Головна » Українська література

Раннє дорослішання дітей війни в оповіданні Миколи Вінграновського „Первінка”

Мета: ознайомити учнів із творами письменника, викликати до них інтерес, прагнення до самостійного читання; розвивати навички вибору художньої літератури для читання, переказу прочитаного та висловлення власної думки про нього; виховувати доброту, повагу до людей, що зазнали страждань війни.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до твору, читацькі щоденники.

                                               ХІД УРОКУ

І.Оголошення теми та мети уроку.

Слово вчителя.

Сьогодні на уроці ми познайомимося з оповіданням М. Вінграновського «Первінка» та прослідкуємо  раннє дорослішання дітей у роки Великої Вітчизняної війни.

Рік народження Миколи Вінграновського – 1936-й. Той, що дав українській літературі Івана Драча, Володимира Підпалого, Віталія Коротича; роком раніше народилися Василь Симоненко і Борис Олійник, ще роком пізніше – Євген Гуцало. Майже всі ті, кого пізніше назвали поколінням шістдесятників, хто разом із трохи старшими Григором Тютюнником, Ліною Костенко, Дмитром Павличком, Віктором Близнецем та трохи молодшими Валерієм Шевчуком, Володимиром Дроздом та іншими ознаменували нову хвилю в українській літературі, визначали обличчя молодого тоді літературного покоління. Їх називали «дітьми війни».

Справді, на їхню дитячу долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови. І ці враження потім лягли в основу багатьох їхніх творів.

Це покоління бачило, як їхні матері, залишившись самі, не тільки годували країну, а й крилом своїм осінили майбутнє країни в дітях своїх... Як батьки, що поверталися з фронтів, – далеко, далеко не всі, – зранені й калічені, ставали до плугів і верстатів. Як старші брати й сестри «вербувалися» (або їх мобілізували) на відбудову шахт Донбасу й заводів Запоріжжя. Як їхні ровесники (та й самі вони) вчилися уривками між прополюванням буряків у колгоспі, заготівлею палива для школи й усілякою роботою на присадибній ділянці; читали при каганці, писали між рядків старих уцілілих книжок, бо зошитів не було, а за підручниками займали чергу, бо їх чи й було по одному на клас, а проте мріяли (принаймні багато з них) стати неодмінно льотчиками, моряками, вченими, дипломатами, артистами, поетами...

Під час Другої світової війни Микола Вінграновський був іще дитиною. Але враження про воєнне лихоліття-розруху, голод, очікування батька з фронту, важку працю на відбудові господарства залишилися на все життя. Страждали не лише люди, а й тварини, що були поруч. Часто вони ж і допомагали, підтримували, як, наприклад, корова-годувальниця, вірний собака з повісті М. Вінграновського «Первінка».

                                          

                                               Микола Вінграновський

            (1936-2004)

ІІ. Мотиваційний етап.

1. Бесіда.

– Що ви знаєте про часи Великої Вітчизняної війни?

Як ви уявляєте ті події?

Чи багато сьогодні людей, очевидців тих подій, що могли б розповісти нам про ту війну.
Назвіть ветеранів Великої Вітчизняної війни, які проживають у вашому селі.

2. Слово вчителя.

Друга світова війна була найкривавішою у світовій історії. Україна – одна із тих країн, яка зазнала найвідчутніших втрат.

         З 1941 по 1944 рік Україна була окупована німецькими військами.

За відомою статистикою Велика Вітчизняна війна забрала близько 27 млн. життів громадян Радянського Союзу. З них близько 10 млн.– солдати, інші – люди похилого віку, жінки, діти. Але статистика мовчить про те, скільки дітей загинуло в роки Великої Вітчизняної війни. Таких даних просто немає. Війна покалічила тисячі дитячих доль, відняла світле і радісне дитинство. Діти війни, як могли, наближали Перемогу в міру своїх, хоч і маленьких, хоч і слабких, сил. Вони хильнули горя повною чашею, можливо, занадто великою для маленької людини, адже початок війни співпав для них з початком життя. Скільки їх було викрадено на чужину. Скільки убито ненародженими.

Сотні тисяч хлопченят і дівчаток в роки Великої Вітчизняної йшли у військкомати, додавали собі рік-два і йшли захищати Батьківщину, багато хто гинув за неї. Діти війни натерпілися не менше, ніж бійці на фронті. Пошарпане війною дитинство, страждання, голод, смерть рано зробили хлоп'ят дорослими, виховавши в них недитячу силу духу, сміливість, здатність до самопожертви. Діти навіть воювали нарівні з дорослими і в діючій армії, і в партизанських загонах. І це були не поодинокі випадки. Таких дітей, за даними радянських джерел, під час Великої Вітчизняної війни були десятки тисяч.

Діти збирали рушниці, що залишилися від боїв, патрони, кулемети, гранати, а потім передавали усе це партизанам, звичайно, вони серйозно ризикували. Багато школярів, знову ж таки на свій страх і ризик, вели розвідку, були зв'язними в партизанських загонах. Рятували поранених червоноармійців, допомагали влаштовувати підпільникам втечі наших військовополонених з німецьких концтаборів. Підпалювали німецькі склади з продовольством, технікою, обмундируванням, фуражем, висаджували в повітря залізничні вагони і паровози.

                           

Діти, що залишилися в зруйнованих містах і селах, ставали безпритульними, приреченими на голодну смерть. Страшно і важко було залишитися на окупованій ворогом території. Дітей могли відправити до концтабору, вивезти на роботи в Німеччину, перетворивши на рабів, зробити донорами для німецьких солдатів тощо.

                                       

Цілодобово працювали діти на заводах, фабриках і виробництвах, ставши за верстати замість братів, що пішли на фронт, і батьків. Діти працювали і на оборонних підприємствах: робили детонатори до мін, запали до ручних гранат, димові шашки, кольорові сигнальні ракети, збирали протигази. Працювали в сільському господарстві, вирощували овочі для госпіталів. У шкільних швейних майстернях діти шили для армії білизну, гімнастерки. Діти допомагали пораненим в госпіталях, писали під їх диктування листи рідним, ставили для поранених спектаклі, влаштовували концерти, викликаючи посмішку у змучених війною дорослих чоловіків.

Поки чоловіки воювали на фронті, у селі були лише жінки та діти. Доля дітей у ті тяжкі часи була нелегкою та безрадісною. Діти були позбавлені дитинства, їм рано довелося подорослішати. Таке раннє дорослішання бачимо на прикладі головного героя оповідання, дванадцятирічного хлопця Миколки. Коли батько Миколки пішов на фронт, хлопчик залишився із хворою матір’ю та молодшими братом і сестрою. І довелося йому бути в родині за старшого, вирішувати серйозні проблеми.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Словникова робота.

«Тигри» і «пантери» – мова йдеться про потужні німецькі танки.

«Яструбки» – літаки.

Магара – крупа, з якої варили кашу, суп, пекли хліб, який мав чорний колір та був гіркий на смак.

 

2. Бесіда за змістом твору.

– Як на початку твору автор описує німців? (Німецькі руки тяглися від

утоми аж до землі, а замість облич були лише самі очі – від страху…)

Навіщо автор подає такий опис, адже наші солдати теж страждали, помирали на війні? (Аби показати безглуздість війни: на війні страждали всі).
Кого хотів побачити Миколка поміж бійців, що вели полонених німців?(Батька.)
Куди мандрує  Миколка? (На базар, щоб купити корову.)
Як описує автор Миколчине базарування? Зачитайте уривок з твору.
Як характеризують такі вчинки хлопчика? (Він ще дитина, бо вірить у ворожіння на морських свинок, за 20 карбованців напахтівся духами та вчасно спохватився «…так і на корову не вистачить».)
Саме в цьому епізоді ми дізнаємося про вік хлопчика? Яка фраза про це говорить? («…На цю осінь до школи», отже йому приблизно 7-8 років.)
Чому, на вашу думку, мати хлопчика, Марія, не побоялася доручити купівлю корови Миколці? Як це уже наперед характеризує хлопчика?
Чому, прийшовши на базар, Миколка не насмілюється запитати, де продають корів? Зачитайте уривок з тексту. («…Можна було б і запитати, де продають корів, але як ти його будеш питати, коли ти малий і коли в тебе за пазухою двісті тисяч грошей – ще довідаються та заберуть).
Чи знайшов Миколка, де продаються корови?
Що відвернуло його увагу від корів, що продавались? (Двоє дядьків їли ковбасу. У Миколки потекла під щоками слина, хоча він ніколи не їв її, він тільки чув ковбасячий запах.)
Про що почав мріяти в цей час Миколка? («…От як виросту, – думав собі Миколка, – буду їсти ковбасу день і ніч, доки не наїмся і аж доки ці чуні не зношу, а як і зношу, то все одно, мабуть, не наїмся… Але нічого, нічого, не сьогодні-завтра прийде мій батько з війни, то все ще може бути, може він прийде не з торбинкою, а з повним мішечком ковбаси, і медалей у нього буде на грудях дзеленчати більше, ніж у вас двох, узятих разом із вашою ковбасою».)
Що можна сказати про дитинство хлопчика, судячи з його мрій? (Нужденне дитинство:  холодне і голодне. Харчувалися абичим: то лободою, то щавлем, іноді Миколці вдавалося розшукати трохи магара, і він варив кашу для хворої матері.)
Перекажіть епізод, як Миколка купував корову.
Як описує автор корівку і її господиню? Зачитайте. («Корівка хиталася від вітру і світила ребрами, і вим’я під нею було як маленьке яблучко, – ну просто тобі і не корова і не коза. Продавала корову така сама й тіточка: на ній не було навіть куфайки, а лише сірий піджачок з рукавами по лікті та на ногах одна чуня, а друга колоша, прив’язана до ноги кабелем. Ніс її посинів від березневого вітру, латана-перелатана хустина стовбурчилась на голові, як шпаківня».)
Чи сподобалася корівка хлопчику? (Тепер вона була його, їхня, домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя: вона йому сподобалася так, що навіть де не візьмись духи – і ті запахли під носом!»)
Опишіть усно дорогу, якою вночі повертався Миколка з базару. Уявіть, що ви йдете нею самі, які почуття ви б пережили? (Шлях додому був важкий і небезпечний. Тікаючи, німці так покалічили землю, що йти було неможливо, — самі вибоїни та болота. Дорога розгрузла. А скрізь лежали трупи вбитих німцями коней та корів. Та ще навколо було все заміноване. Скоро й смеркло.)
Про які риси вдачі Миколки свідчить те, що він вночі шукає під страшним «тигром» траву для корови? (Сміливість, відповідальність за корівку, він мусить її нагодувати, бо дорога ще далека.)
На яку небезпеку міг наразитись Миколка, аби вчасно не покинув степ, де стомлений виснажливою подорожжю, задрімав? (На степ налетіли бомбардувальники: німецькі   і наші. Німецькі бомбардувальники, аби швидше втекти, змушені були скинути бомби в порожній степ.)
Як автор описує степ, де щойно пройшли Миколка з Первінкою? (Степ закипів від бомб, як смола в казані. Бомби падали одна на одну, бо їм не вистачало місця.)
Чи вдалося, незважаючи на всі перешкоди, дібратися хлопчику з корівкою до села неушкодженими?
Хто зустрів Миколку біля села? (Дід Ратушняк.)
Прочитайте за дійовими особами один із діалогів  між Миколкою та дідом Ратушняком. Що ви можете сказати про взаємини цих персонажів?
Що пережила і передумала Марія, чекаючи сина з базару?
Зачитайте діалог зустрічі Миколки з мамою.
Чому у сім’ї всі раділи Первінці? (Корова врятує їх від голоду.)
А чи було чим годувати саму Первінку? (Ні.)
 Що запропонував дід Ратушняк? ( Як не дивно, стріху зі своєї хати, вірніше, те, що від неї залишилося (бо люди рятуючись від холоду топили стріхами хату). Насправді ж стріху з хати діда Ратушняка Первінка з’їла за два дні, а за тиждень усю вулицю, чесно віддаючи свої три стакани молока.)
Знайдіть і зачитайте, як автор описує дзюркотіння молока? («Таким щасливим Миколка ще не був ніколи – тонке дзюркотіння молока сповняло його душу небесною мелодією».)
Яка ще приємна подія сталася в сім’ї хлопчика? (З війни повернувся тато Максим Миколайович.)
Яка таємниця жила всі роки війни між дідом Ратушняком та Миколчиним татом?  (Зерно, що заховали перед тим, як німці вступили у село.)
Знайдіть і зачитайте уривок розкопування могили? (Зверніть увагу на те, що до самого останнього моменту ми нічого не здогадуємося, що ж шукають у тій могилі. Це один із прийомів, яким автор хоче нас зацікавити).
Як змінився настрій селян, коли вони носили зерно?  Чому? (…де не взялися у них сили і ноги забігали, заговорили, засміялися дівчатка, здавалося, навіть, що й горе повеселішало на обличчях удів».)
Розкажіть, як ви уявляєте оранку за допомогою літака (усне малювання)?
Виразно прочитайте і прокоментуйте той абзац із твору, який найбільше вразив вас.
Що хотів донести до нас цим твором Микола Вінграновський? Яка ж основна думка твору? (Про безглуздість війни, про її жорстокість, а зокрема про раннє дорослішання дітей війни. Війна вкрала їхнє дитинство. Війна — це завжди горе, сльози, кров, смерть.)
Які ще проблеми піднімає автор у цьому творі, окрім проблеми раннього дорослішання дітей війни?

 

Поясніть, чому письменник дав таку назву оповіданню? (Страждали не лише люди, а й тварини, що були поруч. Часто вони ж і допомагали, підтримували, як, наприклад, корова-годувальниця. Саме вона могла вберегти від голоду родину.)
Чи змогли б ви бути такими, як Миколка? Чи був у вашому житті випадок, коли ви чинили, як доросла людина? Розкажіть про це?
Дайте стислу характеристику Миколки. (Хлопчик був не за роками серйозний, кмітливий, адже він був старшеньким у сім'ї. Війна одразу зробила його ніби дорослішим. Він розумів, яка відповідальність на нього покладена. Зі схованими за пазухою грошима він прийшов до напівзруйнованого міста. Було вже нерано, і базар знелюднів. І корів було небагато – усього чотири. А грошей – обмаль. Проте Миколці пощастило-таки купити чорненьку корівку – худу, аж ребра світили, з маленьким, як яблучко, вим'ям. Тітонька, яка продавала корову, сказала, що звуть її Первінкою і дає вона три склянки молока. Розрахувавшись із тітонькою, Миколка взяв налигача і повів корівку додому. Він був дуже задоволений: адже і корову купив, і гроші заощадив. П'ятдесят тисяч у нього ще залишилось. Та, привівши додому разом із дідом Первінку, Миколка замислився: а чим же вони будуть її годувати? Вирішили, що годуватимуть соломою з хатніх стріх. Зате радості було!Своя-таки корівка!)

ІV. Підсумок уроку.

 Заключне слово вчителя.

Отже, надзвичайно рано вступив Миколка в доросле життя. Але він не був виключенням з правил. Дуже багато дітей змусила війна відмовитися від дитинства, забути про те, що вони – діти, й прийти на допомогу дорослим.

І таки вижили вони, вистояли. Дочекалися тата, який повернувся з фронту. А тато з дідом Рятушняком відкопали зерно, що заховали перед тим, як німці вступили у село. І почалася сівба. Найкраще свято для хлібороба.

Попереду було мирне життя. А в тому, що дожили до цього, неабияку роль відіграв хлопчик, ще дитина, але дитина, яку дорослою зробила війна.

V. Рефлексивно-оцінювальний етап.

 1. Незакінчене речення. «На цьому уроці я зрозумів(ла), що…».

2. Гра «Побажання».

– Що б ви хотіли побажати один одному після сьогоднішнього уроку.

Діти висловлюють свої побажання один одному, типу «Я бажаю, щоб ніколи більше люди не знали війни та горя» тощо.

3. Оцінювання досягнень учнів.

VІ. Домашнє завдання.

1. Підготувати характеристику Миколки.

2. Прочитати та назвати інші твори українських письменників про події Великої Вітчизняної війни.


Теги: Труба Н.В., Вінграновський
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 229/18


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar