| Головна » Українська література |
Мета: познайомити учнів із життєвим шляхом і творчим доробком видатної одеської письменниці Галини Могильницької; розвивати в них навички аналізу ліричного твору; виховувати любов до рідного міста, повагу до людей, які багато доброго для нього зробили. Обладнання: портрет Г.A.Могильницької, магнітофонні записи ліричних мелодій, виставка творів Г.Могильницької, збірка «Скільки в світі сонечок», аудіозапис вірша «Вечірня казка». Тип уроку: урок-дослідження. Методи і прийоми: дослідницька робота в групах, слово вчителя, метод «Займи позицію». Випереджуюче домашнє завдання: 1 група – «біографи»: підготувати життєвий та творчий шлях Галини Могильницької у формі діалогу. 2 група – «літературознавці»: визначити провідні мотиви Г. Могильницької. Епіграф до уроку: Бути щасливим – це талант. Як і бути поетом, художником, Добрим кухарем чи педагогом. Г.Могильницька ХІД УРОКУ Тихо звучить лірична мелодія. І. Вступне слово вчителя. Є на карті України чудове портове місто – це Одеса. Одещина – це земля, овіяна легендами, край неповторної краси, з мальовничими селами, родючими землями, пишними лісами і річками. Живуть тут прекрасні талановиті люди. Повинні знати їхні імена, їхню творчість, щоб мати повніше уявлення про свою малу батьківщину, аби більше цінували та любили її. II. Повідомлення теми, мети уроку, епіграфа. III. Мотивація навчальної діяльності. Слово вчителя. Сьогоднішній урок присвячений творчості відомої української поетеси – Галини Могильницької. Її вірші сповнені добра, домашнього затишку, вони несуть у людські душі спокій. Усього цього нам так бракує в нинішньому світі. Тож переглянемо дитячу лірику дарованою нам поетесою. ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу. Учитель. Ви, мабуть, помітили, що клас об’єднаний у творчі групи. Тож давайте познайомимося з ними ближче. Проектна діяльність. Презентація домашнього завдання. Кожна група по черзі представляє свою роботу. Обговорення виступів груп. Слухачі висловлюють свої думки. Представники групи доповнюють, корегують почуте. Учитель. Надамо перше слово групі – « юні біографи ». Спочатку надається слово керівнику проекту. «Юні біографи». Наша група досліджувала: життєвий і творчий шлях письменниці у формі діалогу. Діалог учнів про життя і творчість поетеси. – Маринко, доброго дня! Чого так поспішаєш? – Привіт, Олено. Знаєш, була в бібліотеці, на урок взяла книжку нашої землячки – Галини Могильницької. Дуже гарні вірші. – Цікаво, як же називається збірка її віршів? – Це поетична збірка «Скільки в світі сонечок». – А ти звідки все це знаєш? – Цікавлюсь літературою рідного краю, то й знаю. – А про що вона пише? – На різні теми пише авторка: про природу, про свою донечку та онуку, про людей, які її оточують. Вона цікавиться долею України, свого народу. Галина Анатоліївна – тонкий лірик. Вона створює затишний, чудовий, я б сказала, чарівний світ. Дивись, Оленко, а ось і портрет Галини Анатоліївни. – Дивлячись на її портрет, то можна сказати, що вона дуже симпатична жінка. В її очах стільки доброти та щирості. А яку ж тему обговорюватимете на уроці? – «Образ природи рідного краю…». Вчителька говорила, що вона майстерно пише вірші про природу. – Чудово! Бажаю успіхів. Завжди приємно говорити про щось рідне тобі та близьке – Дякую. Думаю, що урок принесе мені лише задоволення. Літературний коментар учителя. Галина Анатоліївна Могильницька народилася 8 травня 1937 року в с. Велика Мечетня Кривоозерського району Миколаївської області в родині педагогів. Закінчила середню школу та Одеський фінансово-кредитний технікум. У 1963 вступила до Одеського державного університету ім.І.І.Мечникова, який закінчила в 1967 році. Їй присвоєне високе звання «Відмінник освіти України». Поезія Г.Могильницької зворушує, зацікавлює читача будь-якого віку, бо в ній рядки зболеного, люблячого серця, щемлива сповідь душі – сильної, доброї, вразливої. У її віршах відлунюються повсякденні турботи, бентежно бринить світло чистої відданості. Незламності у добрі, ласкавої ніжності до всіх і всього, що потребує піклування і захисту. Все це від неї – української жінки-берегині, мудрої й витривалої у життєвій боротьбі. Нелегка доля судилася поетесі, але незважаючи на це, вона створює свій ліричний світ – затишний, чудовий, чарівний. Провідний мотив її творчості – любов до рідного краю. Учитель. Якою ви уявили поетесу після діалогу? (слайд № 26) ( Ми бачимо перед собою дуже талановиту жінку, у якої було нелегке життя). Ми вислухали перший проект. Сумлінна підготовка учнів, оригінальний виклад матеріалу. ( Оцінити, висловити зауваження, якщо є.) А тепер надаємо слово другій групі —« юні літературознавці ». Спочатку надається слово керівнику проекту. « Юні літературознавці ». Наша група досліджувала: 1) визначити художні засоби, з’ясувати їх ролі у вірші «Вечірня казка»; 2) визначити віршований розмір поетичного твору. Учитель. Скажіть, діти, я помиляюсь чи ні, якщо скажу, що більшість людей милуються красою природи, вчаться сприймати і розуміти її. Помиляюсь чи ні? Чому ви так вважаєте? (Природу можна сприймати очима, а ще можна — душею, серцем. Природа рідного краю – невід’ємна складова поезій Галини Могильницької.) Учитель. Я хочу, щоб ви вчилися сприймати її і очима, і душею, і серцем. Зараз заплющіть очі і уявіть, що до вас завітала сама Г.А.Могильницька. Звучить аудіозапис самої Г.А.Могильницької, в якому знайомиться з дітьми заочно і читає вірш « Вечірня казка ». Учитель. Чому вірш називається « Вечірня казка »? ( Казка – це від слова «казати». В основу покладено вигадані, фантастичні події.) Учитель. Якою мовою написана «Вечірня казка» прозовою чи віршованою? ( Віршованою.) Учитель. Проведіть невелику пошуково-дослідницьку роботу: підрахуйте кількість ужитого у вірші слова «сині» в різних формах. Зробіть висновок. ( 18 раз. Це особливий стилістичний прийом, який виділяє головну думку вірша.) Учитель. Яка основна ідея вірша? ( Любов до природи і навколишнього середовища.) Учитель. Образ ночі доповнюється казковим образом вечора, з цією «Вечірньою казкою » виростала її донька і зараз ростуть її онуки. – Яким вам вимальовується оцей дідусь? Якими ви побачите змальовані,,пухнасті сни ”, які за вушко зі своєї торби витягує дідусь і посилає до дітей, щоб ті спокійно спали? (Ця чарівна поезія, справді, захоплює нас, навіває спокій, якісь дивні фантазії.) Учні визначають художні засоби, з’ясовують їхню роль у вірші. Художні засоби Назви художніх засобів Роль художніх засобів Синя, невеличка, дрібної, лагідним, іскристім, самотні, бабусиних, пухнастий, плю- шеві епітети виразно описують предмет, поняття
як птаха, як сонце, як звіря- та порівняння яскравіше змальовує предмет лагідний, синя, щоденно
повтори звертає увагу очиці згрубілі слова згрубілість напевне вставне слово виражає невпевненість
Учні визначають віршований розмір поетичного твору. За місцем наголосу розрізняють рими: чоловічі ( тверді) – наголос на останньому складі ( теплота – красота); жіночі (напівм’які) – наголос на другому від кінця рядка складі ( рута – розкута); дактилічні ( м’які ) – наголос на третьому від кінця складі ( рученьки – віченьки). У вірші за місцем наголосу рима жіноча. Римування: чергуються через рядки – це перехресне – абаб ( ціпок – дідок, літ –дід ). Віршований розмір – це амфібрахій. Учень читає виразно вірш « Спомин ». « Юні літературознавці ». Наша група досліджувала: 1.Знайти тлумачення слів – баговиння, дримба, очерет, спомин. 2.Сказати, що оточувало Г.Могильницьку при написанні вірша. 3.Скласти сенкан зі словом: річка. Тлумачення слів 1-ий учень. Баговиння – 1. Тонкі густі водорості. 2. Болото. 3. Болотяна чагарникова рослина з дурманним запахом; використовується в народній медицині. Дримба – щипковий музичний інструмент, сила і висота звуку якого регулюються ротовою порожниною того, хто грає. Очерет – багаторічна водяна чи болотяна трав’яниста рослина родини злакових з високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю. Спомин – те, що збереглося в пам’яті; відтворення в пам’яті того, що раніше нею фіксувалося ( щоб пам’ятати, не забувати що-небудь або про кого…) 2-ий учень. Вдумуючись у її поезію, ми можемо сказати, що серце поетеси, її душа належить рідній землі, її милим просторам, рікам, лугам, лісам і всьому тому, що оточує кожну людину, яка на цій землі народилася. Учитель. Чому вчить нас природа? (Природа — це майстерність, краса. Вона вчить нас цінувати прекрасне, а творчих людей надихає на створення шедеврів мистецтва, які допомагають нам краще зрозуміти навколишній світ.) Учитель. Як називається опис природи у творі? ( Пейзаж.) Учитель. Які художні засоби можуть зустрічатися в пейзажах? ( Слова в переносному значенні, порівняння, епітети, метафора…) Учитель. Яку роль ці художні засоби відіграють в описах природи? ( Вони допомагають нам уявити природу, немов це жива істота. Автор використовує усе багатство мови для опису. Порівняння допомагають нам краще уявити зображуваний предмет. Письменниця змальовує цього виразно, зримо, яскраво, поетично. Епітет надає предмету більшої поетичності, виразності. Завдяки епітетам автор виражає свої почуття, ставлення до предметів, явищ, подій, які описує.) Учитель. У кожного з нас є річка, яка бере початок з нашого дитинства. Просто вона є у нас все життя, і від того ми щасливі. Наша річка бере початок в серці кожного з нас з самого дитинства. 4-ий учень. Сенкан складається з 5 рядків: 1 рядок – один іменник, 2 – два прикметника, 3 – три дієслова, 4 – фраза з чотирьох слів, 5 – одне слово як висновок). Річка Глибока, широка, Блищить, хлюпочить і шумить, Качки прийшли до річки Життя Учень читає виразно вірш « Ніч вронила голову на руки ». Учитель. Скажіть, який внутрішній світ поетеси? (Ця поезія дає і нам змогу поринути у внутрішній світ поетеси, або приміряти зміст прочитаного до свого настрою, до своєї долі. В цьому образі можна побачити або намалювати собі картину,,Самотня,” навіть не випадково ж тут є слова,,ніби мужом кинута жона.”) Учитель. Поезія Галини Могильницької переповнила нас чарівними образами, а поетичні художні засоби вражають, зачаровують, зворушують, розчулюють. Це тільки вона так тонко може відчути і повідати нам, що ніч може, як жива істота,,розплести вологий сум коси”,,,вронити голову на руки”, що вночі можуть бути,,темні очі випалені мукою…” що зорі можуть спати,,,як діти покотом, висадивши ніжки на хмарки”. Ми вислухали другий проект. Теж добре підготували. (Оцінити, висловити зауваження, якщо є.) Дякую вам. Молодці і «біографи», і «літературознавці». Тільки що ви продемонстрували справді науковий хист, бо підняли у своїх проектах питання, які ще, на жаль, мало досліджені. IV. Підсумок уроку. Метод « Займи позицію ». 1. Над чим змусила задуматися Галина Могильницька в своїх поезіях? (Підсумовуючи розглянуті твори, можна сказати, що, мабуть, з усіх талантів, якими щедро обдарувала Галину Анатоліївну природа, найбільш помітний саме талант бути щасливою – щодень дивуватися світові, радіти йому й любити усупереч усьому. Дійсно, її поезії – це високе мистецтво. А виховувати засобами мистецтва – означає, перш за все, ставити людину в позицію цінителя, творця.) 2. Висловіть одним реченням те повчальне, що взяли ви все в життя з цього уроку. (Вони надихають людей на кращі думки і вчинки, є повчальними для всіх поколінь і завжди будуть хвилювати душі людей.) 3. Що найбільше вдалося вашій групі сьогодні, а що – ні? Чому? 4. Як оцінюєте власну роботу на уроці ? роботу групи? інших груп? Заключне слово вчителя. Тематика поезії Галини Могильницької невичерпна, бо її твори не залишають бути байдужими нікого. V. Домашнє завдання: 1 група. Написати твір – роздум «Що я відкрив для себе в поезії Г.Могильницької ». 2 група. Аналіз художніх засобів вірша « Спомин » і визначення їх ролі у творі.
Додаток 1 Спомин Баговиння і ряска. Сонце припікає… Звідки річка витіка? І куди впадає? Щось співає очерет, Коник в дримбу грає, Оксамитовий намет Небо напинає. Степових п’янких вітрів Гомінлива вдача… З чого спів очеретів?- Певне, з мрій юначих… Краю зоряних ночей, Віри й побратимства! Звідки Кодима тече? …Мабуть, із дитинства…
*** Ніч вронила голову на руки, Розплела вологий сум коси. Хтось злостивий так громами грюка, Аж тріщать достиглі гарбузи. Не забутись, не позбутись клопоту (Білі руки – зламані гілки), В небі зорі сплять, як діти покотом, Висадивши ніжки на хмарки. А вона сумує понад луками, Над струмками висушених мрій, Пишні очі, випалені мукою, Точать тугу крізь тумани вій. Не чіпайте. Завтра бризне просинню, Буде знов усміхнено ясна, Тільки зараз виплачеться росами, Ніби мужем кинута жона. Відступіться. Звуками розлуки Рвіть тополю вітри – кобзарі…
Вечірня казка Далеко-далеко за морем синім Стоїть невелика синя хатина. В синьої хатки сині вікна Сині рослини за вікнами квітнуть Щоденно, як сонце покине світ, Склавши проміння до срібної скрині, З синьо хати виходить дід, Всміхаючись лагідно в бороду синю, В руках у діда синій ціпок. Синя торбина на синіх плечах – В далеку мандрівку рушає дідок. З лагідним іменем,,Добрий вечір” В торбині вовтузяться сині сни, І синіють далі в синім промінні, А дід чимчикує під шум ясенів, Туди поспішає, де біль невгамінний, Де в мороці туга хлюпоче веслом, Де квилить над ліжком зажура поникла… Виймає за вушка пухнастий сон І стиха впускає в самотні вікна, А потім підходить під ті хатки, Де сяють дитини очищі розплющені. …і скачуть на ліжка м’які – м’які? Сині сни, як звірятка плюшеві… Я знаю, напевне, що тисячу літ Щоденно бреде по дорогах синіх Лагідний – лагідний синій дід. З синіми снами в синій торбині. Л. Барабанов РІДНА ОДЕСА МОЯ Море широке бурунами грає, далеч зоря осява, Славу Одесі – нашому краю Чорнеє море співа. Краю, Мій сонячний краю, Доля розквітла твоя – Хай же про тебе пісня лунає, Рідна Одеса моя. Ти як фортеця над морем стояла в грізні роки бойові, всіх ворогів розтрощили, здолали руки твої трудові. Краю, Мій сонячний краю, Доля розквітла твоя – Хай же про тебе пісня лунає, Рідна Одеса моя. Чорнеє море бурунами грає, Яснеє сонце встає, Мирна Одеса у праці зростає, Щастя будує своє. Краю, Мій сонячний краю, Доля розквітла твоя – Хай же про тебе пісня лунає, Рідна Одеса моя.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |