| Головна » Українська література |
Мета: розкрити проблематику новели «Я (Романтика)», донести до свідомості учнів ідею; розвивати вміння «читати поміж рядків», визначати стильові особливості твору і характеру героїв; виховувати гуманізм, усвідомлення пріоритетності морального вибору над ідеологічним. Учні повинні знати: зміст новели «Я (Романтика)»; її жанрові особливості. Учні повинні вміти: пояснювати присвяту до новели, визначати жанр твору; відрізняти реальне й уявне в ньому; характеризувати образи, пояснювати символіку їх. Оформлення дошки: картини відомих імпресіоністів; ілюстрації до новели; портрет Хвильового. Обладнання: мультимедійний комплекс, в учнів власний ноутбук, флеш-карта; пам’ятки, фарби, ватман.
Епіграфи: Не вбий! Біблія, 2 М. 20:1-17
Errаrе humanum est. Людині властиво помилятись. Латинське прислів’я
Перебіг уроку Активізація уваги та мотивація навчальної діяльності. Учитель під відеокліп (відеокліп на основі фільму «Цар і раб хитрощів») читає вірш. Є вищий суд Пориви невгамовності людської! Як невблаганно постає: хто ти? Мов хрест важкий, - жорстокий виклик долі. Він невисокий, та стрункий, І хтось йому шепоче: - Хвильовий, Спини нестримність Слова і руки - І голос твій ніколи не зів'яне... - Та як ти міг! Та як ти тільки міг?! Таке ось, не продумавши, сказати. Як плаче Правда - не писати гріх, Та й як мовчати, коли в горі Мати. - Є вищий суд незнищених сумлінь, Є віщий суд землі своєї, роду, Є вічний суд життя - все інше тлінь. Все інше змито у пусту породу. Вернутися дано звідтіль не всім, Не всім судилось смерть перебороти. Він чистоту свою нам заповів, Постав, як присуд ницості й підлоти. У чому трагедія самого письменника? Життєлюб - і закінчив життя самогубством? Чи не складнощі і суперечності уподобань, мрії, любов до правди і фанатичної віри в комуну і любові до України привели до фатального кінця? Аналізуючи біографію письменника, доходимо до висновку, що він не пережив роздвоєності власної душі. Цей мотив є наскрізним у новелі «Я(Романтика)». Оголошення теми та мети уроку. [*] Саме тому тема уроку звучить так: «М.Хвильовий. «Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов'язком».
Епіграфи уроку: Не вбий! (Біблія, 2 М. 20:1-17). Errаrе humanum est - Людині властиво помилятись (Латинське прислів’я) Твір не автобіографічний (сам письменник ніколи чекістом не був), хоча між письменником і його героєм є 70 спільних рис. [*] Яку мету поставимо перед собою? Мету сформулюють учні: розкрити проблематику новели «Я (Романтика)», зрозуміти ідею; розвивати вміння «читати поміж рядків», визначати стильові особливості твору і характеру героїв; виховувати гуманізм, усвідомлення пріоритетності морального вибору над ідеологічним; досконало розуміти зміст новели «Я (Романтика)»; її жанрові особливості. пояснювати присвяту до новели, визначати жанр твору; відрізняти реальне й уявне в ньому; характеризувати образи, пояснювати символіку. [*] Учитель повідомить, що клас поділено на групи: історики розкажуть про ЧК, історію сприйняття твору; художники на уроці намалюють кольорами новели власне бачення трагедії, зображеної у творі, у стилі імпресіонізму; паспортний контроль (учні підготують паспорт твору - крок до ЗНО); лінгвісти аналізують кольорову і звукову гаму твору, вдома готували презентацію (випереджувальне завдання - виписати звуки і кольори з тексту); актори читатимуть монологи героїв; асистенти проведуть оцінку роботи учнів на уроці; творча група напише твір – вирок сучасника главковерху чорного трибуналу. Насамперед з'ясуємо, яке враження справила на учнів новела «Я (Романтика)»: чи зрозуміли вони цей непростий твір. З цією метою на сенсорній дошці записано асоціативне гроно з поняттями, що можуть виникнути в читача під час ознайомлення зі змістом: війна, революція, протистояння, добро і зло, мати, вибір, життя і смерть, велич епохи, трагедія епохи, обов'язок, гуманізм, роздвоєність. Засвоєння нового матеріалу. [*] Застосувати метод ПРЕС, учні дадуть відповідь на запитання (усі питання демонструються у вигляді слайдів на екрані). Учитель. Уперше новела «Я (Романтика)» була надрукована в альманасі «Гарт» у Харкові 1924 року. Яким був цей час для України? Які ідеали сповідував пересічний читач - носій більшовицької ідеології? Чи сприймався на ту пору твір як ідеологічно правильний? Виступ історика (орієнтовна відповідь). У грудні 1923 року М. Хвильовий читав "Я (Романтика)" у київському театрі ім. Т. Г. Шевченка і твір, як писав журнал "Нова громада", "справив глибоке враження на аудиторію". Необхідно пояснити деякі причини цього враження, а також позицію автора. Як пише літературознавець М. Жулинський, М. Хвильовий був чесним комуністом, сам романтично вірив у ідеали революції, йшов за них на смерть. І коли писав новелу, безперечно, вірив у те, що головний герой - справжній революціонер, більше того, вважав його ідеальним втіленням революційної відданості ідеалам комунізму. Так уважала і захоплена твором аудиторія, схвалюючи цілеспрямованість, послідовність і стійкість героя. Сьогодні нам страшно, що в розколі на людину і звіра переміг звір. У 1923 році цю перемогу вважали гідною захоплення. І це страшніше, ніж сама новела. У 1920-х роках новелу передруковували кілька разів. Звісно, фанати більшовизму спокійно сприймали її кульмінаційну сцену і, певно, не засуджували вчинок головного героя, бо для них «мета виправдовує засоби». Їх могло хіба що і ворушити тільки те, що і перед смертю мати не думає про себе, її материнське серце розуміє сина-вбивцю й хоче полегшити його страждання: «Вона стоїть, звівши руки» і «зажурно дивиться» на нього, вона вкотре вже каже, що він (її м’ятежний син) «зовсім замучив себе». Ця напружена сцена вражає непомітною, усепрониклою силою гуманізму, людяності, справжніх вартостей, здатною побороти зло. У 1932 році у передмові до "Вибраних творів" М. Хвильовий уже навіть звинувачує героя за недостатню рішучість, вказує на індивідуалізм, дрібнобуржуазні інтелігентницькі переживання, подвійність натури ліричного героя. [*] Отже, сьогодні наше трактування постаті головного героя суперечить авторській точці зору, але випливає з аналізу самого тексту. Як це часто буває з великими митцями, те, що сказав М. Хвильовий-художник, набагато глибше, ніж те, що хотів сказати М. Хвильовий-ідеолог. (Учитель зауважить, що в радянській літературі 20-хроків образ революціонера, для якого комуністична ідея превалює над загальнолюдськими цінностями, сприймався як приклад для наслідування. Хвильовому дорікали, що головний герой інколи занадто вагається, замість того, щоб рішуче діяти.) [*] Чи погоджуєтеся ви з думкою, що жоден із творів української літератури не розвінчав так соціалістичної революції і громадянської війни, як це зробив комуніст Хвильовий? [*] Де ж істина? І як ставився до свого героя сам автор? Щоб відповісти на ці запитання, ми кадр за кадром творитимемо власний фільм розуміння трагедії боротьби між гуманізмом і обов’язком. Картини у новелі, ліричний вступ і три частини, картини загальної кривавої дії кінематографічно змінюють одна одну. Саме тому протягом уроку кадр за кадром побудуємо свій власний фільм (на дошці протягом уроку буде розгортатися кінострічка - слайди у вигляді кіноплівки етапів аналізу новели). Кадр 1. Назва. [*] У чому оригінальність назви? Що в ній: тема, ідея чи, може, натяк на манеру письма? Чому автор не дає імені своєму героєві? Можливо, він ототожнює себе з ним? Орієнтовні відповіді учнів. Поетика назви новели Хвильового віддзеркалює внутрішній конфлікт у свідомості безкомпромісного комісара, готового заради революції пожертвувати собою, і люблячого сина, для якого найціннішим у світі є життя матері. Як відомо, займенник «я» та іменник «романтика» у мовленні вживаються тільки в позитивному значенні. Кожне людське «я» унікальне. Проте весь твір засвідчує, що для оповідача унікальним, таким, що можна відчути раз у житті, став жахливий злочин — убивство рідної матері. Розповідь ведеться від першої особи для надання більшої достовірності описаному. Ось, наприклад, зізнання Xвильового: «Я вірю в "загірну комуну" і вірю так божевільно, що можна вмерти». Назва також сигналізує про два смислові пласти тексту: «Я» ― у центрі уваги перебуває світ оповідача, «Романтика» ― романтичне осмислення буття та його проблем. «Я» означає «мій власний, відмінний від інших світ», а друга назва уточнює простір цього внутрішнього світу. Ним виявляється «романтика», яка в результаті зводиться до трагедії людської особистості. Вона, засліплена ідеологічною ілюзією, втрачає ґрунт під ногами й переступає через Божий і людський закон. Автор не дає імені головному героєві: більшовизм, примарна ідея нівелює людську особистість. Кадр 2. Присвята. [*] . Пригадайте оригінальну присвяту до одного з творів М.Коцюбинського. Учень. «Я (Романтика») має специфічну присвяту — «Цвітові яблуні» (новела М. Коцюбинського), яку можна сприймати і як своєрідний епіграф, що несе основну ідею твору. Події у творі показані через сприйняття їх головним героєм: батьком, у якого помирає єдина дитина, і одночасно письменником, котрий прагне запам'ятати кожну мить як матеріал для майбутніх творів. У душі ліричного героя також поєдналося боже, людське начало (тяжкі страждання батька над умираючою донькою) і диявольське — підсвідомий «інстинкт» художника, який сприймає її смерть як матеріал для майбутнього твору. (Одинадцятикласники зроблять висновок про імпресіонізм твору та роздвоєність головного героя.)
Кадр 3.Жанр. За потребою учитель пропонує звернутися до міні-словника (є у кожного учня на парті). [*] Чи відповідає твір жанровим ознакам новели? Чи можна стверджувати, що твір імпресіоністичний? При потребі учні скористаються пам’яткою. Звернути увагу на картини імпресіоністів, на кольори. У новелі типові романтичні пейзажі: мертвий степ, місяць, гроза... Учень. Жанр ― психологічна новела. У центрі уваги перебуває оповідач. Ідея служіння абстрактним ідеалам «революції» стає джерелом мук і страждань «Я». Опозиція «я ― чекіст, але я і людина» (протистояння насильства та загальногуманістичних цінностей) вирішується тим, що головний герой фактично знищує в собі людське, гуманне. Коріння «синдрому революції» і полягає в тому, що «мета виправдовує засоби». Фанатична захопленість ідеєю і є причиною тієї кривавої драми, що розігрується перед очима читача. Деякі дослідники називають твір імпресіоністичним, оскільки автор акцентує увагу на відчуттях, як-от: регіт Тагабата, запах м’яти тощо. Характерною властивістю новели є поєднання ілюзії та реальності. Читачеві буває надзвичайно важко розрізнити, чи описувані події й відчуття насправді відбуваються й переживаються, чи це лише уявлювані героєм, нафантазовані ним картини. («...Що це? невже знову галюцинацiя?») Новела ― невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною ідеєю. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів і т. д.), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів. Персонажами новел є, як правило, цілком сформовані особистості, які потрапили в незвичайні життєві обставини. Кадр 4. Тема. Які події зображені у творі? Яка історична епоха постає на сторінках новели? Історик повідомить про епоху. Громадянська війна. УРСР. 10 березня 1919 року, в розпал громадянської війни, більшовиками була проголошена самостійна Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР; у подальшому — УРСР) зі столицею в Харкові, що знаходилася у військовому союзі з РРФСР. До складу УРСР були включені губернії Новоросії, західна частина колишньої Області Війська Донського. Таврійська губернія відійшла до РРФСР. Під час військових дій території південних губерній неодноразово переходили з рук в руки. Катеринославська губернія і Приазов'я деякий час перебували під контролем Селянської повстанської армії Нестора Махна, деякий час під контролем Армії Денікіна. Навесні 1919 року північні губернії стали ареною боїв громадянської війни. У результаті наступу військ ЗСПР були зайняті Донбас, Катеринослав, Харків та Одеса. 31 серпня ними було взято Київ, уряд Петлюри перемістився до Вінниці, а потім — до Кам'янця-Подільського. Сільська місцевість Приазов'я та і Катеринославської губернії перебувала під владою загонів Нестора Махна. До осені 1919 наступ білих втратив силу і східна частина України знову потрапила під владу більшовиків. До грудня 1919 на більшій частині території України була встановлена влада УРСР. Отже, темою новели є зображення громадянської війни як одного з найтрагічніших явищ в історії України, адже в основі війни лежить руйнація, нівелювання родинних зв’язків, братовбивство. Автор показав, як генетичні, вроджені риси людяності, добра, любові до матері розчиняються в патологічному відчутті відданості примарним ідеалам комуни. [*] Учитель. Як автор передає напругу протистояння? Прочитайте відповідні рядки. Що ми «чуємо» і «бачимо»? Що таке ЧК? Історик. Довідка історика про ЧК і громадянську революцію. Чекі́ст — співробітник Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією і саботажем (рос. ЧК, рос. ВЧК, рос. Всероссийская чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией и саботажем) і її підрозділів на місцях. Комісія була каральним органом більшовиків, діяла 1917—1922 з метою підкорення територій колишньої Російської Імперії більшовикам, і відзначалася актами масового червоного терору проти нелояльних верств населення на захоплених територіях. Чекіст в розширеному розумінні — співробітник ЧК і її організаций-наступників (органів ГПУ НКВД РСФСР-ДПУ НКВС РРФСР, органів НКВС СРСР, органів державної безпеки (НКДБ, МДБ і КДБ СРСР). [*] . Які її функції? Що вражає в роботі ЧК? Чи є підстави стверджувати, що чекісти, будуючи нове життя, лише очищують дорогу від погані? Чи згодні ви з фразою обивателя: «Тут засідає садизм»? Які картини особливо вражають?
Кадр 5. Композиція. Учитель. Яка композиція твору? Учень. Новела складається із ліричного вступу і трьох розділів, упродовж котрих змінюється ставлення головного героя до факту вбивства: у першому розділі убивство як явище й особиста причетність до нього є джерелом мук і душевних страждань героя; у другому розділі герой постає людиною без сумнівів і без вагань (влада над життям інших приносить йому майже фізичне задоволення); третя частина новели ― ілюстрація того, як саме реалізуються доктрини, що відкидають загальнолюдські цінності, природні синівські почуття. Для цього твору характерна композиція рамки: «З тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія». «Невідомо горіли тихі озера загірної комуни».
Кадр 6. Образи чекістів. Учитель. Схарактеризуйте кожен з образів у вигляді таблиці: портрет, основна риса характеру, епізод, коли ця риса проявляється найбільше (робота в парах.) Актори читатимуть монологи. На дошці-репродукції відомих картин. Самостійно у зошити учні запишуть мистецькі паралелі. Звернути увагу на декорації: учні скажуть, що дія відбувається в будинку розстріляного шляхтича. «Трибунал» поводиться в старовинному палаці по-свинськи, підкреслюючи своєю поведінкою неприродність явища «революції», його історичну невиправданість: «Це чiткий перламутр на бенкетi дикої голодної країни». «Суворi постатi князя й княгинi пропадали в синiм туманi цигаркового диму». Виступи акторів. Учень 1. Моїх товаришів легко пізнати: доктор Тагабат, Андрюша, третій - дегенерат (вірний вартовий на чатах). Чорний трибунал у повному складі. Доктор Тагабат розвалився на широкій канапі вдалі від канделябра, і я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб… …мене раптово взяла розпука. Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця, - це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я, главковерх, чорного трибуналу комуни,- нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії. "Але який вихід?" - Який вихід?? - І я не бачив виходу. Учень 2. За ним іще далі в тьму - вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа. Мені видно лише його трохи безумні очі, але я знаю: - у дегенерата - низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс. Мені він завжди нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусів стояти у відділі кримінальної хроніки… Я подумав: "коли доктор - злий геній, зла моя воля, тоді дегенерат є палач із гільйотини"…. Хіба він палач? Це ж йому, цьому вартовому чорного трибуналу комуни, в моменти великого напруження я складав гімни. І тоді відходила, удалялась од мене моя мати - прообраз загірної Марії, і застигала, у тьмі чекаючи… Ми часто ухилялися доглядати розстріли. Але він, цей дегенерат, завше був солдатом революції, і тільки тоді йшов з поля, коли танули димки й закопували розстріляних). [*] Хто страшніший: жорстокий і цинічний Тагабат чи дегенерат, який відчуває насолоду від виконання вироку? Учень 3. Андрюша сидить праворуч мене з розгубленим обличчям і зрідка тривожно поглядає на доктора. Я знаю, в чому справа. Андрюшу, мого бідного Андрюшу, призначив цей неможливий ревком сюди, в "чека", проти його кволої волі. І Андрюша, цей невеселий комунар, коли треба енергійно розписатись під темною постановою - - "розстрілять", завше мнеться, завше розписується так: не ім'я і прізвище на суворому життьовому документі ставить, а зовсім незрозумілий, зовсім химерний, як хетейський ієрогліф, хвостик. [*] . Чи заслуговує на співчуття Андрюша? Чи випадковий підбір чекістів? (З одного боку, ця трійка - яскрава ілюстрація суті сумнозвісної ЧК, різні типажі: «холодний розум і камінь замість серця», «вірний вартовий на чатах» і людина з «кволим розумом», що поступово звикає до свого «права купатися в калюжах крові». З іншого - кожен персонаж - це частинка самого Я.)
Кадр 7. Образ ліричного героя. [*] Методична ремарка. Характеристиці ліричного героя відведемо найбільше часу на уроці. У процесі бесіди учні робитимуть записи в зошитах: заповнюватимуть дві таблиці. Перша - підтвердження тези самого Я: «Я - чекіст, але і людина» (роздвоєння героя, боротьба в ньому добра і зла). Друга - на основі висновку з попереднього кроку: що саме, які риси увібрав Я від кожного з інших трьох чекістів. Свої думки учні обов'язково мають підтверджувати текстом. Учень 4. І я, зовсім чужа людина, бандит - за одною термінологією, інсургент - за другою, я просто і ясно дивлюсь на ці портрети і в моїй душі нема й не буде гніву. І це зрозуміло: - я - чекіст, але я і людина Я повертаюсь і дивлюсь туди, і тоді раптом згадую, що шість на моїй совісті. ...Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів - тьма на моїй совісті!!! - Тьма? І я здавлюю голову. ...Але знову переді мною проноситься темна історія цивілізації, і бредуть народи, і віки, і сам час... Тоді я, знеможений, становлюся на коліна й жагуче благословляю той момент, коли я зустрівся з доктором Тагабатом і вартовим із дегенеративною будівлею черепа… Тут, у тихій кімнаті, моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного "я", якому я даю волю… Я рішуче повертаюсь і хочу сказати безвихідне: - Роз-стрі-лять! але я повертаюсь і бачу - прямо переді мною стоїть моя мати, моя печальна мати з очима Марії. І спалахнуло: - невже я веду її на розстріл? Що це: дійсність чи галюцинація? Але це була дійсність: справжня життьова дійсність - хижа й жорстока, як зграя голодних вовків. Це була дійсність безвихідна, неминуча, як сама смерть. ...Але, може, це помилка? Може, треба інакше зробити? -Ах, це ж боюнство, легкодухість. Єсть же певне життьове правило: еrrаrе humanum est. Чого ж тобі? Помиляйся! і помиляйся саме так, а не так!.. І які можуть бути помилки? Воістину: це була дійсність, як зграя голодних вовків. Але це була й єдина дорога до загірних озер невідомої прекрасної комуни. ...І тоді я горів у вогні фанатизму й чітко відбивав кроки по північній дорозі. [*] Ураховуючи, що три частини новели - це три різні стани душі героя, аналізуватимемо образ услід за автором. Учитель на сенсорній дошці намалює схему(у таких же кольорах):
Композиційне конструювання. На стаціонарній дошці схема-композиція новели. Учні вмотивують співвідношення відповідних частин новели і подібність Я до інших героїв, прикріпивши ілюстрації персонажів до відповідної частини. Учні повинні конкретизувати свою позицію стосовно вибору героя. При потребі скористаються пам’яткою. • У ліричному вступі йдеться про дві великі любові Я. Назвіть їх. (Учень іде до дошки. Мати і «загірна комуна», символ «прекрасного майбутнього», за яке бореться герой ). [*] Прочитайте останнє речення твору. Які думки у вас виникли? (Матері вже немає, «загірна комуна» не стала ближчою і реальнішою.) Композиційне конструювання
[*] . Отже, Я зробив свій вибір. Чи був цей вибір свідомий? Чи легко він дався ліричному героєві? Доведіть на прикладі першої частини, що в ньому ще не вмерло все людське. Кого з трійки нагадує Я у цій частині твору найбільше? (Учень. Я вважає, що виконує важливу місію. Однак інтуїтивно відчуває, що його волею хтось керує, він не бачить виходу. Йому важко підписувати вироки, хоча у цьому ніколи не зізнається. Герой не може звикнути до жахливого реготу Тагабата, він усвідомлює, що місце дегенерата у відділі кримінальної хроніки, і співчуває «бідному» Андрюші. Разом із тим Я «жагуче благословляє той момент, коли зустрівся з доктором Тагабатом і вартовим із дегенеративною будовою черепа. Герой розривається між почуттям і обов'язком, тому образ матері то наближається, то віддаляється від нього. Саме наодинці з матір'ю Я запишається собою, проте йому важко зізнатися в цьому. У цій частині герой найбільше подібний до Андрюші.)
[*] Як розуміти фразу: «Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів - тьма на моїй совісті!»? Чому після цих слів герой здавлює голову? Як розуміти зміст наступної фрази: «Але знову переді мною проноситься темна історія цивілізації, і бредуть народи, і віки і сам час...» (Герой усвідомлює, що він не просто вбиває конкретних людей, а знищує їхніх ненароджених потомків. Це відкриття вражає його як людину. Однак за мить він знаходить собі виправдання, адже вважає себе вершителем історії.)
Композиційне конструювання [*] Які зміни відбулися в душі й поведінці героя у другій частині? Що прогресує - гуманізм чи фанатизм? Знайдіть приклади, що свідчать про його цинізм і садизм. (Учень. Я «входить у роль». Йому подобається місія вершителя людських доль та історії. Як Тагабат, він смакує, що через дві години знищать групу черниць. Слово «розстрілять» промовляє рішуче.) [*] Який момент у цій частині кульмінаційний? Чи можна було спрогнозувати, як вчинить герой з матір'ю? З якою метою автор тричі використовує анафору «Я йшов у нікуди»? (Учень. Я вражений, що побачив серед черниць свою матір: «у тривозі метнувся вбік», «почуваю, що от-от упаду», «мені дурно». Проте слова Тагабата повертають його до реальності: «Нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололось моє власне "Я". У героя є ще можливість врятувати себе і свою матір. Але читач здогадується, яким буде вибір, адже Я йде «в нікуди».)
Кадр 8. Образ матері. Учитель. Ліричний образ матері підкреслює трагізм роздвоєної душі головного героя: «Моя мати не фантом, а частина мого злочинного "я", якому я даю волю».
Виступ актора. Учениця. Я пориваюся крикнути: - Мати! Кажу тобі: іди до мене! Я мушу вбити тебе. І ріже мій мозок невеселий голос. Я знову чую, як мати говорить, що я (її м'ятежний син) зовсім замучив себе. Я положив її на землю й дико озирнувся. Навкруги було порожньо. Тільки збоку темніли теплі трупи черниць. Недалеко грохотіли орудія. ...Я заложив руку в кишеню й тут же згадав, що в княжих покоях я щось забув. Я здригнув і побіг до трупа матері. Я став перед ним на коліна й пильно вдивлявся в обличчя. Але воно було мертве. По щоці, пам'ятаю, текла темним струменем кров. - там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни. [*] . Зверніть увагу, що головний герой убиває матір на узліссі. Узлісся, згідно з міфологічними уявленнями, ― «домівка зла». Зупинка «в місці зла» ― просторі узлісся ― означає остаточну катастрофу героя.
Учень, який готував повідомлення, має розставити такі акценти: образ матері втілює два начала -реальна, земна людина, яка понад усе любить свого сина, є для нього втіленням добра, турботи, всепрощення і розуміння; а також цей образ вивищується до образу Богородиці. Недарма мати стоїть перед образом Марії, зводить руки догори, ніби захищаючи «м'ятежного сина». Проте Діва Марія віддала свого сина ради спасіння людства, а в новелі мати пішла на смерть від рук сина ради його примарної ідеї, що знову-таки зводиться до спасіння народу Мати - це втілення добра, любові. Вона також зробила вибір, реалізувавши до кінця материнське призначення - врятувала життя синові ціною власного. Мати викликає у героя переважно тактильні асоціації: він відчуває дотик її рук, тепло тіла, а також мати асоціюється із запахом м'яти.
Композиційне конструювання [*] Початок третьої частини - це ще одна можливість зробити інший вибір. Чому герой робить його на користь ідеї? Можливо, це страх бути знищеним? (Учень. Ні, вибір свідомий: «це була єдина дорога, до загірних озер невідомої прекрасної комуни».) [*] Прокоментуйте сцену вбивства. Які деталі вражають? Чи можна виправдати героя? (Убивство здійснюється у пориві «якоїсь неможливої радості», навіть якщо вона викликана ситуацією на полі бою, то все одно ця деталь вражає; після вбивства Я «дико озирнувся». Він цілує тіло, але залишає його не похованим... Потім цілком віддається волі «сторожа душі» і йде назустріч канонад. Убивши матір, герой повністю помирає духовно.У цьому епізоді Я абсолютно схожий на дегенерата). [*] Як ви гадаєте, чому монологи Я читали різні учні? (Усі герої-сторони душі головного героя-Я). Крок 9. Майстерність письменника. Робота над стилем твору Найважливіші стильові ознаки (учні записують у зошити). 1. Розповідь від першої особи. 2. Драматизм. 3. Внутрішні монологи героя. 4. Відсутність безпосередньої авторської оцінки. 5. Лаконізм. 6. Виразні художні деталі. 7. Глибокий психологізм. 8. Відмова від традиційного описового реалізму. 9. Часові зміщення. 10. Зіткнення віддалених епізодів. 11. Історичні алюзії, асоціації (термін "версальці" тощо) з метою поставити революцію у контекст визначних подій світової історії. 12. Змістове згущення. 13. Символічний зміст образів, деталей. 14. Своєрідність зорового та звукового тла подій. 15. Засоби поетичного синтаксису.
Лінгвісти демонструють презентацію про кольори і звуки у новелі «Я (Романтика)». Ситуація в новелі М. Хвильового трагічніша, бо його герой сам мусить вибрати добро чи зло, шлях людяності, гуманізму, усепрощення чи круту стежку служіння абстрактним ідеалам. Шлях його вибору дуже тяжкий. Ця складність вибору передана кольорами і звуками. Власне, у центрі авторської уваги душа ліричного героя, її страждання, розгубленість, безпорадність, невміння вибрати єдино праведний шлях. Дія відбувається в будинку «розстріляного шляхтича», подеколи переноситься за його межі, непомітно переходить у площину уявного й умовного. Взагалі чіткі контури сцен у новелі розмиті, на їх неясному тлі яскраво вирізняються окремі деталі (хриплий регіт Тагабата, запах м'яти), особливе навантаження несе кольорова, зорова гама (переважає в ній чорне, сіре, туман, мряка, хмари, місяць), в також звукова (регіт, крик, ридання, постріли, канонада, «німий погляд»). Так письменник передає напружену атмосферу, підсилює її трагедійність. Кольори тьми («Свiтлу несила досягти навiть чверти кабiнету. У височинi ледве манячить жирандоля. У городi ― тьма. I тут ― тьма: електричну станцiю зiрвано».) й алітерації грози («Росте передгроззя: скоро буде гроза».) підкреслюють головну ідею твору. Новела «Я (Романтика)» передає тривогу, сум'яття, роздвоєність душі самого М. Хвильового. [*] Чому багато у творі таких відтінків, порівняти контрастні описи ночі та перламутрового ранку. На основі досліджень зробимо висновок про те, наскільки сильним було лірико-поетичне начало у прозі письменника-імпресіоніста. Кадр 10.Проблематика новели. [*] Останній крок героя новели «Я (Романтика)» - назустріч «загірній комуні». Куди веде ця дорога? [*] Прокоментуйте слова М.Жулинського: «Згодом ця жорстока теза юного фанатика комуни: "будуть сотні розстрілів" в ім'я наближення "загірної комуни" - втілиться в фантасмагорію сталінських репресій». [*] Нагадаємо, що в різні часи по-різному ставилися до образу головного героя, навіть виправдовували його. Чи можна виправдати вбивство рідної людини ради високих ідеалів? [*] Пригадайте сцену вбивства Гонтою своїх синів у поемі Шевченка «Гайдамаки» чи розправу Тараса Бульби над Андрієм. Чи можна в один ряд із цими епізодами поставити вбивство матері сином у новелі «Я (Романтика)»?
Проблематика твору: 1. Суперечність, полярність одвічного ідеалу любові, гуманізму, добра. Конфлікт традиційних етичних цінностей, вироблених християнською цивілізацією - з одного боку, і служінням ідеї абстрактного гуманізму, фанатизму, фальшивої романтики - з другого. 2. Неминучість втрати людської сутності через зраду принципів людяності. Хто вбиває іншого — вбиває себе. Цю неминучість усвідомив і сам Микола Хвильовий. Власне, сам він і дає нам ключ до розуміння. Учитель демонструє уривок із фільму «Думки проти течії». Звучить передсмертна записка. А в передсмертній записці друзям додає: «Арешт Ялового—це розстріл цілої Генерації... За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За Генерацію Ялового відповідаю перш за все я, Микола Хвильовий. Отже, як говорить Семенко,... ясно. Сьогодні прекрасний соняшний день. Як я люблю життя—ви й не уявляєте. Сьогодні 13. Пам'ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче. Хай живе комунізм. Хай живе соціалістичне будівництво. Хай живе Комуністична партія». Кадр 11. Ідея. Учитель. Яка ж ідея твору? [*] Коментар учителя Біблійні заповіді в тлумаченні фанатиків більшовизму втратили силу морального закону. - Шануй отця і матір твою - дивлячись, хто вони. - Не убивай - дивлячись кого. - Не давай кривавих свідчень - дивлячись, чи корисно. Це був теоретично обґрунтований терор - безперервний і безнадійний, і він деморалізував людей."Злочин і кара - це в рамках психології і моралі. Але безкарний злочин і безбожна вседозволеність - це безум, що агонізує і котиться з безодні в безодню. Бог творить позитивною силою любові і надихає нею свої творіння. Диявол має негативну силу, і ця руїнна сила ненависті була суттю більшовизму. Тому всі найкращі слова стали словами-пастками. "Правдою" назвали газету, яка узаконила всяку брехню і обман - аби на користь революції. І це ключ до всієї жовтневої "революційної законності", якою розпочався весь ланцюг терористичних актів, що були визнані за ефективні засоби для досягнення перемог рад людиною на шляху до маячних цілей. Весь шлях - це ланцюг страшних і нелюдських засобів, що використовували людину як матеріал, як раба рабів. Ленінський декрет 5 вересня 1918 року про червоний терор був декретом над усіма декретами". ( Є. Сверстюк ). Учні формулюють ідею: усвідомлення пріоритетності морального вибору над ідеологічним. [*] Які життєві уроки дала вам новела? Фанатизм убиває в людині людину. "Я (Романтика )", як і вся література розстріляного відродження, перейнята пафосом гуманізму.
Кадр 10. Крок до ЗНО. Паспортний контроль. Учні демонструють паспорт твору, зроблений за схемою на уроці.
Закріплення вивченого. Тести (залежно від часу). На дошці-тести. Другий слайд - правильні відповіді. Учні проведуть взаємоперевірку. Шкала оцінювання-теж на дошці. Художник продемонструє картину на основі кольорів новели. Новела є своєрідним попередженням про непоправну втрату істинних цінностей, гуманізму на обраному шляху. Бо чи можна виправдати більшовицькими ідеями вбивство рідної матері? Так само як брата, сина, взагалі людини? Та ще й коли ці ідеї проголошують нібито заради її щастя та благополуччя! Така неприйнятна логіка викликає в душі автора велике сум'яття; розпач і водночас наростаючу хвилю цього зла він не в силі зупинити, може лише зафіксувати як факт для сучасників і нащадків, щоб подумали й зупинилися.
Підсумок уроку. Творча група зачитує присуду главковерху чорного трибуналу. Учитель: Який крок сьогодні дався найважче? Що ви хотіли б обговорити ще? Запишіть домашнє завдання, яке хотіли б виконати. Домашнє завдання. 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 2. Написати твір-роздум у форматі ЗНО на одну з тем: - «Конфлікт фанатизму і людяності у новелі М. Хвильового "Я (Романтика )»; - «Чи завжди за людською подобою ховається людина?» 3. Скласти тези (за бажанням презентацію) до біографії В. Підмогильного. 4. Прочитати роман В. Підмогильного «Місто».
ЛІТЕРАТУРА Безхутрий Ю. М. М. Хвильовий: проблеми інтерпретації / Юрій Миколайович Безхутрий. ― Х.: Фоліо, 2003. ― С. 254-310.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |