| Головна » Українська література |
Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом видатного поета, сформувати в учнів уяву про погляди В. Самійленка на роль поезії у суспільстві, визначити ідейно-художній зміст вірша «Не вмре поезія»; розвивати навички виразного читання, логічного мислення; виховувати почуття поваги до творчості поета-лірика, любов до поетичного слова. Тип уроку: урок-обмін думок. Обладнання: збірка поезій В. Самійленка «Україні», портрет поета. Поету, кажуть, треба знати мову Та ще уміти вправно римувать. Надхнення і талант - і все готове - Слова самі піснями забринять. Василь Симоненко Хід уроку І. Організаційний момент. ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда. Як ви розумієте епіграф уроку? Учитель. Призначення поета – служити народу, сприяти вихованню у людей почуття любові до Батьківщини. Поет – це громадянин своєї країни, борець, який веде за собою інших для здійснення світлих ідеалів. До проблеми місця поезії в суспільстві, долі поета зверталися і звертаються поети усіх часів. Вперше до цієї проблеми у російській літературі звернулися такі поети ХVІІІ ст. – ХІХ ст.: Державін, Рилєєв, Пушкін, Лермонтов, Некрасов та ін.. В українській літературі про призначення поета писали Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Василь Симоненко, Володимир Самійленко та ін.. ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Учитель. Одним із таких поетів є український поет-лірик, гуморист, перекладач, патріот Володимир Самійленко. Сьогодні ми познайомимось з життєвим і творчим шляхом видатного поета, прочитаємо його поезію «Не вмре поезія», зробимо ідейно-художній аналіз вірша. ІV. Вивчення нового матеріалу. Життя і творчість В Самійленка. Учитель. У передмові до збірки поезій В. Самійленка «Україні» Іван Франко написав про автора патріотичних поезій: "Все, що він писав, присвячувалось рідній країні, яку поет любив святою нездоланною любов'ю". Випереджувальне завдання Інтерв’ю з поетом До дошки виходять учні («репортер» і В. Самійленко) Репортер: Де і коли Ви народилися, Володимире Івановичу? В якій родині? В. Самійленко: Народився я 3 лютого 1864р. в с. Великі Сорочинці на Полтавщині. Батько мій був поміщик Іван Лисевич, а мати — колишня кріпачка Олександра Самійленко. Репортер: Де і коли Ви здобули освіту? В. Самійленко: Початкову освіту я здобув у дяка, потім у Миргородській початковій школі. У 1875р. вступив до Полтавської гімназії, яку закінчив у 1884р. У ці роки я багато читаю, роблю спроби перекладати й писати. Потім з 1885р. навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. У студентські роки серйозно займався літературною справою. Репортер: Де Ви працювали, Володимире Івановичу? В. Самійленко: Після закінчення навчання (1890) я працював у Києві, Чернігові, Катеринославі, терплячи постійні матеріальні нестатки. Врешті склав іспит на нотаря і відкрив нотаріальну контору в м. Добрянці на Чернігівщині, де й працював до 1917p. Після революції виїхав за кордон, до Галичини. В еміграції дуже хотів повернутися в Україну, і дістав на це дозвіл в 1924p. Повернувшись до Києва, працював редактором. Репортер: Що Ви написали, які збірки, вірші? В. Самійленко: Моя поетична спадщина містить ліричні й сатиричні вірші, переклади творів з російської та іншої зарубіжної класики. Високі почуття любові до батьківщини — розкішного, багатого краю, що перебуває в неволі й злиднях, звучать у моїх віршах циклу «Україні», «Веселка». За все моє життя вийшло дві збірки – «З поезії В. Самійленка» (1890) та «Україні» (1906). Репортер: Чи є у вас поезії про утвердження безсмертя поетичного слова, яке служить високим ідеалам. В. Самійленко: До традиційної теми ролі митця, мистецтва в суспільному житті я написав такі вірші: «Пісня», «Елегії», «Орел», «Не вмре поезія». Я звертався до прикладу великого Кобзаря, це поезії «На роковини смерті Шевченка», «26 лютого», цикл «Вінок Тарасові Шевченку, 26 лютого» та ін. Роль Т. Шевченка у розвитку української мови я натхненно розкрив у прекрасній поезії «Українська мова (Пам'яті Т. Г. Шевченка)». Репортер: Чи писали Ви про кохання, яка є пейзажна лірика? В. Самійленко: Так. Відомими стали цикл «Весна», «Сонети», «Її в дорогу виряджали» та ін.). «Вечірня пісня» була покладена на музику К. Стеценком і стала улюбленою народною піснею. Репортер: Ми знаємо, що Ви – блискучий майстер сатири й гумору. Кращі Ваші сатиричні твори «Ельдорадо» (1886), «Як то весело жить на Вкраїні» (1886), «На печі» (1898), «Мудрий кравець» (1905), «Невдячний кінь» (1906). Поезії «Дума-цяця», «Міністерська пісня», «Новий лад» стали яскравими зразками нещадної сатири. В. Самійленко: Я виступав і в жанрі драми, написавши кілька комедій, драматизованих гуморесок: «Драма без горілки» (1895), «Дядькова хвороба» (1896), «У Гайхан-бея» (1897), а також визначну драматичну поему «Чураївна» (1894). Репортер: Ви ще відомі як перекладач на українську мову російської та іншої зарубіжної класики. Твори яких письменників ви переклали? В. Самійленко: Я переклав твори О. Пушкіна і В. Жуковського, І. Нікітіна і М. Гоголя, Гомера, П. Бомарше, Ж.-Б. Мольєра, Дж. Байрона, П. Беранже й ін. Репортер: Які були у Вас літературні псевдоніми? В. Самійленко: Псевдоніми в мене були ось такі: В. Сивенький, Іваненко, Полтавець, Л. Сумний та ін. Репортер: Дякуємо вам за інтерв’ю. Ви прожили своє життя як справжній гуманіст, як вірний син українського народу. Ви збагатили скарбницю української літератури новими художніми цінностями. Репортер учням: 12 серпня 1925p. В. Самійленка не стало. Поховали його в с. Боярці під Києвом. Робота з поезією В. Самійленка «Не вмре поезія». Виразне читання вірша. НЕ ВМРЕ ПОЕЗІЯ Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, - Клопоти крамарські її ще не заб'ють. Не вмре поезія, поки душа бажає Зирнути в ті краї, де око не сягне, І хоче з меж вузьких порватися в безкрає, Щоб зрозуміти все небесне і земне.
Не вмре поезія, хоч людськість ціла стане Про їжу тільки дбать, про дух забувши свій: Потреба вищого бажання в серці встане І викличе в душі рої забутих мрій.
І віщі голоси творців із-за могили Промовлять до людей, що серця позбулись; І наберуть вони від них нової сили, І будуть серцем жить, як і жили колись.
І поки на землі ще є одна сльозина, Поезія її нащадкам передасть; І поки на землі ще втіха є невинна, Поезія в її ще радощів додасть.
А якщо людськості зла доля присудила Діждатися колись життя свого кінця, То буде на землі останняя могила - Останнього співця. 1891 Учитель. Володимир Самійленко виступив у літературі як справжній патріот, тонкий лірик, залюблений у неньку Україну. Коли у 1906 році Іван Франко разом із Михайлом Мочульським зібрали друковані й недруковані твори В. Самійленка, написані ним упродовж останніх двадцяти років, вони були вражені творчим доробком свого побратима по перу. Більшість поезій була присвячена Україні. Тому вони вирішили назвати збірку — "Україні". Пошуково-аналітична робота в групах. Учитель об’єднує учнів у чотири групи, кожна з яких отримує завдання. 1 група – визначити тему та ідею вірша; 2 група – знайти художні засоби у поезії; 3 група – визначити розмір вірша; 4 група – охарактеризувати ліричного героя. Презентація робіт учнів. Складання паспорта вірша В. Самійленка «Не вмре поезія». (Спікери груп працюють біля дошки по черзі, інші записують у зошити) 1 Автор Володимир Іванович Самійленко 2 Назва «Не вмре поезія» 3 Час написання 1891рік 4 Жанр Громадянська лірика 5 Тема Поет наголошує, що саме поезія не дає приспати в людині мрію, розум, фантазію. Що поезія житиме, поки люди будуть мріяти і прагнути високо злетіти до зір чи зазирнути у невідомі краї. І навіть коли людство зчерствіє, перестане мріяти і дбатиме лише про їжу, "про дух забувши свій", то саме поезія розбудить людей від ситого сну. Бо така вона, суть людини: завжди хочеться чогось вищого, що й розбудить "рої забутих мрій". 6 Ідея Автор закликає поетів не замикатися в особистих стражданнях, а служити народові й людству, любити поезію так, як він любив її всім серцем. Поет безмежно вірив у те, що істинна поезія — вічна й існуватиме вона на землі доти, поки існуватиме людство. 7 Образи Ліричний герой, народ, поезія. Ліричний герой – вірний син свого народу, любить поезію, закликає всіх людей цінувати і шанувати поетичне слово. 8 Віршований розмір Двоскладовий розмір, шестистопний ямб, перехресне римування. 9 Художні засоби вірша Метафора: «не вмре поезія», «не згине творчість духа», «душа бажає», «викличе в душі», «віщі голоси … промовлять», «наберуть … сили», «поезія … радощів додасть». Епітети: «клопоти крамарські», «з меж вузьких», «людськість ціла», «вищого бажання», « забутих мрій», «нової сили», «останняя могила». Повтори: «не вмре поезія», «поки», «на землі», «в серці», «серцем», «серця».
Учитель. Отже, у чому сила поета? (у поетичному слові). Творча робота в групах 1 група – скласти гронування до слова поет. (Учні складають гронування до слова «поет»)
пісня слово мислитель поезія мистецтво провидець творець талант Поет борець геніальність патріот рима вірш поема 2 група – скласти монофони з літерою п про поезію, призначення поета. Монофони – це невеликі зв’язні тексти, кожне слово яких починається на одну й ту ж літеру. Зразок. Про поезію Про поезію прийшла пора поговорити. Про призначення поета повідомити. Пише поет пісню і поезію, прозу і поему, посланіє і притчу… Поєднує порівняння з повторами, паралелізми з пірихієм, персоніфікацію з полісендитонами. Палітра почуттів прозоріша, природніша. Поет - провидець правди, пророк перемог, пише правдиво, без перешкод. 3 група – скласти вірш за метафорою до слова поет. Умова. Вірш за метафорою складається з шести характеристик, розташованих в певній послідовності: колір, смак, запах, зовнішність, звук, якість переживань; перше слово кожного рядка – назва вірша. Зразок. Поет Поет – вся гамма фарби необмежена. Поет – смак паперу і чорнил, Поет – пахне свіжістю поетичних рядків. Поет – із замисленими очима. Поет – дзвенить музичністю слова. Поет – народжений для служіння народу. 4 група – скласти одинадцятислів’я до слова поезія. Текст складається з 11 слів (як самостійних, так і службових), п’яти рядків: 1 рядок – 1 слово – колір, якість (прикметник); 2 рядок – 2 слова – про що пишу (прикметник + іменник); 3 рядок – 3 слова – тема розширюється; 4 рядок – 4 слова – про себе; 5 рядок – 1 слово – результат, висновок. Зразок. Поезія Чуттєва Прекрасна поезія, Ти вражаєш правдивістю, Отримую насолоду від вірша. Сподіваюсь! V. Закріплення вивченого матеріалу. «Мозковий штурм» Учитель. Коли був написаний вірш «Не вмре поезія»? (Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, — Клопоти крамарські її ще не заб'ють). Які ваші враження від цієї поезії? Оцінювання. VІ. Домашнє завдання. Зробити хронологічну таблицю «Життя і творчість В. Самійленка». (8 – 10 б.) Написати творчу роботу «Свята любов до поезії поета-патріота В. Самійленка у вірші «Не вмре поезія», використовуючи гронування, монофони, вірш за метафорою, одинадцятислів’я до слова поезія. (10 – 12 б.)
Використана література: Модель формування навчальної мотивації засобами ІКТ у мовно-літературному середовищі, О.М. Литовченко, // Науково-методичний журнал «Вивчення української мови і літератури», № 27-2010.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |