Головна » Українська література

Григір Тютюнник. Загальний огляд творчості. Особливості художнього стилю. Новела „Три зозулі з поклоном”

Мета заняття: 

Навчальна:  розкрити глибину «повної болю» і любові до людини душі Григора Тютюнника, дати загальну характеристику стилю письменника; розглянути новели, зокрема, «Три зозулі з поклоном»,  її зміст, образи, символічність.

 Розвиваюча: розвивати навички визначення теми твору, його жанру, аналізу образів, особливостей композиції, робити висновки з почутого і прочитаного.

Виховна: виховувати кращі моральні якості, усвідомлення потреби в загальнолюдських цінностях (совість, вимогливість до себе, любов, толерантність, повага до почуттів іншої людини тощо), спонукати студентів замислитися над змістом власного життя,  над власними життєвими цінностями.

 

Методи і прийоми:

Випереджувальні завдання:

Прочитати і проаналізувати  новели «Син приїхав», «Дивак», «Зав’язь» (групи);
Ознайомитися з біографією Гр. Тютюнника, його щоденниковими записами;
Систематизувати матеріал для презентації (індивідуальне);
Компаративний аналіз творів:  Новела «Три зозулі з поклоном»

Г. Тютюнника та оповідання «Гранатовий браслет» О. Купріна (із застосуванням методу «Кола Венна») (група)

Проблемне запитання: У чому секрет таланту Гр. Тютюнника?
Евристична бесіда;
Художнє читання;
Творча робота: мініатюра-зізнання,  сенкан;
Міжпредметні зв’язки: світова література.

 

Словник заняття: новела, компаративний підхід, художня деталь.

 

Забезпечення заняття:

Виставка  творів Г. Тютюнника;
Аудіозаписи  «П’єса» (М. Скорик), «Daviol’s Song»  (Kai Warner) , Соната «Largo Appassionato» (Л. ван Бетховен);
Демонстраційний матеріал на слайдах мультимедійної презентації;
Мультимедійний проектор, ноутбук;
Роздатковий матеріал: імітація листка зі щоденника Г. Тютюнника, схема-модуль.

 

І. Організаційний момент.

   Привітання, облік присутніх.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Актуалізація суб’єктного досвіду.
Оголошення теми і мети заняття.
Цілевизначення  і планування діяльності.
Звернення уваги на епіграф заняття.

Викладач:

  -  Скажіть, будь ласка, чи знаєте ви, що означає освідчитися у чомусь, у чому можна освідчитися?

- Кому можна зробити таке освідчення?

- А чи часто вам доводилося освідчуватися у своїх почуттях мамі, татові, другові?

- Скажіть, у чому можна зізнатися?

- А що спільне між зізнанням і освідченням?

     Мені здається, що це завжди одкровення, вияв найсокровенніших почуттів, і далеко не кожний здатний на це. А розпитую вас  про це тому, що  сьогоднішній    урок постав у моїй уяві як урок-зізнання, урок- освідчення... 

                          (студенти записують тему заняття)

Дуже сподіваюся на те, що на уроці ви розкриєте усю глибину «повної болю» і любові до людини душі Григора Тютюнника; удосконалите уміння аналізувати художні твори і розкриєте коло проблем, підняті у них; хай ваші думки про письменника та його героїв стануть тими зізнаннями, освідченнями, у яких ви відкриєтеся як особистості. Цього я чекаю від нашої з вами роботи. А чого від нашого уроку чекаєте ви?

 

Сподіваюсь, що наші очікування справдяться, принаймні для цього вами проведена випереджувальна робота: ви ознайомилися з автобіографією

Г. Тютюнника, щоденниковими записами, прочитали новели, частина з вас працювала групами, частина - за індивідуальним завданням.

 Епіграфом  до  нашого уроку стануть слова самого Гр. Тютюнника: 

                                                                   Немає загадки таланту. Є вічна

                                                                    загадка любові.

                                                                                              Гр. Тютюнник

 

Постановка проблемного запитання:

                   У чому ж загадка таланту Г. Тютюнника?

ІІІ. Сприйняття та засвоєння студентами навчального матеріалу.

Життя і творчість Г. Тютюнника (з використанням мультимедійної презентації)

Евристична бесіда з біографії та творчості Г. Тютюнника з актуалізацією опорних знань (◙)

Де і коли народився Григір Тютюнник? (слайд)
Що з фактів дитинства Григора привернуло вашу увагу, схвилювало? У яких новелах події дитинства знайшли художнє втілення?
Де відбував Григір армійську службу?

 Викладач: Після служби на флоті, у вересні 1955 року, Григір поїхав одразу до брата. Вони були рідними по батькові, тому   не бачилися майже 9 років. Григір вирішив вразити і земляків, і брата, відомого на той час львівського письменника Григорія Тютюнника, автора роману «Вир», тож вдягнув хвацький бушлат і безкозирку. 

                                 (відеоролик про зустріч братів)

У становленні Григора як особистості і письменника (перші оповідання Григір писав російською мовою, листувався теж) – чимала заслуга старшого брата. І те, що Григір перейшов на українську – теж від брата, який у листі обережно написав: «Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душу не через їхню мову, а отже душу?» Ці слова Григір вважав заповітом Тютюнника-старшого (слайд).

У якому навчальному закладі здобув Тютюнник філологічну освіту?
Кому завдячував Григір Тютюнник за сприяння його переселення до Києва?  (слайд)

◙    Як ви зрозуміли, на які роки припадає становлення Тютюнника як письменника? ( Це 60-і роки ХХ століття)

◙    Пригадайте, що ви знаєте про цей період?  (слайд)

Викладач:  Саме в цей час літературні журнали друкують оповідання Тютюнника.

Пригадайте,  коли вийшла перша збірка  і як вона називалася?

                                (1966 рік, «Зав’язь»)

Про його талант скоро почали говорити усі, бо надто вирізнявся. Постать митця була яскрава, колоритна.

                                                 (слайд)

Викладач:  Любив оживлювати епізоди своїх майбутніх творів, робив це артистично і дотепно. Любив товариство, легко сходився з людьми. Завжди жив по совісті, вимагав того ж від інших. Тютюнник належав до тих письменників, які в часи хрущовської відлиги були нещадними до фальші, сприяли реабілітації літератури, поверненню їй доброго імені. Проте  з початком застою з’явився потік поверхової літератури «соцреалізму». Тож багатьом письменникам не міг подарувати їхньої легковажності стосовно слова, відступництва від правди. Усе бачене й пережите він прагнув правдиво, природно переплавляти в художнє слово; зображав життя, яке знав достеменно і яке, крім нього, ніхто б так не зобразив.

Викладач: Слово творчій групі 1 (огляд і коментар новели «Син приїхав» у формі інтерв’ю, яке читачі-студенти узяли у героя твору Павла Дзякуна)

Скажіть, які ж людські якості визначають Павла Дзякуна?
 Знайдіть серед  щоденникових записів той, що містить  якраз біль письменника з приводу бездушності, споживацького ставлення до життя,  практицизму...

                       (коментування відповідних записів)

Викладач:   Зараз звернімо до себе Тютюнникові слова і зізнаймося кожен собі, чи не про нас вони? Зізнаймося, чи часто ми зупиняємося, щоб розгледіти навколо себе красу життя чи відчути людську печаль?

Отже, письменникове  «люди, схаменіться» - це  ж до нас із вами.

Письменник завжди схилявся перед красою світу, прагнув до любові й гармонії в усьому: у взаєминах між людьми, у ставленні до роботи, до природи, а коли не знаходив цього, глибоко страждав і готовий був боротися проти людської байдужості, духовного убозтва. Це і ставало темою багатьох його творів. Та хоч би з якого боку ми підходили до прози Тютюнника, її лейтмотивом є те найсвітліше, що є в людській душі.

Викладач: Слово творчій групі 2 (огляд і коментар новели «Дивак» у формі читання у ролях вибраних уривків)

Скажіть, чи справді Олесь дивак?
Чому його так називають?  (їх менше )
Чи потрібні у нашому житті такі «диваки»?

Викладач:   Настав ще один момент зізнання: чи ще живе у кожному з нас отой   Олесь – чиста душею дитина, задивлена у світ добрими очима, яка серцем відчуває усе живе, відгукується на людську доброту?  Захищайте це у собі, розвивайте оте неповторне, що відрізняє вас з-поміж інших. І вмійте толерантно, бережливо  ставитися до тих, хто має вразливу незахищену душу.                    

    У ліричних оповіданнях Тютюнник засобами психологічного письма передавав ледве вловимі внутрішні стани  молодої людини, особливо ті, коли тільки-но народжується велике почуття. Про яку новелу, прочитану вами, зараз доречно згадати? («Зав’язь»).

Які події складають фабулу новели?

 Чи є у ній надзвичайні події, незвичайні вчинки, героїчні характери?
Але що в оповіданні таке трепетне і ніжне?

Викладач:   Яким чином автор передав глибину почуттів?

       (коментар творчої  групи3 за слайдом-схемою) (Додаток 1)

 

Викладач:  Герої «Зав’язі» - ваші ровесники, і хтось із вас, напевне, вже  відчув зародження перших почуттів. Зробіть подумки зізнання: чи було воно так само чистим, чи поставилися до нього так само бережливо. 

     Прозаїк, як ви пам’ятаєте ще зі школи,  свої твори населив великою кількістю дітлахів і сподівався, що з них виростуть добротворці, котрі рятуватимуть світ від зла і бездуховності. А офіційна критика  звинувачувала письменника  в «очорненні світлої, радісної дійсності». Режим не сприймав правди про реальне життя, справжні, невигадані історії, засуджував будь-які відхилення від прийнятих правил прикрашання дійсності.. «На кожного Авеля  по три Каїни», - так говорив Григір про тогочасну атмосферу в Україні, бачачи жахливу прірву між словом і ділом.

Зверніться до щоденникових записів письменника. Яким постає Григір Тютюнник за характером, душевними якостями?

                           (коментування відповідних записів)

Скажіть, чи легко жилося йому у такій атмосфері з такими рисами характеру, з такими якостями душі, з таким загостреними  почуттями?
Зробіть, знову ж таки, кожен собі зізнання: які Тютюнникові риси чи якості хотіли б ви мати і чи взагалі хотіли б? 
 Так, важко жити у постійних сумнівах, душевному неспокої, вічному невдоволенні собою, надзвичайній вимогливості до себе і до оточуючих, постійно краючи душу болем і любов’ю. Але, зважте, саме  з цього людина і ростить у собі Людину.

 

◙   Доречно буде пригадати  з роману Ліни Костенко «Маруся Чурай» слова,    сказані Марусі мандрівним дяком  шляхом до прощі.

Хто пригадає їх (вони стали афоризмом)?

    («Воно як маєш серце не з льодини, розп’яття – доля кожної людини»).

 

За всієї зовнішньої сили та мужності насправді митець був незахищеним дитям на цій землі, вразливим, щирим і чесним, із розіп’ятою душею.

А тим часом із-під його пера з’являлися самобутні перлини про земне буття рідних йому українців.

           Що ви запам’ятали з  літературного доробку  письменника?

                                                        (слайд)

   Викладач:  Серед доробку Тютюнника бачите переклад творів Василя Шукшина.

◙   Пригадайте, у зв’язку з якою темою зі світової літератури ми згадували його ім’я?                                                        (слайд)

Необхідно сказати, що так багато спорідненого, того глибинного, що єднає цих письменників (а це тема простих людей, дітей землі, їх болів, проблем, сподівань), і не випадково в літературознавстві існує  паралель Тютюнник – Шукшин.

Давнє гоніння партійних ідеологів стало ще лютішим і нещаднішим, коли опальний  український  письменник поїхав на похорон до не менш опального російського. Серед тих,  хто оточував письменника, було багато заздрісників, нездар, що ставали лауреатами різних премій. Ті, кому заважав, підштовхували до прірви, не забуваючи принижувати. Друзі не завжди наважувалися стати на його захист, хоч розуміли місце і роль Тютюнника в літературі.

Чи розумів письменник, що гине?

 Знайдіть серед щоденникових записів підтвердження або спростування цього.

                        (коментування відповідних записів)

І от нарешті подія, що, напевно, лише утвердила письменника у фатальному замірі. Скажіть, що відбулося 26 лютого 1980 року?

                    (Нагородили республіканською премією імені Лесі Українки)

Яким було формулювання підстав для нагородження?
Скажіть, твори для дітей чи про дітей писав Тютюнник? Звичайно ж, митець на це зреагував неоднозначно. Його принизили таким формулюванням, адже писав не для дітей і вже зовсім не для комуністичного виховання. Тютюнник розумів глибокий сарказм приниження. І коли хтось дорікнув, що не подякував за нагороду партії і урядові, Тютюнник кинув: «Я ту премію одержувати не буду».

Непоправне сталося у ніч на 7 березня 1980 року. Не змігши подолати депресії, Григір Тютюнник зробив фатальний крок у вічність.

                   (композиція, підготовлена творчою групою 4 :

                  вірші О. Шарварка та І. Драча, присвячені пам’яті Г. Тютюнника

                             під звуки «П’єси» М.  Скорика )

Не стало вимученої вкрай, знесиленої людини. Навіки лишився з нами митець довершеного слова, майстер новели.

Своєрідність таланту Г. Тютюнника-майстра новели.

Актуалізація опорних знань:

    ◙ Пригадаємо, які риси характерні для новели як малого прозового жанру?  (динамічність сюжету, несподіваний фінал, емоційна насиченість, поглиблений психологізм...)

◙ Пригадаймо, кому з письменників-новелістів початку ХХ століття батько висловив подібну пораду: «Василю, не пиши так страшно, бо вмреш!», і про нього ж сказано: писав коротко і страшно.                     (Василь Стефаник).

              ◙ Пригадаємо майстра  новели – представника покоління Розстріляного   відродження  (Григорій Косинка). Які риси творчої манери притаманні йому?

 

             ◙ У чому ж неповторність і своєрідність таланту Григора Тютюнника-майстра   новели (а саме так називають його)?  Надамо слово ще одній творчій групі.

Повідомлення групи «літературознавців», систематизоване і узагальнене схематично.             (Додаток 2)

 Викладач:  

Про Григора Михайловича та його твори написано багато досліджень, та, мабуть, ніколи не зменшиться захоплення і подив, як на кількох сторінках сказати про життя, про свій час, вмістити думки і образи цілого роману, як у краплині відобразити світ. І на наступному етапі нашого заняття ми спробуємо підійти до розгадки феномену через художній світ однієї з найкращих новел «Три зозулі з поклоном».

Наше завдання полягатиме у тому, щоб знайти у творі ті особливості, які було зазначено. Працюємо за модулем, який є у кожного з вас і який ви повинні заповнювати у процесі обговорення.

                         

          Робота над новелою «Три зозулі з поклоном»:

Повідомлення про історію створення новели.

Історія, описана в новелі, народжена самим життям. Тютюнник у щоденнику записав: «Я виношую образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама у горі кинулася саме до неї. Жінка та була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько і мама, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала і побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки... Ти подивись, яке благородство і краса двох жінок, самозреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами... Мабуть, одна в цілім світі шукала підтримки у своєї суперниці, співчувала їй і жаліла... Якщо поталанить щось написати – воздам хвалу жінці і красі».

Пригадаємо, про яке нещастя з батьком йдеться мова?  (репресували, заслали до Сибіру)

Так, а поштовхом до написання послужила така подія: 1976 року до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед його пісень була одна – «Летіла зозуля та й стала кувати» - про вічне кохання, яке приносить страждання. Почувши її, Григір кинувся до кімнати писати.

Так народилася новела про ...що?

 

Бесіда за змістом твору  (із записуванням відомостей до таблиці- «модуля») (Додаток 3).

Бесіда за змістом:

Ви напевне звернули увагу на епіграф. Як він звучить? (Любові Всевишній присвячується).
Кого ми називаємо Всевишнім? (Бога).
Чому, з якою метою автор називає Всевишньою Любов?
Які ваші загальні враження від твору?
Назвіть героїв новели і скажіть, кого ми можемо в них пізнати?
Таким чином,  про яку основу твору ми можемо стверджувати? (автобіографічну).
Хто зі своїм почуттям любові знаходиться у центрі твору? (Марфа)
Скажіть, які точки зору, на вашу думку, обирає автор, щоб змалювати Марфу, її любов? (Спочатку – про неї говорить оповідач, син Софії і Михайла; потім  - основна частина  - це розповідь Софії; потім – лист Михайла).
Отже, запишемо у вибір точки зору: очима оповідача, очима Софії, Михайла.
Які можемо визначити особливості композиції, виходячи із зазначених точок зору? (Лист від Михайла – новела у новелі, ділиться на частини, від оповідача – своєрідне обрамлення).
Отже, запишемо в особливості композиції: обрамлення оповіді, наявність новели у новелі.
Зараз ми звернемося до образу Марфи. Що відповіла Софія на запитання сина, чого Марфа при зустрічі з ним так на нього дивиться?
Про яку здатність Марфиної душі  дізнається у першу чергу син з розповіді Софії? (Відчувати, коли від Михайла прийде лист).
Виберіть і прочитайте цитати (про листа).
Яка портретна деталь є найкрасномовнішою (очі). Запишіть у деталі.
Знайдіть відповідний уривок, який дає відповідь, чому ж Марфа була нещаслива у шлюбі? (Різні з Карпом, протиставлення: пісні/галушки.
 Зверніть увагу на влучно дібрану деталь «над галушками катується». Про що вона говорить?  (Усі, крім Карпа, бачили ту любов, та він через приземленість один нічого на помічав).
Яким є кохання Марфи до Михайла? Знайдіть у творі відповідь Софії на запитання сина, чи сердилася вона на Марфу.
  Так, це коли Михайло потрапив до Сибіру. Як поводилася Софія у ставленні до Марфи, поки Михайло був із сім’єю? Зачитайте з твору.
Чому не сердиться, не вважає Марфу за суперницю? (бо вона впевнена у своїх і чоловікових почуттях).
Таким чином, скажіть, як можна схарактеризувати Софію, її душевні якості? (Благородна, з розумінням і тактом  ставиться до почуття Марфи,  жаліє її).
Отже, обидві жінки закохані у одного чоловіка. Але одна є його дружиною, має від коханого сина, а друга просто любить, нічого не просячи натомість. Заслання Михайла обидві переживають, тільки одна отримує листи, а друга може тільки доторкнутися до них, а потім довго жити цим.

Яким же постає Михайло, у якого закохані дві жінки? З яких точок зору він розкривається? (З розповіді Софії і з останнього свого листа). Знайдіть у тексті і прочитайте, як Софія згадує чоловіка.

А як би ви прокоментували відповідь Михайла на пораду Софії хоч раз поглянути на Марфу? («Навіщо ж людину мучити, як вона й так мучиться». Розуміє, що нічого подавати надію, благородний і тактовний, не хоче завдавати цим ще більше болю).
Але глибина душі Михайла, його характер, трагізм цієї незвичайної історії розкривається в його останньому листі (виразне читання уривку).
Зверніть увагу, які побіжні деталі розкривають життя і побут Михайла у сталінському таборі?

 (посивів, руки не слухаються, сниться столярна робота)                                      

Що криється за окремими деталями? Які трагічні сторінки цілої країни?

( трагедія репресованих до сталінських таборів).

 Яким розкривається  Михайло у своїх почуттях до дружини і сина?
Що криється за словами «моя єдина у світі Соню»? (любить тільки дружину, вірний їй).
Знайдіть слова, які розкривають ніжність до дружини і сина і чуйність, поетичність його душі? (обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму).
Що свідчить про надзвичайну силу почуття Марфи до Михайла? (те, що воно передавалося на відстані, а Михайло відчував коло себе нещасну душу Марфи).
Чому Михайло признається у цьому дружині?
Що ж це за прохання  - передати Марфі три зозулі з поклоном? Спочатку скажіть, з чим  або ким асоціюється у нас образ зозулі?
Так от  мова йдеться про народне відворотне замовляння. Коли людині не могли відповісти взаємністю, щоб позбавити страждань, через малу дитину чи старця передавали їй «три зозулі з поклоном», що означало: забудь, покинь, відпусти. 
 Знайдіть слова Михайла, які свідчать, що його душа відчуває душу Марфи, її страждання, відчуває провину за чуже змарноване життя.
Які питання викликає у сина такий сильний зв’язок душ Михайла та Марфи?   (як вони чули одне одного – Марфа і тато? Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?)
Чи знаходить син однозначну відповідь? Чи усі життєві ситуації можна однозначно класифікувати чорне/біле, погане/гарне?
Чи останнє речення містить відповідь?
Тобто любов залишається вічною загадкою.

Творча група «дослідників» розкриває  символічність образів новели:

-Ми з вами знаємо, що до пошуків відгадки у художньому творі спонукають символічні образи і деталі. Які образи і деталі у цій новелі можна назвати  символічними?

                  (коментування за слайдом-схемою образів сосни, трьох         зозуль)

Подумайте, яку роль, яку вагу має така символічність образів, деталей?

Викладач:

Що є об’єднувальним для  Марфи, Михайла, Софіі? (красиві у своїй душевній чистоті, непоказній шляхетності, з повагою ставляться до почуттів) Запишіть у модуль.

Так, вони однаково красиві у тому, що несуть у світ Любов – любов-кохання, любов-прощення, любов-мовчання. Ту любов, без якої світ давно б зник і розчинився у німому просторі. Отак якось особливо, неповторно, щиро, невіддільно від правди життя написав про любов  Григір Тютюнник, хоча  про кохання написано за багато віків стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш.

У художній  літературі знаходимо співзвучність настроїв, мотивів, викликаних вічною темою кохання.

Поетична хвилина. Вірш  Л. Костенко  як співзвучність мотиву кохання.

Зараз прозвучать поетичні рядки, а ви спробуєте визначити, у чому схожість кохання Марфи і ліричної героїні вірша Ліни Костенко «Не знаю, чи побачу вас, чи ні...»

                     (декламація   у супроводі «Daviol’s Song») 

   Очікувана відповідь:

  -    (Їхнє  кохання однаково  не просить нічого взамін, воно на духовному рівні)

Запитання до студентки-декламатора:

 Які рядки з вірша, на твою думку,  найбільш віддзеркалюють Марфину любов?
Твоя думка свідчить, що ти «провідчувала» ту жіночу любов, яка постала з поетичних рядків. А ось прозовий шедевр російського письменника-класика к.ХІХ-поч. ХХ ст. Олександра Купріна – оповідання «Гранатовий браслет» - «провідчувала»  творча група, яка  теж віднайшла співзвучність, спорідненість, порівнявши його з новелою Г. Тютюнника. До речі, пригадаємо, як називається порівняльний підхід у вивченні літературних творів? (компаративний)

 

Представлення результатів компаративного  аналізу новели  «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника та оповідання

 «Гранатовий браслет» О. Купріна (із застосуванням методу «кола Венна»).

(слайд)

Викладач: Зміст Михайлового листа ви усі знаєте, а от лист Желткова послухайте зараз, постарайтеся збагнути велич почуттів маленької непомітної людини.

                                  (Під супровід «Largo Appassionato» (Л. ван Бетховена

                                        читання уривку російською мовою )

Скажіть, чому саме ця музика звучала?
Колективний висновок про провідну думку кожного із творів.

ІV. Закріплення, узагальнення вивченого.

Викладач:  Що ж, настав час на такій високій ноті зробити, можливо, найголовніше наприкінці нашого заняття - освідчитися або зізнатися у своїх почуттях до Григора Тютюнника, людини і митця. У своїх мініатюрах постарайтеся звернутися до епіграфа нашого заняття: Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові.

Творча робота: написати мініатюру.

                 (Студенти пишуть і читають мініатюри)

V. Розвиток творчої рефлексії.

Що узяли із заняття для себе?
Чи змогли б скористатися матеріалом сьогоднішнього заняття у подальшому житті?
Чи хотіли б зустріти у житті справжнє кохання?

VІ.  Оцінювання роботи студентів на уроці.

 Домашнє завдання: закінчити заповнення модуля; *скласти  сенкани за образами новели «Три зозулі з поклоном».

Використана  література:

Бугайко Т. Ф., Бугайко Ф.Ф. Навчання і виховання засобами літератури. – К.: Рад.школа, 1993.
Варзацька Л., Кратасюк Л. Організація проектної діяльності учня// Дивослово. – 2004. - №11.
Вічна загадка любові: Літературна спадщина Григора Тютюнника: Спогади  про письменника. – Київ, 1988.
Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002.
Гаврилюк О. Художня література як засіб формування загальнолюдських цінностей// УМЛШ. – 2003. - № 5.
Ганіч Н. «Сильне, як смерть», кохання у творах «Три зозулі з поклоном» Гр. Тютюнника і «Гранатовий браслет» О. Купріна //Дивослово. - 2009. - №3.
Герасименко Т.Вічна загадка любові//Вивчаємо українську мову і літературу -2012. - №2.
Дончик В. Любов і біль// Тютюнник Г. Облога: Вибр. Твори. – Київ, 2004.
Коновалик О. «...Я відчуваю людину, як рана сіль»//Дивослово. – 2009. - №3.
Конопка Т. Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном»: Звеличення шляхетних людських почуттів, чесності й порядності в житті//Бібліотечка «Дивослова». – 2008. - №4.
Соловей О. З вірою в любов і милосердя//Дивослово. – 2008. -№3.
Українська література: підруч. для 11 кл. заганоосвіт. навч. закладів/Г. Ф. Семенюк, М. П. Ткачук, О. В. Слоньовська [та ін.]; за заг. ред. Г. Ф. Семенюка. – К.: Освіта, 2011.
Черненко О. Не зміліє пам’яті криниця. Спогади про Григорія та Григора Тютюнників. – Київ, 2001.
Шугай О. «Усе живе – тепле...»: Нове про Григора Тютюнника. – Київ, 2006.
Якимчук А. «Большая любовь, которая повторяется только один раз в тысячу лет»: «Концепция любви в «Гранатовом браслете» А. И. Куприна //Зарубіжна література. – 2006. - №33».


Теги: Тютюнник, Івко С.В.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 986/26


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar