| Головна » Українська мова |
Великий співець України Попереджувальні, пояснювальні, коментовані, міні – диктанти, контрольні диктанти, самодиктанти в 5 – 9 класах Тарас Шевченко У 1814 році 9 березня народився Тарас Григорович Шевченко. Тарас народився кріпаком, власністю лихого пана. Рано померла Тарасова мати, а за нею й батько. Замучили їх злидні і тяжка робота. Дуже Тарасові хотілося вчитись. І пішов хлопець до дяка у навчання. Носив йому воду, терпів бійку і лайку. Потім пан узяв його до себе служити козачком. Отак і підріс Тарас на службі, і вже юнаком потрапив з паном у Петербург. Там зустрів він добрих і розумних людей. Вони полюбили талановитого юнака, допомогли вивчитись на художника. На той час написав Тарас вже багато віршів. Полум’яні слова його полюбив простий народ. І назвав Шевченка своїм Кобзарем. *** Музей Тараса в Каневі є одним з найшановніших місць для українського народу. Тут на дніпровських кручах у літературно – меморіальному музеї зібрані матеріали, що розповідають про життя й творчість митця в нелегких умовах кріпосного права царської Росії. Експозицію музею складають вироби народних майстрів центральних областей України. Поруч із музеєм – могила Тараса Григоровича, над якою височіє гранітний пам’ятник.
Шевченко – художник Т. Г. Шевченко був різнобічно обдарованою людиною. Інтерес до поезії та малювання покинувся в нього ще в дитинстві. Але сину кріпака не можна було вільно займатися мистецтвом. І хто знає, якби склалася його доля, якби в юні роки не потрапив він до Петербурга. Там передова художня інтелігенція помітила його талант. Тараса викупили з кріпацтва і влаштували вчитися в Академію мистецтв. Деякий час Тарас Григорович більше займався живописом. Він був улюбленим учнем художника Карла Брюллова. Тричі його нагороджували срібними медалями. За видатні заслуги його обрали академіком.
Чи знаєте ви хто такий Тарас Шевченко? Усі знають Великого Кобзаря України як геніального поета. Але він був і чудовим художником. Ми зберігаємо його прекрасні картини і малюнки як великий скарб. Здається, що намальовані вони чарівним пензлем. І не тільки пензель, а й звичайні олівець, вуглина робилися чарівними в Тарасовій руці. У картинах ніби оживали дерева, хати, люди.
Тарас Григорович Шевченко – український поет. Тарас Григорович написав багато чудових творів. Діти і дорослі дує люблять читати вірші Тараса Григоровича. Знають і шанують українського поета люди усього світу. Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Дитячі роки пройшли в селі Кирилівці. Нині це село Шевченкове. У садибі батьків Тараса Григоровича знаходиться Музей Шевченка.
Тарас Шевченко – славетний поет і художник, гордість і слава України. Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Батьки Тараса Шевченка були кріпаками. Малий Тарас Мав красивий голос, гарно співав. Сам грав на кобзі й скрипці. Тільки життя в нього було тяжке.
Про себе Село! Скільки спогадів пробуджується в моєму серці! Село! І от стоїть передо мною наша стара біла хата з потемнілою солом’яною покрівлею і чорним димарем. Біля хати яблуня. А навколо яблуні квітник. А біля воріт стоїть клуня. А за клунею сад. А за садом левада. А за левадою тихий потічок дзюрчить. А в цьому потічку купається білявий хлопчик. А потім перебігає він через долину та через леваду. Вбігає в тінистий сад і падає під першою грушею або яблунею і засипає. ( За Т. Шевченком ).
Тарас Шевченко Майже два сторіччя тому народився в селі Моринцях, що на Черкащині, хлопчик Тарас. Рано померли його батьки, і на долю сироти випали тяжкі поневіряння. Однак ніякі біди не зламали світлу душу Тараса. Хлопчик рано навчився читати, усім серцем тягнувся до знань, до науки, до правди. Понад усе він був залюблений у рідне слово, в народну пісню, у красу своєї знедоленої Батьківщини – України. Саме з цієї любові і народився наш найбільший поет – Тарас Шевченко. Тарас Григорович написав багато творів, які ввійшли д відомої в усьому світі книжки « Кобзар». У « Кобзарі» поет оспівує рідну Україну, її народ.
Поет народився 9 березня 1814 року у селі Моринцях на Черкащині. У 1833 році його було викуплено з кріпацтва. 1840 рік – перше видання « Кобзаря». Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Петербурзі. За заповітом поета його поховано в Україні, на Чернечій горі біля Канева.
Тарасові мрії Заховався Тарас в густих кущах калини і замріявся. Він любить отак заховатись десь в бур’янах чи в калині, дивитись на небо і мріяти, мріяти… Небо над головою синє – синє. Здається йому, що це великий дах, а десь на обрії дах цей спускається до землі. За О. Іваненко Гірке дитинство Найрідніші для дітей батько і мати. Тарас любив свою ніжну трудівницю - маму. Вона часто хворіла і рано померла. Тарасові тоді було всього дев’ять років. Батько щодня на панщині, змарнів і скоро теж помер. Тяжке життя настало для сиріт. Нікому приголубити, їсти зварити, сорочку випрати. Гірке дитинство було в народного поета Тараса Григоровича Шевченка. За Д. Красицьким Вічна слава З раннього дитинства на все життя в наше серце увійшов дорогий і світлий образ Тараса Шевченка. Завжди ми будемо пам’ятати ту хату, де народився великий поет. Там він ніжно полюбив красу своєї рідної землі. Глибоко вразив його душу стогін трудового народу. Він збагнув прагнення і сподівання людей на краще майбутнє. Тому й шанують пам'ять Кобзаря люди всього світу. Усі люди землі святкують день народження великого сина українського народу. За М.Стельмахом
Тарас Шевченко – славетний український поет і художник. Він писав щиро, правдиво, чесно. Знав багато народних пісень і дуже гарно співав. Він любив кобзарів, бандуристів. Сам грав на кобзі й скрипці. Тільки життя в нього було тяжке. Рано залишився сиротою, був на засланні, в солдатах. Його думи, його пісні в Україні ніколи не забудуть. Тарас Шевченко – справжній співець свого народу. За Б. Чайковським
Тарас Григорович Шевченко – геніальний український поет та художник, твори якого пройняті любов’ю до України, протестом проти соціального та національного гноблення. Творчість Т. Г. Шевченка була новим явищем в українській літературі. Його поезії відрізнялись своєю демократичною тематикою, справжньою глибокою народністю. Поетичні твори в « Кобзарі» відзначаються жанровою різноманітністю: балади, ліро – епічні поеми, послання, ліричні твори, віршована драма, але їх об’єднує буйна волелюбність, прагнення свободи, любов до своєї Батьківщини і свого народу.
Жара липневого дня спадала. У хату влетів вітер, приніс різкий подих Дніпра і заметушив сторінками книжки, яка лежала на колінах поета. Недавно повернувся він додому і відпочивав; зустрівся під Лаврою дід лірник*, то поет просидів день, малюючи його. Тепер віддавався всією душею своїй самоті, споминам, мріям. Ще так недавно він пас ягнята « голодний, босий, трохи не голий». Ще так недавно він був бездомним кріпаком, потім козачком у панських покоях… Потім, Боже милий! У царськім саду, на лавочці, сидить він, оточений статуями з мармуру, і малює їх. Вони немов нахиляються над ним і розповідають про світ краси, недоступний бідному Тарасу. Та ось щирі друзі викупили його, і він – вільний чоловік! Став учнем художньої академії. Катря Гриневичева *Лірник – народний співець – музикант, що акомпанує собі на лірі. Ліра – старогрецький музичний інструмент. За складання бунтівливих віршів Шевченка жорстоко покарали. Його заслали в казахські степи на десять років. Заборонили писати й малювати. Але поет крадькома створював книжечки, щоб ніхто не побачив, ховав у чоботі за халявою. Так у неволі з’являлися твори незвичайної краси. Вірш « Зацвіла в долині» Шевченко створив тоді, коли перебував далеко від України. Але вже мав дозвіл писати й малювати. Повернувшись із заслання, Тарас Григорович відвідав Україну. Її краса захопила поета. Народжуються ніжні, кришталево чисті вірші. Не лише калина, а й верба – символ краси, улюблене дерево великого поета. Вона ніжно оспівана ним у чудових віршах і поемах.
Зірка Творчість Великого Кобзаря так багато значить для кожного українця, що ми читаємо і перечитуємо його твори протягом життя. Майбутній поет народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині, в сім’ї кріпаків. Тарас ріс допитливим, мрійливим хлопчиком. Йому дуже хотілося вчитися малювати. Його вразлива душа, хороша пам'ять увібрали багато картин прекрасної української природи, народного побуту, мову, звичаї. Усе це потім відбилося у його поезії та живопису. З кріпацької неволі Тараса Шевченка було викуплено завдяки старанням видатних російських художників. Тоді йому було 24 роки. Перед ним відкрився новий світ. Але тільки 13 років поет почувався вільною людиною. За волелюбні вірші його було заслано в далекі краї без права писати й малювати. За своє коротке життя Тарас Григорович Шевченко так багато зробив для українського народу, що його зірка ніколи не згасне в нашій пам’яті.
Тарас Григорович Шевченко У 1814 році 9 березня народився Тарас Григорович Шевченко. Тарас народився кріпаком, власністю лихого пана. А пан мав право знущатися з кріпаків, продавати їх, міняти на собак. Рано померла Тарасова мати, а за нею і батько. Замучили їх злидні і тяжка робота. Дуже хотілось Тарасові. І пішов хлопець до дяка вчитися. Носив йому воду, прислуговував, терпів бійку та лайку. Потім пан узяв його до себе служити козачком. Отак і підріс Тарас на службі в панських передпокоях і вже юнаком потрапив з паном у Петербург. Там зустрів він добрих і розумних людей. Вони полюбили талановитого юнака, викупили його з неволі, допомогли вчитись на художника. На той час написав Тарас вже багато віршів. Полум’яні слова його полюбив простий народ. І назвав Шевченка своїм Кобзарем. Та злякались пани і сам цар тих віршів Шевченка. В них Шевченко закликав до боротьби проти гнобителів. Заслав цар поета в далеку пустелю. Зробив його солдатом. Заборонив йому малювати і писати. Не скорився Тарас. Він потай писав і малював у засланні. Через десять років повернувся Тарас із заслання. Він був тяжко хворий, і незабаром помер. Твори Тараса Григоровича Шевченка вічно житимуть у серцях людей. І ви пам’ятайте та шануйте нашого великого поета України.
Тарас Шевченко З року в рік ти дізнаєшся нове про життя і творчість Тараса Григоровича Шевченка. Про нього ще говорять « Наш Тарас» і « Великий Кобзар», бо він геніальна особистість і водночас людина, рідна і близька кожному українцеві. Про життя Тараса Шевченка – видатного поета і художника – видано багато книжок. У Києві знаходиться Інститут літератури імені Т Г. Шевченка, де зберігаються рукописи поета. Вчені – літературознавці вивчають їх і готують до видання. На бульварі Тараса Шевченка у красивому будинку працює Національний музей Тараса Шевченка. Звідусіль сюди приїздять шанувальники творчості ота. Майже щодня його відвідують школярі. Численні експонати музею ( документи, картини, книжки, особисті речі, подарунки) розповідають про життєвий і творчий шлях Великого Кобзаря та про вшанування його пам’яті.
Великий художник Всі знають Великого Кобзаря України. Ми шануємо Тараса Григоровича Шевченка не тільки за вірші, а й за його чудові малюнки. У його картинах ніби оживало ніжне світло, дерева, хати, постаті. Дуже любив малювати маленький Тарас. Малював він захоплено, натхненно. Малював не завжди на папері, іноді на стінах, на піску вугликом, паличкою. І друзі Шевченка пізнавали себе в тих малюнках. Пройшов час. Т. Г. Шевченко став великим художником. Ми бережемо картини, що їх малював своїм чарівним пензлем наш великий художник і поет. За О. Іваненко
Коли святкували в Україні ювілей з дня народження Тараса Шевченка, в шевченківських селах – у Моринцях, Кирилівці, в Каневі – усі жителі намагалися почастувати гостей цього великого свята. Люди виносили яблука, мед, ковбасу, сало, вареники й пиріжки. Одна старенька в Кирилівці не мала нічого в своїй господі. Вона набрала з криниці чистої холодної води, вийшла за ворота з відерцем води і старовинним мідним кухликом і пригощала всіх. Запам’ятається ота шевченківська вода назавжди як найвищий вияв золотої гостинності мого народу. ( За П. Загребельним )
Ранками зустрічав Тарас схід сонця на ниві. Перші промені сонця вітали його. Кожна билинка наповнювалася теплом, вбирала живлющі соки. Зором художника і душею хлібороба сприймав хлопець красу рідної природи. Мріяв торкнутися до неї пензлем і перенести на полотно народження погожих днів. Сонце підіймалось над обрієм та дарувало все нові світло кольорові щедроти. Розквітала душа художника в пізнанні цих дарунків сонця. За О. Іваненко
Зійди у травні на Тарасову гору, і тебе зачарують співом солов’ї. Вони тут особливі. Це єдине місце в Україні, де живе дванадцять видів солов’їв. Як тільки спаде надвечір’я, солов’ї тут змагаються своїм хистом. І кожен витинає свої неповторні колінця, виводить свої чарівні співанки. З кожного гаю лине своя полум’яна пісня. І звучить над Тарасовою горою багатоголосий солов’їний хор. І слухає цю солов’їну хвалу Кобзареві Дніпро, що в’ється в підгір’ї. За О. Гончарем
Диктант Шевченкова весна Живе під сонцем любові Шевченкова весна… Тарас прийшов на світ, коли, ще скутий кригою, сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немовляти, що, мов із серця, упала Славутичу на груди і розтопила кригу. Перший крик тонесенькою тріщиною проліг у глибоких льодах, щоб лавиною очистити древнім руслом праслов’янської ріки льодохід весняних надій. Квітень землю уквітчав зеленим рястом і приніс на веселих крилах молодому кріпакові вистраждану волю. Травень квіти зібрав зі всієї Вкраїни, і сльозою скропив, і вірою повив та встелив Кобзареві останню путь з Петербурга до його вічного і тихого дому – на Чернечу гору, що стала Тарасовою горою. Маленька громадка проводжала холодного березневого дня 1861 року свого Тараса на Смоленський цвинтар, а за два місяці, серед травневого розмаю за труною, покритою козацькою червоною китайкою, ішла за своїм Кобзарем уся Україна. Нині ж шляхи до могили на Дніпровій кручі пролягли з усього світу, і не буде цьому вселюдському походу кінця – краю, поки є Україна і світить сонце. ( Я. Гоян. )
Диктант Присвята Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професором і книжним вченим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для во-лі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перство-рити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віру в бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.
Диктант Тарас Шевченко Дорогі, найрідніші для дітей мати й батько. Вони ночей не досипають, милують, ростять, плекають дітей. І Тарас любив свою ніжну, ласкаву трудівницю – маму. Вона часто хворіла і, коли йому було дев’ять років, тяжко занедужала і померла. Гірко плакав Тарас за ненькою, але що можуть допомогти сльози? Другого дня викопали у вишняку яму і там, як заповідала мати, поховали її. Тяжке життя настало для сиріт. Нікому було приголубити, їсти зварити, сорочку випрати, за господарством доглянути. Батько щодня на панщині, змарнів… Тяжко – важко жилося сиротам. Так Шевченко пізніше й писав: « Тяжко – важко в світі жити сирті без роду…» Батько часто вирушав з панською хурою в далеку дорогу і застудився. Зима була дуже люта, а одежина яка там у кріпака – благенька: свита з дірками, що аж вітер поза спиною гуляє. Привезли здалеку, зовсім хворого. Недовго лежав Григорій Іванович. Перед смертю батько ласкаво подивився на Тараса і сказав, що з господарства синові нічого не треба, з нього вийде не абищо. Не помилився батько – з Тараса Шевченка вийшов великий художник і народний поет… Д. Красицький
Творчість Великого Кобзаря так багато значить для кожного українця, що ми читаємо і перечитуємо його твори протягом життя. Майбутній поет народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині, в сім’ї кріпаків. Тарас ріс допитливим, мрійливим хлопчиком. Йому дуже хотілося вчитися малювати. Його вразлива душа, хороша пам'ять увібрали багато картин прекрасної української природи, народного побуту, мову, звичаї. Усе це потім відбилося у його поезії та живопису. З кріпацької неволі Тараса Шевченка було викуплено завдяки старанням видатних російських художників. Тоді йому було 24 роки. Перед ним відкрився новий світ. Але тільки 13 років поет почувався вільною людиною. За волелюбні вірші його було заслано в далекі краї без права писати й малювати. За своє коротке життя Тарас Григорович Шевченко так багато зробив для українського народу, що його зірка ніколи не згасне в нашій пам’яті.
Розвиток зв’язного мовлення Учитель Шведова Тетяна Іванівна
Переклади текст українською мовою Сидит Тарас за грамматикой между школьников в дьяковой хате. Лоб большой, чуб белый. На смуглом лице ясные синие глаза. В школе только его и слышно. Минутки не посидит тихо. Нудная тогда была наука в школе. Нудная и тяжелая. Детей били розгами. Учили по церковным книжкам. Маленький Шевченко брался и до этой науки с охотой. Настоящей утехой для него было письмо. ( По С. Васильченко)
Переклади текст українською мовою Открытие памятника Т. Шевченко Приехали мы в Канев. Канев – тихий городок над Днепром. Здесь на днепровских кручах похоронен Тарас Шевченко. Мы были на празднике, когда народ со всех концов страны съехался к Днепру на открытие памятника Тарасу Шевченко. Могила поэта находится на высоком берегу Днепра. Около могилы разросся фруктовый сад – весной здесь все как в снегу от цветения яблонь, груш, вишен. Вот потянули за шнур, огромное полотнище опустилось, и под аплодисменты и звуки оркестра перед народом появился вылитый из бронзы великий Шевченко.
Переклади українською мовою Тарас Шевченко Шевченко был свободен. От радости он даже не мог рисовать. бродил по городу, часто вынимал из кармана « вольную» и перечитывал ее при Он свете северной ночи. Потом долго стоял задумавшись, глядел, как над островами зеленеет заря. Она казалась ему зарей его новой удивительной жизни. Тарас поселился у Сошенко и начал работать в Академии художеств под руководством Брюллова. Брюллов открыл Шевченко свою богатую библиотеку. Шевченко впитывал содержание книг, как земля впитывает внезапный ливень. Он изучал историю, французский язык, зоологию, физику, анотомию. Но особенно охотно Шевченко искал и прочитывал книги по истории Украины. Брюллов тоже любил Украину. Тарас подолгу рассказывал ему о защитнике сельской бедноты Устиме Кармелюке, о песнях и праздниках, о мягком работящем народе, загнанном царицей Екатериной в крепостное право.
Переклади текст українською мовою Калина Великий украинский поэт Тарас Шевченко очень любил калину. Он употребил слово « Калина» в « Кобзаре» триста восемьдесят пять раз. Песня « Зацвела в долине красная калина» на слова Тараса Шевченко стала народной. С давних времен украинский народ поэтизировал этот куст в песнях, легендах, пословицах. Очень популярна песня в обработке Л. Ревуцкого « Ой, есть в лесу калина». Из калины делали дудочки. Есть такое поверье: если сделать из калины дудочку, то в семье обязательно появится продолжатель рода – сын. Любили называть села Калиновками, Калиновым. В Украине более ста сел с такими названиями.
Переклади текст українською мовою Горькое детство Дороги и самые родные для детей мать и отец. Тарас любил свою нежную, ласковую труженицу – мать. Она часто болела и рано умерла. Тарасу тогда было всего девять лет. Горько плакал Тарас по маме, но разве могут помочь слезы? Отец каждый день на барщине, измучился и тоже скоро умер. Тяжелая жизнь настала для сиротинушки. Некому приголубить, накормить, сорочку подправить, за хозяйством приглядеть. Горькое детство было у народного поэта Тараса Григорьевича Шевченко. ( По Д. Красицкому.)
Переклади текст українською мовою Пастушки В старое время на полях Украины часто можно было встретить пастушков. Они были босоногими, ходили в холщовых рубашках и штанах, с торба-ми за спиной. Вот таким пастушонком со старой торбой на веревочной перевязи и был в детстве Тарас Шевченко. Детство его ничем не отличалось от детства сотни других пастушат. Печально было их будущее. Их ожидала рекрутчина, батоги, бедность и вечный труд.
Дидактичний матеріал на тему: «Невмирущий Кобзар» Учитель Шведова Тетяна Іванівна Спиши текст, вставляючи пропущені букви, розкриваючи дужки. Визначте в тексті прийменники. Як народився « Заповіт» Закінчивши Академію м…стецтв, Тарас Шевченко поїхав в Україну. Одного з перших, кого він відвідав, був лікар Андрій Козачковс…кий, що жив тепер у місті Переяславлі. Поет простудився і зан…дужав. Лікар Козачковс…кий робив усе можливе, щоб швидше вилікувати Тараса Шевченка. І все ж хвороба (не) відступала. Якось (у)ночі, зн…вірившись, втративши надію на одужання, Тарас Шевченко запалив свічку, сів до вікна і, сумно вдивляючись в (не)проглядну темряву, написав свій знам…нитий « Заповіт».
Спиши текст, вставляючи пропущені букви. В останньому реченні визначте головні і другорядні члени речення. Підкресліть прийменники. Вічна слава З ранн…го дитинства на все життя в наше серце увійшов дорогий і світлий образ Тараса Шевченка. Завжди ми будемо пам…ятати ту хату, де народився великий поет. Там він ніжно полюбив красу своєї рідної землі. Глибоко вразив його душу стогін трудового народу. Він збагнув прагнення і сподівання людей на краще май-бутнє. Тому і шанують пам…ять Кобзаря люди вс…го світу. Усі люди землі святкуют… день народження великого сина українс…-кого народу.
Спиши текст, вставляючи пропущені букви. Визначте прийменники. Зробіть морфологічний розбір виділеного іменника. Гірке дитинство Найрідніші для дітей мати й бат…ко. Тарас любив свою ніжну і ласкаву матір. Вона часто хворіла і рано померла. Тарасові було всього дев…ят… ро-ків. Гірко плакав хлопчик за нен…кою. Але чим можуть допомогти сл…зи? Бат…ко щодня на панщині, змарнів і скоро теж помер. Тяжке життя настало для сиріт. Нікому приголубити, їсти зварити, сорочку випрати, за господарством доглянути. Гірке дитинство було у народного поета Тараса Григоровича Шевченка. (За Д. Красицьким) Спиши. Визнач головні і другорядні члени речення. 1.Пішов шелест по діброві. Шепчуть густі лози. 2. Лягло сонце за горою. Зірки засіяли… ( Тарас Шевченко )
Прочитай текст. Спиши. Тарасова криниця Малим хлопцем Тарас Шевченко разом із своїм дідом Іваном пішов пішки до монастиря, що в Чигиринському районі. Йшли вони довго, хоч вийшли з дому ще вранці. Надворі була спека, і придорожні притомилися. Сіли, поїли, що Бог послав, захотілося пити. Ось неподалік вони й запримітили маленьке джерельце. Почали розгрібати навколо. Незабаром звідти забила вода. Та ще ж смачна! Напилися, відпочили і пішли далі. А впорядкована ними криничка залишилася й існує до наших днів. І називають її люди Тарасовою. З журналу « Барвінок»
Прочитай і спиши текст. Підкресли іменники, які означають власні назви. Місто Канів стоїть на високому правому березі Дніпра. Тут похований великий український поет Тарас Григорович Шевченко. Раніше гору, на якій Знаходяться могила і пам’ятник поета, називали Чернечою.. А нині в народі її називають Тарасовою. Щодня йдуть на цю гору люди, щоб уклонитися Великому Кобзареві.
Спиши речення. Визнач головні і другорядні члени речення. Сім’я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає. ( Тарас Шевченко )
Перепиши, ставлячи іменники чи словосполучення, подані в дужках, у відповідному відмінку. Визначте відмінок цих іменників. Який прийменник вжито з кількома відмінками? На землі Тарасовій Серед ( біле цвітіння ) вишень стоїть у ( Моринці ) пам’ятник безсмертному Кобзареві. Біля ( пам’ятник ) Шевченкові схилилась якась мати з ( два малі сини ). Меншого держить на ( руки ), старшенький стоїть поруч. Молода мати у( вишита сорочка ),запнута квітчастою хусткою, на ( корсетка )- срібна медаль « За трудову відзнаку». Вони стоять довго біля ( пам’ятник ) Тарасові Григоровичу, потім молода мати нахиляється і мовчки кладе до ( постамент ) пучечок голубих півників. Через ( вигін ) навпроти – велика двоповерхова школа. Школярі з ( веселий гамір ) вибігають із (класи ) на ( зелене подвір’я ). Яке прекрасне сусідство! Бронзовий Кобзар ніби прислухається до ( школярі ), радий за ( юне покоління ) земляків своїх. ( За І. Цюпою.) Спиши вірш, визнач головні члени речення. Які слова вірша допомагають уявити весну як живу істоту? Встала весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жайворонок, соловейко в гаї землю, убрану весною, вранці зустрічають… Т. Шевченко Літературна хвилинка на уроці Учитель Шведова Тетяна Іванівна Малий Тарас чумакує Літо 1824 року було дуже гарне. Небо голубе та ясне від палкого сонячного проміння, що так і ллється потоками на зелені садки Кирилівки, на білі хатини з чорними стріхами й димарями, на пишні квітники перед хатами та на блискучі церковні бані*. Тільки в хаті Шевченків невесело. Недобра мачуха побиває дітей – пасинків і проклинає їх, а вже найбільше малого Тараса. Бачить це батько, бачить старенький дідусь, і жаль їм хлопчини. Невинно терпить, - каже батько. Задумався старий дідусь, а по хвилині каже: -А знаєш що, Грицю! Ось ти вибираєшся чумакувати, візьми й Тараса з собою… Тарас почув таку милу новину, і мовби його на сто коней посадили. Поїде, світа побачить, степи, козацькі могили. І пригадує собі, як то він уже «їхав з чумаками», тому чи не чотири роки вже буде, тоді, як він ішов до « залізних стовпів». На другий день раненько батько з Тарасом поснідали, сіли на віз, перехрестилися і… воли рушили. Минають поля, гаї, села, а ось уже й місто біліє перед нами. Що це за місто? – питається в батька Тарас. І знов села, поля, хутори. При дорозі буйна трава. Батько спиняє воли, випрягає, пускає їх на пашу. Обідатимемо, сину,- каже. Сідають на возі, обідають. Їдуть далі. Тарас не дивиться на міста, його очі біжать дальше – за річку Тикич, у степ безмежний. А це вже справжній степ? – допитується знову Тарас. Віз котиться широким шляхом, а обабіч шляху шумлять високі трави, що вже почали жовкнути від палючого сонця. Тарас бігає зором по степу якось розмріяно. А по хвилині питається: Тату, то тут жили запорожці? А Тарас уже не допитується, задумався. Його уява малює йому буйних, чубатих запорожців, як вони ганяються степом, здоганяють татар, що везуть ясир* з України, заводять бій з татарами, бранців визволяють. А потім копають могилу товариству, що впало в бою, і сиплять високу – високу. Все так, як дідусь оповідав, а дідусь знає, бо пам’ятає і запорожців, і гайдамаків. Антін Лотоцький
Баня – купол, дах, що має форму півкулі. Ясир – бранці, полонені.
Чому Тарас так хотів чумакувати разом із батьком?
Тарас у наймах Після смерті батька Тарас прийшов до учителя – дяка. Сказав йому: Все робитиму для вас: воду носитиму, дрова колотиму, в школі прибиратиму, тільки дозвольте жити в школі і вчитись. Дуже Тарас вчитись хотів. Дяк погодився. Ще б пак – даровий наймит! Та більше він знущався з Тараса, ніж учив його. Завжди голодний, обідраний був Тарас, а п’яний дяк не шкодував для школярів ляпасів та березової каші – цебто бив усіх березовими різками. Втік від нього Тарас. Він чув, що в сусідньому селі дяк дуже письменний і до того ж маляр. « Може, вивчить мене!» - подумав Тарас і пішов до нього. Та новий вчитель наказав зразу Тарасові воду носити з річки аж на гору, де його хата стояла, потім фарбу примусив розтирати, а вчити й не збирався. Пішов від нього Тарас до третього дяка, теж маляра. Вивчіть мене малювати! – попросив хлопець… - Усе вам робитиму, що накажете. Але той тільки глянув на Тараса і мовив: Нічого з тебе не вийде. Ні швець, ні кравець, ні на дуду грець. Повернувся сумний Тарас у своє село та й пішов у найми. Весь час мріяв Тарас вчитися малювати. Заробить якусь копійку, купить своїм бідним сестричкам, Яринці і сліпенькій Марійці, цукерку чи бубличок, а собі аркушик грубого сірого паперу. Сховається у бур’янах, малює і співає сумні пісні. Дуже хороший був голос у Тараса. Через деякий час знову він пішов у інше село ще до одного вчителя, і той погодився взяти його в учні. Треба було тільки дозвіл від пана мати. Та коли прийшов до панського управителя за дозволом, той залишив хлопця у пана « козачком» - прислужником.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |