Головна » Українська література

М. Вінграновський «Гусенятко»

Мета: - поглибити знання школярів про життя і творчість М.Вінграновського; познайомитися зі змістом оповідання «Гусенятко»; розвивати читацьку культуру, навички виразного читання,вміння логічно мислити, спостерігати, узагальнювати, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати любов до книги, живого,природи.

Обладнання: портрет М.Вінграновського,ілюстрації до оповідання, відеоролики з записами про гусей, інтерактивна дошка,виставка творів М.Вінграновського.

Міжпредметні зв΄язки: музичне мистецтво, біологія.

Перебіг урок

Актуалізація мотиваційних резервів учнів.

«Прес – метод»

1. Чи вперше ви чуєте ім’я М.Вінграновського?

2. Які твори ви вже читали письменника?

3. Коли народився Вінграновський?(1936)

4. Де він народився?(на Миколаївщині)

5.Чи його творчий доробок складається лише з прози?(ні)

6.Чи можемо стверджувати, що Вінграновський тісно пов’язує себе з природою?(так)

II. Ознайомлення учнів з темою, метою і завданням уроку. Очікувані результати.

III. Освоєння теми уроку.

Вступне слово вчителя.

Ми маємо всі підстави пишатися тим,що знаємо ім’я поета, прозаїка Миколи Вінграновського. Він є людиною з великої літери, є майстром художнього слова,є захисником братів наших менших.

Як він уміє захопити нас своїми історіями,головними героями,образами, як може  закохати нас у ті маленькі істоти, яких ми не помічаємо.

Мабуть, проблема єднання людини з природою займає важливе місце у творчості письменника, поета.

Сьогодні ми продовжуємо знайомитися з цією незвичайною особистістю. Ми будемо подорожувати разом із маленьким гусенятком. Сподіваюся, що подорож буде цікавою.

2.Робота групи,що готувала інформацію про життєвий та творчий шлях М.Вінграновського.

 

   2.1)  Повідомлення біографів.

Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в місті Первомайську на Миколаївщині. Тут він закін­чив школу, тут написав перші вірші, в яких відлунювалося захоплення народною піснею, творчістю Тараса Шевченка, Олександра Пушкіна, Михайла Лєрмонтова. Описуючи своє дитинство, що припало на тяжкі воєнні роки, і жадану Пере­могу над фашистськими загарбниками, Микола Вінгранов­ський у вірші «День Перемоги» назве своїх однолітків «незаскленим вікном» українського народу. Виховані вдовами, вони прийшли в українську літературу, щоб розповісти світові про українську землю, її красивий і працьовитий народ, його болі й радості, будні й свята. Після закінчення школи Микола Він­грановський приїжджає до Києва і вступає до театрального інституту. Він навчається на акторському факультеті, цікавиться режисурою. На нього звертає увагу Олександр Довженко і забирає юнака до Москви, де геніальний кінорежисер викладає у ВДІКу — Всесоюзному державному інституті кінематографії. Микола Вінграновський навчається на курсі Довженка разом із Ларисою Шепітько, Отаром Іоселіані, іншими талановитими студентами. Олександр Довженко мав намір зняти Вінграновського в ролі Івана Орлюка у фільмі «Повість полум’яних літ» (цей задум у 1961 році втілила вдова кінорежисера Юлія Солнцева).

Після закінчення ВДІКу в 1960 році молодий актор повертаєть­ся до Києва, працює на кіностудії, яка носить ім’я його вчителя. Вінграновський поринає в літературно-мистецьке життя столиці. 7 квітня 1961 року в «Літературній газеті» було опубліковано до­бірку його віршів. Цього ж року дебютували Віталій Коротич, Іван Драч, Євген Гуцало. Пошуки молодих поетів підтримали Максим Рильський, Павло Тичина, Микола Бажан, яким імпо­нували художнє новаторство шістдесятників, цікава й незвична образність, несподівана асоціативність, сміливість у відстоюванні правди, дерзновенність їхніх мрій про незалежну Україну.

Збірка поезій Миколи Вінграновського «Атомні прелюди» у 1962 році засвідчила появу самобутнього, іскрометного, талано­витого митця. Наступні збірки — «Сто поезій» (1967), «На сріб­нім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком зо­лотим» (1984), «Цю жінку я люблю» (1990) — щоразу являли читачеві нові поетичні грані Вінграновського: зосередженість, журливість, розважливість, увагу до краси буденності, тяжіння до сокровенного, уміння поєднати в одному рядку й занурення в глобальні проблеми, й замилування летом ластівки, й  трибунність вислову, і побутовий вираз, забарвлений тонким гумором.

Якщо спробувати виділити тематичне ядро поезій Миколи Він­грановського, то ним є, за словами Івана Дзюби, «народ, нація, Україна. Україна, в усій складності її історичної долі, —  це для нього не тема, не мотив, не образ, до яких звертаються рідше або частіше, віддаючи данину злобі дня, традиції чи власному сенти- ментові. Це просто те, чим живе його душа. І зрештою все, про що він пише, — про неї. Хоч би про що говорив —  говорить про неї».

У 1967 році на екрани вийшов фільм режисера Вінгранов­ського «Берег надії», у 1970 — «Дума про Британку», у 1984 — «Климко» (за повістями Григора Тютюнника). Він зняв і ряд документальних фільмів — «Слово про Андрія Малишка» (1983), «Чигирин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького» (1993), «Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи» (1993) та інші.

Вінграновський відомий і як автор блискучих поезій для дітей. Саме за збірки творів, адресованих дітям, він 1984 року був удостоєний Державної премії України імені Тараса Шевченка.

У доробку Вінграновського є й низка високохудожніх по­вістей — «Сіроманець», «Первінка», «У глибині дощів», опо­відань про дітей, прозових творів, присвячених сьогоденню, творів історичних — передусім роман «Наливайко». Прикмет­ними ознаками прози Миколи Вінграновського є поетичність, емоційність, асоціативність. Перу Вінграновського належать також спогади про Олександра Довженка, які доповнюють ряд віршів, присвячених незабутньому вчителю.

Помер Микола Вінграновський у Києві 26 травня 2004 року, вічний спочинок знайшов на Байковому кладовищі.

2.2)Робота з текстом оповідання.

Працює група «Літераторів»

-         Сюжет: Розповідається про те, що в сім’ї гусей народилося пізно восени гусеня: слабеньке та безпорадне.

Це був період, коли птахи відлітали зимувати в теплі місця. Інша мати могла б залишити слабенького,бо треба було рятувати старшеньких, але тільки не ця гуска.

-         Проблемне питання: чому так важливо було для Вінграновського показати нам,що маленького птаха батьки – гуси не залишили?

-         Мандруємо разом із гусенятком:

-         Зачитайте уривок, де мова йде про народження пташеняти(гусенятко розплющило одне очко, потім друге,пискнуло і – народилося);

-         Чому мати – гуска заплакала?(вночі гуси мали відлітати,…мала надію, що з яєчка нікого не буде,…аж на знай: згорблене,вогке, сумне, з прилиплою шкаралупкою на дзьобику…)

-         Про що думала гуска?(…зимувати з малим, а вітер,а сніг,а мороз, а лід)

-         А що ще могло завадити перезимувати?(лисиці, тхори,куниці,кібчики,коти, собаки)

-         А хто головний ворог гусей?(мисливці)

-         Чому гуси не доживали до дідівства?(якщо звірі, то мисливці)

-         З якими словами мати звернулася до маленького?(горе мені з тобою)

-         Чому гуска прислухалася до кожного звуку?(бо починався сезон дощу,мисливства)

-         На кого чекала мати – гуска?(на чоловіка зі старшими гусенятами)

-         Мати полетіла підкріпитися, чому батько стривожився?(бо чулася стрілянина)

-         Чи повернулася мати – гуска?(так, важко задихана, вона сіла)

-         Гуска відлітала зі старшими, з ким залишилося маленьке горе?(з татом)

-         Зачитайте,хто дошкуляв гусакові?(ондатра, видра)

-         Що стало найбільшою причиною для сімейства?(заплавна вода, яка весь час прибувала)

-         Чому гусак затерп?(мале вирішило сполоснутися)

-         Чому гусак хвилювався за гніздо? Зачитайте(воно було свіже)

-         Зачитайте, як гніздо разом із пожильцями помчало назустріч вогням і музиці.

-         Розкажіть про гусака, що з ним сталося після того, як він залишив гусенятко.

-         Як ви думаєте, чому стільки перешкод було на шляху гусака?(бо це картина характерна для птахів, що здійснюють мандрівки у теплі краї)

-         Як ви гадаєте, чому Вінграновський в текст оповідання увів епізод з картиною порятунку чоловіка і жінки?(вода – стихія,з якою треба бути обережними, а це пережив батько – гусак)

-         А що наше гусенятко?Зачитайте(рай, та й годі,поміч сталевара, до гусенятка йшов…худий, облізлий, довгий, сірий тато)

 

2.3)Проблемне питання вирішено чи ні?

Вправа «Мікрофон»

Кожен намагається виступити:показати відданість птахів, відповідальність за свій виводок,бо так закладено природою.

Працює група «Дослідники»

Мультимедійна презентація «Гуси у природі»

 

Діти розповідають про гусей у природі(додаток 4,6)

Висновок: природою встановлено, що птахи зимують за морями, навесні повертаються на рідну землю, щоб продовжити свій рід, доглядають потомство, щоб знову перезимувати на чужині, ведуть за собою малечу, яка перетворюється на прекрасних птахів, які виведуть свою малечу і будуть до останнього захищати їх.

А нам без цих прекрасних птахів ніяк.

4. Працює група «Фольклористів та синоптиків»(додаток 5)

- народні пісні;

- прислів΄я, приказки;

- народні вірування.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Літературний диктант:

- про кого сказано «згорблене,вогке,сумне..»(гусенятко);

- «двоє його братиків і четверо сестричок народилося у травні, а воно…» (восени);

- «горе мені з тобою…»,- сказала(гуска);

- «гусенятко визирнуло з – під маминого крила і побачило…»(тата);

- «Пропала», - подумав…(тато);

- «мокра темінь почала тиснути гусака до…»(гнізда);

- «ондатра знала, що гусак залишився…»(з малим сам);

- «розпадеться гніздо -…», подумав…(пропадемо, гусак);

- « з глибини з’явилися…»(вогні,музика);

- «помітивши гусака, вони взяли…»(спінінги);

- «гусак родився у щасливій…»(сорочці);

- «ліг і почав зализувати зболіле…»(крило);

- «…здрастуй, дурне,не бійся,…я»(сталевар);

- «худий, облізлий, довгий…йшов …»(тато).

V. Підсумок уроку. Загальне враження: переживши бурю, тікаючи від людей, гусак не забуває про своє дитя. Гусенятко бачить, що тато йде городом до нього.

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності.

VII. Домашнє завдання

 Написати продовження оповідання

                                          
 

Додаток 1

 

Гусак

Пильність, балакучість, любов, щастя в шлюбі, вірність; сонячний символ, особливо в Єгипті. Знак свободи, освіченості й, завдяки сезонним перельотів, символ осені і весни. Сонячний і благотворний символізм дикого гусака багато в чому збігається з символізмом лебедя, і вони, по суті, взаємозамінні, особливо в кельтської традиції. У Стародавньому Римі гусак був також пов'язаний з богом війни Марсом і став тріумфальної емблемою пильності після відомого випадку в 390 р. н. е.. Тоді крики священних гусаків з храму Юнони сповістили захисників Капітолійського Пагорба про напад галлів. Стародавні греки пов'язували гусака з Герой, Аполлоном, Ерота та богом-вісником Гермесом. У Стародавньому Єгипті гусак вважався посланцем богів, а також птахом, відкласти яйце, з якого з'явилося Сонце. Гусак став емблемою фараонів, які в уявленні давніх єгиптян і були втіленням Сонця. При сходженні на трон нового фараона жерці випускали чотирьох гусей як вісників чотирьох сторонах світу. Гуси, принесені в жертву в день зимового сонцестояння, символізували повернення Сонця. Дикий гусак був чоловічим, сонячним знаком в Китаї, але в мистецтві Китаю і Японії більш важливим було значення гусака як місячної, осінньої птиці. У поданні азіатських шаманів і індійських брамінів гусак був «їздовим тваринам», на якому душі прагнули вирватися з безперервного кола існування.

Друга група символічних значень пов'язана з домашнім гусаком. Найдавніша згадка домашнього гусака сходить до шумерському богові домашнього господарства й скотарства Бау. У фольклорі гусак постає в образі балакучого, по-материнськи турботливого істоти, кілька дурнуватого (звідси - «дурний як гуска»). Сексуальний символізм гусака, в Древній Греції пов'язаний з Пріамом, також був широко поширений, а спостереження за гусаком, у збудженому стані витягають шию.

 

Додаток 2

Народна казка «Гуси – лебеді»

                                                        

[Російська народна казка Гуси-лебеді]  Жили собі чоловік і жінка. І була у них дочка та синок маленький.
- Донечко, - сказала мати, - ми підемо на роботу, бережи братика! Не ходи з двору, будь розумницею - ми купимо тобі хустинку.
Батько з матір'ю пішли, а донька забула, що їй наказували: посадила братика на травичці під віконце, сама побігла на вулицю, загралася.

Налетіли гуси-лебеді, підхопили хлопчика, забрали на крилах.
Повернулася дівчинка, глянь - братика немає! Ахнула, кинулася туди-сюди - немає!
Вона його кликала, сльозами заливалася, переживала, що  скажуть батько з матір'ю, а братик ніде не відгукнувся.

Вибігла вона в чисте поле і лише побачила, що метнулися далеко гуси-лебеді і пропали за темним лісом. Тут вона здогадалася, що вони забрали її братика: про гусей-лебедів давно йшла дурна слава - що скрізь маленьких дітей забирали.

Кинулася дівчинка наздоганяти їх. Бігла, бігла, побачила - стоїть піч.
- Грубко, пічко, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
Піч їй відповідає:
- З'їж мого житнього пиріжка - скажу.
- Стану я житній пиріг їсти! У мого татка і пшеничні не їдяться...
Піч їй не сказала.

Побігла дівчинка далі - стоїть яблуня.
- Яблуне, яблуне, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
- Поїж мого лісового яблучка - скажу.
- У мого татка і садові не їдяться...
Яблуня їй не сказала.

Побігла дівчинка далі. Тече молочна річка в киселевих берегах.
- Молочна річко, кисільні береги, куди гуси-лебеді полетіли?
- Поїж мого простого киселику з молочком - скажу.
- У мого батюшки і вершки не їдяться...

Довго вона бігала по полях, по лісах. День хилиться до вечора, робити нічого - треба йти додому. Раптом бачить - стоїть хатинка на курячій ніжці, з одним  віконцем, кругом себе повертається.
 

У хатинці стара баба-яга пряде кужіль. А на лавочці сидить братик, грає срібними яблучками.
Дівчинка увійшла в хатинку:
- Здрастуй, бабусю!
- Здрастуй, дівчино! Навіщо на очі з'явилася?
- Я по мохах, по болотах ходила, плаття змочила, прийшла погрітися.
- Сідай-но кужіль прясти.
Баба-яга дала їй веретено, а сама пішла. Дівчинка пряде - раптом з-під печі вибігає мишка і каже їй:
- Дівчино, дівчино, дай мені кашки, я тобі добре слово скажу.
Дівчинка дала їй кашки, мишка їй сказала:
- Баба-яга пішла лазню топити. Вона тебе вимиє-випарить, в піч посадить, засмажить і з'їсть, сама на твоїх кістках покатається.
Дівчинка сидить ні жива, ні мертва, плаче, а мишка їй знову:
- Не чекай, бери братика, біжи, а я за тебе кужіль попряду.
Дівчинка взяла братика й побігла. А баба-яга підійде до віконця і запитує:
- Дівчино, ти прядеш?
Мишка їй відповідає:
- Пряду, бабусю...
Баба-яга лазню витопила і пішла за дівчинкою. А в хатинці немає нікого. Баба-яга закричала:
- Гуси-лебеді! Летіть наздоганяйте! Сестра братика забрала!..


Сестра з братиком добігла до молочної ріки. Бачить - летять гуси-лебеді.
- Річко, матінко, заховай мене!
- Поїж мого простого киселику.
Дівчинка поїла і спасибі сказала. Річка вкрила її під кисільним бережком.
Гуси-лебеді не побачили, пролетіли далі.


Дівчинка з братиком знову побігла. А гуси-лебеді вернулися, летять назустріч, ось-ось побачать. Що робити? Біда! Стоїть яблуня...
- Яблуне, матінко, заховай мене!
- Поїж мого лісового яблучка.
Дівчинка скоріше з'їла і спасибі сказала. Яблуня її заступила гілками, прикрила листками.
Гуси-лебеді не побачили, пролетіли далі.


Дівчинка знову побігла. Біжить, біжить, вже недалеко залишилося. Тут гуси-лебеді побачили її, заґелґотали - налітають, крилами б'ють, того гляди, братика з рук вирвуть.
Добігла дівчинка до печі:
- Грубко, матінко, сховай мене!
- Поїж мого житнього пиріжка.
Дівчинка швидше - пиріжок в рот, а сама з братиком - в піч сховалась.
Гуси-лебеді політали-політали, покричали-покричали і ні з чим відлетіли до баби-яги.
Дівчинка сказала печі спасибі і разом з братиком прибігла додому.
А тут і батько з матір'ю прийшли.

 

Додаток 3

 
Народна пісня «Два веселих гуся»


Жили у бабусі
Два веселих гуся:
Один сірий, 
Другий білий –
Два веселих гуся.

Витягнули шиї –
У кого довші?
Один сірий,
Другий білий – 
У кого довші?

Мили гуси лапки
У калюжі біля бережка.
Один сірий,
Другий білий –.
Заховалися в канавці,
Ось кричить бабуся:
«Ой, пропали гуси!
Один сірий,
Другий білий –
Гуси мої, гуси».

Виходили гуси,
Кланялись бабусі.
Один сірий,
Другий білий –

 

                                                   Додаток 4

Гуси у природі

Гусеподібні — ряд птахів з надряду Кілегруді. Птахи цього ряду поширені по всій земній кулі, окрім Антарктиди. Більшість представників цього ряду вирощуються у сільському господарстві.

Гусеподібні — птахи середнього та великого розміру. Маса найбільшого представника ряду лебедя-шипуна сягає 12 кг.

Більшість птахів з ряду гусеподібних мають довгу шию, довжиною до 0.5 метра. Голова невеликого розміру, не перевищує довжини 20 см. На кінці голови знаходиться дзьоб, довжиною до 8 см, затуплений на кінці. У дзьобі є дві ніздрі, через які птах дихає. Ще на кінчику у внутрішній частині дзьоба знаходяться зубчики, які не дозволяють випасти впійманій рибі з дзьоба. Очі переважно не перевищують довжини 1 см. Забарвлення очей буває червоне, чорне, чи блакитне.

Оперення забарвлене найчастіше чорним, сірим, білим кольорами. Пір'я жирне, для того, щоби птах з цього ряду не намокав у воді. Знизу тулуба міститься куприкова залоза, що виділяє жир. Лапи гусеподібних — чотирьохпалі. Три пальці на лапах з'єднані тонким шаром шкіри, а один розміщений ззаду. Пір'я на хвості довше. Зазвичай у гусей пір'я чисте, тому що гуси посилено дбають про чистоту пір'я, прочищаючи його дзьобом. У середньому розмах крил становить 1 метр.

                                                                                   

                                                                                                    Додаток 5

Приказки, прислів’я, повір’я про гусей

Гуси летять - зиму на хвості несуть.

Гусак свині не товариш.

Опустив крила, як обскубана гуска.

Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко, а нам на здоров'ячко (примовляють, побачивши весною вперше диких гусей і кидаючи їм соломку).
Гуси, гуси, вам на гніздо, а нам на тепло (або на добро)

Гуси з вирію високо летять – води буде багато, а низько-мало.

Гуси – синоптики

Гуси купаються у воді – буде дощ.

Гуси ховають дзьоби під крила і підгортають лапи – до холоднечі.

Гуси б’ють крилами – на мороз, полощуться у воді -  на тепло

Якщо гуси високо летять - води буде багато, а якщо низько - мало.

Гуси сидять, поховавши голови під крило,  - буде похолодання.

        

Додаток 6

Цікаво знати

Вам, мабуть, цікаво буде дізнатися, що першими серед птахів були одомашнені гуси. Перетворивши гусей в осілих птахів, людина стала отримувати від них смачне м’ясо, жир, пух, пір’я. Гуси – птахи

водоплавні. Ходять вони поважно, в розкачку. 

Гусак більший за гуску і володіє більш високим голосом. Крім того, має своєрідну манеру поведінки: по зміїному витягує шию. Захищаючись, гусак сильним ударом може навіть перебити ногу собаці.

Гуси – птахи травоїдні. З весни – до осені вони здобувають корм самі. Харчуються травою, листям, плодами, насінням різних рослин. Домашніх гусей навіть пасти не потрібно. Невелике їх стадо вранці випускають на пасовище, а ввечері вони самі повертаються додому. Гуси створюють пари на все життя і гусак, так як і гуска, охороняє гусенят.

Пташенята вилуплюються із яєць досить розвиненими. Вже через декілька годин вони можуть плавати і ходити за гускою. Гуси – зразкові батьки. На другу – третю добу після народження вони привчають гусенят добувати їжу, здійснюють з ними тривалі переходи, оберігають від небезпеки.

Гуска, захищаючи гусенят пригинає голову до землі, витягує шию, сичить і може боляче  ущипнути, а то навіть і побити крилами людину чи тварину, якщо ті порушують спокій її дітей. Самці також вміють постояти за свою сім’ю, за її безпеку. Буває б’ються зразу з декількома гусаками і виходять переможцями.

Гуси мають гострий слух і до того ж вони дуже обережні. Якщо до гусей на пасовищі наближається незнайома людина, то гусак, який стоїть з краю, тривожно ґелґоче. Всі гуси відразу перестають пастись і ждуть, що буде далі. Якщо ж загроза минає, гусак знову подає сигнал, але вже заспокійливо і тихіше. Гуси   можуть бути сторожами в дворі навіть більш надійними, чим собаки. Якщо вночі у двір зайде незнайомець вони заґелґочуть, піднімуть шум. За легендою гуси навіть Рим врятували.

Чому так говорять: „Як з гуся вода”

Гуси регулярно, а перед дощем обов’язково змащують пір’я жировою речовиною, яку виробляє особлива куприкова залоза, що міститься біля кореня хвоста. Тому з пір’я цих птахів добре збігає вода. Звідси й прислів’я ”Як з гуся вода”.

 

Додаток 7

Казки

 

«Гуси і лис»

Українська народна казка Гуцульщини

 

Прийшов раз лис на толоку, де паслися гуси, і з насмішкою заговорив до них:

— Ось я прийшов до вас у гості. Ви не ждали мене? Зараз я вас гарненько всіх за порядком перескубу, бо мої жінці треба пір’я на подушки. А м’ясце собі заберу.

Лис, як відомо, віддавна вважає себе за найрозумнішого, найхитрішого на світі. Про гусей думав, що це дурна птиця, яка нічого не тямить і спокійно дає себе таким, як він, на поживу.

Як побачили гуси непроханого гостя, заґелґали, почали голосити, просити лиса, щоб дарував їм життя, але лис не хотів і слухати.

— Тут нема ніякої ради, ви мусите вмерти, — сказав він.

Як затих гусячий лемент, одна гуска взялася на відвагу і сказала:

— Якщо вже маємо ми, бідні гуси, втратити своє молоде життя, то зроби нам, паничу, єдину ласку. Дозволь помолитися, щоб ми не померли в своїх тяжких гріхах.

Лис не був дуже голодний, бо недавно поживився куркою, тому хотів ще потішитись цим видовищем і своєю владою над нещасними гусьми. Він сказав:

— Нехай буде по-вашому.

Гуси стали в ряд, і перша з них звела довгу молитву, все «ґе-ґе-ґе» та «ґе-ґе-ґе». Потім завела молитву друга, третя й інші. Кожна старалася якнайдовше ґелґати, сповідувати богові свої гріхи, бо дуже не хотілося їм уже покидати цей світ. А договір між ними був такий, що аж тоді, коли всі перемоляться, лис приступить до обіду.

Гусей було багато. І так довго вони ґелґали, що й вечір настав. Прийшов хлопець гнати гусей додому і побачив лиса, який безпечно сидів на толоці коло гусей. На щастя, мав хлопець при собі лук. Не довго думаючи, вистрілив у лиса. Той лиш ноги простяг. Всі гуси радісно заґелґали. Хлопець погнав гусей додому, несучи на плечах здобич.

 

Використана література

«Вивчаємо українську мову та літературу», 24, 2012
 «Дивослово», №9, 2001
М. Вінграновський. Збірка оповідань ( «Гусенятко»).
Храпченко А. Індивідуальний стиль письменника. – К.: Дніпро,1976.


Теги: Бєлікова Ю.Ю., Вінграновський
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 588/37


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar