| Головна » Українська мова |
Мета уроку. Розкрити значення мови як найважливішою засобу спілкування, пізнання і впливу, її роль у шкільном) навчанні й житті. Розвивати усне й писемне мовлення, логічне мислення, емоції, волю. Виховувати патріотичні почуття, культуру мовлення та спілкування, любов до рідного слова, національну свідомість. Обладнання уроку. Кодотранспаранти, словники. Тип уроку. Урок засвоєння нових знань. Хід уроку І. Повідомлення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності. II. Актуалізація опорних знань учнів. 1.Фронтальна бесіда з учнями. • Яка роль мови в суспільстві? • Поміркуйте, чи мова - єдиний засіб спілкування? • Які ще функції, крім комунікативної, виконує мова? • Чи є тотожними поняття мова і мовлення? • Що таке мовний етикет? III. Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу. 1.Розповідь учителя. Тези розповіді "Мова - це наша національна ознака, у мові наша культура, ступінь нашої свідомості... Мова - душа кожної національності, її святощі, найцінніший скарб. І поки живе мова - житиме й народ, як національність. Не стане мови - не стане й національності, вона розпорошиться поміж дужчим народом". Ці слова були сказані ще на початку ХХ ст. визначним українським ученим І.Огієнком, палким поборником самобутності й самостійності української мови. Мова - найважливіший засіб обміну думками між людьми, пізнання світу, передачі досвіду від одного покоління до іншого. Українська мова є національною мовою українського народу й бере свій початок із глибини віків. Вона створювалась зусиллями численних поколінь протягом кількох епох і стала однією з найрозвиненіших мов світу. Цією мовою створені багатющі скарби усної народної творчості, написані художні твори світового рівня. Українська мова відобразила народну мудрість, досвід, сподівання і мрії людей, красу душі й характер українців. Вона об'єднує наших сучасників і всі попередні покоління, у велику родину - український народ. Тому українська мова і є для кожного українця рідною. Згідно з Конституцією України (ст.10) нині українська мова є державною мовою в Україні. Державною мовою признано називати визнану Конституцією або законом основну мову держави, обов'язкову для використання в законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві, навчанні тощо. Тому Конституція України містить важливе положення про те, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Питання мовної політики в Україні, крім ст.10 Конституції, визначається також іншими конституційними нормами. Ряд статей Конституції містить вимоги щодо обов'язкового володіння державною мовою Президентом України (ст.103), професійними суддями (ст. 127), суддями Конституційного Суду України (ст. 148). У чинному законодавстві України також існує обов'язкова вимога володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування, особами, які вступають до громадянства України. У наш час, коли суспільне життя стало дуже динамічним, значення мови все більше зростає. Вона пов'язана з розвитком народного господарства, науки, техніки, культури нашої держави. Мова використовується як найважливіший засіб спілкування (комунікативна функція). Мова формує людину, вона є знаряддям розвитку суспільства, виконуючи номінативну функцію - предмети і явища, пізнані людиною, одержують назву; мислетворчу функцію, бо мова є не тільки формою вираження й передачі думки, а й засобом творення самої думки; пізнавальну, бо людина пізнає світ не лише через власний досвід, а й через мову, тому що в ній накопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ. Крім того, мова надає можливість розкрити світ інтелекту, почуттів та емоцій людини для інших людей, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів; мова є засобом вираження волі співрозмовників (вітання, прохання, вибачення, спонукання, запрошення). Мова фіксує в собі естетичні смаки й уподобання своїх носіїв; милозвучність, гармонія змісту, форми й звучання стають джерелом естетичної насолоди. Отже, мова ще виконує й культуроносну функцію, бо вона є носієм культури народу-мовотворця, людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу; мовна культура людини є показником її загальної культури. Мова має ще й ідентифікаційну (об'єднуючу) та магічно-містичну функції. Мова і мовлення поняття не тотожні. Літературна мова варіант загальнонародної мови; загальнонаціональна мова, оброблена майстрами (письменниками, діячами науки й мистецтва тощо), що відзначається наявністю орфографічної та граматичної норми й обслуговує різноманітні культурні потреби народу. Мовлення - це процес використання людиною мови для спілкування. Залежно від віку, характеру діяльності, середовища мовлення людина набуває певних особливостей, хоча люди й говорять однією мовою. Так, мовлення однієї людини образне, яскраве, виразне, переконливе, а іншої навпаки: обмежене, бідне, сухе, малозрозуміле. Отже, кожна людина говорить по-своєму, хоча й користується спільною для всіх мовою. Мовлення не існує і не може існувати поза мовою. З іншого боку, сама мова існує як жива, тільки за умови, коли активно використовується людьми. Мова розвивається й удосконалюється в процесі мовного спілкування. Мовлення і є формою активного існування кожної мови. Корені культури мовлення сягають глибини шарів історії людства. Люди давно помітили дієвість точного та влучного слова, зафіксували свої спостереження в міфах і легендах, у образних висловах, приказках і прислів'ях (Птицю пізнають по пір'ю а людину - по мові; Мова - душа народу; Шабля ранить голову, а гостре слово - душу; Від теплого слова і лід розтає). Мовлення людини - це візитна картонка, це свідчення рівня освіченості й культури. Сукупна мовленнєва практика усіх нас - це показник культури суспільства. Мовний етикет (етика спілкування) - національне специфічні правила мовної поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і виразів, що рекомендуються для використання в різних ситуаціях ввічливого контакту із співрозмовником, зокрема під час привітання, знайомства, звернення, висловлювання подяки, прощання тощо. Кожна ситуація обслуговується в українській мові групою висловлювань, які часто утворюють синонімічні ряди: добрий день, здоровенькі були, щиро вітаю вас тощо. Мовлення буває усним та писемним, у вигляді діалога або монолога. Чи вміємо ми спілкуватися? Чи ставимо собі за мету досягти успіху в певній справі за допомогою доречно сказаного, вміло використаного ввічливого виразу? Чи завжди усвідомлюємо силу свого слова? Спостереження засвідчують: не всі й не завжди. Уже давно стали хрестоматійними приклади невмілого, часто брутального спілкування між продавцями й покупцями в магазинах, між пасажирками в транспорті, у сфері обслуговування тощо. Живучи в постійному дефіциті добра, милосердя, любові, у надмірі зневажання гідності, честі, знецінення й розтоптування моральних чеснот, ми непомітно для себе спростили, вихолостили, збіднили етикет спілкування. Етикет українського народу, у тому числі й мовленнєвий, вироблявся, виточувався впродовж тисячоліть! В основі спілкування українського народу лежать такі морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність, шаноба, ґречність. Вислови мовленнєвого етикету (привітання, прощання, звертання, подяка, прохання, поздоровлення, вибачення, побажання, запрошення, похвали тощо) покликані репрезентувати насамперед увічливість співбесідника. Народна мудрість гласить: "Ніщо не дається так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість". І хоч ми сьогодні нарікаємо, що наша культура й мораль підупали, мовний етикет збіднився, однак мова наша, її скарби засвідчують, що так було не завжди. Визначальними особливостями етикетних висловів українського народу були й залишаються перед усім доброта, сердечність, простота, щирість і ніжність. Слід наголосити й на такій етичній рисі, як почуття власної гідності. Виявляючи пошану до співбесідника, українець ніколи не принизиться сам, отже, І не вдасться до приниження гідності іншої людини. Наш обов'язок - звернутися до народного досвіду спілкування, відродити втрачене, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав'язане нашому народові або бездумно перейняте чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію наш народ виробив і відшліфував самобутню систему мовленнєвого етикету, що є феноменом і виразником його загальної культури. 2.Самостійна робота з підручником. Вправа 1. Прочитати текст "Культура усного й писемного мовлення". Визначити в тексті відомі вам засоби зв'язку речень. 3.Прочитати основні правила спілкування, вміщені в підручнику на с.З. Не забувайте дотримуватися їх у повсякденному житті. 4.Читання вголос тексту художнього стилю. Як вас тепер величати
З цією нашою співдружною незалежністю безліч проблем. Наприклад, як нам тепер величати одне одного? Колись було ясно: товариш. Хай він на сто років від тебе старший, а все одно - товариш. Я було попросив одного: - Товаришу, дай прикурити. Він і дав... Да так, що я ледве додому доплентався. І ще товаришем називається. Тоді я подумав: пан. Кажуть же: панове депутати. І вчорашні партократи охоче відгукуються. - Пані, скажіть, будь ласка... А вона зміряла мене підведеними очиськами з ніг до голови, пхикнула і до вітрини одвернулася. Не пан я для неї, значить... Ну що ж, коли моє не в лад... Буду казати: громадяни. Ось у підворітті стоїть двоє. Розливають не що-небудь, а коньяк. Я до них: - Громадяни начальники... у І Вони зраділи: і кореш. Теж сидів? А за що? Скільки накрутили? Тьфу ти, і тут промашка. Може, про добродія згадати?.. Згадав. Коли в тролейбусі їхав. Вирішив перевірити. Кажу одному в капелюсі: - Добродію, закомпостуйте квиток. Він чогось розсердився: - А може, я зовсім не добродій. Я теж: розсердився. - Ну, тоді ви злодій, - кажу. IV. Виконання різних видів творчих вправ. 1.Вправа 7.. Прочитати текст і визначити його основну думку. Дібрати заголовок. Як ви вважаєте, що потрібно зробити, щоб мовлення було змістовним, багатим, точним, виразним і доречним? 2.Вправа 6. Уявити ситуацію: до вас у гості прийшов товариш, з яким ви познайомилися під час спортивних змагань. Як ви його представите мамі, бабусі, сестрі, братові? Скористатися вміщеними у вправі правилами. Скласти мікротекст. 3.Написати докладний переказ тексту "Як ми говоримо". Як ми говоримо Мабуть, немає людини, якій би було байдуже, чи слухають її в товаристві, чи ні. А досягти цього вміють не всі. Запам'ятай: тебе слухають, якщо ти маєш сказати щось цікаве. До того ж треба вміти висловити свою інформацію. , Прислухайтеся до людей, які ведуть між собою бесіду. Відчуєте: мова, манера говорити кожного - дзеркало його культури. Хіба ж приємні, наприклад, крикуни? Від них швидко втомлюєшся й перестаєш сприймати зміст того, що вони говорять. Як і від тих, хто сипле словом, мов горохом, ковтаючи закінчення, склади. А який неприємний вигляд має той, хто, перебиваючії свого співрозмовника, прагне захопити лідерство в обговоренні того чи іншого питання. Є люди дотепні за своєю природою: скаже слово - усі сміються. З ними весело, слухати їх приємно. Уміння слухати - приємна людська риса. Це, певно, кожен знає по собі. Про того, хто вміє слухати, люди кажуть: доброзичливий, тактовніш. І це не буде помилкою. В умінні слухати великою мірою виявляється внутрішня культура людини (3 журн.).
V. Підсумок уроку.
VІ. Завдання додому. Вивчити §1. Вправа 9. Уявити таку ситуацію: вас запросив у гості ровесник. Як ви повинні повести себе? Описати цю ситуацію. Пам'ятати про мовленнєвий етикет та основні правила спілкування. Повторити основні розділи науки про мову.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |