Головна » Молодші класи » Виховні заходи

Черкащина – духовності скарбниця (до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка)

Мета уроку: розкрити багатий духовний світ Т. Г. Шевченка, з’ясувати вплив постаті поета та його творчого доробку на формування національної самосвідомості; поглибити знання з літературного краєзнавства; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, виставка творів, карта Черкащини, мультимедійна презентація.

Мало любити свій рідний край, його треба знати

М. Рильський

 

І. Вітання.

З початком нового навчального року всіх вас, дорогі школярі! Міцного здоров’я бажаю, відваги – у скромних, доброти – у черствих, у лінивих – працелюбності, жаги до знань – у всіх.

ІІ. Основна частина.

Вчитель: Дорогі діти! Сьогодні ми поведемо нашу розмову про рідний і дорогий кожному з нас край – нашу славну Черкащину. Відомо: серцем кожної  держави є її столиця. Серцем нашої держави є стародавнє місто Київ. А душею її можна назвати Черкащину. Саме тут формувався звитяжний дух нашого народу, тут гетьманська столиця Чигирин, де зібрав під свої прапори цвіт українського козацтва славетний гетьман Богдан Хмельницький  і звідки світле полум’я визвольної війни розпросторилося по всій Україні. Звідси вели на ворога свої полки Петро Дорошенко та Іван Виговський, тут піднесли за народ голос і шаблю відважні гайдамацькі ватажки Залізняк і Гонта.

          Вітер гойдає колосисту ниву, замріялися гаї та діброви, котить хвилі  древній  та повноводний Дніпро-Славута, тьохкає  соловейком щемка дівоча пісня – все це Черкащина. Справді прекрасна вона – яскрава квітка в пишному букеті України. Такою вона була з давніх-давен, такою  любили і берегли її наші далекі-далекі предки, такою  передають її нам наші діди й батьки. Наш святий обов’язок – передати рідний край наступним поколінням квітучим садом.

2014 рік – особливий у житті Черкащини. 6 січня наступного року виповнюється 60 років з дня утворення Черкаської області. До того часу частина території області відносилась до Київської області, лівобережжя – до Полтавської. Півторамільйонна Черкащина може служити візитною карткою України, тому що уособлює в собі щось від кожного регіону. Навіть назва області пов’язана з історією всього народу.

         Були часи, коли українців називали черкасами. Я хочу, щоб ви знали історію рідного краю, любили, а нам є за що любити його. Але хочу нагадати мудрий вислів М.Рильського «Мало любити свій рідний край, його треба знати». А наш край має багатовікову історію і культуру, а також сповнене яскравими подіями сьогодення.

- Які відомі історичні та культурні пам’ятні місця Черкащини ви знаєте? (Чигирин, Софіївське чудо (Умань), Кам’янка, Моринці, Канів і т.д.).

- Де ви побували на екскурсії, які враження  справили ці місця?

Мине не так багато часу, як ви станете дорослими, станете студентами, будете здобувати освіту в Черкасах, можливо, хтось із вас житиме і працюватиме в нашому обласному центрі і як би там не було, ви маєте знати історію області, міста, визначні місця. Є чим пишатись черкащанкам.

         Другою надзвичайно важливою подією, до якої готується все прогресивне людство, є відзначення 200-річчя з дня народження великого сина України – Тараса Григоровича Шевченка. В історії кожного народу, серед її великих творців є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Шевченко, якому долею судилося стати «володарем в царстві духа», національним генієм і духовним пророком, апостолом правди, заступником знедолених. І в цьому немає перебільшення.

Великий поет Т.Шевченко відомий усьому світові.

Немає, мабуть, жодної людини, яка б не знала поета.

Його ім’я стало символом нашого народу.

Портрети поета в кожній хаті, його твори читають, вчать напам’ять.

Про поета ми знаємо, здається все: від його босоногого дитинства до останніх років у сирій петербурзькій майстерні. Із сирітської торбинки поета виглядала на рідкість щедра доля – Божий дар, дар творити.

-         Які поезії Т.Шевченка ви знаєте? Хто прочитає напам’ять?

-         Як називається збірка поезій Т.Г.Шевченка?

Вчитель: Так, як знаємо, у 1840 році у Петербурзі з ініціативи Євгена Гребінки (теж наш земляк, із Городища), приятеля Т.Шевченка, коштом нашого земляка Петра Івановича Мартоса, видрукували першу збірку поезій Шевченка, яку назва «Кобзарем». У ній було всього 8 поезій. Програмним віршем, який відкриває цю збірку, є відома всім поезія «Думи мої, думи…»

(Звучить запис пісні «Думи мої, думи…»)

Учитель: Ця маленька Шевченкова книга мала величезний успіх. По ній училися читати, вона була величезною цінністю у багатьох родинах.  «Це свята книга, її берегти треба» – вчили батьки дітей.

Перша книга Шевченка «Кобзар» вийшла у світ майже в день других роковин його викупу із кріпацтва, а викуплений поет був 22 квітня 1838 року. Це була найрадісніша доба життя поета. Цей час стає періодом справжнього розквіту геніального митця. Редактор першого «Кобзаря» В.Доманицький закінчує життєпис поета твердженням, дуже актуальним і сьогодні: «Коли народ матиме  добру освіту, і та освіта буде своєрідна, на рідному грунті, а не чужа йому, то тоді він почне розуміти: хто ми?, чиї ми сини?, чиїх батьків?, бо Шевченко наочно бачив як

Свої діти гірше ката

ЇЇ (Україну) розпинають.

І тому Шевченко закликає своїх земляків до науки:

Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте

І  чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь!

У 1860 році вийшло з друку нове видання «Кобзаря», яке перевидавалося безліч разів, загальний наклад нараховує мільйони примірників. З-під гнівного пера поета народжуються безсмертні творіння людського духу.

У сутінках петербурзького Літнього саду над берегами холодної Неви поет думкою лине на Україну – до Дніпра. Дніпро – невичерпне творчодайне джерело. Він надихає поетову музу. У Шевченка Україна – це Дніпро, а Дніпро – це Україна.

«Нема на світі другої Вкраїни,

Немає другого Дніпра», - писав поет.

Тихо звучить мелодія «Заповіту».

У грудні 1845 року Т.Шевченко захворів запаленням легень, тремтяча рука його спішить сказати останні слова нащадкам і залишить свій «Заповіт»

- Хто бажає прочитати цю поезію Т.Шевченка?

Вчитель: Але доля  і Бог були милосердними цього разу, бо дарували життя генію. Він продовжує творити. Тривалий час він жив за межами України, але марив нею, згадував рідну Черкащину. Під час подорожі на Україну він, як кажуть, «летів» на рідну землю, зустрічався із рідними, земляками. Враження від побаченого, пережитого перетворювались на віршовані рядки, поетичні шедеври. Славні нащадки пам’ятають і знають  творчість славного сина свого.

У Черкасах є музей «Кобзаря».

Якщо хто з вас, діти, не відвідували цей музей, я раджу вам побувати там, ви не пошкодуєте.

Тарас Шевченко відомий світу не тільки як поет, а як талановитий художник. Мистецька спадщина Шевченка – це 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах та копіях. Значне місце в його творчості займають портрети та автопортрети.

Улюблені пейзажні мотиви Шевченка-художника – зображення мальовничих куточків сіл, берегів тихих річок, ставків.

Як бачимо, доля щедро наділила Тараса великими талантами, але обділила щасливою долею. Шевченко мало жив, та багато зробив. Прожив усього 47 років, з них 24 роки був кріпаком, 10 років пробув на засланні, майже 4 роки був під наглядом поліції і тільки 9 років прожив вільною людиною. І за той короткий час своїм огнистим словом поклав міцні основи не тільки для відродження, а й для вічного життя українського народу.

Земля Черкащини, давши світові генія, бережно прийняла його прах у своє материнське лоно. Як і заповідав поет, його поховано над Дніпром, на високій горі, яку в народі називають Тарасовою.

Здалека з лівого берега Дніпра видно вкриту деревами гору-могилу. Її бачать усі, хто плив повз Канів Дніпром. Мільйони українців з півдня і півночі, із заходу і сходу пливуть сюди. Це святе місце національної прощі, яке вибрав сам поет серед мальовничих дніпровських гір.

Чернечу гору зеленить трава,

І оживає Канівська могила…

Безсила смерть, коли живуть слова

І вічно житиме його поезій сила.

Понад півтора століття дивиться наш пророк звідси на всю Україну, якій він віддав свій талант, своє серце. «Все йде, все минає», але Шевченко буде жити в пам’яті народу доти, поки існуватиме Україна. Це ж він сказав українцям все, що їм треба знати, щоб увійти «в народів вільне коло».

 

Але його заповіт ще й досі не зовсім здійснений.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій наші душі окриля,

Встає в новій красі, зборовши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

І росяні вінки, заплетені в суцвіття,

Тобі до ніг, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Про Тараса Шевченка, про його творчість можна говорити ще дуже багато. Ви ще будете вивчати його творчість на уроках літератури, читати про нього в пресі, дивитись по телебаченню.

Закінчити нашу зустріч пропоную віршем нашого земляка  Володимира Даника.

Черкащино! Зоря моя єдина!

Струмочок чистий, як струна бринить.

Мій краю рідний! Пісне тополина!

Хіба тебе не можу я любить?

Твої вітри крилаті, світанкові

Мене вели по тисячах доріг.

Шевченкові слова добра й любові

Як слово батьківське, в душі своїй беріг.

Яка краса навкруг! Ви подивіться –

Широким нивам не знайти кінця.

І золотисте полум’я пшениці,

Неначе сонце, зігріва серця.

Черкащино! Зоря моя єдина!

Тобі співаю я своїх пісень.

Мій краю рідний! Пісне тополина!

Хай буде світлим і сонячним твій день!

 

ІІІ. Підсумок уроку

-         Що ви візьмете для себе із цього заняття?

-         Як ви розумієте епіграф уроку?

-         Які почуття викликала у вас поезія В. Даника

Отже, рідна земля – це життєдайна сила кожної людини. Любіть її, бережіть її, вивчайте та примножуйте багатства отчого краю


Переглядів: 63 | Теги: Черкаси

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar