Головна » Молодші класи » Виховні заходи

Свята моя Київська Русь

Мета:

– розширити знання учнів про процес християнізації Русі та його історичне значення;

– розвивати критичне мислення, стимулювати творчі здібності школярів;

– виховувати інтерес до історії та культури українського народу, повагу до християнських цінностей, релігійну толерантність, формувати почуття національної гідності.

Обладнання: ілюстративний матеріал (репродукції фресок Володимирського собору відповідної тематики, зображення визначних культових споруд, ілюстрації з давньоруських рукописних книг); «Повість минулих літ», декорації для міні-вистави.

 

Хід уроку

Звучить духовний Гімн України «Боже Великий, Єдиний»,

Музика М. Лисенка, слова О. Кониського

 

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю,

Ти нас, Боже, зрости.

 Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки-щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світу,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

 

Учитель:

28 липня 2013 року український народ відзначив 1025-ліття з часу свого офіційного хрещення. Ця подія суттєво змінила життя могутньої слов’янської держави, оскільки із запровадженням нової релігії з’явилося багато нового в науці, освіті, мистецтві.

– Давайте пригадаємо, якою була віра наших предків до хрещення?

– Чи збереглися в Україні звичаї або традиції тих часів?

– З ім’ям якого князя пов’язане офіційне хрещення Русі?

Аби дізнатися більше про історію запровадження християнства на Русі, маємо познайомитися з відомим історичним джерелом тих часів – «Повістю минулих літ».

Учень:

 «Повість минулих літ» – це перший літопис, який дійшов до нас, його ще називають «Початковим літописом». До речі, саме він проливає світло на історію нашого народу від найдавніших часів і до днів життя Нестора Літописця – ймовірно, автора цього твору.

Літопис розповідає про початок утворення східнослов’янської держави, про її перших князів. Цікавою є легенда про заснування Києва: апостол Андрій Первозваний під час подорожі по Дніпру пророкував, що на прибережних пагорбах постане місто: «Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог».

Учитель:

Нашими давніми предками були східнослов’янські племена, які з давніх-давен жили на території України: поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі, дуліби, білі хорвати. Тогочасні люди не могли пояснити причину природних явищ, тому поклонялися природі. Єдиного бога слов’яни не визнавали, а вірили в багатьох: бога Сонця – Дажбога, бога грози – Перуна, бога вітру – Стрибога, богиню молодості і краси – Ладу та інших. (Перегляд слайдів).

Язичники не будували храмів, вони збиралися у священних місцях і приносили дари дерев’яним зображенням богів – ідолам.

– Яке значення слово «ідол» має сьогодні?

З часом завдяки торговим контактам, мандрівкам у далекі землі слов’яни дізнаються про інші релігії. Чимало заможних людей – купців, воїнів, членів князівської родини – стають християнами.

А зараз спробуймо здійснити уявну мандрівку в часі. Перенесімося до князівського палацу Володимира Великого у Київ-град.

– Що ми знаємо про цього князя?

– У яких художніх творах вам зустрічалося його ім’я?

 

Міні-вистава

Діючі особи: Нестор Літописець, Князь Володимир, Грецький філософ, дружинники.

Князь сидить на троні, біля нього двоє дружинників. Входить Нестор Літописець.

Нестор Літописець:

– На восьмий рік князювання Володимира, 986 pоку, прочули різні народи, що Володимир хоче змінити свою віру. Першими прийшли до Володимира болгари (камські), віри Магометової, за ними німці та іудеї, усі вони вихваляли свою віру й закликали князя її прийняти. Потім прийшов до Володимира грецький філософ і почав таку розмову.

Грецький філософ:

– Чули ми, що приходили з інших земель навертати на віру свою. Але ж бабуся твоя, княгиня Ольга у нас хрещена була. Дозволь княже, розповісти про нашу віру!

Володимир:

– Послухаю охоче!

Нестор Літописець:

Грецький філософ докладно розповів князеві всю історію Старого та Нового заповіту, від створеній світу аж до вознесіння Христового. Володимир уважно все слухав.

Грецький філософ:

– І призначив Бог день, коли прийде з неба й буде судити живих та мертвих і кожному заплатить по ділах його: праведникам призначить царство небесне й красу невимовну, радість безконечну й життя вічне; а грішників засудить на муку безконечну, огненну та на черв’яка безнастанного…

Нестор Літописець:

Сказавши це, філософ показав Володимиру картину; на якій намальований був страшний суд, і показав йому праведників на правім боці, що радісно йшли собі до раю, а на лівім – грішників, засуджених на муку.

Володимир:

– Добре цим, що праворуч, і горе тим, ліворуч.

Грецький філософ:

– Коли хочеш бути з праведниками праворуч – охрестися!

Володимир:

– Підожду ще трохи…

Нестор – літописець:

Володимир щедро обдарував філософа й відпустив його з честю великою. На другий рік, року 987, скликав Володимир народ та й почав радитися.

Володимир:

– Ото приходили до мене магометани, кажучи: прийми віру нашу; потім приходили німці, які також хвалили свою віру; по них приходили іудеї; по всіх прийшли греки – вони всі віри гудили, а хвалили тільки свою; багато набалакали вони, розповідаючи від початку світу; гарні оповідання їхні, кожному любо послухати їх… Говорили вони, що й другий світ буде, а хто прийме їхню віру, той ніби, померши, воскресне і вже ніколи не буде вмирати; а хто вступить до іншої віри, той на тім світі горітиме в огні… Як ви мені розуму прибавите, що мені порадите?

Дружинники:

– Знаєш, князю, свого ніхто не гудить, а хвалить; коли хочеш добре вивідати, то маєш в себе мужів: пошли вивідати кожного з них, як вони служать Богові.

Нестор Літописець:

Така рада люба була князю та людям. Вибрали 10 чоловік і послали до болгар. Оглянувши все, посланці вернулися. Володимир посилає їх до німців, а звідти до греків. Ті пішли, послухали церковну службу в німців; звідти подалися до Царгорода й прибули до царя. Цар запитав посланців, чого прибули вони; ті розказали, довідавшись про все. цар був радий і велику честь зробив їм того ж дня.

А на ранок послав до патріарха, кажучи: «Прийшли з Русі вивідати віру нашу; накажи прикрасити церкву та служок твоїх (крилос), сам відправ службу, щоб побачили гості славу Бога нашого».. Посли були зачудовані й хвалили службу. По службі царі Василь та Константин прийняли послів і відпустили їх додому з честю та багатими подарунками.

Коли вернулися посли додому, князь скликав раду знову.

Володимир:

– Ось вернулися наші посли; послухаймо, що вони бачили. Кажіть!

Дружинники:

– Побували ми усюди, княже. Та коли прибули ми до греків, нас привели туди, де вони служать Богові своєму, і ми не знаємо, чи на небі, чи на землі були ми – бо ж немає на землі такого виду чи такої краси – не вміємо того сказати; те тільки знаємо, що там Бог перебуває з людьми і служба їхня найкраща над служби всіх земель. А ми не можемо забути краси тієї; як кожна людина, коли спробує солодкого, не приймає потім гіркого, так і нам нема чого тут бути (лишатися при своїй вірі).

Володимир:

– Де ж маємо хреститися? – питає Володимир.

Дружинники:

– Де тобі любо, – відповіла рада.

 

Учениця:

Не всміхається більше Дажбог,

І Перун – мовчазний, понурий,

І Стрибог не шумить, з вітром не гомонить,

І Лада сумна, мов заснула.

 Віра інша, нова опустилась на Русь

І пішла по землі переможно.

Бог єдиний із сонячних світлих небес

Людям шлях освітив словом Божим.

 

Учитель:

Після запровадження нової віри на Русі почали будувати церкви, прикрашати їх золотими банями, хрестами, іконами. Церква дбала про освіту, науку, священики роз’яснювали віруючим основи християнської моралі.

– Які правила християнської етики вам відомі?

– Чи дотримуємося ми їх нині? Чому?

Учениця:

Володимир – князь великий

Охрестив Киян в Дніпрі,

Потім церкву Десятинну

Він поставив на Горі.

Учень:

Знав тебе народ ласкавим,

Називав теж «Сонцем Ясним»,

Бо зробив ти край великим,

А свій люд – багатим, щасним.

Учениця:

Ти зібрав всі Руські землі

Від Кавказу до Карпати –

І від моря аж по Волгу

Став «Великий» панувати.

Учень:

Ти віддав у громаді владу

Всім найстаршим громадянам,

Сам став зверхнім судією

Й опікуном всіх підданим.

Учениця:

Християнську вніс ти віру

У народ – мов цвіт обнови,

Що красив нам нашу землю

Світом правди і любові.

Учень:

І побивши печенігів –

Жив з сусідами у згоді;

Лад поширював в державі

І добробут у народі.

Учениця:

Тож за твого князювання

Край зацвів, як квітка рожі –

І за те ти в нас «Великий».

Учитель:

Після охрещення Володимир прожив ще 28 років. Помер 15 липня 1015 р., проживши 55 літ. Його зараховано до лику святих завдяки хрещенню ним Русі.

Указом Президента України у 2008 році встановлено нове національне свято українського народу – «День Хрещення Київської Русі-України». Воно щорічно відзначається 28 липня в день пам’яті рівноапостольного князя Володимира – просвітителя нашого народу світлом віри Христової.

– Чому православна церква так високо вшанувала князя Володимира?

– Які пам’ятники видатному князеві є у Києві?

Демонстрація слайдів.

Підсумки уроку.

Бесіда:

– Які джерела допомагають більше дізнатися про історію хрещення Русі?

– Чому церква визнала князя Володимира святим?

– Які норми християнства шанують в усьому світі? Чому?

Учитель.

Християнство змінило культ сили в язичництві на нові моральні цінності, перш за все любов до ближнього, милосердя, всепрощення.

І зараз актуальні принципи рівності перед Богом, любові і прощення. Церква не стала нищити усі язичницькі традиції, зберігши, наприклад, писанки на Великдень, колядування та щедрування на Різдво.

Християнство ввело Русь до числа провідних європейських країн, сприяло її подальшому розвитку.


Переглядів: 78 | Теги: Київська Русь

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar