| Головна » Українська література |
Мета: Ознайомити учнів з основними біографічними відомостями життя і творчості М.Хвильового, характерними ознаками експресіонізму та імпресіонізму, змістом новел, концепцією світу і людини в них, проаналізувати ранні новели М.Хвильового, розкривати їх ідейний пафос та художню своєрідність манери письма митця, поглибити знання про новелу й ознаки імпресіоністичного стилю; розвивати пізнавальну самостійність учнів, уяву та творчі здібності, здатність робити висновки, вміння співставляти, обґрунтовувати й обстоювати власні погляди; виховувати співчуття, почуття гідності, цікавість до творчості цих письменників. Тип уроку: урок-інтерпретація. Обладнання: портрет М. Хвильового, Ф. Кафки, літературознавчі словники. Методи і прийоми: слово вчителя, бесіда, метод «мікрафон», «коло ідей». Епіграф до уроку «Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється, і нас усіх хвилює, п'янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хворобливо вразливий і гордий, недоторканий і суворий, а часом - ніжний і сором'язливий, химерник і характерник, залюблений у слово, у форму, мрійник» В.Коряк. Хід уроку І. Організаційний момент. Нумо, діти, підведіться! Всі приємно посміхніться. Бо дзвінок нам дав сигнал: Працювати час настав. Тож і ми часу не гаймо. Роботу швидше починаймо.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Подивіться у нас на столі стоїть свічка. Вона на нашому уроці невипадково. Скажіть з чого складається свічка з яких елементів? Завдяки чому вона горить? Так вірно, саме завдяки фітілю,свіча розпалюється і може горіти. На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимось з письменником ім’я якого тісно пов’язане з тим елементом свічі який ви назвали, а саме з фітільом, отже – Микола Григорович Фітільов(Хвильовий). Перш ніж працювати над біографією цього митця давайте складемо асоціативне гроно. Асоціативне гроно. Асоціативне гроно до слова фітіль. Фітіль Іскра хвилювання Запалення ідей Сором’язливість недоторканість Розпалення вогню воля
Оголошення теми і мети уроку. Отже на сьогоднішньому уроці ми з вами будемо говорити про М.Г.Хвильового. Так, саме про Хвильового, я не помилилась, бо Микола Григорович Фітільов увійшов в українську літературу під псевдонімом Хвильвий. Асоціативне гроно. Давайте складемо асоціативне гроно до слова хвильовий. Хвильовий Переживаючий воля
недоторканість Хвилюючий людей Розпалення вогню Спонукаючий до роздумів Самостійна робота Виділіть спільне з цих двох грон і запишіть до таблиці. Асоціації Риси характеру Відбиток у літературі Іскра Запальний Хвилюючий Недоторканість Ідея Розпалення вогню
Вивчення нового матеріалу. Працювати з цією таблицею ми з вами будемо на протязі всіх уроків, які будуть присвяченні вивченню життя і творчості М.Г.Хвильового, тож давайте познайомимося з життєвим і творчим шляхом цих незвичайних людей - М.Г.Хвильовим та Францом Кафкою. Але краще, якщо вони самі завітають до нас у гості, і ви запитаєте у них все, що вас цікавить. І група – «Актори» Рольова гра «Інтерв’ю з письменником». Підчас інтерв’ю ви можете заповнити колонку табл. «риси характеру». Розповідь п-ка про себе та опорні питання для інтерв’ю. М.Г.Хвильовий Доброго дня! Я дуже радий що можу поділиться з вами своїми поглядами і переконаннями. Я дуже любив число 13 – цього числа я народився - в грудні 1893 року в с. Тростянець на Харківщині в родині вчителів. Я знаєте належу до того художнього напрямку який сьогодні не в моді – я романтик, саме з відти розхристаність і шукання себе до 120 років, а я думаю прожити до 150 от і все, а прожив до … Помер я також 13 числа – у травні 1933 року. Але зараз не про це. Я до безумства люблю небо, задумливі вечори,зорі, ніжні осінні ранки де десь летять огненнопері вальдшнепи, все те чим пахне сумно веселий край нашого веселого життя. Я до безумства люблю наші українські степи, де промчалась синя баталія революції, я до безумства люблю ніжних женщин з добрими, ніжними очима. Я вірю в загірну комуну і вірю так божевільно, що можна вмерти. Я мрійник і з висоти свого незрівняного нахабства плюю на слинявий скепсис нашого слинявого віку. Словом хай живе життя, хай живе безсмертне слово! Я вірю! Мав брата Олександра і трьох сестер. Учився в початковій школі в селі Калантаєві, де вчителювала моя мати, згодом у Богодухівській гімназії, яку не зміг закінчити через революційні заворушення в країні. Підлітком мандрував у пошуках заробітку Донбасом і півднем України. Пізніше працював слюсарем у ремісничій школі, у канцелярії волосної управи села Рублівки, брав участь у роботі місцевої «Просвіти». З 1916 року — учасник Першої світової війни. Я йду у військо. Фронт зробив з мене більшовика. І тому, коли починається 1917 рік, я пришпилюю до грудей два банти: червоний і... жовто-блакитний. До того і після того я ніяких значків не носив, але тоді я горів, як і всі, і хотів бути, так би мовити, українським більшовиком. З мене, звичайно, глузували, і я скинув обидва банти. Я перш за все хотів бути «українським комуністом». У цьому полягала моя внутрішня роздвоєність і трагедія. Я передчував свою «загадкову смерть». На чолі повстанського загону, який я організував наприкінці 1918 року на Харківщині, воював проти гетьманців, німців, петлюрівців, дроздовців. У квітні 1919 вступив до КП(б)У. Цього ж року одружився з учителькою Катериною Гащенко, мав від неї дочку Іраїду, але цей шлюб швидко розпався. На початку 1921 року їду «завойовувати» Харків. Працюю слюсарем на заводі. Одружився із Юлією Уманцевою, яка мала дочку від першого шлюбу — Любов, її сприймав як рідну і ніжно називав Любистком. Того ж року почав друкуватися в газетах і журналах, в альманахах «Штабель», «На сполох». Уже у «Вступній новелі» відтворено контрастне протиставлення, яке викликає роздвоєне емоційне переживання я писав: «Драстуй, запашне життя! <...> Завтра пiду на могилу комунара <...>. Я понесу йому пучок синьооких фiалок i там згадаю про свою загадкову смерть. <...> Драстуй, запашне життя! Я - вiрю! ЖИТТЯ». Уранці 13 травня 1933 р. я зібрав у себе на квартирі найближчих друзів: Миколу Куліша, Олеся Досвітнього, Григорія Епіка, Івана Дніпровського, Майка Йогансена, Івана Сенченка та ін., ― частував чаєм, жартував, грав на гітарі. А через деякий час пішов до своєї робочої кімнати, написав два прощальні листи: Лист №1 «Золотий мій Любисток! Пробач мені, моя голубонько сизокрила. Свій нескінчений роман, між іншим, вчора я знищив не тому, що не хотів, щоб він був надрукований, а тому, що треба було себе переконати: знищив ― значить, уже знайшов у собі силу волі зробити те, що я сьогодні роблю. Прощай, мій золотий Любисток. Твій батько М. Хвильовий. 13/V ― 1933 р. Харків»
«Арешт ЯЛОВОГО ― це розстріл цілої Генерації... За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За Генерацію Ялового відповідаю перш за все я, Микола Хвильовий. «Отже», як говорить Семенко... ясно. Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя ― ви й не уявляєте. Сьогодні 13. Пам’ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче. Хай живе комунізм. Хай живе соціалістичне будівництво. Хай живе комуністична партія. P.S. Усе, у тому числі й авторські права, передаю Любові Уманцевій. Дуже прошу товаришів допомогти їй і моїй матері. 13/V ― 1933 р. Микола Хвильовий». пролунав постріл… Так я помер! Покінчив життя самогубством… так скінчилося життя запеклого комуніста який вірив у самостійність України і чиїй загірній комуні так і не судилося …. Бесіда: «Життєвий і творчий шлях М.Хвильового»: - Чим вас вразили життя і смерть М.Хвильового? - Які причини самогубства письменника? ІІ група – «Критики» Перевірка д/з. Доповнення учнів про життя і творчість письменника Перший вірш М. Хвильового «Я тепер покохав город» був надрукований у Харкові у 1919 році. У 1921 побачили світ поема «В електричний вік» та поетична збірка «Молодість», наступного року — «Досвітні симфонії». Позначені впливами романтизму таімпресіонізму, вони дістали досить високу оцінку тогочасних літературознавців (С. Єфремов, О. Дорошкевич). Проте якнайповніше свій талант М. Хвильовий розкрив в жанрі новели чи оповідання (переважно короткого, з виразним лірико-романтичним чи імпресіоністичним забарвленням). Збірка його прозових творів «Сині етюди» (1923) стала якісно новим етапом в розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні обрії. Дискусія почалася статтями Михайла Биковця «Дискусія на літературному фронті» («Знання», 1925, № 2-3). 30 квітня 1925 р. у додатку до газети «Вісті ВУЦВК» «Культура і побут» було опубліковано виступ Григорія Яковенка «Про критику і критиків у літературі», у якому автор вимагав літератури, зрозумілої кожному (про комуни й трактори), а по дорозі зачепив оповідання Хвильового «Я(Романтика)»: «Хто його читатиме?.. Читатимуть його міщани, дегенерати, для яких революція була прикладом найгострішого душевного садизму. Нащо ж його друковано? Художню, бачите, вартість має <...>. Я ще маю зазначити, що пролетарська творчість ― елементарна, проста, але здорова й корисна <...>. Необхідно утворити при редакціях журналів і газет контрольної секції з людей ідеологічно витриманих, цілком розуміючих вимоги щодо пролетарської творчості, які б контролювали б [так!] рецензії «штампованих письменників», тобто літературну поліцію». У тому ж випуску на тій самій сторінці вміщено памфлет-відповідь Хвильового «Про «сатану в бочці», або про графоманів, спекулянтів та інших «просвітян». Письменник виступав проти непрофесійності в літературі. Початок дискусії свідомо зорганізував редактор газети «Вісті» Василь Блакитний, який перед друком статті Яковенка ознайомив з її змістом Хвильового. Микола Григорович полемізував зі своїми опонентами на сторінках таких публіцистичних творів, як «Камо грядеши?» (1925 р. ― вийшов окремий збірник памфлетів), «Думки проти течії» (надруковано окремою книжкою 1926 р.), «Апологети писаризму» (публікувалися на сторінках газети «Культура і побут» у період з 28.02. по 28.03.1926 р.), статті «Вас. Еллан» (надрукованій 1927 р.), «Україна чи Малоросія?» (твір не був допущений до друку). У травні 1925 р. Хвильовий отримує підтримку в Академії Наук у Києві. У «літературній дискусії» також бере участь неокласик Микола Зеров, який у липні-листопаді 1925 р. друкує на сторінках часопису «Життя і революція» статті «Європа ― просвіта ― освіта ― лікнеп», «Євразійський ренесанс і пошехонські сосни». «Дискусія» набуває інтелектуального характеру. Хвильовий і Зеров листуються. У січні 1926 р. засновується славнозвісна ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури). 26 квітня 1926 р. товариш Й. Сталін у листі «Товаришу Кагановичу [голова компартії України] та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» відзначав, що «не можна українізувати згори пролетаріат», і вів далі, що «цей рух», очолюваний некомуністичною інтелігенцією, може набрати місцями характеру боротьби за відчуження української культури та української громадськості від культури й громадськості загальнорадянської, характеру боротьби проти Москви взагалі, проти росіян узагалі, проти російської культури та її найбільшого досягнення ленінізму. Як приклад такої боротьби Сталін називав саме Хвильового. Позалітературний характер дискусії виходив на поверхню. Як альтернатива ВАПЛІТЕ в січні 1927 р. створюють ВУСПП (Всеукраїнську спілку пролетарських письменників) ― «організацію письменників, беззастережно відданих лінії партії». 20 листопада 1926 р. «Звіт ЦК» на десятому з’їзді КП(б)У присвячений ухилам Хвильового. 14 січня 1928 р.ВАПЛІТЕ ліквідується, проте 28 січня робиться спроба її врятувати: Микола Хвильовий, Михайло Яловий та Олесь Досвітній пишуть покаянного листа. Таких листів у житті Миколи Григоровича було два (2-й ― 22 лютого 1928 р.) і виступ ― промова на Харківській організації ВУСПП (1930 р.). Проблеми, до яких звертався Хвильовий у своїх памфлетах2: 1) загальні політичні міркування ― погляди на Україну та українську націю (мотив «темної батьківщини»); 2) погляди на мистецтво, ширше ― культуру: протиставлення Європа ― «Просвіта» (професіоналізм, майстерність ↔ масовізм, «призив до літератури»); теорія азіатського ренесансу (Україна ― предтеча «азіатського ренесансу», бо прийшов «занепад Європи» за О. Шпенглером); теорія вітаїзму / активного романтизму (романтика вітаїзму ― нове споглядання, нове відчуття, в основі якого ― віра в нову, інтелігентну людину); думки про те, що українська література не повинна орієнтуватися на сучасну російську літературу, оскільки має свій, рівноцінний літературний процес. Літературознавчий словничок [8c3e4a9b91cd]
Імпресіонізм – враження особистого враження від чогось(когось). Експресіонізм - вираження суті мистецтва. Слово вчителя. Отже збірка «Сині етюди» - визначне явище не лише у творчості М.Хвильового, а й у всій українській літературі того часу. О.Білецький у 1926 році назвав цю книжку «першим етапом… розвитку» сучасної прози. Новели письменника зустріли із захопленням, хоча й не обійшлося без закидів у дусі часу: синій колір у назві збірки декому видався націоналістичним. Пилипенко у відповідь навіть написав «Червоні етюди», назва якої не залишила сумніву в істину більшовицькій орієнтації їхнього автору. Ось такі політико-літературні анекдоти породжувала доба ідеологічних протистоянь та звинувачень. Подібних прикладів можна навести чимало. Так, у цей період були створенні «блакитний роман» і «червоний роман». Тут теж кольори не випадкові. Однак теза про націоналізм збірки «Сині етюди» була безпідставною. Діяли на сторінках новел самовіддані революціонери переконані комуністи. Бесіда Бесіда «Визначення символіки назви» - Чому, на вашу думку, збірка має таку назву? Що символізує синій колір? Здавна у мистецтві синій, блакитний кольори уособлюють прекрасну мрію, прорив до чогось нездійсненого, далекі обрії щастя. - Як характер більшовика Хвильового відобразився в назві його першої збірки? Пристрасність, бурхливий темперамент, романтичне захоплення революційними ідеалами, піднесена віра у світле гармонійне комуністичне майбутнє були притаманні переконаному українському комуністу М.Хвильовому. Доба революції та громадянської війни захоплювала його своєю героїкою, самопожертвою, невідомим, але, вірилося прекрасним завтра, до якого вона начебто повинна була привести. Слово вчителя: « Тематика збірки»
- Новели першої збірки Хвильового розкривали три теми, які стали основними в його подальшій творчості: - героїка революції; - зображення психології міщанина обивателя («Свиня», «Заулок», «Шляхетне гніздо»); - показ переродження комуністів, внутрішнього не ладу в середовищі колишніх ідейних борців («Іван Іванович»). Герої багатьох новел Хвильового так само, як і він, «божевільно» вірять у «загірну комуну», готові, не замислюючись, умерти за ради ідеалів революції. «Мікрофон» Аналіз новели «Солонський Яр». (ставлися питання кожному учневі по черзі, вони давали відповідь швидко, якщо відповіді не було, то на поставлене питання відповідав наступний учень, прицьому по класі передавався міркофон). - Які події з життя України зображено в новелі? - Які стосунки склалися між змальованими двома силами? - Чому млинчани не чинять опору солончанам? - Чим Савко відрізняється від млин чан? - Як відбувалася перша зустріч Савка із солончанами, чому він відмовився від пригощання? - Як його це характеризує? - Чому на базарі млин чани не впізнали своїх речей? - Як поводить себе Савко і другий міліціонер під час погоні за солончанами, очікування, а потім втеча? - Які риси характеру виявив Савко в останні хвилини життя? - Як поводилися млинчани під час розправи над ним? - Що змусило млинчан піти на солончан? - Яку негативну рису в українському характері відобразив автор? - Як ставиться автор до героя? - Чи романтизує він його? - Чи відчувається у творі «Солонський Яр» романтичні світосприйняття автора? - У чому воно виявляється? - Які основні риси романтизму можна простежити в творі? Аналіз новели «Кіт у чоботях». Бесіда за питаннями: - Які події з життя України зображено в новелі? - Ким була головна героїня Гапка під час громадянської війні? - Що привело її до більшовиків? - Чому бійці назвали її «товариш Жучок»? - Як змальовує автор портрет героїні, чому називає її «котом у чоботях»? - Коли герой твору зустрів Гапку вдруге, за яких обставин? - Які зміни сталися у житті Гапки? - Як ставиться товариш Жучок, як секретар партячейки, до своїх товаришів? - Як розуміє Гапка партійну роботу, які прийоми застосовує? - Чи має вона належний рівень освіти? - Чому партійці бояться товариша Жучка? - Що дає їй владу над ними? - Як це пов’язано з образом «кота в чоботях»? - Що робить кота чарівним? - Чи однозначне ставлення автора до своєї героїні? - Як виявився у творі революційний романтизм Хвильового? - Які образи – символи створює автор? «Коло ідей» Порівняльний аналіз особливостей стилю новел «Солонський Яр» і «Кіт у чоботях»: - Чи традиційною є манера, стилю обох творів? У чому їхня незвичність? Наведіть приклади. Змверніть увагу на початок новели «Кіт у чоботях»: як побудовані речення? Розлогі вони, із закінченою думкою чи уривчасті? - Що передають такі уривчасті речення? - Яка структура речень на початку новели «Солонський Яр»? чого прагне досягти автор, використовуючи такі речення? - Чим прикметний синтаксис цих творів? Наведіть приклади «дивних» розділових знаків. - Чи традиційну композицію мають новели? Як сам автор у творі «Кіт у чоботях» говорить про відмову від класичної композиції? - Чи є в новелах образи «нюхові», запаху? Наведіть приклади. У чому своєрідність зорових, кольорових образів створених автором? - До якого творчого методу близькі за стильовою манерою твори хвильового? - Що таке «імпресіонізм» як художній метод, які риси притаманні йому? - У якому прозовому жанрі найбільше проявляється імпресіонізму? IV. Підсумок уроку. Бесіда за питаннями: - Чому збірка М.Хвильового називається «Сині етюди»? - Який ідейний пафос новел «Кіт у чоботях» і «Солонський Яр»? - Що таке «революційний романтизм»? - Які особливості стильової манери Хвильового – новеліста? Рефлексія. Про що ви дізналися на уроці? V. Домашнє завдання: Прочитати новелу Хвильового «Я (Романтика)»; зробити цитатну характеристику головних образів новели, порівняти життя й творчу діяльність Миколи Хвильового й Франца Кафки, прочитати «Перевтілення»; зробити цитатну характеристику головних образів новели.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |