| Головна » Українська мова |
Мета. Навчати учнів самостійно складати висловлювання, давати характеристику персонажів твору; підготувати дітей до творчої роботи, розвивати комунікативні навички, уміння самостійно мислити, доводити свою думку; виховувати любов до рідної мови, до України. Обладнання. Підручники, тексти, пам’ятка «Як готуватись до написання твору»
Хід уроку І. Оголошення теми, мети, завдання уроку.
ІІ. Підготовка до написання твору
Робота з пам’яткою «Як готуватись до написання твору» Притримуйтесь основного принципу: «Щоб думкам було вільно, а словам тісно».
Робота над складанням плану до твору Бесіда Учитель. Розрізняють два основні види планів: простий і складний. З яких частин складається складний план? (Із вступу, основної частини і висновку)
Учитель. Вступ – це прелюдія розповіді, що розвивається в основній частині. У ньому треба показати своє розуміння проблеми (чи проблем), яка розглядатиметься в основній частині. Він може будуватися як на життєвому досвіді, так і на знанні літературного матеріалу. Основна частина – це розкриття основної тези, думки (чи кількох) за допомогою фактів з тексту твору чи творів одного чи кількох письменників. Висновок – це підсумок викладеного в основній частині. Він вимагає особистісної оцінки, власного погляду на питання, підняті у творі письменника. Це, зрештою, і визначення важливості, значення художнього твору, образу чи проблеми. Головне, щоб висновок був органічно пов’язаний з усім, про що говорилося у творі.
Колективне складання плану твору.
План (орієнтовний) І. П’єса «Наталка Полтавка» І. Котляревського – перлина української літератури. ІІ. Наталка – типовий образ української дівчини селянки. Головні риси характеру героїні: доброта, ввічливість, працелюбність. ІІІ. Наталка Полтавка – ідеал української жінки.
4. Підбір цитат для написання твору. Цитати сприяють образності, виразності, ємкості мовлення, дозволяють економно і глибоко характеризувати явища дійсності, образи, служать доказами учнівських висновків-узагальнень. Використання цитат залежить від характеру творчої роботи, але, в кожному випадку, вони займають незначну частину об’єму твору. Зловживання цитатами може знизити якість твору. (Учні зачитують цитати, підібрані дома, які характеризують Наталку Полтавку). Мати. «Добра дочка». Возний. «Золото – не дівка!.. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе, й матір свою на світі держить». Возний. «Найкраща зо всього села і всіх прикосновенних околиць дівиця». Виборний про вірність у коханні. «Наталка без душі його любить, через його всім женихам одказує…» Наталка.«Моє багатство єсть моє добре ім’я». Наталка. «Я покорюсь вашій волі, перенесу своє горе, для спокою матері треба все перенести». Наталка. «Клянусь, що. окрім Петра, ні за ким не буду».
«Пригадайте!» - Які розділові знаки ставимо при цитатах? - Цитата на письмі виділяється лапками. Якщо вона є віршованим текстом, не береться в лапки тоді, коли зберігається строфа і слова автора стоять в іншому рядку. Суть чужої думки можна передати своїми словами із вкрапленням у них окремих, найбільш значущих і точних чужих слів, які беруться обов’язково у лапки.
Підбір епіграфу.
- Епіграф – уривок якогось твору, влучний вислів, афоризм чи прислів’я, що ставиться на початку літературного твору з метою увиразнити тему та ідею чи створити певний настрій. Таким чином, епіграф є авторською вказівкою на ідею твору й орієнтує читача в задумі й намірах автора в даному творінні. Розташування його загальноприйняте - з правого боку перед роботою. Обов’язково вказується автор висловлювання.
Приклади епіграфів до твору. У творі, передовсім в образі Наталки розкривається суть української душі. Василь Пахаренко
І в «Енеїді», особливо в «Наталці Полтавці» … Котляревський утвердив високе почуття гідності, людської і національної гідності, без чого не можна було б і думати про відродження культури…пригнобленого краю. Євген Сверстюк
Ознайомлення учнів із зразком твору Образ Наталки – яскравий тип українського національного характеру. Протягом багатьох століть люди оспівували і уславлювали в піснях і віршах образ берегині – матері чи коханої жінки, благословляючи її ім’я. Деякі філософи вважали, що доля жінки – в домашньому господарюванні та материнстві. На їхній погляд, жінка не здатна до великих почувань і справ. Але українки здавна дивують світ величчю почуттів, і талантом материнства, і світлим розумом. Багато діячів культури звертались у своїй творчості до образу жінки. Перлиною української літератури стала неповторна п’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка». Його героїня наче узагальнила всі найкращі риси жінок, стала своєрідним ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ. Наталка – добра, ввічлива та чесна дівчина. «Золото – не дівка! – кажуть про неї – окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, … яка трудяща, себе матір на світі держить». Тільки заради любої матусі вона погоджується на шлюб із нелюбом. Наталці притаманна здатність жертвувати собою заради інших, але свого кохання зректися вона не може. Її душа і серце стогнуть від болю, адже коханий вже чотири роки як пішов заробляти гроші на весілля, а його й досі немає. Чекаючи на нього, Наталка благає Бога, щоб її наречений швидко повернувся. «Петре! Петре!... я тебе любила і тепер люблю», - сумує дівчина. Героїні твору Котляревського властиве почуття людської гідності, вона розумна і кмітлива. Делікатно, але наодріз проста селянка відмовляє пану возному, пояснює, чому вона не пара. Ніжна і сором’язлива, вона впевнена в собі, і це допомагає їй занепасти духом навіть за тяжких обставин. Коли доля знову зводить її з коханим Петром, дівчина бореться за своє щастя. Її не лякає людський осуд, вона залишається з людиною, яку кохає понад усе. Майже сто вісімдесят років живе на сцені улюблена в народі героїня п’єси, а краса невмирущого образу Наталки Полтавки не в’яне, не старіє. Причина безсмертя, очевидно, в тому, що І. Котляревський блискуче втілив у ній народний ідеал української жінки, її моральної краси. Минали десятиліття, зміни суспільного устрою додавали нових рис до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишився без змін. Він не став анахронізмом і в наш час. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони – загальнолюдські і вічні, а отже і актуальні для будь-якої епохи.
Робота у чернетці за планом. І група виконує роботу самостійно. ІІ група. Учні пишуть тільки основну частину твору. Вступ і висновок дані їм на картці.
Самостійна робота учнів. Написання твору.
ІІІ. Домашнє завдання.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |