Головна » Зарубіжна література

Літературна кав’ярня. Розробка уроку у формі гри за творчістю А. Ахматової

Мета: повідомити  про життєвий і творчий шлях А. А. Ахматової, познайомити з  кращими творами митця, виховувати почуття естетичного смаку, уміння тонко відчувати настрій, риму, ритм віршованих творів.

Тип уроку: урок – гра « Літературна кав’ярня»

Обладнання:  імпровізована кав’ярня зі свічками на столах, виставка книг А.Ахматової, портрети, сімейні фотокартки, презентація.

 

Хід  уроку

 

До «кав’ярні»  вбігають пліткарі – літератори. В руках держать теки.

Швидко говорять.

 

Ви чули? Ахматову та Зощенко вигнали із Союзу письменників?
Нарешті! Вони вже давно нічого не варті!
Та їхні  жалюгідні віршики нікому не потрібні!
В війну з блокадного Ленінграду втекла!
А зараз, коли країна відновлює господарство, в колгоспах не хватає робочої сили, вона пише про кохання!
Та й прізвище якесь чудне…
Та це ж псевдонім Анни Горенко! Ахматова -  прізвище прабабусі, татарки.

Під музичний супровід виходить Анна Ахматова.

 Учениця.  Я родилась 11 июня 1889 года под Одессой. Мой отец был в  то время отставной инженер – механик флота. Годовалым ребёнком я была перевезена на север – в Царское Село. Там прожила до 16 лет. Каждое лето проводила под Севастополем, на берегу Стрелецкой бухты. Там я

Подружилась с морем. Самые сильные впечатления – древний Херсонес.

Читать училась по азбуке  Льва Толстого. Первое стихотворение написала, когда мне было 11 лет. Стихи начались для меня не с Пушкина и Лермонтова, а с Державина («На рождение порфирородного отрока») и Некрасова «Мороз,  Красный нос»). Эти вещи знала наизусть моя мама.

  Училась в Царскосельской женской гимназии. Сначала плохо, потом гораздо лучше, но всегда неохотно.

  В 1905 году мои родители расстались, и мама с детьми уехала на юг. Мы целый год прожили в Евпатории. Последний класс проходила в Киеве, в Фундуклеевской  гимназии, которую окончила в 1907 году.

  Я поступила на Юридический факультет Высших женских курсов в Киеве. Пока приходилось изучать историю права и латынь я была довольна; когда же пошли чисто юридические науки, к занятиям я охладела.

Реплики за одним из столиков

 

- Вы чули? Ахматова не сприйняла революцію.

- Так, вірно. На це вплинули її декадентські настрої.

 

На фоні музики Шуберта «Ave Maria» читається ученицею вірш.

 

Не с теми я, кто бросил землю

На растерзание врагам.

Их грубой лести я не внемлю,

Им песен я своих не дам.

Но вечно жалок мне изгнанник,

Как заключённый, как больной.

Темна твоя дорога, странник,

Полынью пахнет хлеб чужой.

А здесь, в глухом чаду пожара

Остаток юности губя,

Мы ни единого удара

Не отклонили от себя.

И знаем, что в оценке поздней

Оправдан будет каждый час…

Но в мире нет людей бесслёзней,

Надменнее и проще нас.

Розмова « навкололітературних» пліткарів (жваво)

Доречі,  у нас виникла поетична Академія символізму. Очолив її Іванов. Блок, Мандельштам, Гумільов, Ахматова спочатку підтримали його, але потім створили свій «Цех поетів», свою поетичну течію – акмеїзм.
Ахматова вчора мала виступ в Академії. Неперевершений успіх!
Та що вона за таке?! Чи бачили як вона одягнена: вся в чорному, туфлі старезні, обшарпані. А держиться – королевою!
А що вона у вас читала?
«Русалку». Пам’ятаєте, «У пруда русалку кликаю…»

учениця

Я пришла сюда, бездельница,

Всё равно мне, где скучать!

На  пригорке  дремлет  мельника.

Годы можно здесь молчать

Над засохшей повеликою

Мягко плавает плела;

У пруда русалку кликаю,

А русалка умерла.

Затянулся ржавой тиною

Пруд широкий обмелел,

Над трепещущей осиною

Лёгкий месяц заблестел.

Замечаю всё как новое.

Влажно чахнут тополя.

Я молчу. Молчу, готовая

Снова стать тобой, земля.

 

Розмова  у кав′ярні продовжується

-я давно за нею спостерігаю: вишукана, струнка, юна, граціозна…

- Та що ви все: Ахматова, Ахматова. Хто вона така?

 

Під сонату Бетховена «Патетична» декламується вірш

Я – голос ваш, жар вашего дыханья,

Я – отраженье вашего лица.

Напрасных крыл напрасны трепетанья, -

Ведь всё равно я с вами до конца.

Вот отчего вы любите так жадно

     Меня в грехе и в немощи моей,

     Вот отчего вы дали неоглядно

     Мне лучшего из ваших сыновей.

     Вот отчего вы даже не спросили

     Меня  ни слова никогда о нём

     И чадными хвалами задымили

     Мой навсегда опустошённый дом.

     И говорят – нельзя теснее слиться,

     Нельзя непоправимое любить…

     Как хочет тень от тела отделиться,

     Как хочет плоть с душою разлучиться,

     Так я хочу теперь - забытой быть.

  

     З’являється чоловік, вдягнений у військову форму                                                                              

Забутою? Ніколи! Дозвольте відрекомендуватися: Євген Добін, в минулому – військовий журналіст, зараз – літературознавець.

На початку 1943 року я( разом з письменником - моряком )опинився проїздом у Ташкенті. Дорогою до вокзалу я  побачив двох жінок. В одній пізнав Анну Ахматову. Їй, вишикувавшись струнко, я віддав честь.

Через два роки Ахматова пригадала цю зустріч.

 

Учениця – Анна Ахматова.

- Я шла с Фаиной Раневской, мы поравнялись с двумя флотскими офицерами, один из них громко сказал: «Это Ахматова». Раневская, кажется, была чуточку уязвлена: « В первый раз узнают не меня, а тебя»

 

  Голос  у кав′ярні:

Велика радість: упізнали! Та вона ж поїхала з Ленінграду, і не написала жодного патріотичного рядка…
Неправда!

 

Учні по черзі ( на фоні тихої музики Бетховена «Лунна соната») декламують вірші із циклу  «Вітер війни».

Вірші  виконуються  українською мовою та мовою оригіналу

«Щели в саду вырыты…»
«Победителям»
Птицы смерти в зените стоят»
«Клятва»
«Мужество»

 

Учениця – Анна Ахматова.

Отечественная война 1941 года застала меня в Ленинграде. В конце сентября, уже во время блокады, я вылетела  на самолёте в Москву.

До мая 1944 года жила в Ташкенте, где много и тяжело болела . В  мае 1944 года прилетела в Москву, которая уже дышала воздухом победы. В юне вернулась в Ленинград. Страшный призрак города поразил меня и долго преследовал.

Создавая сборник «Слава миру!», я  передавала  веру в победу русского народа над фашизмом. Показывала как в тылу помогают ковать Победу

 Учні виразно читають:

1.Вражье знамя                      2  Копай, моя лопата,    

Растает, как дым,                  Звени, кирка моя.

Правда за нами,                    Не пустим супостата

Мы победим!                         На мирне поля!

 

3.Чистый ветер ели колышет,                   4. И грозную клятву мы ныне даём

   Чистый снег заметает поля,                        И детям её завещаем,

   Больше вражьего шага не слышит,            Чтоб мир благодатный,                                                                      

   Отдыхает моя земля.                                    Добытый огнём,

                                                                           Стал нашим единственным раем.

 

Голос в кав′ярні:

Вибачте, сьогодні всі говорять про Анну Андріївну, дискутують, хвалять,  не  схвалюють. Я ніяк не зрозумію. Якою ж вона була?
Вас цікавить зовнішність?
Мене цікавить все! Хоча я знаю, вона була ефектною!
Вона була ПОЕТОМ.

Показ слайдів «Любовна лірика А.Ахматової»

Підсумок уроку

 Домашнє завдання.

Написати твір – мініатюру  « Чому про А.А.Ахматову ми говоримо, що вона була поетом»?
Підготувати один із віршів напам′ять ( за вибором)

3. Підготувати повідомлення «Любовна лірика А.Ахматової».


Теги: Ахматова, Калатур Є.М.
Навчальний предмет: Зарубіжна література
Переглядів/завантажень: 216/9


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar