Урок-диспут „Чи виправдане зло в ім’я добра” (за романом Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) - Українська література - Авторські уроки та презентації - Розробки навчальних матеріалів
Головна » Українська література

Урок-диспут „Чи виправдане зло в ім’я добра” (за романом Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”)

Мета:  перевірити розуміння учнями змісту роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», здатність логічно мислити; ознайомити з правилами ведення дискусії; розвивати мовлення, навички вести бесіду на задану тему, аргументувати власну думку, застосовувати вміння аналізувати; формувати здібності відстоювати власну точку зору; виховувати толерантність, повагу до оточуючих.

Обладнання: підручник, ілюстративний матеріал, пам'ятки.

Тип уроку: розвиток зв'язного мовлення

 

Хід уроку

 

Оголошення теми та мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

Епіграф:                                                           

Зробив добро - не кайся,

 зробив зло – зла й сподівайся.

Народне прислів'я

 

Невмируща істина стара:

хто робить зло –

нехай не жде добра

Народна творчість

 

Засвоєння учнями нових знань, формування вмінь та навичок.

 

Вступне слово вчителя.

Міняються життєві орієнтири, цінності, тільки таїна високого мистецтва не підвладна часові. Воно є тим живим скарбом, що йде по землі, йде від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. Ми, нащадки третього тисячоліття, із захопленням гортаємо сторінки художніх творів на уроках літератури, які відрізняються з-поміж інших тим, що вивчають на них не науку, а мистецтво слова, прекрасну й дивну його красу і силу, оригінальність світобачення митця слова, його здатність відтворити життя в художніх образах, розкрити злободенні проблеми через доленосні вчинки персонажів, через розкриття характерів діючих осіб. Так у творі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вдало та реалістично змальовано вплив суспільства на долю людини, перетворення звичайного селянського хлопця-правдошукача на жорстокого та холоднокровного вбивцю. І однією із найбільш важливих проблем, які порушує автор твору, є проблема добра і зла, проблема вибору життєвого шляху. Справді, хто не жалів Чіпку, не співчував його загубленій силі? Але, виходячи з позицій народної моралі, якої дотримувався, до речі, і письменник, якою керуємося і ми, добро завжди прекрасне, а зло - потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив.

Отож сьогодні на уроці ми спробуємо здійснити психоаналіз особи Нечипора Вареника, бо саме цей персонаж дає змогу нам, сучасним читачам, психологічно увиразнити причини трагедії особистості, саме в його душі так відчайдушно борються добро і зло.

 

Словникова робота

Диспут (від лат. Disputare міркувати, сперечатися) — це активне обговорення проблеми, що цікавить його учасників, палка суперечка, викликана бажанням якомога глибше розібратися у питаннях, що обговорюються.

 

   Ознайомлення з правилами ведення дискусії з елементом екскурсу в минуле.

Учитель.  Ми любимо повторювати за древніми, що у «суперечці народжується істина». Однак для того, щоб відшукати цю істину, слід навчитися вести диспут правильно, дотримуючись основних загальноприйнятих правил ведення дискусії. Основи етикету суперечки склалися історично. У книзі професора С. І. Поварніна «Мистецтво дискусії», яка була вперше видана в 1918р., викладені деякі правила етикету суперечки.

Цитуємо основні їх положення (учнівська доповідь):

«…перший обов'язок і одна з найважливіших властивостей хорошого суперника у суперечці – вміти їх (протилежні докази) вислухати, точно зрозуміти і оцінити.

… Вміння слухати – вміння важке: без нього – хороший супротивник у дискусії немислимий.

…Це фундамент мистецтва суперечки.

Важлива умова справжньої чесної дискусії – повага до переконань і поглядів суперника, якщо м бачимо їх щирість.

Манера вважати людину з іншими поглядами на життя ідіотом або мерзотником – ознака некультурного, нерозвиненого розуму, вузького кругозору.

Велике значення у дискусії має манера її вести. Тут теж є багато різновидів та відтінків. Одні сперечаються «по-джентельменськи», «по-лицарські»; інші – за принципом: «на війні як на війні»»; треті – просто «по-хамськи»…

Джентльменське дискутування – це найвища форма у цій драбині форм суперечки. У такій дискусії не допускаються ніякі не дозволені прийоми. Супротивники поважають думки один одного, ніколи не опускаючись до висміювання, зневажливого тону, грубощів чи недоречних дотепів. Суперники намагаються гідно оцінити точку зору один одного.

Це форма ведення дискусії для якої необхідні і розум, і душевна рівновага…

Надзвичайно важливо, як ми ведемо дискусію: спокійно врівноважено чи збуджено, схвильовано, навіть розлючено. Тут можливо сказати, що існує правило: якщо умови суперечки приблизно рівні, то виграє її завжди і незмінно холоднокровніший суперник».

Учитель.   Російський професор В. Т. Лісовський, який багато років займався методикою диспутів, склав «Пам'ятку учаснику дискусії», в якій сформулював оснівні правила ведення полеміки (пам'ятки лежать на партах):

Перед тим, як сперечатися, подумайте, про що ви будете говорити.
Сперечайся чесно і щиро, не перекручуючи думок і слів товаришів.
Починаючи дискусію, ясно і чітко сформулюйте положення, котрі будете відстоювати, доводити. Ці тези повинні залишатися незмінними протягом усієї дискусії.
Пам'ятайте, що найкращим доказом чи спростовуванням є точні і незаперечні факти.
Доводячи і спростовуючи, говоріть ясно, чітко, точно. Намагайтеся говорити своїми словами.
Якщо доведено хибність думки, майте мужність визнати правоту свого «противника».
Закінчуючи виступ, підведіть підсумки, сформулюйте висновки.
Пам'ятайте, що головне в дискусії – аргументи, логіка доведення. Міміка, жести, вигуки як аргументи не приймаються.

 

Питання, що висуваються для дискусійного обговорення

Учитель. З давніх-давен люди замислюються над одвiчним питанням: що є добро, а що – зло?

 Чого у свiтi більше, i що, врешті-решт, перемагає? За душу людини протягом усього ïï життя сходяться у смертельному поєдинку сили добра i зла. I тільки людина здатна зробити власний вибір, який вирішить результат цього двобою. Та це дуже непросто, бо їй, цій людині, властиво помилятися, вчитися на власних помилках, відшукуючи дорогу до правди.

 Саме такий пошук змальовує у своєму романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" корифей украïнськоï літератури Панас Мирний. З його сторінок постає перед нами страшне зло, таке сильне й всюдисуще, що підкоряє собі навіть сміливих, гордих, волелюбних людей, які могли б віддати свої сили високій меті.

Що таке добро? Що таке зло?
Якщо зло всесильне і вічне, чи варто з ним боротися?
Якщо зникне зло, то чи зникне добро?
Чи завжди будуть існувати добро і зло, як прототип один одному?
Яких людей більше у світі – добрих чи злих?
Хто, на вашу думку, людина – вовк чи вівця? Вона є уособленням добра чи зла?
Якщо більшість людей – вівці, то чому вони ведуть життя, яке не відповідає їхній сутності?
Чи робить добро людину і весь світ прекраснішим?
 Людина від народження добра чи зла?

Вчитель.  Панас Мирний поставив персонажів свого роману в однакові життєві умови, але одні чинять гріх, не спокутують свою вину, а другі борються до останку. Що ж є тією силою, яка  поставила цих людей по обидва боки вибору?

 Панас Мирний допомагає нам самим знайти вiдповiдь, створюючи яскраві й переконливі образи роману. Головний з них - Чіпка, за душу якого ціле життя боролися добро i зло.

 

Творче завдання (Чіпка Вареник: аргументи «за» і «проти»)

Вчитель.  Уявіть себе прокурорами та адвокатами Чіпки (завдання в групах). Спробуйте знайти обвинувачення та аргументи на захист головного героя роману. Адже найбільша цінність на землі – людина, і позбавляти її життя – тяжкий злочин.

Очікувані відповіді учнів

Захист

Обвинувачення

Народна мораль перенесла гріх батьки на матір і дитину. Починаючи з дитячого «байстрюк», громада зневажала його і в дорослому житті. Коли Чіпка став безземельним, жодна душа не стала його боронити.

Перший нерозкритий злочин породжує новий. З'явилась впевненість, що його не піймають, бо Чіпка не якийсь невдаха.

Фактор спадковості: батько – людина з темним минулим, щось кримінальне передалось і синові.

Чи є такі люди, кому немає чого бажати?

Нестаток уваги від найближчої людини – матері. Вироблена, з постійною думкою про нестатки, Мотря не займалась вихованням сина.

А чи є серед нас такі, кого не ображали близькі люди?

Чіпку поступово кидають всі близькі люди. Самотність – страшна річ. Вона породжує думки про власну неповноцінність.

Чи не впадаємо в такий відчай, що не хочеться жити? Чи не буваємо такі беззахисні, як Чіпка?

Алкогольна залежність, постійне вживання оковитої затьмарило здоровий глузд чоловіка та реальне світосприйняття. Злочини коїлись у стані сп'яніння.

Чіпка підняв руку на іншу людину не для захисту, а з власної користі.

Відсутність допомоги церкви зі своїми заповідями: «Не укради! Не убий!»

Чи завжди у невдачах звинувачуємо себе, а не шукаємо винуватців?

Отже, не можна виправдовувати злочин важким дитинством, нелюбов'ю до себе людей тощо.

 

Підбиття підсумків уроку.

Складання «асоціативного куща»

Добро і зло – це різні поняття. Доберіть зараз до слова «добро» слова – асоціації.               (На дошці написано слово «добро»)

Добро – чесність, ввічливість, щастя, совість, світло, любов, гуманізм, радість, щастя, приємні відчуття тощо.

 

Узагальнююче слово вчителя.

Доброта проявляється саме у вчинках людей, а не в словах. Найкращі поради, як ми сьогодні ще раз переконалися, знаходимо у Біблії. «Стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе, і ніколи не роби іншим того, чого не хотів би, щоб робили тобі». Бо не всякими шляхами можна дійти праведного діяння. Думай і думай, як, борючись проти зла, не скоїти ще більшого і непоправного лиха. Пам'ятай: «Межа між світлом і тінню - ти» (Станіслав Їжаки Лец).

 

Домашнє завдання. Підготуватись до написання контрольного твору.

 

Використана література

Лісовський В. Т. Диспути на морально-етичні теми. – М., 1988. – с.10.
Поварнін С. І. Мистецтво суперечки. – Петроград: Культурно-просвітницьке товариство «Начатки знаний», 1923. – с.43-44, 49-50, 52, 60.
Поліщук Н. Дискусія на уроках літератури і розвиток учнівської творчості // Диво слово. – 2010. № 6. – с. 2 - 4.
Хропко П. Українське літературне життя 70—90-х років ХІХ ст. (Матеріал до оглядової лекції у 10 класі) // Дивослово.— 1994.— № 3. 


Теги: Балуєва О.В., Мирний
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 431/19


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar