Головна » Українська література

Ігор Калинець „Писанки”. Образ найдорожчої людини - мами. Відчуття, навіяні великодньою поезією „Писанки”

Мета: Ознайомити учнів із життям і творчим шляхом І.Калинця, звернути особливу увагу на окремі епізоди із його життя, зацікавити шестикласників творчістю поета. Домогтися усвідомлення школярами змісту поезії «Писанка» та відчуттів, навіяних нею. Розвивати вміння аналізувати поетичний твір. Виховувати почуття любові до найдорожчої людини – матері та поваги й бережного становлення до народних звичаїв і традицій.

Тим уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет І.Калинця; зразки українського писанкарства; дитячі творчі роботи за темою «Писанка», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання.

 

Виразне читання поезії Ірини Жиленко.
Аналіз поетичних засобів, використаних у віршах.

 

V. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ УРОКУ

1. Вступне слово вчителя.

Сьогодні на уроці ми познайомимося з особистістю талановитого українського поета, який пише щирі, зворушливі твори не лише для дорослих, а й для дітей. А щоб дізнатись його ім’я та прізвище, напишемо акродиктант, в якому певні літери відповідей і складуть  розгадку.

2. Виконання учнями акродиктанту.

1)  Яке ім’я автора віршів «Жар - птиця», «Гном у буфеті», «Підкова» Ірина Жиленко (перша буква)

2)  «У нашому домі, в старому буфеті, давно живе мій добрий знайомий…» Хто це? 

Гном (перша буква)

3) Як називається невеликий прозовий твір, у якому розповідається про одну або кілька подій із життя одного чи кількох персонажів протягом обмеженого проміжку часу?

Оповідання (перша буква)

4)  Яку назву має співзвучне закінчення рядків у вірші?

Рима (перша буква)

5)  Прізвище поета, автора віршів «Дощ полив», «Кольорові миші», «Пісенька про космічного гостя».

Костенко (перша літера)

6) Синонім слова «єдинопочаток».

Анафора (перше літера)

7) Найдавніший вид історичної художньої літератури, у якому записи ведуться у хронологічній послідовності.

Літопис (перша літера)

8) Прізвище письменника, автора поеми «Євшан - зілля».

ВоронИй (передостання літера)

9) Ім’я головного героя оповідання Евгена Гуцала «Олень Авуста».

ЖеНя (третя літера)

10) Як одним словом можна визначити наступне поняття: «Художнє означення, яке надає зображенню предмета чи явища більшої виразності. яскравості».

Епітет (перша літера)

11) Кого ще запросила маркіза на чай разом із гномом у поезії «Гном у буфеті» І. Жиленко?

Цвіркуна – музиканта (перша літера)

12) Назва оповідання Спиридона Черкасенка «Маленький…».

ГорбанЬ (остання літера)

 

3. Робота з підручником.

Учні самостійно читають статтю про Ігоря Калинця. Особливу увагу звертають на «ключові» моменти життя митця.

4. Слова вчителя:

Р о з п о в і д ь  і з  п о м и л к а м и

Я розповім вам про окремі сторінки життєпису поета, а ви будьте особливо уважними, виправляйте мене, якщо в розповіді окремі факти не збігатимуться з тими, про які ви довідались із прочитаної статті.

Народився Ігор Калинець 9 липня 1929 року (Учні виправляють вчителя – 1939 р.) у у містечку Ходорові на Львівщині. У 1961 році закінчив Київський (насправді Львівський) університет і до 1972 року працював в обласному архіві. І в тому ж 1972 році поїхав на Урал і Забайкалля (насправді – був засуджений) на цілих 9 років. Повернувся до рідного Львова у 1981 році і на цей час мав уже аж 7 (насправді 17) поетичних книжок. На початку 1992 року Калинець став лауреатом премії ім. Василя Стуса та ім. Т. Шевченка.

5. Запитання до учнів.

- Які неточності в моїй розповіді ви помітили?

6. Повідомлення учнів.

(Учні – дослідники з групи «Літературний ексклюзив» провели пошуки виняткової інформації і розповідають цікаві факти з біографії письменника.)

1 – й у ч е н ь. У своїй біографії І. Калинець пише:

«З Ходоровом пов’язані не тільки мої дитячі враження й спогади, що дали мені життя й виховали у здоровому національному дусі. Я також ніколи не міг забути, що я хрещений у греко – католицькому обряді, і що брат моєї матері – студент Львівського університету -  був закатований у 1941 року у тюрмі Лонського, де 30 років опісля довелося мені й моїй дружині як правозахисникам побувати у час слідства й суду над нами. Неопізнані останки мого вуйка в котрійсь із братських могил у Львові. Про могили я також не забував – занадто багато сумної пам’яті доводиться нам, українцям, двигати… я виростав на традиціях рівної землі, народної обрядовості і Розстріляного Відродження.

2 – у ч е н ь. В ув’язненні працював токарем і кочегаром. І був у табірному русі опору. Мучився, але не каявся – і радий з того що лишився людиною. Поезія допомогла вистояти і в перший і в другий періоди».

7. Запитання до учнів.

- То який факт із біографії Ігоря Калинця є для вас найцікавішим?

8. Інтерактивна гра.

Слова вчителя:  Діти пригадайте – яке християнське свято святкує весь народ? Які найважливіші символи (атрибути) цього свята? І давайте побудуємо в зошитах асоціативний ряд.

(Великдень, радість, світла паска, родина, сміх, писанки, весна, життя природи).

9. Запитання до учнів.

- А що ви знаєте про писанки? Коли їх розписують? Звідки взялись писанки? (Учні читання виразно давнє повір’я «Звідки взялись писанки?»).

 

Звідки взялися писанки?

(давнє повір’я)

Як Христа вели на муки,

Дали Йому хрест у руки,

І, зітхаючи в знемозі,

Хрест той ніс він по дорозі.

Хрест важкий, а путь гориста!

Краплі поту, мов намиста,

Заблистіли дорогі на Ісусовім чолі

Так ступав він у натузі,

А сторожа навкруги,

Всі кати і вороги.

Але раптом шляхом тим,

З своїм хлопчиком малим

Йшов убогий чоловік.

Подививсь, вступився в бік.

Він узяв яєць в ту днину,

Наскладав у кошелику,

Йшов до міста їх продати,

Щоб на хліб копійку мати.

А хлопчина каже: «Тату!

В Бога матимеш заплату

І доступиш в раю чести,

Як поможеш хрест той нести…»

І послухав він дитини,

Тай поніс той хрест на спині.

І влекшив Хрестові біль,

А синок поніс кошіль.

На Голгофі хрест лишає

І до міста повертає,

Щоби яйця ті продати.

В кошик глянув – рідна мати!

Замість яєчок біленьких

Там сто писанок пишненьких!...

Всі голосять: «Чудо! Диво!», -

І купують радо і живо.

За хвилину розкупили

З дуже гарно заплатили.

А син каже:

«Це, татуню, Бог так дав,

Що ти гарно все продав!».

І пішла ця новина –

Від села і до села.

Й стали люди писанки писати

Й Бога – Христа величати.

                            За Юрою ШКРУМЕЛЯКОМ

 

10. Опрацювання матеріалу (підручник сторінка 12 - 28)

«Ключик розуміння».

 

11. Виразне читання на пам'ять поезії «Писанка» вчителям і підготовленим учнем.

 

12. Словникова робота.

Пояснення значення слів: філігранний, космацький, писачок, писанка та ін.

 

13. Аналізування поезії І. Калинця «Писанка»

1.Виразне читання твору.

2.Тема: зображення чарівної краси, яку творять мамині руки за допомогою «дивного писачка».

3.Ідея: уславлення материнської праці, її талановитості, любові, прагнення відтворити дивовижний світ своєї дитини.

4.Основна думка: мамині руки здатні відтворити дивовижне, чудове, красиве, те що назавжди залишиться в дитячій уяві, її мріях.

5.Обговорення змісту вірша за питаннями:

Чи відомо вам що – небудь про писанки?
Що необхідно людині для того. Щоб творити писанки?
Чому І.Калинець обрав автором писанок матір?
За допомогою чого мати розмальовує речі?
Чи можна вважати її чародійкою?
Яким же уявляє світ дитини за допомогою маминих писанок?
У чому дивовижність світу, який відкрила мати для своєї дитини?
Що ми уявляємо, читаючи поезію?
Яке значення надається у вірші сонцю і долоням матері?
Які фарби переважають у маминих писанках?
Розкажіть, які ви бачили писанки? Що на них було відображено?
Чого вчить нас ця поезія?
А чи пробував хтось із вас творити писанки?

6. Художні особливості поезії.

7. Орієнтовний план характеристики образу мами.

1) Мати – творець дивосвіту: а) уміння оживити мрію; б) художня майстерність; в) гармонійний зв'язок з природою; г) багата на фантазію.

2) Риси материнського характеру: а) працьовитість; б) доброта; в) щирість; г) уважність; д)відкритість.

3) Мати – святиня кожної людини.

8. Додатковий матеріал.

8.1 Загадки:

Підійшла одна людина до другої і каже: «Ти мені син, а я тобі не батько».

Хто вона (Мати)

8.2 Народні прислів’я.

Нема того краму, щоб купити маму. Мама – вірна порадниця. Все купиш, лише тата й маму – ні. Мами ні купиш, ні заслужиш. Все є купити, тільки мами нема. Нема у світі квіту, квітнішого над маківочки; нема ж і роду, ріднішого над матіночки.  Як мати рідненька. То й сорочка біленька. Материна молитва із дна моря виймає. Мати з малятами, як ластівка з ластів’ятами. Сліпе щеня і те до метрі лізе. На сонці тепло, а біля матері добре. Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

 

  Писанкарство як елемент народознавства

писанка – символ  прародителя світу, могутнього бога Рода, який має здатність перетворюватися в сокола.

У предковічні часи Сокіл – Род зніс золоте яйце, з  якого народився Всесвіт. За легендою. Писанки принесли людям птахи. Було це дуже суворої зими. Божі створіння не встигли вилетіти у вирій і стали гинути. Люди позабирали птахів до своїх осель, відігріли, а на весні відпустили у вирій. Звідти птахи, не забарившись, повернулися, а на крилах своїх разом із чарівною весною принесли дивні яєчка. Відтоді з приходом великого весняного дня люди почали писанки. Вони вірили, що птахи знають більше від них таїну життя, бо в собі носять яєчко – символ народження Сонця, воскресіння. У писанці зосереджена чарівна магічна сила,

наділена особливою святістю, здатністю приносити добро, щастя, любов та достаток. Червоний колір писанок присвячувався богові Сонця й означав радість життя, а для молодих – любов та надію на одруження. Жовтий колір співвідносився з Місяцем і зірками, а в господарстві – з урожаєм; блакитний – із небом, повітрям, а отже, здоров’ям; зелений – з весною, воскресінням природи; бронзовий означав плодючість та багаті дари Матері – Землі; чорний з білим – пошану душ померлих, подяку їм за опікунство. Чорний колір знаменував пору досвітків та ночі до третіх півнів, а тому темна писанка зачаровувала злі сили. Писанка із зображенням Дерева Життя – то символ безсмертя людини… трикутник  завжди символізує три стихії – воду, повітря й вогонь, а ще матір, батька й дитину. Він є також заповітом батьків – предків, пересторогою для нащадків. Писанка має  сорок клинців – трикутників і пов’язане не лише із чарівним числом «три», а й усім життям. Кожен клинець має свій світ і присвячений Сонцю, Місяцю, зорі, воді, повітрі, оранці, посіву, проростанню, дозріванню хліба, збиранню врожаю. Молотьбі, саду, пасіці, приплоду худоби і т. ін., а далі ще – родині: народженню, добру, щастю, одруженню…» (В. Войтович. «Українська міфологія»).

Є кілька видів святкових яєць, які відрізняються за технологією виготовлення.

Крашанка – яйця, пофарбовані у різні кольори природними борвниками.

Крапанки – яйця, на які воском наносять крапочки і занурюють у барвнок. Потім віск знімають гарячою водою.

Шкрябанки – після фарбування яйця на ньому голгою вишкрібають візерунок.

Писанки – яйця, розписані спеціальним інструментом, а потім пофарбовані. Віск знімають за допомогою гарячої води.

Мальванки – дерев’яні розмальовані яйця – сувеніри.

 

ВЧИТЕЛЬ – МАЙСТЕР

Виконувались писанки здебільшого в п’ятницю, перед Великоднем. Багато наших бабусь,жінок уміють писати писанки. У міфології багатьох народів можна знайти оповідь про яйця, з котрого постав світ. Наші предки вірили, що саме з яйця утворився світ: зі шкарлупи – небо, із плівки, що її встеляє, - небосхил та хмари, із білка – вода, а з жовтка – земля з усіма її багатствами.

Звичай розмальовувати яйця такий давній, що слід його губиться десь у сивій давнині. Вважалося, що розмальовувати писанку не мав права той, хто нещодавно з кимось сварився чи гнівався. Писанки не лише захищають людину від зла, а й приносять добро, достаток. Виконуючи їх, людина сповнюється добротою, вважалось у християн.

Зважаючи на фізичні особливості шкарлупи яйця, середньовічні писанки до наших днів не збереглися. Однак масове розписування яєць в Україні існувало протягом століть. У ХІХ столітті писанкарство в різних художніх варіантах побутувало на всій території України. Про що свідчать давні колекції українських писанок у музеях Києва, Лубен, Львова, Кракова, Варшави, Брно та ін.

Найдавніші писанки зберігаються у фондах Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України і походять із сіл Острів (1882 р.,Львівщина), Слобідка (1981, Поділля) та ін.

Своєрідні місцеві відміни писанок існували і на початку ХХ століття. Розрізняють писанки Подніпров’я, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Байківщини, Гуцульщини, Лемківщини тощо. На Слобожанщині й Покутті поширені крашанки, на Байківщині й  Лемківщини – так звані шпилькові й крашанки. Найбільша філігранність орнаментальних мотивів притаманна гуцульським писанкам, виконаним писачком з конусоподібною трубочкою.

Сьогодні писанкарство збереглося і розвивається завдяки майстрам старшого покоління у багатьох давніх осередках цього виду мистецтва. Писанки продаються на ярмарках, у художніх салонах. Оригінальний орнамент писанок не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозуміння і природи, єднає з традицією минулого. Українська писанка у світі є символом нашого народу.

Повертаючись до сувенірів. Хочу відзначити, що в ХІХ ст. подарункові ювелірні вироби із прихованим секретом, так звані «пасхальні сюрпризи» виготовляла фірма Фаберже у Петербурзі.  «Пасхальні сюрпризи» мали свій секрет фірми, і в них містилися різноманітні мініатюрні золоті та платинові копії – крайсери, яхти, поїзди, палаци і т. п. Традиційною залишалася лише форма яйця.

Яйце – це символ народження найсвятішого з людських почуттів – кохання.

Життя людини пов’язане з сім’єю, з її народженням. А створення сім’ї у слов’ян, як правило, - результат народження у серцях кохання.

Співці кохання – це співці весни. Ви помічали цю закономірність?

Що нагадує вам Земля в розрізі? Чи не те ж яйце?

Земля наша – велике яйце, мати, а ми її діти.  Згідні? А коли земля яйце оновлюється, дає початок всьому живому? Теж на весні. В одній із старих писаних пам’яток України – Руси знаходимо: «Днесь весни красується, оживляючи земное єстьство». Зимова шкаралупа холоду, що огортала землю, сковувала на ній все живе, тане під променями сонця тріскається, лущиться – і  крізь неї пробивається життя у вигляді ніжних стрілочок травинок, у вигляді первоцвіту… А ще – у ще у чомусь невловимому, що будить до життя чуття, серце.

Аварська поетеса Фазу Алієва якось написала:

Все частіш ми говорим о тім.

Що планета – то спільний наш дім.

Це логічно, та серцем коли обійняти,

То відчуєм: планетаЗемля – наша Мати.

Коло замкнулося. Ми знову повернулися до символу материнства, з чого й починали розмову. Підсумуємо все сказане.

Яйце – символізує:

народження життя (материнство);
оживлення, оновлення (весну);
зародження кохання, що розвиваючись, веде до народження сім’ї, а отже – і нового життя (кохання);
сонце, що пробуджує землю навесні.

Земля – ніби яйце, з якого народжується багатолике життя (Земля - мати).

Дівчина.

Несеш ти людям радість веселкову

Всміхаєшся крізь Храми Бога словом

 Й коли тобою хата наша сяє,

В душі у нас світанок розквітає.

 

Отже, символіка яйця підтверджує, що яйце і є першоосновою життя, вічного оновлення світу.

Хлопець.                                                          

О писанко! Ти символ України!

Любові й миру вічна берегиня,

Ти – Воскресіння весняний цілунок!

Ти – мамин великодній подарунок!

 

                   Вчитель

Яєчко розмальоване барвисте:

Ним тішиться дорослий і дитя,

Творіння рук людських святе і чисте,

Маленький символ нашого буття.

Як сонця теплі промені ласкаві

Нам гріє душу предків заповіт.

Мереживо сплетіння – вір, понині

На золотій шкарлупі залишило слід.

 

  Вчитель: Кожна людина якою б вона не була – зовсім юна чи вже в літах, шукає в своєму житті чогось особливого, того , щоб живило духовні сили.

Адже як говорить народна мудрість: «НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ ЖИВЕ ЛЮДИНА».

Де віднайти те, що піднімає нас над сірою буденністю, що робить нас духовно багатими особистостями?

Василь Симоненко радив своїм сучасникам: «В океані рідного народу відкривай духовні острови… Ті острови – то духовні скарби, витворені нашим народом протягом віків. У них – мудрість,сила і пам'ять народу». Один з таких островів – це народне свято. Слово «Свято», «святість». Отже, це день, який спрямований на очищення людської душі. То ж звертатися до духовних джерел наших предків, до обрядів, звичаїв. Давайте  звертатися до своїх витоків, щоб не загубити тієї ниточки, яка зв’язує нас із минулими поколіннями, щоб очистити й освятити свої душі.


Теги: Розумна В.М., калинець
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 308/15


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar