Головна » Українська мова

Людина без доброти, як криниця без води

Мета: "Удосконалювати мовленнєві вміння усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення, узагальнити і систематизувати знання учнів про добро як феномен духовності, запам'ятовувати конкретні факти; формувати уміння і навички участі в інтерактивних формах роботи, розвивати комунікативні вміння здійснювати мовний аналіз художнього твору з елементами роздуму, створювати твори-роздуми на морально-етичну тему, розвивати навики до самостійної роботи в пошуках інформації, отриманої із різних сфер наукового пізнання та інтуїтивно-ситуативного досвіду; виховувати морально спрямовані духовні цінності громадянина і патріота, плекати християнські чесноти, почуття гідності; чуйності, доброти, милосердя, поваги до старших.

Тип уроку: Урок розвитку зв'язного мовлення (комунікативних умінь і  навичок).

Міжпредметні зв'язки: Етика, історія, українська література, психологія, християнська етика.

Обладнання: Біблія, плакати з висловлюваннями видатних людей, тлумачний словник. поезії Ксенії Данилюк "Догоріло літо", збірочка "Словоцвіт", образ Матері Божої "Молитва", стіл  застелений скатертиною, квіти, збірочка Н.Радиш "Великодній дарунок, п'ятитомник Калини Ватаманюк, Закон Божий.

                                       Хід уроку

                                                                "Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта – не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти".

                            О.Довгий

               І. Організаційний момент.

ІІ. Ознайомлення учнів з темою, метою і завданнями уроку.

Вчитель. Дорогі діти! Дуже часто нам доводилось спостерігати і навіть переживати важкі хвилини в житті:

Я прохворів два тижні, а мене так ніхто і  не відвідав з моїх друзів…
Я не розумію з математики задачі, а ті, що можуть  пояснити – задаються…
Старенька бабуся гірко нарікає на свою долю: "Маю дітей та онуків, а вони відцуралися від мене, кричать, ненавидять, обзивають"…

І таких прикладів – безліч. Із самого серця виринають питання: Що це? Невихованість? Байдужість?..

Ви прожили лише маленьку часточку життя, але чи задумувались ви інколи, що таке доброта? Звичайна людська доброта? Доброчинність? Чуйність? Сьогодні ми торкнемося до істини добра, навчимося творити його, розпізнавати добро і зло, бути милосердними, поважати та любити людей, як  вимагають цього Заповіді Божі, задумуємося над духовними і моральними цінностями життя, почерпнемо різноманітні джерела інформації, а її буде багато, тому що в нас на уроці будуть працювати рубрики:

"Сторінками історії",

"Струни поезії",

"Народна мудрість",

"Юні актори ".

Вони представлять свої міні-проекти, з яких народиться твір-роздум на морально-етичну тему: "Людина без доброти, як криниця без води".

          Очікуване:

Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?  Чого б ви хотіли навчитися?

          Отже, тема нашого сьогоднішнього уроку "Підготовка до твору-роздуму на морально-етичну тему: "Людина без доброти, як криниця без води".

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Творча розминка. "Скарбничка знань".

Давайте заглянемо в нашу класну скарбничку знань і згадаємо:

Скільки є типів мовлення? (розповідь, опис, роздум)
Пригадаймо, що називається роздумом?

(Роздум – висловлювання, яке містить власні міркування і висновки з реально існуючої проблеми. До роздуму можна поставити загальне питання – чому).

З яких трьох основних частин складається тест-роздум?

( 1.Теза (думка, яку доводять)

  2. Аргументи (докази)

  3. Висновок)

ІУ.  Усвідомлення теоретичного матеріалу  в процесі практичної роботи з теми.

       Вчитель. Діти, зверніть увагу на план нашого уроку (на дошці) і запишіть його, будь-ласка, в зошит.

                                          План   (на дошці)

Милосердя і доброта – два крила, на яких тримається людство.
Моральна цінність добра і зла з сивої давнини.
Сльози самотності в очах старості.
Вулиця до храму правди і добра.

 

 У. Вивчення нового матеріалу.

Вчитель. Милосердя і доброта – це два крила, на яких тримається людство. На превеликий жаль, ми бачимо як ламаються крила, як втрачають свою цінність. Найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути добрим Криниця без води – це просто яма, а людина без доброти – просто оболонка і пусте тіло.

 Вправа 1.  Колективна робота з твором-роздумом "Великодній дарунок" (на основі оповідання Н.Радиш)        

                             1. Прочитати текст.

                             2. То якого типу мовлення він належить? (Роздум)

                             3. Яка тема даного твору  роздуму?

       ( Допомога Оленки бідній дівчинці, розрада дівчинки в горі, біді, смутку)

                             4. А яка основна думка?

         (Справді доброю є та людина, яка вміє підтримати у важку хвилину, вміє розділити чужий біль, допомогти, поділитися тим, що має…)

                             5. Діти, доведіть, що це висловлювання – роздум?

Учень.  Бо текст умовно складається з трьох частин:

Спочатку висловлюється думка, що "Людина без доброти, як криниця без води". Це є теза.
Потім цю думку в тексті доведено, адже Оленка допомогла бідній дівчинці, хоча ми бачимо, як Оленка тішилася кошиком, як мріяла принести його додому, сфотографуватися, відсвяткувати свої іменини, принісши кошик зі свяченим додому.

                                  (Це є аргументи (або докази).

Третя умовна частина тексту – це висновок, що Оленка справді є доброю.

Найкраще в Оленці – її добра, милосердна, співчутлива душа.

Вчитель.  Молодці діти! Тільки не забувайте про те, що людську душу дуже легко поранити, і такі рани гояться дуже довго.

 Колись Мішель Монтель сказав:"Тому, хто не осягнув науки добра, всяка інша наука приносить зло…"

                         Метод – "Слухай – аналізуй"

             Мені б дуже хотілося, щоб ви послухали вірш Василя Симоненка "Кривда".  Подумайте, що в ньому вас найбільше схвилювало?

                                Кривда

У Івася немає тата.

Не питайте тільки, чому

Лиш від матері ласку знати

Довелося хлопчині цьому.

Він росте, як і інші діти,

І вистрибує, як усі.

Любить босим прогоготіти

По ранковій колючій росі.

Любить квіти на луках рвати,

Майструвати лука в лозі,

По городу галопом  промчати

На обуреній гнівній козі.

Але в грудях жаринка стука;

Є завітне в Івася одно –

Хоче він, щоб узяв за руку

І повів його тато в кіно.

Ну нехай би смикнув за вухо,

Хай нагримав би раз чи два, -

Все одно він би тата слухав

І ловив би його слова…

Раз Івась на толоці грався,

Раптом глянув – сусіда йде.

- Ти пустуєш тута, - озвався, -

А тебе дома батько жде…

                   Біг Івасик, немов на свято,

І вибрикував, як лоша,

І, напевно, була у п'ятах

Пелюсткова його душа.

На порозі закляк винувато,

Алое в хаті -  мама сама.

- Дядько кажуть, приїхав тато,

Тільки чому ж його ще нема?..

Раптом стало Івасю стидно,

Раптом хлопець увесь поблід –

Догадався, чому єхидно

Захіхікав сусіда вслід.

Він допізна сидів у коноплях,

Мов уперше вступив у гидь,

З оченят, від плачу промоклих,

Рукавом витирав блакить.

А вночі шугонув через грядку,

Де сусідів паркан стирчав,

Вибив шибку одну з рогатки

І додому спати помчав…

Бо ж немає тим іншої кари

Хто дотепи свої в іржі

Заганяє бездумно в рани,

У болючі рани чужі…

Вчитель.  1. То що ж схвилювало вас у вірші?

Що хлопчик дуже хотів тата, як усі діти.
Що сусід жорстоко повівся з хлопчиком, він завдав йому душевної кривди.

       2. Чия кривда (хлопчика чи сусіда) вражає саме вас?

- Так, хлопчик завдав сусідові невелику  кривду, бо вибив йому вікно, але сусід вложить вікно, і кривда забудеться.

- Але хлопчика він образив морально, образив душу його дитячу, зачепив за наболіле, адже хлопчик дуже чекав татка, надіявся, що він з'явиться. Це душевна рана, а такі рани не заживають так скоро, а можуть не зажити ніколи.

Вчитель. Отже, діти, ми ще і ще раз переконуємося в тому, що література – це життя, це постійна дискусія між добром і злом. Тому ми повинні вчитися бути добрими, повинні робити все для того, щоб на світі було більше добра, ніж зла. Бо доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити у горі і біді, поділитися шматком хліба – всі ці благодійності були закладені з давніх-давен у традиціях українського народу.

Як ви думаєте, з яких джерел люди черпають ці загальнолюдські принципи, які зараз ввійшли у вивчення такої науки як етика.

(Усна народна творчість, Біблія, Заповіді Божі, Закон Божий).

Вчитель. Молодці діти! Давайте пригадаємо собі найважливіші  Заповіді Божі.

       Вправа 2.   Гра "Хто швидше".

                         (Два учні біля дошки. Скласти з поданих слів Заповіді Божі).

Всім, полюби, Господа, твого, Бога, і, твоїм, серцем, твоєю, всією,          

  душею, і, думкою, твоєю, всією.

(Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм,  всією душею твоєю,  всією думкою твоєю).

 Ближнього, полюби, свого, самого, як, себе.

   (Полюби ближнього свого, як самого себе).

Батька, і, шануй, добре, свою, матір, і, буде, тобі, і, на землі, проживеш довго.

    (Шануй батька і матір свою, і добре тобі буде, і довго проживеш на землі).

 Неправдиво, свідчи, не, свого, проти, ближнього

    (Не свідчи неправдиво проти ближнього свого).

 

Вчитель. Калина Ватаманюк пише у книзі "Від лиця Твого,Господи, судьба моя іде", що людська кривда, самозакоханість, егоїзм, зверхність, через роки, але неодмінно верталися тим же. Тому ми повинні навчитися дивитися на цей світ і все у світі крізь  Світло Отця Небесного.  Це світло – то наша совість Совість – внутрішній  Закон Божий.

           Заповіді Божі – зовнішній Закон Божий.

Отже, діти, совість – це наш суддя, внутрішній голос Божий, який не дає нам спокійно жити і спати, якщо ми робимо погані вчинки. Людина, в якої  совість засинає, "безсовісна"людина, та, що не дотримується Законів Божих. ("Сад моїх журавликів").

Які почуття можуть жити у душі людини?

Які з них є хорошими, а які з них, на вашу думку, слід у собі долати?. 

  Вправа 3.  "Мозковий штурм" Складання парадигми антитез.

        Утворюються  антонімічні пари:

1. Добро  -  зло

2. Любов  - ненависть

3. Чуйність – бездушність

4. Милосердя – жорстокість

5. Лагідність – гнів

6. Доброзичливість – заздрість

7. Співчуття – байдужість

8. Прощення – злопам'ятність

9. Щиросердечність – єхидність

10. Поступливість – впертість.

Вчитель. Домашнє завдання на сьогодні ми опрацювали в чотирьох групах.

1 група – рубрика "Сторінками історії"

ІІ група – рубрика "Народна мудрість"

ІІІ група – рубрика "Юні актори"

ІУ група – рубрика "Струни поезії"

Хочеться послухати домашнє завдання рубрики(презентація міні-проекту).

Учень 1.  У християнській літературі добро часто  втілюється в образі Бога. У давнину на Русі слово "добрий" мало значення "міцний", сильний". Не випадково в билинах захисника землі Руської називають Добринею.

Учень 2. Пізніше прикметник "добрий" став означати "багатий", а слово "добро" – "багатство". І лише згодом прикметник "добрий" набув значення "душевний", "лагідний".

Учень 3. У народі поняття добра пов'язувалося з такими важливими поняттями, як "людина", "рід", "діло", "душа", "серце", "розум". Батьки називали дітей – Доброслав, Добромисл, бо вірили у добро і світлу долю для них.

Учень 4. В жанрах усної народної творчості – колядках, побажаннях, люди зичили одне одному саме добра: "Доброго здоров'я, "Добрий вечір", "Дай, Боже, добрий час", "На добраніч". Хто порушував звичай – платити добром, той піддавався загальному осудові.

 

Вчитель. Молодці, діти! Ще цікава замітка. У сучасній  мові з коренем добр налічується понад 50 слів (доброчинний, доброчесний, добропорядний, добродушний і т.д.)

                     Для того, що образно, емоційно ми могли написати вдома твір, нам потрібно вміти підсилити свої думки, міркування, роздуми, цитатами різних авторів чи прислів'ями та приказками. То ж давайте звернемося до рубрики "Народна творчість", пригадаємо якнайбільше прислів'їв і на слух запишемо в зошит ті, що запам'ятали.

  Гра "Відкритий мікрофон" (учні по черзі називають прислів'я)

Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.
Темного лугу калина, доброго роду дитина.
Добро довго пам'ятається, а лихо – ще довше.
Хто людям добра бажає, той і собі має.
Добре діло роби сміло.
До доброї криниці  стежка втоптана.
Добрий чоловік – надійніше кам'яного мосту.
Не всяка стежка без спориша, не у кожної людини добра душа.
Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся.
Рана загоїться, а зле слово ніколи!
Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добро.
Чорну душу і милом не відмиєш.

   Багато і виданих людей висловлювали свої погляди на моральні і духовні цінності життя. Випишіть одну-дві цитати на вибір (на дошці  плакат з цитатами). (Додаток  №1)

Вчитель. А чи знаєте ви, що одним з найстрашніших прокльонів був вислів "Бодай тобі добра не було", а лагідну людину називали, коли зверталися, ДОБРОДІЄМ.

Діти, обов'язково скористайтеся інформацією рубрики "Народна мудрість" та висловами видатних людей.

Ми повинні пам'ятати, що потрібно вміти ще й грамотно писати твір, а не тільки образно та емоційно, а тому зараз невеличка самостійна робота

 Робота на картках "Запиши правильно" (Додаток №2).

Ці слова ви також можете використати при написанні твору-роздуму.

    

  Вправа 4. Виразне читання вірша "Догоріло літо"  нашої землячки, вчительки української мови та літератури Ксенії Данилюк з Богрівки. (Додаток №3)

Про кого йдеться у поезії?
Яка основна думка вірша?.
З якою порою року асоціюється старість людини? (осінню, бо осінь символізує сум, журбу).
Чи багато самотніх людей є біля нас?
Де ми їх можемо бачити? (просять милостиню на вокзалах, біля церков, на вулицях).

                                    Творча розминка.

        Усно підберіть синонім до слова  "самотній" (одинокий, залишений)

 

Вчитель. Майже щодня ми бачимо сумні тих, кого в одне ціле об'єднало слово "старість". Старість потребує уваги, любові, турботи, ласки. Але часто так і залишається без цього. Когось вона змушує жебракувати, когось рятувати від голоду і холоду, когось помирати на самоті.

                         В Україні проживає 2 млн. одиноких людей. Знали б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь з нас завітав до них.  Вони радіють з того, що ми – їхнє продовження, а сумують через те, що іх не помічають навіть рідні діти.

 Ситуативне завдання. Чи бували, діти, випадки, пов'язані із старшими людьми, які би вас дуже вразили?

Учень 1. Одного разу я бачив, як у автобусі молодий юнак зайняв місце своєму другові і жорстоко відштовхнув старенького немічного дідуся, який хотів з ціпком примоститися на краєчку крісла.

Учениця 2. А я була вражена, коли прочитала у збірочці "Словоцвіт" твір Тетяни Рубінської "Кара", в якому розповідалося про  жорстокого водія, що дуже зневажав старих, немічних пасажирів. Він не хотів їм зупиняти у відповідних місцях, виштовхував їх за двері, але страшний сон, в якому він перетворився на собаку, змінив його погляди на життя у кращу сторону.

Учень 3. В народі є така легенда "Доживши до глибокої старості, немічна жінка вирішила доживати вік у сина. Син деякий час добре ставився до матері, а коли побачив, що за нею потрібен догляд, вирішив віднести її на смітник. Посадив матір у візок і повіз. Побачивши це, син поцікавився:

Тату, куди ти везеш бабусю?
На смітник, - відповів батько.
А коли ти станеш старий, то я теж буду змушений тебе відвезти на смітник.

Вчитель. Пам'ятаймо, що колись і до нас в  гості завітає старість.

             Слово надаємо рубриці "Струни поезії".

Учень 1.  Мені болить, коли матуся,

Що має доньок і синів,

Живе одна, мов та бабуся

На схилі посивілих днів.

Працює вдень, не спить ночами,

І часто зрошує сльоза тверду подушку.

На зорі скотину порає в дворі,

А вдень копає на городі.

Уста шепочуть: "Світе мій,

Як важко жить мені одній,

Одна – однісінька, та й годі."

Цим віршем нагадать хотів -

Шануймо, друзі, матерів.

                                     К.Прохоренко.

Учень 2. В трамваї переповненім

Сашко з м'ячем сидить,

А коло нього згорблений

Старий дідусь стоїть.

Хтось до Сашка звертається:

- Чи вас у школі вчать,

Як місце дати старшому,

Як старших поважать?

- Та вчать, - Сашко відказує, -

Але у дану мить

Розпочались канікули

І нас ніхто не вчить!

                           Грицько Бойко, гумореска.

Вчитель. Діти виростають, забувають стежку до рідної хати, дбаючи лише про своє благополуччя. Яку заповідь Божу порушують в такий спосіб? (Шануй батька і матір свою і добре тобі буде, і довго проживеш на землі. Люби ближнього свого, як самого себе).

 

Минають роки. Настане старість в кожної людини. Вона, як осінь, може бути теплою або дощовою і холодною. Це залежить від нас, від нашого ставлення до стареньких.

 

    Інколи в нас закрадається думка і постає питання: Яка вулиця веде до храму "ПРАВДИ І ДОБРА". Де той шлях,  яким треба йти кожному? На ці питання дав відповідь публіцист Ігор Золотухін: "Ця вулиця  до храму "ХРАМУ ПРАВДИ І ДОБРА" проходить через душу кожного з нас, і той храм кожен повинен побудувати в собі, вичерпуючи зі своєї душі зло і брехню, які вгніздились в ній і руйнують її".

          Напевно, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки, не чекаючи подяки за це.

         Слово надаємо рубриці "Юні актори". Інсценізація вірша.

Ведуча. Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:

Син.   -  А я провідав  у лікарні свого товариша – дружка.

           То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте?

Ведуча. Замисливсь тато на хвилину і так сказав йому на те:

Тато.    – Коли тебе в тяжку хвилину людина виручить з біди

                Про це добро аж поки віку ти, синку, пам'ятай завжди.

                Коли ж людині ненароком ти зробиш сам добро колись,

               Про це забудь аж поки віку, мовчи й нікому не хвались.

                                                             Т.Компанієць.

Вчитель. А зараз я хотіла б подарувати вам на згадку вузлик з золотими правилами життя Володимира Мономаха. Читайте їх ще раз і ще раз, хай добрі звички, милосердя передаються з покоління в покоління.

УІ. Узагальнення і систематизація вивченого.

                      Підсумок уроку.

Чи кожна людина може здійснювати добрі вчинки? За якої умови?

     (Кожна, яка зуміє подолати свої негативні емоції, зло, ненависть, байдужість, гордість, заздрість, гнів, впертість, ехидність).

Чому так важливо уміти долати свої негативні почуття?

(Бо коли з ними не боротися, вони переважатимуть у душі, людина стане злою, засне її совість,і це призведе до знищення)

Згадайте золоте правило моралі з етики?
Чи будете ви завжди ним керуватися в житті?
Отже, який висновок ви зробили для себе після нашого уроку?  Чи дізналися ви  про те, що очікували на початку уроку?

 (Ми зрозуміли, що треба робити добро, бути милосердними, поважати та любити людей, пам'ятати завжди батьків, не забувати колись стежку до рідної хати, допомагати батькам, стареньким людям, дотримуватися Божих Заповідей, ходити до церкви, приносити людям користь. Ми і очікували дізнатися про це на уроці.).

 

А давайте як підсумок нашого уроку ми створимо "Килимок ідей". Що б ви зробили добре і кому?

Наприклад:

Інколи я не хотів допомагати своїй старенькій бабусі, але мені дуже соромно і сьогодні на моєму "Килимі ідей" такі слова: Допомагатиму бабусі завжди.

Інколи я був неуважний на уроці і своєю поведінкою заважав іншим. Я обов'язково виправлюся. І пишу слова: Буду вчитися краще.

Я не хотів гратися з молодшим братиком, часто ображав, тому пишу: Не ображатиму молодших ніколи.

 

  УІІІ. Оцінювання. Мотивація оцінок.

   ІХ. Домашнє завдання.

Керуючись планом уроку, джерелами інформації напишіть твір-роздум на морально-етичну тему: "Людина без доброти, як криниця без води".

 

Вчитель. Ваше життя тільки починається, то ж хай воно почнеться з добра, і нехай життєва стежина, встелена вашим "Килимом ідей", буде квітучою для вас.

  Хочеться вірити, що у вас буде все гаразд, хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя.

Пам'ятайте, що доброта народжується з любові, а свою любов ви можете довести сумлінною працею, допомогою ближньому, ласкавим словом, для своїх батьків – добрими успіхами у навчанні, бо добро – це наука, воно – дія. Мені б хотілося, щоб в умовах економічної кризи не було кризи у вашій душі  на добрі слова, дії, помисли.

   Тільки доброта і милосердя роблять нас справжніми людьми. В словах нашого сьогоднішнього епіграфу справжня істина:

Не має вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

Хай ніколи не висихає криниця вашої душі.А на завершення послухайте вірш геніальної Ліни Костенко:

       - І в житті, як на полі мінному,я просила у цьому сторіччі

         Хоч би той магазинний мінімум:

         - Люди, будьте взаємно ввічливі!

         І якби на те моя воля,написала б я скрізь курсивами:

         - Так багато на світі горя,люди, будьте взаємно красивими!


Теги: твір, Купчак О.М.
Навчальний предмет: Українська мова
Переглядів/завантажень: 409/27


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar