед Доріаном яскравими фарбами".В нього з'явилась небезпечна та дикувата мрія: "Якби старів портрет, а я назавжди залишився молодим! Душу б віддав за це."На жаль, ця мрія стала реальністю. Відсутність фінансових і фізичних перешкод і навіть вічна молодість, яку забезпечує герою портрет, стали причиною занепаду особистості Доріана. І замість того, щоб зробитися „наочним взірцем нового гедонізму",він уособлює розбещеність і розпусту. Сам по собі надто самозакоханий, егоїстичний під впливом теорій лорда Генрі він стає примхливим красунчиком, для якого є тільки одна свята річ-його бажання, його жага насолоди. З кожним епізодом очевиднішою стає деградація: почавши з лицемірства й жорстокості щодо Сибіл Вейн, він закінчує перебуванням у злочинних кублах і вбивством. Проте в його історії життя найжахливішим є не тільки падіння, а й неспроможність стати щасливим. Щось постійно отруює його душу, викликає відразу до життя. Він рухається в зачарованому колі: чим більше він має насолод, тим швидше вони йому набридають. Це примушує шукати нових і нових утіх, дедалі безглуздіших і брудніших, які, в свою чергу, можуть задовольнити не більше, ніж на мить. На відміну від свого „вчителя" Доріан ніколи не відає душевного спокою, цієї основи безхмарного щастя, в якому купається лорд Генрі. Цілком віддатися насолоді Доріанові заважають залишки моральності, які все ж таки є в його душі. Він ще не до кінця втратив розуміння таких категорій, як сумління, гріх, покарання. Вони нагадують про себе болем у серці, хоча під рукою у нього завжди є достатня кількість аргументів,щоб заспокоїти і виправдати себе. З цього погляду він ще не „досяг" рівня лорда Генрі, для якого категорія моральності-щось давно забуте. Ще одна причина,яка псує спокій Доріана, - це страх, тваринний і всепереможний: а якщо хтось дізнається про його таємниці, про злочини, які він скоїв? Саме бажання позбутися причини цього страху, а водночас і сумління, аби далі зазнавати насолоди, тільки тепер без жодної перешкоди, продиктувало Доріанові рішення знищити портрет. Попри всі зовнішні розбіжності з долею лорда Генрі, життєвий шлях Доріана ілюструє той самий принцип: життя тільки заради насолоди можливе лише за умов цілковитої втрати людяності, послідовного і свідомого виховання егоїзму.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |