Головна » Українська література

Леся Українка. Життя поетеси, її мужність і сила духу. Провідні мотиви її лірики

Мета: поглибити знання учнів про життя і творчий шлях Лесі Українки; визначити роль родини і оточення, що впливали на формування особистості поетеси; усвідомити велич її життєвого подвигу; усвідомити, що сила духу – конструктивне начало в житті людини; розвивати навички сприйняття й засвоєння знань на слух; виховувати стійкість у життєвих труднощах, цілеспрямованість, прагнення до самоосвіти.

Обладнання: портрет письменниці, виставка книжок Лесі Українки, презентація.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

Хід уроку

Хіба жила на світі ще така жінка,

в серці якої поєдналися б така мужність,

така геніальність, такий вогонь і розум,

така пристрасна любов до Батьківщини!

Ні, другої такої на світі не було.

Л.Смілянський

І.Вступне слово вчителя.

1. У звичайному житті вона – слабосила жінка. У літературі – титан духу, дочка Прометея, Ломикамінь, Співачка досвітніх вогнів, Одержима…Хто ж вона, Лариса Петрівна Косач, знана в усьому світі як Леся Українка?

З’ясування учнівських очікувань. ( Від сьогоднішнього уроку я очікую …)

Безперечно, її життя можна без перебільшення назвати подвигом. Її поезія злинула над Україною крицево і ніжно-трепетно. І.Франко писав у статті про Лесю Українку: „ Від часу Шевченкового „ Поховайте та вставайте, кайдани порвіте “ Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини “. Кажуть, що талановиті люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь. Сподіваюсь, Леся Українка залишить свій слід у ваших серцях.

ІІ. Сприймання і засвоєння учнями матеріалу.

1.Перша група „Біографи“ (супроводжується презентацією)

Виступи про:

А) батьків та рідних поетеси;

Б) двобій з підступною хворобою;

В) освіченість поетеси;

Г) обдарування і захоплення Лесі Українки.

2. Друга група „Дослідники“( супроводжується презентацією)

 Виступи про основні мотиви лірики:

А) загальна характеристика мотивів лірики;

Б) патріотична тематика ( декламація вірша „Красо України, Подолля“);

В) роль поета й поезії в житті народу ( вірш „Слово, чому ти не твердая криця“);

Г) образ весни у творчості Лесі Українки ( під супровід домбри декламування поезії „Стояла я і слухала весну“)

3.Інформація про книжкову виставку творів Лесі Українки.

ІІІ. Закріплення знань, застосування вивченого

1.Поєднайте „непоєднуване“ в житті Лесі Українки:

 Сила – слабкість ( фізична слабкість поетеси і сила її духу)

 Невідвідування школи – висока освіта ( не відвідувала школи, займалася самоосвітою, досягла високого рівня)

2.Гра „ Так “ – „Ні “ ( потім перевірити в парах)

 1) Леся Українка – це псевдонім Л.П.Косач (так)

 2) Уроки гри на фортепіано Леся брала в дружини М.Лисенка (так)

 3) Леся в дитинстві не дружила з ровесниками (ні)

 4) Леся навчалася в Київському університеті (ні)

 5) Перша збірка називалася „ На крилах пісень “ (так)

 6) Леся Українка писала лише вірші (ні)

 7) Родина М.Старицького не бувала у Косачів і не була з ними знайома (ні)

 8) І.Франко був другом родини Косачів (так)

 9) Поетеса ніколи не бувала в Єгипті (ні)

 10) Лариса Петрівна лікувалася в Косівщині на Сумщині (так)

 11) Леся Українка не перекладала твори з європейської літератури українською мовою (ні)

 12) Поховано письменницю в Грузії (ні)

ІV.Підсумок уроку.

 Чи справдились ваші очікування на уроці? Продовжіть речення…

 Я зацікавилась (зацікавився) … .

 Леся Українка мені ….

 Мені стало цікаво … .

Заключне слово вчителя

Леся Українка прожила життя, сповнене невимовних страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично, в ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви сповнені віри в невичерпні сили народні. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя. „ Ні, я жива! Я буду вічно жити! Я маю в серці те, що не вмирає!“

V. Домашнє завдання: за підручником опрацювати стор.135-136, скласти опорний конспект, написати твір-есе „Чим зацікавила мене постать Лесі Українки “.

 

Додатки до уроку

Леся Українка

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько — вихованець Київського університету святого Володимира, юрист, високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Батьки багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи. Повага до батька, матері, дідуся, бабусі, до родини взагалі, вміння жити турботами, радощами і болями близьких, дотримуватися родинних традицій – це життєві принципи Косачів. У цій родині діти дуже любили своїх сестер, братів, тіток, дядьків. У сім’ї Леся особливо товаришувала із старшим братом Михайлом та молодшою сестрою Олею. Вони все життя залишалися її найближчими друзями та порадниками. „Разом бавилися, разом читали, разом вчилися. Леся навчилася читати в 4 роки“, - згадувала сестра Ольга. У родині Косачів дуже любили творчість Шевченка і часто влаштовували Шевченкові вечори, на яких діти декламували поезії Кобзаря, розгадували вікторини, складені мамою.

У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися різні літературні вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім'ї і це домашнє ім'я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював із І. Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні світогляду племінниці згідно зі своїми ідеалами служіння батьківщині, які захопили її, а потім стали щоденною потребою в її житті. Він водив знайомство з Іваном Сергійовичем Тургенєвим, Віктором Гюго, був знайомий з усіма новітніми літературними та політичними подіями і часто поповнював бібліотеку племінниці посилками з-за кордону. Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: Михайло Старицький - відомий драматург, Микола Лисенко – композитор, основоположник української національної музики. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу: в дев'ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884р. у Львові в журналі “Зоря” було опубліковано два вірші (“Конвалія” і “Сафо”), під якими вперше з'явилось ім'я — Леся Українка. Родина Косачів переїхала до с.Колодяжного на Волині. Там минали дитячі роки Лесі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю. Демократичний стиль життя в родині сприяв зближенню з селянськими дітьми, засвоєнню народних звичаїв, традицій. А фольклор Волині вводив вразливу дівчинку в незвичайний, химерний світукраїнської міфології з її мавками, перелесниками, русалками.

Природне обдарування, сприятливі умови в сім'ї, культурне середовище, наполеглива праця над самоосвітою — ось ті чинники, які рано піднесли Лесю Українку на високості вселюдської культури. Вона вражала всебічною освіченістю, ґрунтовною обізнаністю з літературою і мистецтвом багатьох народів світу, знанням мов, глибоким проникненням у суспільне життя. Крім української і російської, Леся Українка досконало володіла французькою, німецькою, англійською, італійською, грецькою, латинською, польською, білоруською мовами. Це давало їй змогу читати в оригіналі художні і наукові праці багатьох народів, користуватися бібліотеками не тільки Києва, Львова, Одеси, Мінська, Москви, Петербурга, а й Відня, Берліна, Женеви, Мілана та багатьох інших міст.

Двобій з підступною хворобою

Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Почалась хвороба 1881р. І почалась 30-літня боротьба за життя. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар'єру і мучила поетесу всі подальші роки. Проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю супроводжувала Лесю Українку все її життя. Мужньо переносила операції. Була оптимісткою. У листі до матері поетеса пише про себе, що її загартувало лихо: «… Мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талан, то він не загине, – то не талан, що погибає від туберкульозу чи істерії! Нехай і заважають мені сі лиха, але зате хто знає, чи не кують вони мені такої зброї, якої нема в інших, здорових людей» Вірш „Без надії сподіваюсь“ Чим більше дошкуляє їй хвороба, тим загартованішою Леся стає, не скоряється долі. Вірш „Хто вам сказав, що я слабка…“ Поетеса формулює своє кредо: «Не можна, гріх бути інвалідом, коли так багато роботи і так мало людей, треба перестати ним бути, коли не можна зараз, то через рік … через три, а все-таки треба вийти в люди! І я вийду або під ножем пропаду, а так не зостанусь» (Лист Лесі Українки до сестри Ольги) Багато часу змушена поетеса витрачати на лікування. Вона відвідала багато країн, де проходила різні курси лікування: Єгипет, Італія, Грузія, Польща, Німеччина. Шукала і в Україні багато місць, де лікували грязями, травами…

Хвороба привела її на Сумщину, в село Косівщину, де жила відома цілителька Параска Богуш. Зараз при Косівщинській середній школі створено музей імені Лесі Українки. Леся дуже терпляче переносить страждання, не скаржачись. То виграла поетеса двобій з підступною хворобою чи ні? Звісно впала в тому бою, але тільки фізично. У моральному плані це була перемога. (Декламація поезії Лесі Українки „Gontra spem spero“.)

 

Провідні мотиви творчості Лесі Українки

У несприятливій для повнокровного розвитку України суспільній атмосфері межі ХІХ-ХХ століть родина Косачів вирізнялася своїми демократичними поглядами, плеканням національних традицій, всебічною освіченістю. Виховуючись у такому середовищі, Леся не могла не зазнати його впливу на формування власних поглядів, уподобань, життєвих настанов. Її громадянська свідомість, національна гідність, демократичні позиції були закладені саме в родинному колі. А ще, напевно, вродженою особливістю натури пояснюється отой постійний дух непокори, волелюбства, ота зневага до труднощів і втоми, оте гордовите бажання ніколи не бути слабкою, розбитою, зневіреною. Духовна міць фізично недужого тіла, властива Лесі Українці, наснажувала і її творчість. Потрібна була неабияка мужність, щоб, всупереч тиску влади, писати про кривди рідного краю. «І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю...» Патріотичний мотив— один з найчастіших у поезії Лесі Українки. Її любов до України не можна навіть і порівнювати з тими зітханнями, які були такими популярними серед частини української інтелігенції. За глибоким переконанням поетеси, лити сльози над українським безталанням — це ще не велика послуга для краю. «Що сльози там, де навіть крові мало!..» У Лесиному розпорядженні було не так багато засобів для боротьби. Але в неї було пристрасне слово, у неї був величезний мистецький хист. Її полум'яні віршовані рядки мимоволі западали в серця і будили свідомість людей. Недаремно поетесу стали величати Дочкою Прометея. Нести людям вогонь просвіти, вогонь своєї любові, жар свого невтомного слова було справою всього її життя. Звичайно, якщо ніхто не бачив поетесу розбитою і знесиленою, то це не означає, що вона була крицевою. Не забуваймо, що Леся Українка — жінка з вразливою тонкою душею. Були і в її долі прикрі падіння і болісні втрати. Бо життєве кредо Лесі Українки — сміливо творити свій шлях серед будь-яких незгод, змагатися з долею, не впадати у відчай під її ударами.

Багата, різноманітна тематика творів поетеси. Це і заклик до боротьби з самодержавством, і роль поетичного слова в цій боротьбі, і утвердження народу як творця історії, і оспівування природи, що дає сили жити і боротись. Леся любила свій народ, Україну, серце її обкипало кров'ю, коли бачила страждання простої людини. Ніколи не скаржилась на свою долю, муки ж народні сприймала як свої власні. Фізично слаба, вона взяла на озброєння художнє слово, вражала ним ворога, мов мечем.

 

Рука стискує невидиму зброю,

А в серці крики бойові лунають... Природа стала у творчості поетеси однією з головних дійових осіб, вона не віддільна від людини. Ось Леся їде на лікування до Одеси, сумує з приводу розлуки з рідною Волинню. Гірко їй, що її подільські села такі знедолені, але вона бачить і прекрасне в них: "веселу балочку", "бори величезні, густії". Вона схиляється перед величчю краси, але разом з тим душа її сповнюється гнівом: чому серед такої краси панують горе, нужда?

Природа завжди передає якісь настрої людини. Якщо весна, то це світлі мрії, кохання, щастя. Саме "весна золота" допомогла хворій Лесі розігнати "хмари осінні". Весною ж Леся вийшла на шлях літературного життя. Мрія Лесина здійснилася. її поезія палає невгасимим вогнем, як вічно живе і образ самої Лесі Українки. Вірш „ Стояла я і слухала весну “.


Теги: Леся Українка, Приткова Н.М.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 1176/28


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar