Головна » Українська література

Чи легко бути „білою вороною”? За оповіданням В. Дрозда „Білий кінь Шептало” у формі ток-шоу „Я так думаю”

Мета   Спираючись на глибоке знання учнями тексту оповідання, з’ясувати його морально-етичні проблеми, розкрити алегоричний зміст та головну думку; удосконалювати навички компаративного аналізу героїв та їхніх учинків, розвивати творчі здібності, удосконалювати навички виразного читання. Виховувати високі моральні якості, переконання в тому, що кожна людина особлива, повинна мати власну думку, культивувати в собі шляхетність, гордість, самобутність.

Тип уроку 

                         Урок формування  знань, умінь, навичок з  використанням інтерактивних  технологій.                                                                                                                                                                                  

Форма проведення

             Ток-шоу “ Я так думаю”.

Обладнання

                             Текст оповідання “ Білий кінь Шептало”, відеокасета з мультфільмом “Spirit”, трибуни для опонентів, картки для голосування, бейджі:        “ Ведуча програми”, “Опонент”, “Експерт”, “Знавець літератури”, велика ілюстрація до оповідання, крилаті вислови:                                                                                

Геніїв між нами небагато,

             То ж давайте не цькувати їх

(В. Симоненко).

             Ох, генію, не зв’язуйся з юрбою:

              Вона тебе затопче в пилюгу

                                                     (Л. Костенко).

             Якщо у тебе є якийсь талант,

             То будуть вороги обов’язково,
             Бо бездарі від заздрощів готові
             Паплюжити й ганьбити все підряд
(В. Іващенко).
Епіграф уроку   У зграї звірі знищують слабких,

                              Щоб через них не нищилась порода.

                              А люди, як не дивно, нищать тих,

                               У кого розум є, талант і врода.

(В. Іващенко).

 

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя (на тлі спокійної класичної музики)

 

Ти знаєш, що ти – людина,

                            Ти знаєш про це чи ні?

                            Усмішка твоя – єдина,

                            Мука твоя – єдина,

                            Очі твої – одні

                                                                 (В. Симоненко).

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              − Кожна людина в цьому світі єдина й неповторна. Скільки людей – стільки доль, думок, вчинків, вражень,  характерів, душ. Але ж людина живе в

суспільстві, серед собі подібних. То ж чи повинна вона вирізнятися з-поміж інших, мати власну думку, стояти на власній позиції, чи бути такою, як усі: сліпо йти за натовпом, навіть якщо цей натовп їй огидний?

         Чи варто людині ховати свої переваги, таланти, чи, навпаки, наголошувати на них, пишатися ними?

Чи справедлива народна мудрість: “З ким поведешся, від того й наберешся?”. Чи легко бути “білою вороною”, тобто не таким, як усі? Адже для цього треба мати мужність і витримку, бо: (цитую рядки епіграфа).

    На ці та інші запитання, що стосуються морально-етичних проблем оповідання В. Дрозда “Білий кінь Шептало”, ми спробуємо відповісти в нашому ток-шоу “Я так думаю”. Але перш ніж відрекомендувати наших опонентів та експертів, я хотіла б ознайомити присутніх із предметом нашої розмови – зі змістом оповідання “Білий кінь Шептало”. Звертаюся по допомогу до знавців літератури.

Завдання Дати відповідь на запитання, якнайбільше цитуючи текст.

− На конюшні з’явився босоногий хлопчик-підпасок. Він ударив батогом,       аж луна покотилась.

Запитання Який метафоричний образ виводить автор на початку оповідання, символом чого він є для Шептала? Як ставиться Шептало до табуна?

Очікувана відповідь На початку оповідання автор виводить метафоричний образ батога як символу рабської покори, страху, пригнічення особистості, підневільного становища, приниження гідності.

   “Коні, гризучи й штовхаючи одне одного, сахнулись од пострілу в куток. Тією живою, наполоханою хвилею Шептала зім’яло, притисло до жердин; гостро тхнуло потом, він гидливо підібрав губи та весь зіщулився – змалку ненавидів табун, гурт і загорожі, і на пасовиську волів бути сам. Спершу бригадні коні глузували з того, далі звикли й самі почали обходити Шептала.”

− Був суботній вечір. Стомлені коні відпочивали. Але один з них повинен був везти зелень свиням. Шептало був упевнений, що це буде не він.

Запитання На чому ґрунтувалася ця впевненість?

Очікувана відповідь “З конюхом у нього особливі стосунки. Інші коні це відчувають, тому й недолюблюють Шептала. Степан ніколи не б’є його, хіба ненароком зачепить пугою чи про стороннє око стьобне. Ніколи не посилає на важку роботу, якщо є кого іншого послати. Бо він, Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку, химерам долі. Справжнє місце йому не тут, хтозна, де він може опинитися завтра. І Степан це розуміє”.

− Та цього разу Шептало помилився: Степан велів узяти його.

Запитання Які думки роїлися в голові Шептала? Чи показав він своє незадоволення? Яка художня деталь у тексті дала нам зрозуміти, що Шептало був неприємно здивований?

 Очікувана відповідь  “Думка про роботу забарвлювала все в темні холодні тони. Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста, хоч інші коні вважали це найлегшим. Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди – у цім було щось принизливе. А ще принизливіше котити заставленого корзинами та бідонами воза серединою ранкової міської вулиці – колеса торохтять по бруківці, торохтять бідони, хитаються корзинки, кудкудакають кури, ґелґочуть гуси. Навколо ж стільки святково вбраного народу, стільки коней із сусідніх сіл, і всі бачать сором його, білого коня. Коли вже бути відвертим до кінця, то він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові”.

Автор подає красномовну деталь, яка показує нам, що Шептало не хотів виконувати цю роботу: ”... жував скошену вранці траву, між якою хоч і попадались його улюблені конюшинки, але зараз здавалися прісними”.

Запитання Які роздуми привели Шептала від думки про небажану роботу до думки: це саме мені випала честь робити?

Очікувана відповідь Цитата від слів “Вони, люди, знають: на Шептала можна покластися...” до слів “Помітивши на дорожнім піску нетерпеливу тінь людини, довірливо косив оком, мовляв, ви ж мене знаєте, це я так, піджартовую, і спішно переходив на чвал”.

Запитання Що найбільше гнітило Шептала в його табунному житті?

Очікувана відповідь Цитата від слів “З усього нинішнього життя найвище гнітила його оця табунна, тричі на день подорож до колодязного корита...” до слів “... Шептало й собі змушений був штовхатись і лізти наперед, у тісняву, ніби звичайний кінь”.

Запитання Чи показував Шептало свій норов?

Очікувана відповідь Цитата від слів “Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер...” до слів “...я інакший, ніж вони, нас з тобою таких тільки двоє...”

− І тільки в уяві, наодинці, він є гордим, шляхетним конем, зі стрункими ногами, незалежним вигином шиї.

Запитання Чи хотів він  помститися Степанові за ті випадкові удари?

Очікувана відповідь  Ні, не хотів, бо вважав, що без цього не можна, без цього не було б порядку. Хоча інколи  він уявляв, наче не Степан жене його, а він жене Степана, підганяючи батогом.

− Але одного-таки разу Шептало проявив характер.

Запитання Як це сталося?

Очікувана відповідь Коли Степан ударив батогом по спині, кінь із несподіванки спіткнувся на рівному місці й кинувся в гущу гарячих кінських тіл. Образа була несподіваною й глибокою, як прірва.

Запитання У чому виявився протест слухняного коня Шептала і як він визрів?

Очікувана відповідь Цитата від слів “На косогорі Шептало спинився, підвів голову з тужними очима...” до слів “Він так і не підійшов до корита, хоч дуже хотів пити”.

− А далі сталося несподіване і для Степана, і для самого Шептала.

Запитання Що ж за несподіванка сталася?

Очікувана відповідь Цитата від слів “Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся...” до слів “... і помчав у лугову синь”.

−  Шептало побачив у воді свою чисту, прекрасну білизну. Але рясні краплі дощу вмить знищили відображення, і несподівана гірка правда засмутила його.

Запитання Що це була за правда?

Очікувана відповідь Цитата від слів “Гірка правда, несподівано відкрита, засмутила його...” до слів “Тепер зрозуміло, чому Степан насмілився хльоскати його батогом”.

− Чи стала розв’язка оповідання для вас несподіваною? Спрогнозуймо                                   іншу розв’язку.

Очікувана відповідь Для мене ця розв’язка несподівана. Я не думала, що Шептало повернеться в табун, який він ненавидів  ще з дитинства. Я б хотіла її змінити. Ось послухайте мою розв’язку.

   Щойно закінчився дощ. Шептало підійшов до калюжі і побачив там своє відображення. Уперше в житті він побачив себе білим, сяючим, вільним конем. Йому залишилося зробити вибір. Зробити лише один крок, і цей крок стане початком нового майбутнього. Шептало гордо підняв голову і обережно переступив калюжу. Воля! Така жадана! Він дуже довго чекав цієї миті.

    І знову на арені цирку білий кінь, і знову збираються натовпи людей, щоб подивитися на його красу...

    На фоні заходу сонця вимальовується блискучий кінь. Його гриву розтріпує вітер. Він не знає, що з ним буде завтра, але сьогодні він  вільний!   

− А ось авторська розв’язка оповідання.

Очікувана відповідь Цитата від слів “Але ця гірка правда вже не сколихнула Шептала...” до слів “Колишній спокій та розсудливість повернулися до Шептала”.

− Ось таке оповідання, у якому більше запитань, ніж відповідей. І все ж  спробуємо розібратися в морально-етичних проблемах оповідання й відповісти на головне запитання нашого уроку: чи легко бути “білою вороною”?

   Рекомендую вам наших опонентів: пані Альона і пані Прасков’я. Вони мають на проблеми оповідання різні погляди. Наші експерти – пані Анастасія та пан Іван – будуть розставляти всі крапки над “і”. За ними буде останнє слово. Ведуча залишає за собою право на голос, опоненти мають один раз протягом програми скористатися допомогою мудреців.

Запитання для обговорення

Який смисл уклав автор у назву оповідання?
“Супроти вітру довго не пробіжиш.” Що, на вашу думку, краще: прикидатися скореним, а в душі залишатися вільним, чи бути “скореним навсправжки”?
Найбільше Шептала гнітило табунне життя, у якому не розуміли його, не розділяли його поглядів, не відчували душу. А як таким живеться в людському суспільстві? Чи немає в цьому їхньої вини? (Прослідкуйте за змістом оповідання, чи виявляв Шептало інтерес до життя і проблем інших коней?)
Якщо Шептало соромився рабського становища, то чому, вирвавшись на волю, знов повернувся в табун?
На образах Шептала й Степана автор розкриває проблему господаря й раба, ширше – влади й підвладного. Які ці стосунки в оповіданні і якими ви хотіли б бачити їх у житті?
Чи правомірно давати благородному, білому коневі кличку Шептало? Чи відобразив автор, назвавши так коня, його суть?
Чи легко бути “білою вороною”? Чи відчували ви себе хоч інколи “білою вороною”? Бути не таким, як усі – це тяжкий хрест чи велика честь?

Ведуча (звертаючись до залу)

- Чиї погляди на проблеми оповідання та проблеми життя ви розділяєте? Якщо це погляди першого опонента – голосуйте рожевою карткою, якщо другого – голубою.

Результати голосування

Усім, хто підняв рожеву картку: ви тверезо мислите, міцно тримаєтесь землі. Розум – ваш суддя. У житті ви розважливі і не наробите дурниць.

Усім, хто підняв голубу картку: у душі ви романтики, емоції беруть гору у вирішенні проблем, але без таких людей світ став би сірим і холодним, як сьогоднішній день.

− Перегляд кадрів мультфільму “Spirit”. (Момент, коли завойовники женуться за конем і перед ним стає вибір: або на нього накинуть аркан, або він кинеться в прірву. Спірит обирає друге. І в той час, коли він летить над прірвою, один із завойовників у пошані схиляє перед ним голову.)

Завдання перед переглядом. Яку оцінку “за гідність” ви поставили б обом коням? (За дванадцятибальною системою). Аргументуйте свою думку.

Підсумок уроку

Домашнє завдання

Написати міні-твір на тему “Характеристика людини,  алегоричним прототипом якої є кінь Шептало” (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”).


Теги: дрозд, Андрюшина Н.І.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 11340/51


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar