| Головна » Українська література |
Мета уроку: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст прочитаного твору; розвивати навички самостійної роботи з книгою, уміння проводити спостереження над художнім текстом, висловлювати свою думку з приводу прочитаного; на матеріалі образу головного персонажа оповідання визначити й обговорити важливі життєві проблеми, зокрема проблему дитячої безпритульності в сучасному світі; виховувати доброту, милосердя, бажання допомогти тому, хто цього потребує. Обладнання: портрет письменника, виставка його книг, ілюстрації до твору, відеоматеріали на тему дитячої безпритульності в Україні, запис мелодії Олександра Десплата «Новий день».
Хід уроку
І. Мотиваційний етап. 1. Емоційне налаштування на урок. (Під супровід мелодії Олександра Десплата «Новий день» учитель читає текст) Зима того року почалась так рано, що здавалось, ніби вона була завжди. Безкінечні холодні дні тягнулись один за одним. Місто жило, ніби в льодовій пастці. Люди перебігали від дверей до дверей, ховаючись в хутряні шапки та теплий одяг. Кожен старався відігрітися сам, для інших сил не залишилось. Зима того року була такою холодною, що Мишкові хотілось поїхати далеко-далеко, в теплі краї. Ось він і почав майструвати в каналізації корабель, аби поїхати в Австралію. Мишко втік з інтернату, бо йому не подобалося, що об нього гасили цигарки і ображали. Аби зігрітися, Мишко підстрибуючи мандрував вулицями міста. У святковому передноворічному хаосі на нього ніхто не звертав уваги, всім було байдуже до змарнілого, обідраного, голодного хлопця. Він цілісінький день простояв під церквою, збираючи пожертви в металеву бляшанку з-під консервів. – Чому дітям кидають гроші? – дивувався Мишко, адже дітям потрібна турбота й увага. Люди навіть не дивляться в очі, байдуже кидають монети, ніби платять за вхід. Новий рік Мишко зустрічав в каналізаційному приміщенні разом з такими дітьми, як і сам: Женею, Вікою, Павлом, та Миколою. Тієї новорічної ночі в темному, брудному, вологому, обледенілому каналізаційному приміщенні діти говорили про Австралію. Там зимою і літом тепло, там діляться не грошима, а радістю, там банани ростуть на деревах і їх можна рвати просто так. Дивно, але тієї ночі діти вперше не почували себе непотрібними, кинутими, в світі дорослих зайвими. Можна було бути просто собою з тими, хто тебе любить. Тієї ночі вони всі загинули, замерзли… Мабуть, всі вони потрапили до такої омріяної Австралії. (Розповідь побудована на реальних подіях новорічної ночі 2007 року.) - Чи пов’язана розповідь з оповіданням, яке ви прочитали вдома? 2. Актуалізація суб’єктного досвіду. 1. Обмін враженнями від прочитаного твору. - Яке враження справило на вас оповідання С. Васильченка «Приблуда»? Відповідь на це питання спробуйте дати, використовуючи прийом «Незакінчене речення»: «Читаючи оповідання я відчував…, думав…, мене схвилювало..., був вражений…». 2. Бесіда. - Пригадайте, з якими творами Степна Васильченка ви вже знайомі? («Свекор», «Бусурмен», «В темряві».) - Чим саме запам’яталися вам прочитані твори? (Автор з доброзичливим гумором змальовує своїх героїв в оповіданнях «Свекор» та «Бусурмен». Персонажі його оповідань жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі, допитливі. В оповіданні «В темряві автор відстоює ідею навчання дітей рідною мовою.) - Що ви пам’ятаєте про самого Степана Васильченка? (Справжнє ім’я письменника – Степан Васильович Панасенко. Народився він у бідній родині шевця. Незважаючи на бідність Степан Васильченко отримував освіту спочатку у п’ятирічній школі в Ічні, згодом він стає учнем семінарії. Як і обіцяв, повернувся в село народним учителем. Працюючи в сільських школа, Васильченко турбувався про всебічний розвиток дітей. Проводив просвітницьку роботу серед селян. Велику увагу в своїх творах приділяв проблемі вчителя. Головна тема Васильченкової творчості – це школа, вчителі, діти.)
ІІ. Цілевизначення та планування. Оголошення теми й мети уроку. Сьогодні на уроці ми обговоримо прочитане вами оповідання Степана Васильченка «Приблуда». На матеріалі образу головного персонажа оповідання маємо визначити й обговорити важливі життєві проблеми, зокрема проблему дитячої безпритульності в сучасному світі. Вибір цілей із загального переліку. Робота над змістом оповідання. Колективне планування діяльності. «Дерево очікування» Що б ви хотіли дізнатися сьогодні на уроці? (Учні записують на аркушах паперу, що очікують від уроку, та приклеюють на «дерево», озвучуючи свої очікування.) ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу. Слово вчителя. Оповідання, над яким ми сьогодні будемо працювати, С. Васильченко написав 1925 року. Васильченко не вигадував сюжетів своїх творів, а брав їх із широко розгорнутої перед ним книги життя. Сюжет оповідання «Приблуда» взято із життя дитячого будинку. Адже у 20-х роках XX ст. С. Васильченко був завідувачем дитячого будинку. Йому доводилось часто чергувати вечорами в дитячому будинку. На все життя запам’ятали його вихованці рівний, спокійний голос свого улюбленого учителя. Він ніколи не гримав на них, до всіх ставився однаково приязно, а коли знаходив вільний час, любив пожартувати чи поспівати з учнями. Бувало просить: «Дівчатка і хлопці, ану давайте разом що-небудь заспіваємо». Найбільше любив співати українських народних пісень. А співали так, що люди, котрі проходили повз дитячий будинок, зупинялися і слухали.
Словникова робота за питаннями учнів.
Ідейно-художній аналіз оповідання. 1)Бесіда за прочитаним твором. Де відбуваються події, описані в оповіданні? (Події відбуваються в дитячому будинку.) Як ви гадаєте, події яких років описує автор? (В оповіданні змальовуються події перших революційних років. Майже три роки сам письменник пробув на передових позиціях як командир роти, зазнавши вщерть весь тягар першої світової війни 1914 року. Перед його очима пройшли страхіття війни, перед ним розгортається велика трагедія українського народу, що розпайований між царською Росією та цісарською Австро-Угорщиною, мусив давати своїх синів для обох ворожих армій, щоб вони убивали один одного. Спалені й зруйновані українські села, де пройшла залізна п’ята війни, голодні діти – сироти нещасної розтерзаної Галичини бачить письменник.) Як описує автор на початку оповідання дитячий будинок? Прочитайте цей опис. (Образ вітру викликає відчуття тривоги за долю дітей –сиріт, вітер – злидні, жах.) З якими персонажами оповідання знайомить нас С. Васильченко на початку оповідання? (Завідувачка дитбудинку та незнайомий чоловік.) Зачитайте розмову завідувачки та незнайомця. (У дитячому будинку, розрахованому на 30 місць, знаходиться 90.) Які умови утримання дітей в цьому закладі? (По троє сплять на одному ліжку, немає одягу, немає їжі, «хліба ні кришки».) Чому так багато дітей потрапляли до дитячого будинку? (Наслідки перших революційних років: розруха, голод, сирітство.) Що ж все-таки примусило завідувачку взяти дівчаток до притулку? (Плач дітей.) (Вона має добре й чуле серце.) Чому діти, що слідкували за цією розмовою, почали реготати? (Діти знали, що за зовнішньою непривітність, сердитістю, постійною буркотливістю Параски Калістратівни (так звали завідувачку) криється чуле й добре серце. Вона цілий день клопочеться й свариться то з інспектором, то з дітьми, бо ледве дає собі раду, чим нагодувати, у що вдягнути та взути силу-силенну дітвори, яку закинули в дитячий будинок Безпритульність, розруха, голоднеча за перши революційних років.) Як змальовує зовнішність завідувачки С. Васильченко? Прочитайте її портрет. («…голос, як труба, іде, як буря. Висока, огрядна, в мужичих чоботях, шумить-гримить… Зранку гасала по установах, змагалася, прохала, сварилась…») Чому ж діти прозвали її Ревою? (Вона, замкнувшись у своїй кімнаті, ревне плаче, не можучи спокійно дивитися на дитячі злидні й поневіряння.) Віднайдіть і зачитайте ті епізоди, які найповніше розкривають душевний стан завідувачки, показують її почуття і настрої. (Головним персонажем цього оповідання є безпритульний хлопчина Мишко.) Якими описав автор хлопчика та інших дітей з будинку? ( Мишко – змарнілий, обідраний, босі ноги всі в грязюці, в лахмітті, виразки на ногах…) Які порівняння автор використовує для опису дітей? ( «Низка головок, як разок намиста», «Обличчя, ніби борошном потрушені», «очі – свіжі вишні, в борошно повтикані».) Як опинився Мишко в дитячому будинку? (Як пояснює сам Мишко, прийшов погуляти до дітей.) Чи була це справжня мета відвідання будинку Мишком? (Ні. Виявилося, що він – безпритульний.) Чому ж раніше він не приходив до дитбудинку? (Напевно, поки було тепло, він міг перебиватись якось на вулиці, та коли настала холодна осінь, його очікувала на вулиці холодна і голодна смерть. Єдиний порятунок – дитячий будинок, до якого й приблудився хлопчик.) Як пояснити вигадки Мишка про те, що у нього є «папа й мама». (Це кмітливий, допитливий, жвавий співучий хлопчина. Діти називають його майбутнім «Моцартом». Хлопчик виявляє здібності до музики та читання художніх творів.) Діти повірили Мишковим розповідям, чи з підозрою поставилися до нього. Доведіть свою думку цитатами з твору. (Діти, дізнавшись, що цей хлопчик – сирота, оточують зворушливою увагою і піклуванням майбутнього «Моцарта».) Постає питання, чому ж Мишко , будучи голодним відмовився іти на вечерю, вигадавши, що вдома їв на обід «борщ з м’ясом, кашу молошну і чай з булкою в накладку»? (Жахливі умови проживання, але все ж таки краще ніж на вулиці.) Перекажіть близько до тексту епізод, де діти переховують хлопчика-приблуду з тим, аби переконати Параску Калістратівну залишити його в дитячому будинку. Як характеризують дітей їхні вчинки? (Дітям притаманне почуття товариськості, взаємодопомоги. Вони знали, хай там що, а Рева не встоїть перед їхнім проханням прийняти до дитбудинку ще й цікавого хлопчика-приблуду.) Як вдалося дітям переконати Параску Калістратівну залишити Мишка в дитячому будинку? (Діти викликали жаль та співчуття до хлопчика). (Герої оповідання «Приблуда» знають вже про свої можливості, перспективи. Це надає їм впевненості й оптимізму. Адже мало не всі в будинку, як визначила сама Параска Калістратівна , були майбутні великі люди: хто – інженер, хто – професор, хто – артист.)
2) Визначення засобів гумористичного зображення в оповіданні. Творчості С. Васильченка на всіх етапах був притаманний гумор. Чи використовує автор засоби гумористичного зображення в оповіданні «Приблуда»? (Не зважаючи на всю гіркоту, співчуття автора до образів-персонажів твору, в оповіданні зустрічаємо гумористичні епізоди.) Знайдіть і зачитайте уривки, де автор використовує засоби гумористичного зображення. Назвіть їх. Поясніть, з якою метою вони використовуються. (Гумор як вияв співчутливо-доброзичливого ставлення письменника до маленьких героїв, як засіб позитивної характеристики.) Засоби гумористичного зображення Наприклад Використання жартівливих народних пісень, що їх співають вихованці дитячого будинку «На горі качата – Роди, Боже, дівчата. А хлопців не роди, Бо то самі іроди». Використання кумедної ситуації Читання Мишком книжки догори дригом. Примітивне використання іноземних слів Дер штуль, дер зуп Вживання просторічних слів Актор, фортеп’яно, губернатка
3)Визначення теми та ідеї оповідання. - Як ви гадаєте, що хотів сказати, донести до нас цим оповіданням С. Васильченко? (Показати нове в людських стосунках, в людській психології. Вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник показує нам – у їх взаєминах паростки людської моралі та гуманності. В оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу: ліквідація дитячої безпритульності. Безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. Але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. Саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання.) - Чи є оповідання актуальним на сьогоднішній день? Чи існує проблема Дитячої безпритульності в сучасному, досить цивілізованому світі? (Даючи відповідь на це питання використовуємо метод «Мікрофон».) Велика кількість дітей-сиріт того часу спричинена наслідками І світової війни. Чому ж сьогодні, у мирний час, так багато безпритульних дітей. Які причини цьому?
Перегляд відео «Діти-сироти».
Бесіда за переглянутими відеоматеріалами. За статистикою станом на 1 жовтня 2011 року в Україні функціонувало 476 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховується 3122 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, а також 2827 прийомних сімей, в яких виховується 4 730 дітей. - То які ж причини такої великої кількості безпритульних дітей в Україні? (Смерть батьків; вживання батьками алкоголю, наркотиків; позбавлення батьківських прав за неналежне виконання батьківських обов’язків; відсутність житла у батьків; бажання отримати кошти, які виплачуються за народження дитини, неготовність мати дітей молодих пар тощо.)
ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап. 1.Усна рефлексія. - Чи сподобалось вам оповідання С. Васильченка «Приблуда»? - Які рядки твору найбільше схвилювали чи вразили? - Що нового дізналися на уроці? - Чи справдилися ваші очікування на урок? - Чи виникло в вас бажання прочитати інші твори Степана Васильченка? 2. Гра «Клубочок надій і сподівань». Я тримаю в руках клубочок ниток. Нехай ця ниточка, як ниточка Аріадни, об’єднає нас любов’ю, щирістю, співчуттям один до одного. А кожен, до кого потрапить клубочок має сказати своє слово з приводу нашого сьогоднішньої розмови, яке б розпочиналося словами: «Я хочу…», «Мені здається…», «Я думаю…». Наприклад, «Я хочу, аби дітей-сиріт в Україні (в світі) стало менше.», «Я думаю, що потрібно відкрити нові заклади для безпритульних дітей.», «Я хочу, щоб у кожної дитини в світі була мама» тощо.
3. Заключне слово вчителя. Талант Степана Васильченка неповторний і невмирущий. Його твори озвучують в людських серцях найпотаємніші ліричні струни, оживляють веселі усмішки, утверджують високі пориви до краси й гуманності.
4. Взаємооцінка діяльності учнів на уроці (в парах).
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |