Головна » Зарубіжна література

О. Вайльд „Портрет Доріана Грея”

Мета: забезпечити в ході урока засвоєння знань про головні віхи життєвого та творчого шляху письменника і місце у ньому роману «Портрет Доріана Грея»; розвивати навички аналізу епічного тексту, мовленнєві вміння учнів; підвищувати рівень комунікативної компетентності, компетентності саморозвитку і самоосвіти та продуктивної творчої діяльності; сприяти вихованню моральних якостей особистості.

Обладнання: портрет О. Вайльда, текст роману «Портрет Доріана Грея», колаж

Тип уроку: урок вивчення й первинного закріплення нових знань

                                                                  Краса… Вона робить принцами тих, хто її має.

                                                                                                                             О. Вайльд

Хід уроку

1.Організація початку уроку (2 хв.)

2. Мотивація навчальної діяльності (5 хв.)

There are neither moral nor immoral books. There are either well - written or bad - written books. And that’s all…, що означає немає книг моральних або неморальних. Є книги добре написані або погано написані. Ото й усе…

Сьогодні я презентую вам книгу. Моральна вона чи неморальна – визначите ви. Але те, що вона гарна – визначила Вічність.

3. Вивчення нового матеріалу (25 хв.)

1) Слово вчителя

«Бліде, безкровне обличчя, широкі вилиці й знаки заросту, хоча в ту пору модними були пишні вуса й бороди – еспаньйолки. З-під важких повік дивляться темно-сірі очі, в яких криється іронія. Довге хвилясте волосся вільно спадає на міцні, як у вантажника, плечі», - таким бачили О. Вайльда сучасники.

Ім`я О. Вайльда належить до митців, яких спочатку називали «забутими» і «невизнаними», а потім «поверненими», «культовими». Причини забуття можуть бути різними: політичними, естетичними або етичними. Епатуючою була поведінка письменника, трагічною – його смерть, незвичними й не прийнятими суспільством – його твори. Не визнане сучасниками, нині ім`я О. Вайльда стає знаком обраності, вишуканості, аристократизму, естетичного смаку.

«Я був символом мистецтва та культури свого століття. Я зрозумів це на світанку своєї юності, а потім змусив і своє століття зрозуміти це».

Дійсно, О. Вайльд – культова постать не лише англійської, але й світової літератури. Його життя – це калейдоскоп злетів та падінь. О. Вайльд пізнав і осяйний блиск аристократичного оточення, і злиденність похмурих підвалин Редінгської тюрми.

2) Робота в групах. Інтерактивна вправа «Навчаючи – учусь»

Давайте спробуємо відтворити життєвий шлях генія. Перед вами картки із завданням. Вам потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на вашій картці, та підготуватися до передання цієї інформації іншим у доступній формі так, щоб вся група володіла всією інформацією. Відтворіть отриману інформацію та поєднайте фрагменти біографії з  фрагментами колажу.

А) Існують дві дати народження О. Вайльда (Оскара Фінгала О`Флаерті Вілса): 1854 та 1856 рік, навіть уже це є парадоксальним. Народився майбутній письменник у Дубліні в інтелігентній родині (батько – відомий хірург, мати – письменниця).

Б) 1874 рік – він стає студентом Оксфордського університету.

В) Слухаючи лекції з історії мистецтва Джона Раскіна, Вайльд створив власну філософію  з питань мистецтва. Він став фанатом культу краси, яка, на його думку, може навіть усунути можливість воєнних  конфліктів. Єксцентричність поведінки, екстравагантність в одязі  митця привертали загальну увагу. Черевики із срібними пряжками, коротенькі оксамитові бриджі, шовкові панчохи, жилет у квіточки, берет  набакир, лілія або соняшник у пельці - неодмінні атрибути образу денді.

Г) 1891рік - роман «Портрет Доріана Грея».

Д) 1892-1895 - роки тріумфу. Успіх першої комедії «Віяло леді Віндемір» перевершив усі сподівання. Такий  же успіх мали й подальші п’єси: «Жінка, не варта уваги», «Ідеальний чоловік», «Як важливо бути поважним».

Е) Напередодні тридцятиріччя зустрів Констанцію Ллойд. У 1884 році відбулося скромне весілля. Народження першого сина надихнуло на написання двох збірок казок: «Щасливий принц» та «Гранатова хатина». Але після народження другого сина родинний човен Вайльдів безповоротно пішов на дно.

Ж) 1988 – перше значне досягнення Вайльда-письменника – книга «Щасливий принц та інші казки».

З) Знайомство з молодим нащадком лорда Дугласа – Альфредом, зухвалим, цинічним, з негідною поведінкою, але людиною ангельської краси, зруйнувало життя письменника. Батько Альфреда звинуватив Вайльда в моральних збоченнях, і добропорядні англійці засудили письменника до дворічного ув`язнення. Його мати помирає з горя, дружина з двома синами йде з дому, п`єси заборонено.

И) 1897 рік – звільнення з в`язниці. Вайльд працює над останнім твором про біль і страждання «Балада Редінгської в`язниці», який надрукували анонімно, на ньому стояв лише арештантський номер письменника – С 33. Подальше життя в Англії стало неможливим, бо книги письменника були заборонені, творчі й фізичні сили виснажені. Вайльд оселився у Франції.

І) 1900 рік – Вайльд помер; поховано його на бідному паризькому цвинтарі. А потім завдяки П. Росса переховано на кладовищі Пер-Лашу, де й встановлено пам`ятник письменнику.

                                                                                                                                                                            

3) Робота з словником літературознавчих термінів

Для розуміння творчості О. Вайльда необхідно сказати, що 11 половина 19 століття – це час панування естетизму.

Естетизм Вайльда – низка парадоксальних суджень, одним із яких є твердження, що не мистецтво наслідує життя, а навпаки.

Естетичні принципи:

- естетика вища за етику, мистецтво – за мораль, барви і фарби – за добро і зло;

- все мистецтво аморальне;

- насолода і краса – головні цінності, заради яких тільки і варто жити.

4) Учитель

Найвизначнішим твором О. Вайльда є «Портрет Доріана Грея», єдиний його роман, який і сьогодні хвилює душі читачів. Звернімось до роману.

 Доріан узяв зі столу лампу і покрався сходами вгору. Коли він відмикав двері, його напрочуд юне обличчя засвітилося на хвильку радісною усмішкою. Так, він стане доброчесним, і той огидний портрет, який він переховує, не буде нагонити на нього страху. Він відчув, що жахливий тягар уже не тисне йому на душу.

Тихо ступаючи, він увійшов, замкнув своїм звичаєм двері зсередини і шарпнув з портрета пурпурове покривало. Крик болю й обурення вирвався в нього. Ніякої зміни він не побачив - хіба тільки в очах з'явилося щось підступне та рот скривило лицемірним усміхом. Портрет був усе так само відразливий - навіть іще відразливіший, коли тільки це можливе: червона волога на його руці начебто ще пояскравішала, ще більш скидаючись на тільки-но пролиту кров. Доріана пойняв дрож. Невже саме марнослав'я спонукало його на цей єдиний у житті добрий вчинок? Чи сама жага нових збуджень, як то насмішкувато натякнув лорд Генрі? Чи то бажання похизуватися, що часом примушує нас чинити щось благородніше за нас самих? Чи все те разом? А чому червона пляма ще побільшала? Вона розповзалася по зморшкуватих пальцях, мов якась жахлива хвороба... Кров була й на ногах портрета, немовби вона скапувала. Кров була навіть на тій руці, яка не тримала ножа!.. Що, зізнання? Може, це все до того, що він мусить зізнатися в убивстві? Виказати самого себе, піти на смерть?..

 Бесіда:

- Як ви думаєте, про що цей твір?

- Чому Доріан ховає цей портрет від людей?

- Чому цей портрет треба знищити?

5) Виразне вибіркове читання уривків з роману з елементами дискусії

1.Студія. Художник. Портрет

Студія художника була сповнена густих пахощів троянд. А коли в саду знімався літній легіт, він доносив крізь відчинені двері то п`яний запах бузку, то м`який аромат рожевих квіток шипшини.

Посеред кімнати стояв на мольберті зроблений у повен зріст портрет надзвичайно вродливого юнака, а перед портретом дещо віддалік сидів сам художник…

Художник дивився на прегарну юнакову постать, що її він так майстерно відобразив на полотні…

… цей юнак з ніжними обрисами ясно-червоних уст, чистими блакитними очима, золотистими кучерями був надзвичайно вродливий. Його обличчя чимось викликало довіру. З нього промовляла вся щирість юності, вся чистота юнацького запалу. Бачилось – життєвий бруд ще не позначив його своїм тавром.

Чи можна вже зараз сказати, в чому сенс назви роману?

2. Лорд Генрі Уоттон. Спокуса

Коли до вас прийде старість, коли ваше обличчя змарніє і вкриється зморшками, коли думки зорють вам чоло борознами і пристрасть опече вам уста гидким вогнем, ви з жахом це відчуєте. Тепер, хоч куди б ви пішли, чаруєте всіх. Та хіба завжди буде так? У вас на диво прекрасне обличчя, містере Грей. Не хмурте брів, - справді прекрасне! А Краса є прояв Генія – ба навіть вище від Генія, і то остільки, що це не потребує пояснення. Краса – це одна з великих істин світу, як сонячне світло, як весняна пора, як відбиття в темних водах тої срібної шкаралупи, що ми звемо місяцем. Краса – це поза всякими сумнівами, їй дано божественне право на верховенство. Вона робить принцами тих, хто її має. Ви посміхаєтесь? О, коли ви її втратите, ви не посміхатиметесь!.. Кажуть іноді, що Краса – це тільки тлін. Може, й так. Але в усякому разі вона не така тлінна, як Думка. Для мене Краса є дивом з див. Це тільки поверхові люди не можуть судити за зовнішністю. Справжня тайна життя – це видиме, а не невидиме… Так, містере Грей, боги були щедрі до вас. Але що вони дають, те скоро й забирають. Перед вами лише кілька років життя справжнього, багатющого, розмаїтого! А коли ваша юність мине і врода разом з нею, тоді ви раптом виявите, що для вас не лишилося перемог, або ж змушені будете вдовольнятись благими перемогами, що їх пам`ять про минуле зробить ще більш гіркими, ніж поразки. Кожен місяць ви дедалі ближче до того жахливого майбутнього. Час – ревнивий, він зазіхає на ваші троянди й лілеї. Ваше лице стане жовтавим, щоки позападають, очі потьмяніють. Ви будете неймовірно страждати… О! Розкошуйте часом, доки юні!

- Що є істинною красою на ваш погляд?

- Пригадайте Чехова: «В человеке все должно быть прекрасно: и лицо, и одежда, и душа, и мысли». Чи можливий другий погляд?

3. Угода

«Який жаль! Я зістарюся, стану бридким і потворним, а цей портрет повік лишиться молодим, -  розчаровано зітхає він. – О, якби тільки можливе те було навпаки! Якби це я міг лишатись повік молодим, а старішав – портрет! За це… за це… я віддав би все! Так, все, геть-чисто все на світі! Я віддав би за це навіть саму душу!»

- Чи можна заради краси знехтувати мораллю?

- Чи можна продавати душі заради будь-чого: краси, марнославства, влади?

4. Розбещеність. Вади = насолода! Новий гедонізм

Гедонізм (філософія насолоди) – філософсько-естетичне вчення, відповідно до якого насолода, задоволення – найвище благо, саме до цього людина повинна прагнути в житті.

-Кажуть, що бачили, як удосвіта ви викрадаєтеся з гидких притонів, як, переодягнуті, озирцем, поспішаєте до найбрудніших лондонських вертепів. Невже в цьому правда? Спершу ці чутки смішили мене. Але тепер я здригаюся, коли чую їх… Я хочу, щоб люди поважали вас за ваше життя. Я хочу, щоб у вас було незаплямоване ім`я і бездоганна репутація. Я хочу, щоб ви перестали спілкуватися з усіма тими покидьками. Ну, що ви здвигуєте плечима, - невже вам усе це байдуже? Доріане, ви ж маєте такий надзвичайний вплив на людей, то ж хай він буде на добро, а не на зло. Кажуть, близькість до вас псує кожного, і що досить вам заявитись у дім, як слідом приходить ганьба. Я не знаю, чи це так.

Чи ні, - звідки мені знати? Але такий поголос про вас. І принаймні дещо з того, що я чув, - безперечне. Але чи ж я знаю вас? Я запитую себе – і не можу скласти відповіді. Для того я вперше мав би побачити вашу душу!

5.  Шарпнувши покривало, зірвав його з прутини і пошпурив на підлогу.

Зойк жаху вихопився у художника, коли в тьмяному світлі він побачив на полотні бридотно вишкірене обличчя. Вираз портрета викликав лише презирство й огиду. Боже милостивий, адже перед ним портрет Доріана Грея! Лице, хоч як жахливо знівечене, все ще зберігало частинку його чудесної вроди. Поріділі кучері ще трохи яскріли золотом, і ясною барвою ще горіли сластолюбні уста. В припухлих очах помітні були рештки їх вабливої блакиті, і не зовсім ще зникли благородні обриси точених ніздрів та стрункої шиї. Так, це сам Доріан. Але хто ж намалював його такого? Художник мов би впізнавав його за ескізом. Здогад – моторошно неймовірний, а все ж Голуорда пронизав жах. Схопивши запалену свічку, він підніс її до портрета. У лівому кутку видніли довгі літери – його ім`я виведене циноброю.

Це мерзенна пародія, це якась безчесна й підла сатира! Він ніколи не малював такого!.. І все-таки цей портрет – його робота. Голуорд упізнав портрет, і враз гаряча кров немов застигла в жилах. Його робота! Але ж бо що це значить? Чому портрет змінився?..

-Що повинна зробити людина, щоб так змінився портрет? Зрадити? Вбити? Аргументуйте свою точку зору, пригадайте 10 Заповідей Божих.

6. Розбещеність. Вади = насолода?

Ця врода його – ось що знівечило йому життя, - його врода і його молодість, що він собі виблагав. Якби не вони, йог життя було б вільне від наруги. А врода виявилась лише машкарою, молодість – лише глумом. Та й що таке, зрештою, молодість? Наївна, незріла пора, пора поверхових настроїв, нездорових думок. Навіщо були йому її шати? Молодість же знищила його!

7. Безіл намалював портрет, що скалічив йому життя…

 – Що ж це таке? – спромігся нарешті Голуорд. Власний голос пролящав незвичайно різко, немов чужий, у його вухах.                                                                                        

 - Багато років тому, коли я був ще зеленим хлопчиком, - почав Доріан Грей, - ви побачили мене. Ви взялися лестити мені і навчили пишатися своєю вродою.

- Ви ж казали, що знищили картину!

- Я помилився. Вона знищила мене.

- Я не вірю, що це моя робота.

- Недобачаєте в ній свого ідеалу? – гірко мовив Доріан.

- В цьому нічого не було поганого і нічого ганебного. Такого ідеалу, який у вас я бачив, я ніколи вже не знайду.

А це – обличчя сатира!

- Це обличчя моєї душі,

- О боже! І кому я поклонявся! Воно ж має очі диявола!..

- У кожнім із нас – і Небо і Пекло.

8. Адже це той портрет спричинив усе!?

Нове життя! Ось чого він жадав зараз. Ось чого прагнув. Ба навіть уже й почав це нове життя. В усякому разі, він пожалів одну невинну дівчину. І ніколи більше він не спокушатиме невинних. Він стане доброчесним.

Тихо ступаючи, він увійшов, замкнув своїм звичаєм двері зсередини і шарпнув з портрета пурпурове покривало. Крик болю и обурення вирвався з нього. Ніякої зміни він не бачив хіба тільки в очах з`явилося щось підступне та рот скривило лицемірним усміхом. Портрет усе був відразливий навіть вразливіший, коли тільки це можливе: червона волога на його руці,либонь, ще по яскравішала, ще більше складаючись на тільки-но пролиту кров. Доріана пройняв дрож.

-Чи портрет є винним?

4. Первинна перевірка засвоєння знань (5 хв.)

Зверніться до афоризмів О. Вайльда. Які з них, на ваш погляд, відтворюють ідею твору?

Митець — творець прекрасного.

Розкрити себе і втаїти митця — цього прагне мистецтво...

Ті, що в прекрасному вбачають бридке,— люди зіпсуті, які, однак, не стали через те привабливі. Це вада.

Ті, що в прекрасному здатні побачити прекрасне, — люди культурні. На них є надія.

Але обранцями є ті, для кого прекрасне означає лише одне — Красу.

Немає книг моральних або неморальних. Є книги добре написані або погано написані. Ото й усе...

Моральне життя людини — для митця лише частина об’єкта, А моральність мистецтва полягає в досконалому використанні недосконалих засобів.

Митець не прагне нічого доводити. Довести можна навіть безперечні істини.

Митець не має етичних уподобань. Етичні уподобання митця призводять до непрощенної манірності стилю.

Митець не має нездорових схильностей. Йому дозволено зображати все.

Думка і мова для митця — знаряддя мистецтва.

Розбещеність і чеснота для митця — матеріал мистецтва.

Щодо форми, взірцем усіх мистецтв є мистецтво музики. Щодо почуття — мистецтво актора.

У будь-якому мистецтві є і прямозначне, і символ.

Ті, що силкуються сягнути поза прямозначне, ризикують.

Ті, що силкуються розкрити символ, ризикують також.

Глядача, а не життя — ось що, власне, відображає Мистецтво...

Можна пробачити тому, хто робить корисну річ,— доки він не захоплюється нею. Єдине виправдання того, хто робить некорисну річ,— його безмірне захоплення нею.

Будь-яке мистецтво не дає жодної користі.

5. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія (5 хв.)

Скласти синкан

Синкан – невеликий твір – характеристика героїв

1.Ім`я героя.

2. Визначальне слово, яке характеризує героя.

3. Стан героя, його дії.

4. Фраза або слово,що свідчить про авторське відношення до героя.

5. Оцінний контекстуальний синонім від першого ряду.

6. Домашнє завдання: прочитати роман О. Вайльда «Портрет Доріана Грея». (3 хв.)


Теги: Уайльд, Гапанець І.В.
Навчальний предмет: Зарубіжна література
Переглядів/завантажень: 338/38


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar