Головна » Зарубіжна література

Орфей ХХ століття. Життєвий і творчий шлях письменника. Рільке й Україна. Синтетичний вияв новітніх течій у поезії австрійського поета

Мета уроку: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом австрійського письменника Р.М.Рільке, розкрити зв'язок Рільке з Україною,  прослідкувати  синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій у поезії Рільке, основних мотивів творів,  розкрити позачасове значення його лірики; розвивати навики   виразного  читання і аналізу поезію поета,  виховувати прагнення до пізнання одвічних основ буття, природи, людського життя, формувати культурологічні компетенції, пробуджувати інтерес до творів світової поезії.

 Обладнання: портрети Р.М.Рільке, виставка  його творів, фотографії друзів поет,  літературна газета «Орфей», репродукції  картин художників  ХХ століття.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: творча  лабораторія.

     Теорія літератури: модернізм, авангардизм.

     Очікувані результати: учень розповідає про основні віхи життєвого і                

     творчого  шляху поета; характеризує творчість австрійського поета       Р.М.Рільке  як синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій у поезії;   наводить приклади втілення в творах Р.М.Рільке мотивів: а) відчуження людини в  дегуманізованому світі; б) ностальгії за  втраченою єдністю людини зі світом; в) українських мотивів;    виразно читає і аналізує вірші Р.М.Рільке.

ХІД УРОКУ

                                                               Ти  один сказав Богові щось нове.               

                                                                                                           М.Цвєтаєва

Ті люди, що живим поета знали, не відали,

яким єдиним він зі світом був:  його лицем

ставали ці води, гори, ниви   цих долин.

                                                                                                          Р.М.Рільке                                                                                                                        

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя

-         Я хочу розпочати цей урок притчею.

Султан викликає до себе верховного візиря і запитує його:

-                Скільки в моїй країні поетів?

-                Сто, падишаху всесвіту, - відповідає візир.

-                Киньте їх до в’язниці.

Через рік запитує:

-                Ну, як там мої поети? Хто з них продовжує писати?

-                Десять диваків.

-                Випусти цих диваків і дай кожному по палацу.

Через рік він знову запитує:

-                Ну, як там мої поети? Хто з них продовжує писати?

-                Двоє, - відповідає візир.

-         Ось вони і є справжніми поетами.

    Наш сьогоднішній урок присвячений життю і творчості саме такого поета. Він писав, не зважаючи на жодні випробування долі. Адже він не міг не писати, бо весь світ для нього був сповнений поезії.

ІІІ. Робота над темою, метою, епіграфом уроку.

Як ви розумієте епіграф?

-         Уявити собі поетичну спадщину ХХ століття без творчості австрійського поета Райнера Марії Рільке неможливо. Пройшовши у своєму творчому становленні основні етапи розвитку літератури на рубежі віків, Рільке здобув репутацію «пророка минулого», «Орфея ХХ століття». Його творчістю захоплювалися, намагалися осягнути і наслідували. Він навчав мудрості, красі, добру, навчав бачити незвичайне у реальному житті. Рільке створив зразки новітньої філософської лірики, сягнувши вершин модерністської літератури.

 ІV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

1. «Портретна галерея»

- Перед вами портрети Рільке і його фотографії. Що ви можете сказати про нього, дивлячись на роботи різних художників? Яким ми бачимо поета? На перший погляд,  Рільке на портретах зовсім різний. Його малювали люди, які його дуже любили.  Це Леонід Пастернак,  Паула Модерсон-Беккер, німецька художниця- експресіоністка. Вони були його справжніми друзями. Рільке навіть створив свій поетичний портрет.

Як же поет змалював себе? Давайте послухаємо.

    2. Поетична п’ятихвилинка

  Автопортрет 1906 року

Прадавньої шляхетської породи

ознака - ця тверда постава брів,

В очах дитячий ляк ще голубів,

знак чулої, мов у жінок, природи,

а не холопський острах служників.

Великий точний рот - він марних

Слів не вимовить, не здатний до омани

Й неправди. Лоб - високий, бездоганний.

І тихий зір, що радо в тіні мрів.

Все це - передчуття зв'язку причин;

Ще не поміг ні успіх, ані горе

Збагнути спільне у безладді змін,

Докіль колись не усвідомить він,

що близиться

Вже Справжнє і Суворе.

3.     Спогади сучасників про поета

-         Які спільні риси поета відзначають сучасники?

-         Що єднає усі наведені спогади сучасників про Рільке?

Висновок вчителя: С.Цвейг назвав долю Рільке: «мистецтвом чистого життя», він був не тільки справжнім поетом, але і справжньою людиною у найвищому розумінні цих слів.

4.     Цитатна доріжка

Спогад Стефана Цвейга про Р. М. Рільке:

«А я пригадую його голубі очі. Коли він дивився на когось, висвітлювали з середини його обличчя, яке не дуже запам'ятовувалось. Можливо, тисячі людей пройшли повз цю молоду людину, не підозрюючи, що це поет, причому один із найвеличніших у нашому столітті.»

Німецький письменник Стефан Цвейг у роботі «Міста. Роки. Люди.» писав: «Ніхто з поетів початку XX століття, мабуть, не жив тихіше, потаємніше, непримітніше, ніж Рільке. Але це не була навмисна самотність,,, тиша ніби сама поширювалась навколо нього... він цурався навіть своєї слави. Його блакитні очі... освітлювали з середини його зовсім непримітне обличчя. Мабуть, тисячі людей проходили повз цю молоду людину з трішки слов’янським обличчям, не підозрюючи, що це поет, і до того ж один з найвидатніших в нашому столітті»,

А в лекції «РайнерМарія Рільке» Стефан Цвейг так характеризує поета: «Він дуже уважно спухав інших, але якщо починав говорити сам, то так тихо, що його гарний голос було ледве чутно. Він не міг терпіти брутальність, марнославство, фамільярність, будь-які прояви поклоніння. Там, де він був, ніби виникала очищена атмосфера».

  Марина Цвєтаєва, яка підтримувала тісний зв'язок із Рільке через листування, писала йому в одному з листів: «Твої чудові фотографи,., знаєш, який ти на тій, що більша? Немов ти на когось очікував - і зненацька хтось тебе покликав.. У тебе прозорі очі, блакитно-прозорі - як уАріадни...».

    А в іншому листі є такі слова: «Ти один сказав Богові щось нове».

   У нотатках французького поета-модерніста Поля Валері є така думка: «Я любив у ньому найніжнішу і найдуховнішу людину цього світу».

      Російський поет Борис Пастернак в автобіографії «Люди и положения» згадував: «В жизнь мою вошел великий лириквека, тога едва известный, а теперь всем миром признанный неметкий    поэт Райнер Мария Рильке. В эти далекие годы он дарил отцу (художнику Леониду Пастернаку) свои ранник сборники с теплыми надписями. Две такие книги с большим опозданием попались мне в руки и ошеломили меня настоятельностью сказанного, безусловностью,  прямым назначением речи».

Бесіда

- Які спільні риси поета відзначають сучасники?

- Що єднає усі наведені спогади сучасників про Рільке?

                             (Відповіді учнів)

       С.Цвейг назвав долю Рільке: «мистецтвом чистого життя», він був не тільки справжнім поетом, але і справжньою людиною у найвищому розумінні цих слів.

6. Рольова гра «Життєвий шлях поета»

    Я  Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія Рільке (повне і'мя).  Райнер Марія Рільке народився 4 грудня 1875 року у Празі. Мій батько службовець залізничної компанії, мав за плечима досвід невдалої кар’єри військового. Мати походила з родини купця і імператорського радника. Через дев'ять років після мого народження мої батьки розійшлися. Я залишився з батьком. Втеча матері глибоко травмувала мою думку, навіть коли я став дорослим, я не зміг її простити.

У 1886 році мене віддали у військову школу, після закінчення якої в 1891 році мене перевели у військове училище. Батько відправив мене в торгову академію в Лінц, через півроку я повернувся в Прагу і поступив в гімназію. В 1895 році я вступив до Празького університету. В 1894 році я випустив свою першу збірку «Життя і пісні». В 1896 році я вирішив присвятити себе мистецтву, порвав зі своєю сім'єю і був вимушений їхати з Праги. Я видав одну по одній ще декілька збірок своїх поезій. Доленосне змагання у моєму житті мала зустріч у 1897 році зі знаменитою жінкою мого часу, справжньою інтелектуальною Лу Андреас-Саломе.  Лу була моїм першим коханням і другом на все життя. Вона відкрила мені Росію та Україну, які стали для мене духовною батьківщиною. У 1899 та 1900 роках я побував у цих країнах і закохався в них на все життя. Під впливом цієї подорожі були написані збірки «Книга годин» та «Книга картин».

  У 1902 році я приїхав до Франції з метою написати монографію, присвячену О. Родену, і прожив там 12 років. Паризький період мого життя став для мене часом великих творчих звершень і європейської слави. Головним досягненням цього часу стала збірка «Нові пісні» (1907-1908 р.р.) Напередодні і під час Першої світової війни я пережив тривалу творчу кризу. Першу світову війну я зустрів у Німеччині і в 1915 році був мобілізований на службу у віденський військовий архів. Мені боляче було дивитись на загибель мільйонів людей, руйнування пам'яток культури. Останньою обраною батьківщиною для мене стала Швейцарія. В 1919 році я вирушив містами читати свої вірші і доповід. Незабаром я оселився у замку Мюзо. Саме тут  у 1922 році я завершив цикл «Дуїнянські елегії» та збірку «Сонети до Орфея».

Тут був мій останній творчий зліт, який приніс мені море задоволення і щастя. Але вже в наступному 1923 році я тяжко захворів, лікарі не могли встановити точний діагноз.

7. Інтерв’ю з поетом

- Пане Рільке,  чи були ви щасливим у своєму житті?

- Чому ви так любили самотність?

- Вас називають людиною світу, чи згодні ви з цим?

- Що вразило Вас під час подорожі по Україні та Росії?

8.     Повідомлення учнів про Рільке і Україну Перша подорож на Україну

 З 1894 року Рільке почав друкувати свої вірші. Він багато працює над поповненням своїх знань, подорожує до інших країн, відвідує Німеччину, Францію, Італію, Іспанію, Росію. Двічі Рільке побував в Україні. Перша подорож у 1899 році розбудила в поета інтерес до історії Київської Русі, а також до козацької доби, в яких він вбачав витоки історії великого народу. Рільке був глибоко вражений Софійським собором і Києво-Печерською Лаврою, їй він присвятив кілька поезій і найбільш захоплено розповідав про свої враження від неї. У Лаврських печерах Києва поет побував кілька разів. «Сьогодні кілька годин мандрував підземними ходами. Це найсвятіший монастир... В моїх руках палаюча свіча. Я пройшов усі ці підземелля раз на самоті, раз із людьми». Пошук духовного проводиря, виразника народного духу приводить Рільке до Канева на могилу Тараса Шевченка. Збереглися відомості про інтерес Рільке і до Миколи Гоголя, особливо імпонували австрійському поетові зв'язки творчості Гоголя з українською національною традицією та історією України.

Друга подорож на Україну

Другу подорож в Україну Рільке здійснив у 1900 році. Його маршрут пролягав від Києва до Кременчука, Полтави, Харкова, і той шлях українськими степами глибоко запав у поетову душу. Великим переживанням Рільке стала краса української природи, безмежжя рівнини й степу. На цій землі поет знайшов жаданий приклад гармонійного єднання людей і природи, Бога і землі. Рільке навіть планує назавжди переселитися щ Києва, у це «близьке до Бога» місто. Враження від перебування в Україні знайшли відгук у збірці «Книга годин», її другій частині — «Книзі прощ» («Про паломництво»). У цьому циклі Рільке поставив Києво-Печерську Лавру в один ряд з найвеличнішими пам'ятками культури людства, зобразив сліпого співця-кобзаря, перед яким він схиляє голову, як перед незрівнянно духовно вищою особою.

Повернувшись додому, поет записав до щоденника: «Згадую полтавські степи, надвечірні зорі, хатки, й охоплює душу сум, що мене там немає».

Земля без меж, вітри, рівнини,

Лісів там тіні старовинні.

Й незмірна неба височінь.

Пливуть тобі назустріч села

І знов зникають вдалині,

Немов прожиті щойно дні

Чи пісня дзвонів невесела.

Україна органічно ввійшла в творчість поета. Враження від українських пейзажів відбилися у вірші “ В оцім селі стоїть останній дім”.

В оцім селі стоїть останній дім,

самітний, наче на краю землі.

Іде дорога селищем малим

крізь темну ніч і губиться в імлі.

Мале село - це тільки перехід

між двох світів у інший лячний світ,

передчування моторошна путь.

І ті, що йдуть з села за круговид,-

брестимуть довго чи в дорозі вмруть.

          Таким чином, Русь стала для Рільке духовною батьківщиною, дала поетові нове відчуття світу, спонукала його до пошуку органічної єдності з природою, людством, усім світом, а саме до пошуку гармонії як необхідної умови життя. Той духовний досвід, який Р М.Рільке здобув у подорожах Росією та Україною закарбувався у збірках зрілого етапу.

Бесіда

- Що таке модернізм?  Назвіть його основні течії.

 - Що таке неокласична поезія? Дайте  визначення.

9. Слово учителя

     Ми згадали основні напрямки і течії, які існували в літературі і мистецтві на межі століть. Але,  як писав Ґійом Аполлінер, «…назви шкіл не мають жодного значення і слугують лише для того. щоб розрізняти групи живописців та поетів. Істотним є лише прагнення до оновлення світогляду іі до пізнання світу в його цілісності». Саме цим і займався Рільке все своє життя.

9.      Творчий шлях поета

Перший період творчості поета 1890 – 1902 рр.

                                                        ( повідомлення учнів)

                                                           Робота зі схемою

І період творчості

Поетичні збірки

Життя й пісні      «Офіри ларам»   «Свят – вечір»   «Мені до свята»

                             Підсумком раннього періоду стали збірки:

 

  «Книга картин»    «Книга годин»

Поетичний стиль

символізм               імпресіонізм           неоромантизм

Духовна батьківщина

 

Україна                                      Росія

 

                     Другий період творчості 1902 – 1918 рр.  

                                                (повідомлення учнів)

ІІ період творчості

(1902 – 1918)

Двомовник «Нові вірші»

Вплив творчості і особистості О. Родена

Розробка жанру «вірша - речі»

Поетичний стиль

Синтез модерністських стилів

Духовна батьківщина Франція

     Другий період називається паризьким. У 1902 році Рільке переїздить до Парижа. Від цього моменту і упродовж 12 років Париж був географічним центром життя поета, а Франція – його духовною Батьківщиною.

До збірки «Нові поезії» увійшла велика кількість віршів на біблійні сюжети. У жодній із своїх книг Рільке не подавав такої кількості поетичних переказів біблійних міфів. Тут перед читачем постає вся біблійна історія – від Адама і Єви до розп’яття і воскресіння Христа.

Якщо врахувати те, що вірші на біблійну тематику чергуються з віршами про культуру та сучасне життя, то виникає відчуття, що біблійні образи живуть єдиним життям з людством. Вони наділені новою самостійністю, проте пов’язані з усім, що є на землі і, насамперед,  з душею людини.

 

Згаси мій зір — я все ж тебе знайду,

Замкни мій слух — я все ж тебе почую,

Я і без ніг до тебе домандрую,

Без уст тобі обітницю складу.

Відломиш руки — я тоді тебе

Впіймаю серцем. Наче між долонь,

А спиниш серце — мозок  запульсує;

Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,

Тебе в крові палючій понесу я.

 

10.           Виразне читання поезій  і аналіз  лірики  поета

«Розп’яття»

У вірші «Розп’яття»  зробимо акцент не на образі Христа, а на жорстокості тих, які стояли поруч Його, не зглянувшись на Його страждання. У такий спосіб автор засуджує людство, з рук якого і досі не змита кров Христа. Однак Рільке не втрачає надії на  повернення Христа на Землю.

У творах, де проголошується цінність життя, людини, мистецтва, так чи інакше відчувається присутність Бога.  Він – у всьому живому, духовному, досконалому. Поет сподівається на рятівну силу мистецтва, яке допоможе людям прозріти і побачити правильний шлях до Бога. Рільке й сам себе усвідомлює Орфеєм, котрий покликаний вивести людство з царства духовної смерті.

«Чаша троянд»

Жанр «вірша-речі» не обмежує тематику. Рільке уважно придивляється до своїх речей-моделей, визначає в них найсуттєвіше, показує переходи одного стану в інший, як у поезії «Чаша троянд» здійснюється перехід від речі (однієї із квіток) до ідей народження життя, персоніфікованої в образі Венери.

                                (учень декламує вірш)

Троянди можуть рухатись. Поглянь:

В їх рухах кут одхилення малий, -

                              Отож троянд не видно, лиш струмує

Проміння світла нарізно від них.

Поглянь отам на білу, що блаженно

Свої великі пелюстки розкрила.

Неначе з мушлі підвелась Венера...

                               «Іспанська танцівниця»

- За допомогою яких засобів поет відтворює стихію танцю? (За допомогою порівняння з образом полум’я)

- Яким постає образ танцівниці? (Поет порівнює танцівницю із сірником, з вогнем, що раптово спалахнув. Уся її постать  освітлена жаром вогню.  Горять очі, спалахує вогнем волосся, мов змії, звиваються у вогневому вихорі руки. Композиція вірша відображає етапи іспанського танцю: початок, основну частину і заключну, коли танцівниця  перемагає вогонь)

- Як виявляється в цій поезії головна особливість збірки  –  синтетизм? (у цьому вірші Рільке змальовує своєрідний двобій людини і вогню, але вони настільки поєднані, що неможливо уявити собі одне без одного. Таким чином, поет не просто змальовує образ іспанської танцівниці, а втілює свою думку про зв'язок різних стихій – природного і людського, музики і руху, почуття і його вираження через танець)

 Третій період творчості поета: «Сонети до Орфея», «Дуїнянські елегії»

Третій і останній період творчості поета, який ще називають пізнім або повоєнним етапом.

«Сонети до Орфея» та «Дуїнянські елегії» Рільке стали шедеврами модерністської поезії ХХ століття, це вершина творчості поета.

Основною темою сонетів є мистецтво. Поет робить висновок, що збереження гармонії  світі можливе тільки завдяки жертовній силі мистецтва і творчій енергії людини.   Поезію Рільке знову повертається Бог – вершина Всесвіту, але тепер це Орфей, поет – співець, який зливається з образом поета Рільке.

ІІІ період творчості

(1919-1926 рр.)

Поетичні цикли

«Дуїнянські елегії»     «Сонети до Орфея»

Поет наділений даром перетворювати світ

Поетичний стиль

Неокласицизм

Духовна батьківщина

Швейцарія, замок Мюзо

 

13. Інсценівка «Єднання трьох сердець»

Ведучий: Подорожуючи Україною та Росією Рільке познайомився з російським художником Леонідом Пастернаком.

Леонід Пастернак: «Мені ж уперше довелось побачити мого спільного друга у квітні 1899 року, коли він приїхав з Лу Андреас-Саломе до Росії». У моїй майстерні стояв молодий чоловік, ще дуже молодий, білявий, тендітний, у темно-зеленому плащі. В руках в нього були рекомендовані листи від моїх друзів з Німеччини з проханням допомогти і словом, і ділом у знайомстві його з країною, її людьми. Вони прохали мене, наскільки я пам’ятаю, познайомити його, якщо вдасться, то з Львом Толстим. Для мене це не було обтяжливим, бо я якраз тоді працював над ілюстрацією до роману «Воскресіння» і частенько бачився з письменником. Другого ж дня ввечері ми відвідали Толстого в його будинку в Хамовниках.

Ведучий: Коли Рільке виповнилось 50 років, Леонід Осипович відправив йому листа, в якому зокрема писав: «А чи пам’ятаєте  Ви ще, дорогий мій поет, російську мову? Чи пам’ятаєте Ви ще стару, чарівну Москву? Толстого, його будинок, Ясну Поляну? Якби ви знали як мої діти люблять кожну Вашу поезію, кожен ваш рядок! Особливо мій старший син Борис – впевнений і цінований в Росії молодий поет – Ваш самий гарячий прихильник, Ваш найсерйозніший і щирий цінитель – мабуть, Ваш учень і один з перших пропагандистів Ваших творінь, коли в Росії Вас не знали. Ще раз – многая  Вам літа, ще Вам слави пошли Господи! Всього, всього Вам найкращого! Люблячий Вас Пастернак!»

Ведучий: Саме з цього вітального листа, який Леонід Пастернак написав своєму давньому другу Р. М. Рільке після двадцятирічної перерви, почалася переписка, що зав’язалася між Рільке, Цвєтаєвою та Борисом Пастернаком, яку сам Рільке назвав «єднанням трьох душ».       

 Цвєтаєва писала: «З нашим німецьким другом регулярне листування почалося в травні 1926 року. З Пастернаком ми були вже пов’язані дружбою і тривалим листуванням. Рільке жив тоді в Швейцарії, йому було тоді 50, і він на той час був великим німецьким поетом ХХ століття»

Ведучий: Дозвольте запитати. Що єднало вас, чому Ви відчували потребу в діалозі саме з Рільке?

Марина Цвєтаєва: То був час коли світова поезія вступила у тяжку кризу. Духовний устрій Європи зруйнований війною 1914 року. Будь-яка  лірика існує лише в теплій атмосфері, атмосфері принципової звукової несамотності.

Пастернак: Дозвольте мені. Можливо ми троє були духовно самотні у той час і намагались у такий спосіб (листування) відшукати нові можливості мистецтва.

Цвєтаєва: Природа і душа – нас трьох цікавило саме це.

Ведучий: З листів Рільке зрозуміло, що він ставився до Пастернака та Цвєтаєвої з великою довірою. Листування – це розмова  людей, що розуміють один одного з півслова, немов би посвячені в одну і ту ж таємницю.

Цвєтаєва: Мені Рільке вислав «Дуїнянські елегії» і «Сонети до Орфея» в подарунок весною 1926 року. Вони мене вразили. Після їх прочитання я написала листа: «Райнер Марія Рільке!  Чи можу я Вас так називати? Адже Ви справжня поезія, повинні знати, що уже одне Ваше ім'я - поезія. Райнер Марія - звучить по-церковному, по-дитячому, по-рицарськи. Ваше ім'я не рифмуєтся з сучасністю; воно - із минулого чи з майбутнього - здалеку. Ваше ім'я хотіло, щоб ви його вибрали».

Ведучий: Не могла не написати поезію людина, яка носила таке поетично зримоване імя. Це зобов'язувало. Це було передбачено десь там високо і незримо, що сягало століть.

Рільке: «Хвилі і море єсмо,  Марино! Глибини і небо! Ми є землею, Марино! Ми — тисячовесни, жайвори, що в невидиме пускають пісень водограї…»

Ведучий: Так пише Рільке в «Елегії до Марини».

Цвєтаєва: «Рільке – моя остання німецькість. Моя улюблена німецька країна; це моя пристрасть, моя батьківщина, колиска моєї душі!»

Ведучий: Любов до Німеччини ще з дитинства прищепила мати.

Цвєтаєва:  Я люблю і добре знаю німецьку поезію і музику. В 12 років, у 1904 році, восени, я вперше побачила Німеччину власними очима.

Пастернак: Тут ми схожі. Наша сім'я теж була в Берліні 1906 пізніше 1912 року. Враження від поїздки незабутні. Після другої подорожі я зіткнувся з першими збірками Рільке «Книга образів», «Часослов», які він вислав моєму батькові, як подяку за його портрет. Я тоді плавав в його водах: явити в слові "образ світу", що пройнятий щастям існування – цього я вчився в Рільке, тоді ж я міг записати лекції, виписував свої спроби перекладу його творів, Рільке був для мене найбільшим письменником авторитетом, перед я схилявся з містичним благовіщенням, як перед генієм, що у своїй творчості піднявся на недосяжну висоту. Тим більшою радістю була для мене передана батьком звістка про те, що Рільке похвально відгукувався про мої вірші та ранню славу, яка у 20-ті роки докотилась вже до Парижа.

«Сонети до Орфея» та «Дуїнянські елегії» Рільке стали шедеврами модерністської поезії ХХ століття, це вершина творчості поета.

Основною темою сонетів є мистецтво. Поет робить висновок, що збереження гармонії у світі можливе тільки завдяки жертовній силі мистецтва і творчій енергії людини. У поезію Рільке знову повертається Бог – вершина Всесвіту, але тепер це Орфей, поет – співець, який зливається з образом поета Рільке.

Вже в першому сонеті циклу «Ось дерево звелось» Орфей втілює силу поезії, що активно перетворює хаос на світ гармонії. Мистецтво здатне одухотворити світ, звести високий і міцний храм добра і краси.

V.  Рефлексія.

Відповідь на проблемне питання

- У чому позачасове значення поезії Рільке?

Клоуз – тест

1.     Р.М.Рільке народився … грудня............ року.

2 Найгіркішими роками у своєму житті Рільке вважав …………

3. Перша збірка Рільке ………

4. Надихнула поета на подорожі до Росії та України ……………………

5. У листі до матері Рільке писав, що Київ – це місто ………………

6. Великий вплив на Рільке справила поезія українського поета ………

7. Духовний досвід, який Р.М.Рільке здобув у подорожах Росією та Україною закарбувався у збірці ………………………   

8. Паризький період творчості Рільке перебігав під впливом……….

9. Жанр «поезії-речі» широко представлений у двотомній збірці…………..

10. Вершиною    творчості митця стали………………………………………….

11. Після першої світової війни, перебуваючи в Швейцарії, Рільке листувався з російським поетами………………………………………...

12. Стефан Цвейг назвав долю Рільке «мистецтвом…………………………»

VІ.  Оцінювання навчальних досягнень учнів.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Виразно читати «Сонети до Орфея».

2. Підготувати повідомлення про сонет, історію сонету, про Орфея, про новаторство Рільке в царині сонету.

3. Підготувати повідомлення «Образ Орфея у світовій культурі».

    Заключне слово учителя.

ХХІ століття не покидає пошуку пізнання Рільке: Рільке – творця, Рільке – філософа, Рільке – людини. Він і надалі, як і належить митцю, загадка, таїна, що вабить. А життя його творчості – найкращий пам’ятник Рільке.

Слова убогі і щоденно вжиті, -

Я їх люблю непишні ці слова.

Я їх оздоблю в барви розмаїті –

І радість в них пробудиться жива.

Своє суття, яке в собі сховали,

Нам радо являть світлі і ясні,

Вони ніколи співом не бували,

Тож ввійдуть трепетно в мої пісні.


Теги: Лісовська Л.П., Рільке
Навчальний предмет: Зарубіжна література
Переглядів/завантажень: 995/108


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar