| Головна » Українська література |
Мета уроку: ознайомити з основними відомостями про письменницю, вчити виразно і вдумливо читати поезії, формувати в учнів художній смак; розвивати образне мислення, уміння аналізувати і робити висновки; виховувати віру в силу добра, прагнення до самовдосконалення; любов до рідного краю, його звичаїв та обрядів. Обладнання: портрет Г.Могильницької, одноіменна збірка віршів «Українське сонцеколо», ілюстрації до її поезій, магнітофон, соната № 8 Л.Бетховена. Тип уроку: урок-дослідження. Методи і прийоми: дослідницька робота в групах, евристична бесіда, слово вчителя, інтерактивний метод «Мікрофон». Епіграф до уроку: Яка не є –вона у нас одна. Трава і квіти стеляться побіля. Нехай ростуть.Аби лиш не зрад – зілля. І щоб своя маленька вітчина. О.Вертіль
ХІД УРОКУ Тихо звучить лірична мелодія. І. Вступне слово вчителя ( слайд №1). Одеса! Наш мальовничий одеський край, який здавна славиться літературними та мистецькими талантами. Він дав світові чимало поетів, живописців, скульпторів, композиторів, артистів. „Із високостя слова”… Не про багатьох майстрів красного письменства нашого краю можна так мовити.Зате, коли є нагода читати чи слухати слова відомої поетеси Галини Могильницької, то кожна людина, яка прагне життємудрого й проникливого образного слова, втішиться щасливій миті, бо знайде неодмінно для своєї душі щось близьке, зрозуміле й щемливе. Сьогоднішній урок наш дуже незвичайний. Вивчаючи літературу рідного краю в 6 класі, ми познайомилися з багатьма чудовими творами. Але за браком часу, думаю, недостатньо уваги приділили розглядові описів обрядів, звичаїв українців, використаних у них. Тож сьогодні ми згадаємо ці твори, більш детально поговоримо про обряд Різдва Христового, Щедрого вечора. Познайомимося з одвічними духовними цінностями народної моралі в сім’ї, стосунками між старшими й молодшими в ній. Думаю, після цього уроку зміниться ваша національна гордість, потреба жити за законами християнської моралі. II. Повідомлення теми, мети уроку, епіграфа (слайд №2,3). Повернемося до нашого епіграфа. Скажіть, як ви розумієте рядки, що є епіграфом, і як вони пов’язані з темою нашого уроку. („Маленька вітчина” — це дорогі і близькі серцю місця: рідне місто, село чи селище, де ти народився. У кожного „маленька вітчина” своя, одна — єдина. І куди б не закинула нас доля, ким би ми не стали в житті, нам ніколи не забути стежинки до рідного дому, до рідного краю.) III. Мотивація навчальної діяльності. Запитання до учнів: Яких людей ми називаємо орлами? (Це талановита людина, яка всією душею, всім єством линула у чисті вершини, здіймаючись над буденним життям. І там почувала себе щасливою і захищеною.) Слово вчителя (слайд №4). Сьогодні на уроці ми познайомимося з особистістю Галини Анатоліївни, її життєвим і творчим шляхом, який можна порівняти з образом орла. В одному із віршів, які часто присвячують письменниці, й професійні поети, й аматори, були слова: Я помилився? На кого ж Ви схожі? …Чорні очі, урочі очі. Чи ж не такі в нас ночі? Кому ж? Для кого ця ніжність жіноча? Я помилився. Може. Може. Де ж і коли я Вас вдруге зустріну? Схожу… Таку неповторно схожу … на Україну. Ганна Коваль Вона, й справді, схожа на символічний образ нашої землі – красою, працелюбством, безліччю талантів, нелегкою долею. А ще – витривалістю й незнищенною вірою в добро і красу. ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу. Учитель (слайд № 5). Далі нашу роботу ми продовжимо у групах. Результатом цієї роботи є дослідження. Готуючись до уроку, ви отримали випереджуюче домашнє завдання. Ви здійснили велику пошукову роботу по творчості Галини Могильницької, багато чого довідалися цікавого і корисного. Дослідницька робота. Презентація домашнього завдання. 1 група – „краєзнавці”: зібрати матеріал, що стосується нашого рідного краю. 2 група – „біографи”: підготувати життєвий та творчий шлях Галини Могильницької. 3 група – „народознавці”: обрядовість свят Святого Миколая, Різдва, Щедрого вечора. Учитель. Слово надається керівнику проекту «Юні краєзнавці». „Юні краєзнавці” Наша група досліджувала: 1) зібрати матеріал, що стосується нашого рідного краю; 2) віртуальна екскурсія вулицями Одеси; 3) виразне читання вірша Л. Барабанова « Рідна Одеса моя». 1-й учень. Літературне краєзнавство – це наука про літературу, предметом якої є вивчення літературних творів і художніх образів, навіяних природою, історичними подіями, побутом і людьми певної місцевості. Саме життя учить, що виховання людини починається в отчому домі, тому ми повинні знати літературу рідного краю, її історію, розвиток, мати уявлення про літературні процеси, що протягом майже століття відбувалися на Одещині та в інших регіонах України. 2-й учень. Шкільне літературне краєзнавство багатогранне, і посутнє місце в ньому займають уроки літератури рідного краю, які мають певні особливості. 3-й учень. Літературне життя виникло не за чиїмось бажанням, а як людська потреба духовного самовираження. Варто пам’ятати, що масове й самодіяльне літературне життя – дуже цікаве й вартісне явище. Імена письменників Одещини повинні стати відомими не одиницям, а масовому читачеві. Учитель. (зачитати) І я хочу зачитати думку І.Я.Франка, яку він висловив:,,Кожен чільний письменник – чи він слов’янин, чи німець, чи француз, чи скандинавець, – є наче дерево, що своїм корінням вживається якомога глибше і міцніше в свій рідний, національний ґрунт, намагається ввіссати в себе і переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів, наукових, суспільних і моральних змагань. Тільки той письменник… має якесь значення, хто має і вміє цілій освіченій людськості сказати якесь своє слово в такій формі, яка б найбільше відповідала його національній вдачі». 2.Віртуальна екскурсія вулицями Одеси проводять двоє учнів, користуючись фотовиставкою (слайди № 6 – 20). Чарівне портове місто вражає архітектурними творіннями давніх майстрів. Ось ми на Дерибасівській., бо Дерибасівська – символ Одеси. Вже на початку вулиці ми бачимо пам’ятник “Дванадцятому стільцю», встановлений на честь відомого твору Ільфа і Петрова. Трохи далі – пам’ятник Леоніду Утьосову. Поруч найкрасивіша будівля Одеси – Пасаж, що вражає витонченою архітектурою і скульптурами. В кінці Дерибасівської знаходиться пам’ятник видатному архітектору Одеси – І.М.Дерибасу. Саме він спланував і розпочав будівництво старої частини міста. Завертаємо за ріг Одеського музею морського флоту і зупиняємося перед спорудою Оперного театру – перлиною архітектурного мистецтва. Від Оперного театру спускаємось до моря і будинку Одеської мерії. Велика артилерійська пушка направила своє дуло у бік моря. Як символ захисту портів і кораблів служила вона людям давніх часів, а зараз ця грізна зброя – пам’ятка історії. Від мерії рукою подати до пам’ятника, що увінчує знаметі Потьомкінські сходи. Це пам’ятник засновнику Одеси Арману де Рішельє, якого ще називають Дюком. Чотириста сходинок ведуть до Одеського морського порту. Перед будівлею порту розташувалася скульптурна композиція «Золотий хлопчик», яка символізує удачу в морських мандрах. В Одесі багато монастирів і храмів, побудованих і у минулому та позаминулому століттях, і сьогодні. Їхня велич і краса милує очі та заспокоює душу. Ось така Одеса, що, мов чайка, звила гніздо на високому пагорбі, задивившись у морські далі. Основне тяжіння мистецького всесвіту утворюється завдяки існуванню Одеської обласної організації Спілки письменників України ( заснованої 1934 року), котра об’єднує в своїх лавах талановитих митців. Письменники Одещини завжди рішуче виступали на захист української мови і культури, на захист державної незалежності, тому була нагороджена бойовою медаллю «За оборону Одеси».
3. Виразне читання вірша Л.Барабанова «Рідна Одеса моя» (слайд № 21). Учитель. Упевнена, ми маємо достатньо духовних і творчих сил, маємо все для того, щоб творчість кожного з митців ставала явищем літературного життя не лише Одещини, але й усієї України, явищем європейської цивілізації. Тож хай нам усім творчо щастить на цій звабливій, але примхливій і тернистій літературно-життєвій ниві! Учитель. Ми вислухали перший проект. Сумлінна підготовка учнів, оригінальний виклад матеріалу. ( Оцінити, висловити зауваження, якщо є.) Вчитель. Зустрівшись із людиною, ми з самого початку звертаємо увагу на її зовнішність. Якою ж була зовнішня краса Г.Могильницької? А тепер надаємо слово другій групі — „юні біографи”. Спочатку надається слово керівнику проекту. Наша група досліджувала: інтерв’ю з письменницею, «Журналісти». Інтерв’ю з письменницею. (Звучить соната № 8 Л.Бетховена. Виходять журналіст і учениця в образі Г.Могильницької. Сідають за стіл, на якому стоїть ваза з квітами.)(слайди № 22- 26). – Галино Анатоліївно, розкажіть нам, будь ласка, про свої дитячі роки. Якою ж дитиною ви були? Хто ваші батьки? Г.А. – Народилася я в м. Одесі, а дитинство провела в Раю. Рай той знаходився в с. Велика Мечетня Кривоозерського району тодішньої Одеської,а нині – Миколаївської області. Батьки мої – обоє вчителі-математики. Батька я знаю більше з розповідей про нього. Пам’ятаю, що був дуже красивий: високий, чорнявий, із синіми-синіми очима. Звали його всі «ходячою енциклопедією». Двадцятип’ятирічний батько пішов на фронт, звідки повернувся інвалідом і невдовзі помер. Мамуся була городянкою до кінчиків своїх тонких аристократичних пальців із завжди бездоганно доглянутими, дивовижно гарної форми нігтиками, навіть тоді, коли їй доводилося виконувати важку селянську працю. Вихована в дитбудинку. Якщо батьків рід увесь був співочий, то мама – співати не вміла. Зате любила поезію, знала безліч віршів. – А де ви здобували освіту? Г.А. – Я здобула освіту в Одеському університеті, фізмат якого закінчили батько, мати та старший брат. От тільки фах обрала інший – пішла дідусевою стежкою. Сьогодні я дякую Богу, що він вже тоді умудрив мене відчувати кожен університетський день – як дарунок долі, як щастя, що збувається щоденно. – Коли ж з’явилася потреба писати? Г.А. – Першим із нас, хто отримав від мами любов до поезії, був мій старший брат Вадим, який ще в шкільні роки писав вірші, досить глибокі й досить цікаві в художньому плані. Услід за ним я й собі почала щось римувати. До деяких віршиків придумувала якісь нехитрі мелодійки й співала їх дівчаткам як щойно почуту від когось пісеньку. Власні вірші вперше прочитала Валентину Морозу під час колядок, десь уже у 1965 році. Часто писала нехитрі п’єски для класної самодіяльності, які ми досить успішно розігрували на сцені. – Як із дівчини постав справжній поет українського слова? Г.А. – «Я вдячна Богові, що він поставив на моєму шляху так багато розумних, високих духом людей, до яких треба було доростати, а значить – увесь час тягнутися вверх». – Скажіть, будь ласка, що воно таке щастя – справжнє щастя? Г.А. – Бути щасливим – це талант, бо зі всіх талантів, якими щедро обдарувала мене природа, найбільше ціную саме оцей: бути щасливою – щодень дивуватися світові, радіти йому й любити його, всупереч усьому. – Про Г.Могильницьку багато пишуть. Про характер, вдачу…А щоб ви самі сказали про себе? Г.А, – Я не талановита. Я просто завжди знала слово «треба». А в житті треба було дуже багато. Найперше – треба було мати широкі багатогранні знання. Треба було знайти силу відстоювати свої погляди. Пізніше треба було стати в обороні рідного слова, народної культури. Треба було пережити безліч допитів, обшуків, самотужки ростити двох діточок. – Дякую,Галино Анатоліївно, за цікаву розмову. Наостанок – ваше побажання глядачам. Г.А. – Я хотіла б, щоб українці стали орлами. Беріться до чогось, робіть щось, якусь працю, що стала б світом для інших, а потіхою у вашім житті і зробила б вас твердим, могучим і гідним поваги народом. Найкращі хвилини були в мене, коли я писала і закінчувала свої твори. Учитель (слайди № 27-28). Якою ви уявили поетесу після прослуханого інтерв’ю?
2. Заповнити « анкету» за біографією Г.А.Могильницької 1. Прізвище, ім’я, по батькові Могильницька Галина Анатоліївна 2. Місце проживання м. Одеса 3. Національність українка 4. Дата народження 8 травня 1937 року 5. Вік 74 роки 6. Освіта вища 7. Навчальний заклад Одеський державний університет ім. І.І.Мечникова 8. Посада вчитель 9. Риси характеру спокійна, душевна 10. Улюблені заняття шити, співати, складати вірші, готувати їсти 11. Перший вірш «Вечірня казка» 12 Перша збірочка «Скільки в світі сонечок» 13. Працевлаштування Одеський обласний інститут удосконалення вчителів 14. Нагороди нагороджена 52-ма грамотами райвно, облвно,безліччю подяк
3.Випадок із життя. Коли вона була дівчинкою, сусідки, що сходились ранками до криниці, чуючи, як вона виспівує у садочку, казали її бабусі й мамі: – Не дозволяйте їй співати зрання! Вона ж нещасливою буде – долю свою проспіває! Саме так написала в одному із своїх віршів: …Ясна зоря у дні мої зависла, і доля – ясночола і струнка. УЧИТЕЛЬ. Дивлячись на неї, ми думаємо: « Проспівала? Чи, може, навпаки, виспівала собі свою « струнку, ясночолу долю?» Ми вислухали другий проект. Теж добре підготували. (Оцінити, висловити зауваження, якщо є.) Слово надається керівнику проекту « Народознавців».
Виступи груп «Народознавців». Наша група досліджувала: 1) обрядовість свят Святого Миколая, Різдва, Щедрого вечора.
1-ша група «Народознавців» (слайд № 29). Виразне читання вірша «Святий Миколай». Бесіда за запитаннями – Чому святого Миколая називають Мирлікийським чудотворцем? (Він народився у провінції Мир-Лінії у Малій Азії, де на той час поширювалася християнська віра. Ще його називали чудотворцем, бо він міг воскрешати мертвих.) – Якими вчинками здобув святий Миколай у Бога славу, а в людей – шану й любов? (слайд № 30- 31) (Святий Миколай здобув у Бога славу такими вчинками: рятував людей на Чорному морі, рятував від пожежі; кайдани розбивав, козаків з турецької неволі визволяв. Тому святого Миколая шанують, почитають, на його ім’я церкви будують.) – Чому свою допомогу бідним він розносив уночі, тихцем? (Кожної ночі накладав Миколай повен міх усякої їжі – м’яса, хліба, медяних паляниць, а також одягу і грошей і непомітно від служби виходив з дому, розносив по селу і розкладав біля порога хатини, де жили бідні діти. Вранці придивлявся Миколай з даху свого дому, як раділи діти.) – Чи можемо ми стати хоч трохи схожими на святого Миколая? Що для цього треба робити? (Ми повинні допомагати слабким і бідним, непомітно й милостиво щодень творити маленьке диво.) –А як саме святкують це свято? (Прикрашають ікони, прибирають у хаті, діти вчать вірші, пісні до свята, готують приємні несподіванки ближнім, подарунки. Починають свято молитвою, співають пісні про Святого Миколая.) – Якої ж пошани заслужив Миколай у Бога? (Бог дав йому сили творити щораз більше добра.) – Які риси характеру були притаманні Святому Миколаю? (Доброта, чуйність, щирість, милосердя, безкорисливість.) 3-тя група «Народознавців». Наша міні-група досліджувала: визначити художні засоби, з’ясувати їх роль у вірші «Різдво», Виразне читання вірша «Різдво».
2. Визначити художні засоби, з’ясувати їх ролі у вірші.
3.Визначте віршований розмір поетичного твору. Віршований розмір – це ямб. За місцем наголосу розрізняють рими: чоловічі ( тверді) – наголос на останньому складі ( теплота – красота); жіночі (напівм’які) – наголос на другому від кінця рядка складі ( рута – розкута); дактилічні ( м’які ) – наголос на третьому від кінця складі ( рученьки – віченьки). У нашому вірші за місцем наголосу рима жіноча. Римування: чергуються через два рядки – це охоплююче (кільцеве) – абба (сніг-сміх, макітрі-безвітрі). – З якою подією пов’язане свято Різдво? Чому всі радіють у цей день? (Різдво Христове – одне з найвеличніших свят і чи не найбагатше за розмаї- тістю народних обрядів. Починається воно 6 січня свят-вечором, до якого родина готується протягом тижня. Починають вечеряти, коли сходить перша зоря. Господиня подає на стіл дванадцять страв, бо в Христа було дванадцять учнів-апостолів. Того ж вечора, вставши з-за столу, діти несуть вечерю родичам – дідові та бабі, якщо ті живуть окремо, своїм хрещеним батькам. 7січня – Різдво Христове, народження Ісуса Христа. Воно є святом милосердя, виявом пошани до родичів і вшановує померлих.) – Яка страва на Різдво є головною? У чому її, за народним звичаєм, слід подавати на стіл? (Кутя є головною стравою. Це варена пшениця з маком та медом. Це страва поминок за померлими. Подають її на стіл в макітрі. В цей вечір готували 12 священних пісних страв: кутю з медом, узвар, вареники, голубці, рибу, картоплю з товченим часником, горох з олією і часником, ячмінну кашу з олією або медом, пшоняну кашу, варену кукурудзу, пироги з маком, варені боби. Різдвяна вечеря – жертовна трапеза на честь Коляди.) – Чи зустрічали ви в цьому віршику про цей вид посуду - макітру? (Так. «Кутя на столі, як пані, в пузатій стоїть макітрі…») – Що таке Дідух? Чому на Різдво його виставляють на почесне місце? Що є спільного між Дідухом і головною різдвяною стравою? («Дідух» – з прадавніх часів уособлює дух предків, які приходять на Різдво в гості. А ще «дідух» – це священний культ хліба, возвеличення працьовитих господарів. Дідух, узвар і кутя ставляться на покуті під образами, захищатимуть дім від злої сили. Як зайде сонце, господар вносить до хати обжиночний сніп, який від закінчення жнив перебував у хліві чи на горищі. Коли господар заносить «дідуха» до хати, то вітається з усіма, ніби вперше побачив: «Дай вам, Боже, здоров’я!» Сніп ставиться на покуті під образами, перев’язується залізним ланцюгом, а біля нього кладуться ярмо, чепіги від плуга, сокира та інші залізні речі, які, за повір’ями, захищатимуть дім від злої сили. Потім стіл застеляється скатертиною, під яку на чотири кути столу кладуться голівки часнику з тією ж метою захисту. На стіл викладають спечені калачі і хліби, які ставить дитина (невинна душа). Кутя та узвар виставляються біля «дідуха».) – Як в Україні вітають із Різдвом? Що таке коляда? (Коляда – це перше свято на честь Сонця в річному циклі, нею починаються зимові хліборобські святки. У нас, на Україні, слово коляда має аж три значення, а саме: Коляда – це Різдвяні свята. Говорять: «Христос рождається! Славімо Його.» Коляда – це пісня, яка співається під час Різдвяних свят: «Пустіть його до хати, він вам буде коляду співати!» Коляда – це винагорода за величальну пісню: «Он і пан іде, коляду несе: Коробка вівса, зверху ковбаса!» – Які колядки ви знаєте? (Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Застеляйте столи та все килимами, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. А що перший празник – та Різдво Христове, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. А що другий празник – та Василя Святого, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. А що третій празник – Свята Водохреща, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. « Будьте здорові з колядою!» - Діти, заплющіть очі і уявіть, що хтось до вас постукав у двері. А це, звичайно, завітала Г.А.Могильницька. Послухайте її колядку (слайд № 32). 4-та група «Народознавців». Виразне читання вірша «Щедрівочка для внучечки». – Чому наша книжечка й розпочинається, й закінчується щедрівками? Знайдіть пояснення цьому в першому віршику книжечки. ( І від Сонячного кола В нашій мові слів розмай: Хоровод, калач, колядка, Коливо і коровай.) – Що таке щедрівочка? ( Щедрівки – зимові величально-поздоровчі пісні українців. Їх виконують лише протягом тижня – від Нового року й до Водохрещ. Вони радісні, тому і промовляти їх потрібно весело.) – Доберіть однокореневі слова до слова щедрувати. Чи допомагають вони розкрити зміст слова щедрівка? ( Щедрувати, щедрий, щедрівочка…) – З чим пов’язане це свято? ( Новий рік за старим стилем – свято Щедрого вечора. Це свято пов’язане з давно минулим етапом розвитку людської цивілізації, з культом Місяця. Це свято народження Місяця, який мав назву Уаціля, що пізніше перейшла в сучасну – Василя. Місяць керує небесною й земною водою, від нього залежить родючість хлібів і худоби. Тому прославлення господаря дому у щедрівках та колядках присвячено народженню Місяця, а традиційні обливання водою напередодні Нового року (Маланки) пов’язані з культом води і є своєрідним містком до наступного свята Водохреща. На Щедрий вечір, як засяє зоря, господар дому запалює свічку і обкурює хату ладаном, очищаючи її від злих сил. Господиня ставить на стіл вечерю, а На покуті велику миску з пирогами, господар сідає так, що його не видно за пирогами, а діти роблять вигляд, що не бачать його. Парубки та дівчата цього вечора водять Маланку з козою, з ними ходять орач з чепігами, сівач із сівнею, дід з батагом, циган, циганка і чорт. Щедрувальників обдаровують різноманітними подарунками, і вони продовжують обхід села. Посівають лише хлопці, бо першим до хати на Новий рік має увійти чоловік, що вважається гарною прикметою. Посіваючи, говорили: Сію, сію, посіваю, з Новим роком поздоровляю, На щастя, на здоров’я та на Новий рік, Щоб уродило краще, ніж торік,– Жито, пшениця і всяка пашниця, Коноплі під стелю на велику куделю, Будьте здорові з Новим роком та з Василем! Дай, Боже! – Що бажає Г.Могильницька своїй онучці на Новий рік? ( Вона бажає їй, щоб росла щасливою, виростала здоровою, доброю, не лінивою, радісною, чемною, слухняною, гарною та рум’яною.) – А чого бажають вам ваші дідусі та бабусі? ( Здоров’я, щастя, успіхів у навчанні, доброти, чемності…) – Чого ви їм бажаєте? Складіть усні новорічні поздоровлення та побажання для найближчих людей. Намалюйте для них святкову листівку. ( Дай вам, Боже, в щасті, в здоров’ї дочекати Від Нового року до Богоявління, Щоб біди - смутку не знали, В щастю, здоров’ю многі літа проживали.) Y. Підсумки уроку. 1. Інтерактивний метод «Мікрофон» (слайд № 33). – Які риси характеру хотіли б розвивати в собі? ( Доброту, чуйність, щирість, милосердя, безкорисливість.) YI. Рефлексія. – Що вас найбільше зацікавило на уроці? А що б ви порекомендували зробити інакше? – Чи досягли ми поставлених цілей? YII. Оцінювання. Оцінки виставляємо на основі заповненої учнем картки самооцінювання. Оцінку учню також виставляє група, з якою він працював. YIII. Домашнє завдання ( слайд № 34). Диференційоване: 1.Написати лист Галині Могильницькій про свої враження від її віршів. 2.Написати твір-мініатюру «Люди і орли» ( на основі творчості Г.Могиль-ницької). 3.Ідейно-художній аналіз вірша «Сонцеколо».
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |