Головна » Українська література

«Виростиш ти, сину, вирушиш в дорогу…» (на основі творчості поетів-шістдесятників)

Мета:

розвиваюча: розвивати спостережливість, уяву, пам’ять, логічне мислення; сприяти формуванню соціальної компетентності;

навчальна: узагальнити досвід поколінь через літературні твори та долі їх героїв щодо пошуків себе, свого Я; перевірити рівень знань старшокласників – випускників у осмисленні найважливіших зразків українського красного письменства;

виховна: показати велич людини, яка прагне стати корисною; виховувати людську гідність; сприяти формуванню зрілої позитивної особистості, яка перебуває на шляху пошуку справжніх духовних цінностей

Обладнання:

фонозапис притч Світлани Копилової «Усе у твоїх руках», «Дякую за те, що маю»
колоски пшениці та споришу,
фотографії мудреців, «присутніх» на уроці,
скринька мудрості «Хто не має крил, той не злетить у піднебесся (М.Стельмах)»,
тестові завдання «Для того і дорога, щоб іти»,
слайдові матеріали

 

 Форми роботи: індивідуальна, парна, групова.

 Міжпредметні зв’язки: історія, художня культура, музичне мистецтво,    образотворче мистецтво, російська мова, зарубіжна література

Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення

 

Епіграф уроку:                               

                                                           В житті не буває «потім» і не буває «якби».

                                                           В кожній звичній роботі – смак боротьби.                                                                                                                            Н.Нікуліна

Перебіг уроку:

Оргмомент. Слово вчителя:

Доброго дня всім!

         Наш урок я назвала урок-погляд. Чому? Згадайте О.П. Довженка: «Сучасність стоїть на дорозі з минулого в майбутнє».

Чому урок-погляд? Бо закінчили з літератури ще одну тему, уроки якої слід осмислити.

Чому урок-погляд? Бо, нарешті, рівно через 7 навчальних днів для вас пролунає останній дзвоник у цьому домі, який протягом 11 років для когось із вас став по-справжньому рідним, для когось таким стати не встиг, а хтось більше ніколи сюди не загляне… Слід у душах лишається різним. Бо різними є душі, куди цей слід прагнув, різними були й ті, хто прагнули лишити цей слід.

 

ІІ.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Звернути увагу на епіграф.

1. Слово вчителя:

Щороку навесні  відбуаеться церемонія вшанування  лауреатів премії «Гордість країни».

Не можна без хвилювання в 2012 році спостерігати, як піднілася на велику сцену Роксолана Дзьоба – Балян, яка після залізничної катастрофи залишилася без обох ніг, але знайшла в собі сили народити двох донечок і стати чемпіонкою Європи зі стрільби з лука.

Не можна було стримати сліз, коли нагороду отримувала восьмирічна Віолетта Коваленко, яка загасила пожежу та врятувала стареньку бабусю.

Не можна було без емоцій слухати розповідь одного з лауреатів – кардіохірурга Бориса Тодурова, який пересаджує серця, - про його поїздку до Іраку. Там міністр охорони  здоров’я  запитав у нього: «Лікарю, що ти забув у цій воюючій країні, кого ти хочеш урятувати?» А наш український лікар відповів: « Маю надію, що  врятую життя майбутньому президенту Іраку». Міністр заплакав.

Цей чоловік очевидно обрав професію згідно з покликом власного серця.

Григорій Савич Сковорода дав цій теорії назву..?

(Відповідь учнів).

Мудрий мандрівний філософ просить нас звернути увагу на матеріали зі скриньки мудрості, щоб налаштуватися на урок.

2.Учні зачитують мудрі речі, представлені в скриньці мудрості:

1. Коли чиниш добро, то не думаєш про це. Заздалегідь обдумують лише підлоти. (П.Загребельний)

2. Треба бути впертим у всякому ділі – і в зненависті, і в любові.  ( П. Загребельний)

3. Людина може мати безліч імен. То й що? А цінність хіба її в іменах? Ділами тільки можна возвеличити себе або ж зганьбити. (П.Загребельний)

4. Хай живе неоднаковість! Слава відмінність! (П. Загребельний)

5. Хіба ми не вмираємо, вже народившись? Питання – в тривалості.Ніякі молитви не поможуть. Єдине спасіння – виповнити своє життя діяннями якнайвищими,

якнайщільніше виповнити. Тоді життя буде довге й прекрасне. (П.Загребельний)

                                                                                                                                   

6. Життя прекрасне. Треба це розуміти навіть тоді, коли здається, що все втратив.

(П.Загребельний)

7. Кожен із нас приходить у світ неоднаково. Один знаходить собі призначене, ледве продерши очі. Усі немовлята схожі, але на кожному осібний карб, бо в кожного своя доля…(В.Шевчук)

8. Хто не має крил, той не злетить у піднебесся.(М.Стельмах)

3.Спілкування вчителя – учнів.

- Давайте згадаємо, з якого твору  ми починали знайомство з темою «Українська поезія ІІ половини 20 століття»

(Відповіді учнів: «Лебеді материнства»).

-Цей твір за жанром…

(Відповіді учні: колискова).

-А хто діткам частіше за всіх виконує колискову?

(Відповіді учнів: мама).

-Отож, мама дає перший урок дитині – урок чого?

(Відповіді учнів)

-Яким мама вимальовує шлях дитини? Давайте озвучимо поезію

 (Відповіді учнів – читання ІІ частини «Лебеді материнства»).

 -Авторові 26 років…А яка глибина!? Творчістю якого поета  завершили тему?

(Відповіді учнів: Василя Стуса).

-В одного поета верби та тополі приходили з України, в іншого – шлях до рідної домівки міг стати довгим, але поет і в смерті обертався до життя.

Для одного поета порятунком стануть очі материнські і білява хата, а для іншого – досить поглянути й на втрачену землю бодай у зболеному сні.

Пригадаймо мистецькі долі тих, хто подарував нам дивні поетичні рядки,наповнені глибиною.

4.Тестова робота  «Для того і дорога, щоб іти»

1. Він «жив, любив і не набрався скверни»

А) Василь Симоненко

Б) Іван Драч

В) Микола Вінграновський

Г) Дмитро Павличко

Д) Ліна Костенко

Е) Василь Стус

Де ж міг набратися скверни?

 

2.Ми сьогодні так часто жаліємося на нестерпне життя в державі. Для шістдесятників їх часи були легшими? А між тим, один із них захоплено пише:

«Україно, ти для мене диво».

А) Василь Симоненко

Б) Іван Драч

В) Микола Вінграновський

Г) Дмитро Павличко

Д) Ліна Костенко

Е) Василь Стус

До кого звертався поет у іншій поезії, гнівно виголошуючи «Де зараз ви, кати мого народу?»

 

3.Він міг стати Нобелівським лауреатом. Став поетом – страдником. Це йому належать слова: «Поет – це людина. Насамперед. А людина – це добродій»

А) Василь Симоненко

Б) Іван Драч

В) Микола Вінграновський

Г) Дмитро Павличко

Д) Ліна Костенко

Е) Василь Стус

Чому ж цей поет не став лауреатом Нобелівської премії?

 

4. Від щирого серця виголошував:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!»

А) Василь Симоненко

Б) Іван Драч

В) Микола Вінграновський

Г) Дмитро Павличко

Д) Ліна Костенко

Е) Василь Стус

При житті у Симоненка вийшла лише одна збірка. Назвіть її та осмисліть назву.

 

5.«Стобальним, стоглобальним болем До неба дибиться душа», - писав він і мріяв, щоб і наші душі частіше дивилися на небо, прагнули до високості і в щоденних турботах, іколи серце зустрічало сеньйориту акацію

А) Василь Симоненко

Б) Іван Драч

В) Микола Вінграновський

Г) Дмитро Павличко

Д) Ліна Костенко

Е) Василь Стус

До чого тут акація?

 

6.Якщо Андрій Малишко обезсмертив на віки простий український рушник, то цей автор зумів умістити людську різнокольорову долю в 16 рядках. Але яких!

А) Василь Симоненко

Б) Іван Драч

В) Микола Вінграновський

Г) Дмитро Павличко

Д) Ліна Костенко

Е) Василь Стус

Озвучте 4 рядки, найбільш значимі для вас.

 

7.Вважав, що бракне слів, бо вони розстріляні величезною бідою. Але ж знайшов такі, що завмирає душа, коли пише про невмирущу матір, що дивиться на нас з-під чорного рушника

А) Василь Симоненко

Б) Іван Драч

В) Микола Вінграновський

Г) Дмитро Павличко

Д) Ліна Костенко

Е) Василь Стус

А  іншим твором Іван Драч нагадує нам, щоби прагнули до творчості, до світла, до краси. Який твір з приводу цього слід пригадати?

 

8.Автор, перший вірш якого  був написаний в окопі

А) Василь Симоненко

Б) Іван Драч

В) Микола Вінграновський

Г) Дмитро Павличко

Д) Ліна Костенко

Е) Василь Стус

Чому в окопі?

(Перевірка відповідей:

1.Стус 2.Симоненко 3.Стус 4.Симоненко 5.Вінграновський 6.Павличко 7.Драч 8.Костенко

 

5. Продовження спілкування.

 Вони такі різні, але що ж їх ріднить? Хіба тільки те, що поети?

(Відповіді учнів).

6. Давайте підберемо до кожного з них якусь найбільш важливу рису, найхарактернішу

(Учні підбирають до 5 поетів, фото яких на дошці, знакові слова; орієнтовна відповідь:

Справедливість – Симоненко

Одержимість – Костенко

Мужність – Стус

Інтелігентність – Драч

Небайдужість - Павличко) 

(Відповіді будуть різними, так і треба, бо кожен із поетів наділений всіма 5. Висновок?)

Отож, погодитеся, що більшою мірою все залежить від людини?

(Відповіді учнів).

7. Читання разом поезії Ліни Костенко «Життя іде і все без  коректур»

Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

І ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

В які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, - час,

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

А ми, нічого, - пройдемо, як тіні,

Щоб тільки неба очі голубі

Цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

Щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

І як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони, як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

Не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

8. Маємо визначитися:

- чи легко вибрати життєву стежину, яка є лише твоєю (осмислення сковородинської теорії «сродної праці»);

- якою може бути ця стежина, щоб користь була не лише тому, хто її обрав;

- яким треба бути кожному, аби не схибити, не втратити себе на життєвій дорозі.

Ми поглянули в минуле. Давайте помріємо: ми зустрілися з вами через 10 років. І ви мені розповідаєте про себе. Що? Закрийте очі: вонги відпочивають, а серце та мозок працюють.

(Роздуми учнів)

9. Слово вчителя:

Чи легко здійснити те, що ви намріяли? Звернемося до мудреців. Сьогодні я звертаюсь до мудростей. Їх 58, рівно стільки, скільки уроків літератури ми провели в цьому навчальному році.

10. Скринька мудрості  «Хто не має крил, той не злетить у піднебесся (М.Стельмах)»

 

1.Бути справжньою людиною – це означає віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожної людини, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишилося хороше враження від тебе, від твоєї душі.  В.Сухомлинський.

 

2…Людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало, Щоб на світі більше щастя стало.               М.Луків

 

3.І хочеться бути дужим, І хочеться так любить,

Щоб навіть каміння байдуже Захотіло ожити і жить!                                В. Симоненко

 

4.Розчиняйте серця і чоло, Щоб не сказали

Про вас грядущі: - Їх на землі не було…                                                      В. Симоненко

 

5.Розум у голові – червоне золото

Народна творчість.

 

6.Ти народивсь, і думає про тебе Уся рідня, уся твоя сім’я,

Дають ім’я тобі, та згодом треба Усім життям творить своє ім’я!

 

7.Ми не забудемо з літами, Стежки торуючи свої:

Немає правди вище мами І вище совісті її.                                                Л.Талалай

 

8.Щоб висоти своєї досягти, потрібно досягнути глибини.                     В.Цілий

 

9.Життю – ні кінця, ні начала. І вічно по колу землі:

Комусь – лебеді від’ячали, Когось веселять журавлі.                               Б. Олійник

 

10.І знов лежить безмірний шлях Добра, роботи, сподівання,

Бо є глибінь і вись в піснях, В руках – жага, в душі – кохання.              М. Стельмах

 

11. Зроби добра свого краплину. На крихту здатен – а зроби.                В. Чуйко

 

12. Якщо не вчув призначення свого – ти ще не жив.                             Ю.Липа

 

13.Такого танцю більше не станцюю. Такого вірша більше не складу.  Г. Хмільовська

 

14.Є такі гірські вершини, що сягають аж до гір.                                     М.Нагнибіда

 

15.Людину прив’язує до певного місця на землі дім, де вона народилася…А.Хорунжий

 

16. Добре, коли людина вміє добре мріяти.                                               В. Минко

 

17. Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне.               Г. Сковорода

 

18. Якщо взявся іти, кінця ти доходжай.                                                  П.Тичина

 

19. То не любов, яка не вміє  бажати іншому добра.                               Р.Третьяков

 

20. Хто знає мало, той лякливий, усього боїться, від усього залежить. О.Лосєв

 

21.Коли починаєш, думай про кінець.                                                       Народна творчість

 

22. Марно мріяти про життя, де цвістимуть лише троянди.                         Народна мудрість

 

23. Наше життя – це те, що ми думаємо про нього.                                      Д.Карнегі

 

24. Пам’ятайте, що вдячність – це така риса характеру, яка є результатом виховання.

Д.Карнегі

 

25. Важко бути щасливим, якщо реальність твого життя далека од твоїх бажань.  С.Козак

 

26. Жити варто тільки так, щоб ставити безмірні вимоги до життя.           О.Блок

 

27. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити.            Ю.Яновський

 

28. Які слова не були б хороші, а без діла вони полова.                               І.Цюпа

 

29. Коли людина знає свої справжні достоїнства і вади, їй легше домогтися успіху в будь – якій роботі.

 

30. Хіба чекати плати за добро? Нехай в руці зламається перо,

Нехай твоя зламається рука, Що за добро добра собі чека!                       І.Драч

 

31.Нещастя людини: 1. Мати несродну працю. 2. Обіймати посаду, природі противну.

3. Навчатися тому, до чого не народжений. 4. Товаришувати з тими, з якими не маєш спільного.                                                                                                         Г.Сковорода

 

32. люблю повертати людину очима до сонця.                                            І.Драч

 

33. Хто слухає нашепту слави, Оббреше себе самого

І людям не лишить нічого, Йдучи у могилу зі світу.                                     Д. Павличко

 

34. Ніхто не сміє зупинити нас…Тим часом ми проходимо крізь час.         Л.Костенко

 

35. Ми є тому, що нас не може не бути.                                                            Л.Костенко

 

36. Хай буде все небачене побачено. Хай буде все пробачене пробачено.

Єдине, що від нас іще залежить, Принаймні вік прожити як належить.         Л.Костенко

 

37. Найвище уміння – почати спочатку Життя, розуміння, дорогу, себе.       Л.Костенко

 

38. А що таке життя? Чи те, що переждалось? Чи все – таки життя – це те, що відбулось?

                                                                                                                                 Л.Костенко

 

39. Є скарби, допоки їх шукають. Перестануть – от тоді вже все.                   Л.Костенко

 

40.Є для серця така покута  - Забувати скоріше зло,

Аніж те, що мусило бути І чого в житті не було.                                              Л.Костенко

 

41.Я в людей не проситиму сили, Я нічого в житті не просила…                  Л.Костенко

 

42.Я в людей попрошу тільки віри…                                                                  Л.Костенко

 

43. Вища математика віку:

З СУМИ БЕЗКОНЕЧНО МАЛИХ

ВИНИКАЄ БЕЗКОНЕЧНО ВЕЛИКЕ.                                                               Л.Костенко

 

44. Куди йдемо? Який лишаєм слід?

 Хто пам'ять змив як дощик акварельку?

Все менше рук, що вміють сіять хліб,

Все більше рук. Що тягнуть все у пельку.                                                          Л.Костенко

 

45. Душа – єдина на землі держава,

Де є свобода чиста, як озон.

Кордон душі проходить над світами,

А там нема демаркаційних зон.

                                                                                                                                 Л.Костенко

 

46. Хай стане совість на сторожі права.                                                              Л.Костенко

 

47. Що ж це виходить? Зрадити в житті

Державу – злочин, а людину – можна?!                                                              Л.Костенко

 

48.Як платити злочином за злочин, То як же й жити, люди, на землі?           Л.Костенко

 

49. Бездонне небо і безмежний світ, А нам всього лиш по 17 літ.                   Л.Костенко

 

50. Здушили сльози – не виходь на люди. Болить душа – не виявляй на вид.

                                                                                                                   Л.Костенко

 

51. Як мало ненавидіти й любити!

І як багато жить, щоб тільки жити.                                                           М.Вінграновський

 

52. А де ж вона, сучасність? Вона – в найголовнішому: в тобі.             В. Мисик

 

53.Не лякатися щастя, не зрікатись біди, І як від вчорашнього –

Відмовлятись від себе, Щоб собою Завтрашнім Стать назавжди.         Л.Первомайський

 

54. І недарма я по землі ходив,  І народився я на світ немарно!            Л.Дмитерко

 

55.Багатство дружби я по праву Своїм нащадкам заповім.                    М. Нагнибіда

 

56.Страшно безсило малим Чути себе перед смертю.

Але страшніше. коли Ні за що вмерти                                                              Б.Олійник

 

57.Тоді життя твоє – не випадковість, Тоді твій день – не сума співпадань,

Якщо душа, немов сторінка повісті, Вся – з відкриттів і світлих озорінь.     Г.Світлична

 

58.Україна моя починається Там, де доля моя усміхається,

І як небо, як даль солов’їна, Не кінчається Україна.                                         П.Осадчук

(Учні вибирають ті слова мудреців,що є на дошці, які їм найбільше сподобалися, коментуючи вибір).

11. Питання до учнів:

- Що маю – за те дякую. За що мають дякувати долі

- Сашко Діденко («За мить щастя»)

- Марфа Яркова («Три зозулі з поклоном»)

- Сивоок («Диво»)

- Іван Іскра («Маруся Чурай»)

- Гордій Чурай («Маруся Чурай»)

- Маруся Чурай?

(Відповіді учнів)

ІІІ. Підсумок уроку.

Осмислення епіграфу.
Слово вчителя до класу:

Є таке слово, аж проситься в пісню, Є таке слово в народу мого:

«Будьмо сьогодні, завтра і прісно, Будьмо в хуртечу, в дим і вогонь!»

Є таке слово, на вірі настояне: «Будьмо! Собою! А отже, - усім!» В Мельник

ІV. Домашнє завдання:

написати твір-роздум за обраною мудрістю


Теги: Жовта А.О., література 60-х
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 225/39


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar