| Головна » Всесвітня історія |
Мета: 1. Навчальна: ознайомити учнів з географічними і часовими межами Стародавнього Сходу; природно – кліматичними умовами Єгипту, групами населення; виникненням об’єднаної Єгипетської держави на чолі з фараоном; формуванням адміністративного апарату, що опиралося на військо. 2. Розвиваюча: формувати вміння складати усне оповідання, користуватися історичною картою, показувати на ній географічні об’єкти, історичні місця; заповнювати порівняльну таблицю; готувати повідомлення, користуючись додатковою літературою. 3. Виховна: формувати пізнавальні інтереси учнів. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Методи: бесіда, розповідь, робота з підручником, ілюстраціями, картою, додатковою літературою; інтерактивні ( « Мікрофон», робота в групах ). Обладнання: Шалагінова О. І., Шалагінов Б. Б. Історія стародавнього світу. Підручник для 6 класу. – К.: Педагогічна преса, 2006. – 288с. Структура уроку: Організаційний момент. Хід уроку Організаційний момент ( 1 хвилина ) Актуалізація опорних знань (9 хвилин): 1. Бесіда: Що таке цивілізація? 2.Задача. Вирахуйте час появи первісної людини на планеті, коли відомо, що вона жила 1 мільйон 750 тисяч років тому. 3.Термінологічне дерево ( на дошці зображено дерево з листками, в кожному записано поняття, яке потрібно пояснити): рубило, збиральництво, дрюк, полювання, палиця – копачка, скотарство, скребачка, льодовик, мамонт, палеоліт, стадо, матріархат, патріархат, мезоліт, неоліт, мотика. 4. Робота в групах: Дайте пояснення схемам: 1 група: стадо родова община сусідська община плем’я союз племен держава 2 група: збиральництво землеробство, полювання скотарство. Виклад нового матеріалу ( 25 хвилин ) План Географічні і часові межі Стародавнього Сходу. Історичні терміни: Стародавній Схід, держава, фараон, папірус, шадуф, нільські пороги, піраміда, ном, номарх. Дати: VI тис. до н. е. ( поява перших жителів), IV тис. до н. е. ( поява перших держав), III тис. до н. е. ( об’єднання Єгипту) Географічні і часові межі Стародавнього Сходу. Учитель. Стародавній Схід – це територія, що простягається від Північної Африки до Далекого Сходу – Китаю та Японії. З півночі на південь Давній Схід охоплює територію від Центральної Африки до Кавказьких гір. Історія цих земель – це історія найдавніших цивілізацій Передньої Азії, Єгипту, Індії та Китаю від IV тис. до н. е. до IV – V ст. нашої ери. При характеристиці природно – кліматичних умов територій слід вказати на спільні риси: жарке та сухе літо, м’яка зима. Велику роль у житті народів Стародавнього Сходу відіграли річки: Хуанхе та Янцзи - у Китаї, Інд і Ганг - у Індії, Євфрат і Тигр – у Месопотамії, Ніл – у Єгипті. Властивість річок виходити із берегів та виносити на них родючий мул сприяла розвиткові землеробства, підвищенню врожайності зернових культур. Проте не на всі поля доходила волога під час розливу, земля засихала і репалась. В зв’язку з цим, перші поселенці навчилися будувати дамби та копати канали, щоб затримати необхідну кількість вологи. У деяких місцинах спостерігався надлишок води, і це приводило до заболочування землі. Та проте швидко люди навчилися осушувати болота. На території Давнього Сходу виникли перші цивілізації, що стали об’єднанням людей з певним рівнем розвитку життя і господарювання. А згодом на їх основі сформувалися перші держави. Держава – це така система влади, коли загальний порядок у суспільстві підтримується за допомогою спеціальних організацій і людей – чиновників, наглядачів, жерців, армії. На чолі держави стояла одна людина, яка зосереджувала у своїх руках всю повноту влади. Великою державою правителю було важко керувати, тому довелося створити управлінський апарат, до якого входили спеціальні люди, що стежили за порядком, збирали податки та наглядали за виконанням різних робіт. Природно – географічні умови Єгипту. Ніл. Робота з картою « Стародавні держави світу» Учитель. Єгипет розташований у північно – східній частині Африки. Тут є найбільша в світі пустеля – Сахара, де здіймаються піщані горби – бархани. З півдня на північ її перетинає одна з найбільших річок світу – Ніл. Вона витікає з великих озер у Центральній Африці. Річку перегороджують пороги – підводні скелі. Подолавши їх, вона плавно тече близько 700 кілометрів у глибокій долині і впадає в Середземне море. Там, де Ніл впадає в море, він поділяється на рукави, утворюючи дельту. Випереджувальне завдання Виступ учня із повідомленням про річку Ніл Як щастя надії, вода його повна снаги. Як амбра смагляві й пахучі його береги. Він райські угіддя затьмив – хоч і глинястий діл. Святий, повноводий з віків годувальник наш –Ніл! Ахмад Шаукі Кілька тисяч кілометрів тече велика африканська річка Ніл, уперто прокладаючи собі дорогу на північ,через гори, болота і пустелі. З давніх – давен у жителів Єгипту пекучий інтерес викликала таємниця, пов’язана з життям Нілу. Люди багатьох поколінь намагалися розгадати її, але марно: минали віки, а таємниця залишалася нерозгаданою. Більшу частину свого шляху Ніл тече безводною пустелею, де влітку панує несамовита спека. Дощі тут бувають дуже рідко і небо завжди безхмарне. Досить подорожньому відійти від благодатного нільського оазису, що простягнувся вузькою зеленою стрічкою посеред пустелі, як над ним одразу ж нависне небезпека загинути в пісках від спеки і спраги. Здавалося б, Ніл, який тече серед пустелі, мав би дуже міліти під час спекотливого літа або й зовсім пересихати, як багато інших річок безводних областей земної кулі. Звідки йому брати воду, коли в пустелі протягом кількох років не буває дощу. Ніл у Єгипті не приймає жодної більш – менш значної притоки.У нього впираються своїми безводними гирлами лише ваді – мертві русла річок. Однак, незважаючи на це, влітку і восени з Нілом кояться дивовижні речі: у розпал літа, у червні, коли спека досягає свого апогею, річка раптом починає розбухати; рівень води в ній підвищується, і цей процес триває довго, аж до кінця вересня – початку жовтня, після чого вода спадає. Спад триває довго, до травня, коли встановлюється найнижчий рівень року. У звичайні роки вода підіймається на 6 – 7 метрів, у маловодні – на 5, а багатоводні – на 8 – 9 метрів. І так, залежно від водності повторюється щороку. Нелегку загадку загадав Ніл людям: звідки він бере таку величезну кількість води? Над її розгадкою сушили собі голову багато мудреців, а простий народ не мудруючи, розв’язав її по – своєму. Жителі нільських берегів помітили, що з високою водою в Єгипет прибуває сила – силенна крокодилів, а висока вода- на гарний урожай. Звідси висновок: причини всьому крокодили – і великій кількості води, і врожаю. Так виник у країні культ крокодила, піднесеного до рангу священної тварини. За те, що Ніл приносить благоденство жителям долини, стародавні єгиптяни обожнювали річку, поклонялися їй, вважали її всесильною істотою, від якої залежали час і сила розливу життєдайних вод. Стародавні єгиптяни називали Ніл божественним ім’ям Хапі. Період повеней вважався загальнонаціональним святом на честь цього божества. Під час священних церемоній служителі культу примушували народ вихваляти Хапі і співати на його честь хвалебні гімни. Правильніше тлумачення нільських розливів дав Анаксагор ( 500 – 428 р. до н. е.). - давньогрецький філософ: « Ніл стає повноводим тому, що в нього стікають води снігів, які лежать на південь». Робота в групах Завдання: опрацювати матеріал на ст. 49 – 50 та заповнити за текстом порівняльну таблицю « Природні умови Стародавнього Єгипту». 1 група - виписати сприятливі для землеробства умови. 2 група – виписати несприятливі для ведення господарства умови. Природні умови Стародавнього Єгипту Проблема: Як потрібно єгиптянам пристосуватись до несприятливих природних умов? ( Діти висловлюють свої думки, потім разом з учителем іде заповнення третьої колонки таблиці) 3.Об’єднання Єгипту. Коментоване читання на ст.54 пункту « Об’єднання Єгипту». Робота з картою « Стародавні держави світу» Ном – область у Єгипті. Номарх – людина, що керувала номом, намісник царя. 4.Влада і культ фараона. Будівництво пірамід. Розповідь учителя Царів Єгипетської держави називали фараонами. Фараон розпоряджався людьми, землею і водою в усьому Єгипті. Після його смерті царем ставав його син або інший родич. Фараон мав величезну владу, яка мала династичний характер. Династія – це правителі, які належать до одного й того самого роду й успадковують владу один проти одного. Існувала легенда, що першим царем Єгипту був бог Сонця Ра і всі фараони - його нащадки. Фараон мав необмежену владу, і його особа була священною. Єгиптяни вірили, що їхній цар – втілення бога на Землі. Без нього не розливався Ніл, не росла пшениця та все навколо, не було приплоду худоби. Природа була покірна повелителю. З уявленнями людей, без фараона неможливе життя так само, як і без сонця. Фараон мав штат придворних з високими титулами, як – от Розпорядник царського вбрання чи Хранитель царських перук. Радників фараона називали «найшановнішими». Серед правителів Стародавнього Єгипту було зовсім мало жінок. Найвідоміша з них – Хатшепсут, яку коронували не як царицю, а як царя. Упізнати фараона було легко – адже він носив корону. Єгипетські фараони мали подвійну корону: біла символізувала південну частину Єгипту – Верхній Єгипет, а червона – північну частину – Нижній Єгипет. Знаками царя стали патериця ( пастуша палиця) і нагайка, які він тримав у руках. Це вказувало на те, що у нього було право володарювати та карати усіх своїх підлеглих. До правителя Єгипту вони наближалися, піднявши руки на знак захоплення. Підійшовши до трону, усі падали перед ним на землю й цілували слід його ноги. Навіть вельможі, коли знаходились перед фараоном, втрачали мову і забували про все на світі. Страх був настільки великим, що єгиптяни боялися називати вголос імена своїх царів. Говорячи про них, вони використовували в мові слова «Пер – О», тобто « Великий будинок». Звідси сформувалось слово « фараон». Єгипетський цар запроваджував закони, чинив суд, був власником великої кількості землі, верховним жерцем. Фараон вважався не просто сином бога, а й самим богом. Піраміда – гробниця фараона. Робота з картиною « Будівництво пірамід» Бесіда: Діти, що зображено на картині? ( Діти висловлюють свої припущення) Хто брав участь у будівництві пірамід? Робота з джерелом Ст. 62 – « Геродот про будівництво пірамід» Випереджувальне завдання Експрес – цікавинка Піраміди – це гігантські гробниці єгипетських царів – фараонів та знаті. Єгиптяни вірили в потойбічне життя. Гробниці вважалися прихистком душ померлих фараонів та інших знатних людей. Після смерті душа залишає тіло небіжчика та відправляється у підземне царство, де править бог Озіріс. Час від часу вона знову повертається на землю. Тому тіло потрібно зберігати, і для цього його бальзамували, поміщали у спеціальний саркофаг. Туди ж вкладали одяг, прикраси, різноманітне начиння, яке могло знадобитися померлому у потойбічному житті. Єгипетські піраміди будувалися із XXVII ст. до 1750 року до Різдва Христового у північній частині Африки на західному березі річки Ніл ( на землі мертвих). Першу піраміду заввишки 60 метрів зведено для засновника Давнього царства – фараона Джоссера – неподалік міста Каїра. Велика піраміда Хеопса є найбільшою з усіх окремо розташованих споруд ( висота 150 метрів). Поряд – дещо менша піраміда його сина та наступника Хефрена. Тут же височить і знаменитий Сфінкс, витесаний зі скелі. Він зображує лева з людською головою. Підніжжя піраміди Хеопса займає площу розміром із шість футбольних полів і має вигляд правильного прямокутника з точністю до 2 сантиметрів. Деякі з каменів були видобуті у віддалених каменоломнях і переправлені через річку Ніл плотами. Всі піраміди виготовлені із мільйонів кам’яних блоків ( міцного гладкого вапняку) вагою більше ніж дві тонни. Камінь найвищої якості використовували для облицювання, уламки та нижчі сорти – для внутрішнього оздоблення. Всі роботи виконувалися вручну. Тисячі робітників трудилися під спекотним сонцем, вирівнюючи майданчик під будівництво, укладаючи фундамент, перетягуючи будівельні блоки з каменоломень та піднімаючи їх на потрібну висоту, - таким чином довколишні селяни відпрацьовували свої оброки. Досвідчені робітники – будівельники виконували найскладнішу роботу – завершуючи обробку великих кам’яних блоків, їх шліфування та підгонку. Високі споруди зводили за допомогою піску. Його постійно підсипали. Таким чином, будівництво весь час перебувало на рівні першого поверху. По піщаній доріжці на катках тягли обтесані брили каменю. По закінченні будівництва пісок прибирали. Існує чимало версій щодо того, як будувалися єгипетські піраміди. Нещодавно з’явилася ще одна. За цією гіпотезою, давні єгиптяни будували піраміди зі штучно створеного матеріалу, а не з природної кам’яної породи. Ця гіпотеза виникла після хімічного аналізу каміння пірамід. Учені припустили, що вапняк, здобутий в каменоломнях, дробився, а потім з нього готували будівельний матеріал, який заливали в дерев’яні форми разом з цементуючим розчином. Протягом доби блок застигав, і його практично неможливо було відрізнити від вирубаного зі скелі каменю. Цей спосіб вимагав значно менше часу для спорудження і витрат робочої сили. Відкриття учених надає відповіді на численні загадкові питання. Наприклад, як давнім будівельникам вдавалося так точно підігнати вирубані зі скелі блоки? Виявляється, вони просто відливали їх за стандартною формою! До того ж старі блоки могли служити стінками для відливання нових, що практично ліквідувало зазор між ними. Форма піраміди символізувала промені сонця. Єгиптяни вірили, що мертві фараони підносяться на небеса на сонячних променях. Деякі історики вважають, що вершини пірамід указують на сонце і зорі, і це допомагає душі небіжчика легше долетіти до небес. Коментований розгляд схеми Вельможі - багаті й знатні люди. Жерці – люди, які вважалися посередниками між богами та людьми, здійснювали релігійні обряди, жертвоприношення. Поряд з фараоном, часто навіть вище від нього, стояли жерці. Чиновники – люди, які перебували на службі по управлінню державою. Судді – люди, що чинили суд у державі. Писарі – відповідальні за оформлення документів, листів, книг. Наглядачі – люди, які слідкували за виконанням робіт на будівництві, полях, каменоломнях, на ремонті доріг. Стражники – охоронці майна фараона та вельмож; примушували селян віддавати зерно і худобу; непокірних рабів і селян били палицями, карали на смерть. Вища влада належала царю – фараону, який визнавався живим богом; його воля була абсолютним законом для підданих. Вищі чиновники призначалися саме ним. Адміністративний апарат чиновників збирав податки, здійснював судові й поліцейські функції. Країна поділялася на номи, очолювані номархами з числа родичів фараона; вони були власниками пожалуваних або спадкових земель. Номархи мали власні збройні загони, вільно розпоряджалися полями нома; лише скотарство знаходилося під прямим контролем чиновників фараона. Закріплення вивченого матеріалу( 7 хвилин): 1. Знайдіть помилки в тексті: « Велично несе на південь свої води Ніл. Він дає прохолоду та добрий урожай мільйонам жителів навколишніх земель. На берегах річки люди доглядають розкішні сади, випасають стада корів, овець, коней. На землях, збагачених щорічними розливами Нілу, єгиптяни вирощують великі врожаї пшениці, ячменю та ін. Долина річки, оточена з усіх боків горами, що захищають її від холодних вітрів з півночі ». 2. Історичний диктант: Політичне об’єднання Єгипту відбулося… Підведення підсумків ( 1 хвилина) Домашнє завдання ( 2 хвилини): Опрацювати параграфи 8 ( п. 1, 2), 9.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |