| Головна » Культура |
Театр Корифеїв Роботу виконав учень 8 класу Ткаченко Ігор Витоки театрального мистецтва в Україні Театральне мистецтво в Україні бере початок із фольклору. У веснянках, купальських та обжинкових піснях, колядках, щедрівках, весільному обряді, вертепі наявні елементи лицедійства: слова, мелодії, танці, пантоміма… Театр Київської Русі Ще скоморохи Київської Русі започаткували примітивний театр – потішні видовища на майданах і базарах. Вистава скоморохів Вертеп Пізніше в кінці ХVІІ – у першій половині ХVІІІ ст. популяризаторами своєрідного театру стали студенти Києво- Могилянської академії, які під час вакацій, заробляючи собі на харчі, ставили інтермедійні вистави. Деякі твори того часу, особливо релігійного змісту (про народження Ісуса Христа), збереглися до наших днів й виконуються на Різдво (так званий “ вертеп ” на Західній Україні). Вертепні вистави Виникнення професійного театру ХІХ століття створило всі передумови для виникнення нового театру. Реалістична гра російського актора М.Щепкіна та К. Соленика, поява драматичних творів І.Котляревького, Г.Квітки-Основ’яненка, спроба поставити українські драми в столиці Російської імперії Є.Гребінкою дали неабиякий шанс для створення у майбутньому професійного театру. М. Кропивницький М.Садовький ТЕАТР КОРИФЕЇВ 27 жовтня 1882 року на сцені міського театру в Єлисаветграді Марко Кропивницький поставив драму І. Котляревського “ Наталка Полтавка ”. Головну роль у ній виконувала Марія Заньковецька. Так розпочалася історія професійного театру корифеїв, який досяг класичних вершин акторської та режисерської майстерності й набув світової слави. Саме тут починалася історія театру корифеїв. Нині – Кіровоградський музично-драматичний театр імені М.Кропивницького Діячі театру корифеїв Діяльність театру пов'язана з іменами братів Тобілевичів, їх сестрою Марією, а також М.Старицьким, М.Кропивницьким, М.Заньковецькою, Л. Ліницькою, Г. Затиркевич - Карпинською та іншими видатними акторами. Вони були справжніми подвижниками національного драматичного мистецтва. Акторська трупа братів Тобілевичів Професійний театр У 1881 році у Кременчуці був створений професійний український театр, який наступного року переїхав до Києва, звідки й почалася його нова історія. Артисти театру корифеїв Репертуар театру Твори: І.Котляревського: “ Наталка Полтавка ” , “ Москаль - чарівник ” ; Г.Квітки - Основ’яненка: “ Шельменко – денщик ”, “ Сватання на Гончарівці ” ; Т.Шевченка: “ Назар Стодоля“. М.Кропивницький – Шельменко у виставі “ Шельменко – денщик “ Необхідність оновлення репертуару Оскільки репертуар на час виникнення театру корифеїв не був особливо широким, то стало само собою зрозумілим, що потрібні нові твори, в яких відчувався б подих сучасності. Такими авторами стали М.Кропивницький, М.Старицький, І. Карпенко - Карий, які одночасно були і драматургами, і режисерами, і акторами. І.К.Тобілевич – Назар Стодоля ( однойменна п’єса ) Труднощі у постановці Російський уряд усіляко обмежував розвиток української культури: Емський указ 1876 року забороняв українське друковане слово, звужувалося коло сюжетів для театральних вистав до показу селянського побуту, заборонялося перекладати п’єси зарубіжних авторів українською мовою. М. Кропивницький – Виборний ( “ Наталка Полтавка “ ) Театр вистояв У 1881 році після довгих років боротьби корифеїв із царською цензурою українці одержали можливість ставити вистави українською мовою. При всіх обмеженнях і умовностях (перед кожною українською виставою мусила відбутися російська) цей крок Міністерства внутрішніх справ незначною мірою легалізував український театр. М.Кропивницький – Бичок (“ Глитай або ж павук ”) Розподіл трупи У 1885 році досі єдина театральна трупа розділилася. М.Кропивницький зі своїми акторами відокремився від М.Старицького і його прихильників. Обидва колективи відразу ж почали самостійне творче життя. М.Садовський – Самрось (“ Дві сім’ї “) Тріумфальні гастролі У 1886 – 1887 роках театр поїхав на гастролі у Петербург. Це був небувалий тріумф. Зал - завжди переповнений. Трупою зацікавився цар Олександр ІІІ. Для нього в залі “ Демут ” поставили “ Назара Стодолю ” та “ Як ковбаса та чарка, то минеться сварка ”. М.Садовський, П.Саксаганський, Г.Затиркевич-Карпінська, М.Кропивницький, М.Заньковецька ( “ По ревізії “ ) Спогади П.Саксаганського “ Успіх трупи був надзвичайним. Навіть те чиновництво, що зачерствіло в прислужництві й забуло своє національне походження, пробуркалося й говорило: “Я українець ”. Українська інтелігенція заговорила рідною мовою і за щастя вважала вітати в себе наших главарів…” М. Садовький – Богдан Хмельницький ( однойменна п’єса) Репертуар театру під час гастролей Найбільший успіх мали п’єси “Наймичка” (пройшла 22 рази), “Наталка Полтавка” (теж 22 рази). Обидві п'єси пройшли при повнісіньких зборах (2 тисячі карбованців). “ Чорноморці ” ставили разів десять. “Доки сонце зійде, роса очі виїсть” не мала успіху й пройщла тільки один раз. (За спогадами П.Саксаганського) П.Саксаганський, М.Кропивницький, М.Садовський ( “ Доки сонце зійде, роса очі виїсть “ ) Широке визнання театру Театр корифеїв мав величезний успіх не лише в Україні та Росії, але й у Молдові, Польщі, на Закавказзі. Величезна популярність митців, творчість яких була уособленням народного естетичного ідеалу, ніби провокувала царських чиновників постійно їм перешкоджати: виступи колективу в межах Київського генерал - губернаторства (приблизно третина Наддніпрянської України) були заборонені. Мар’ян Крушельницький у ролі Мартина Борулі Успіх театру Авторитет театру корифеїв був значно більшим, ніж того на початку творчого шляху могли очікувати самі актори. У Петербурзі український театр сміливо конкурував з імператорським театром, про який драматург О.Островcький писав, що цей заклад перетворився в місце “ пустої забави ”, через що глядач “лавиною сунув в український театр, де показувалося мужицьке життя ”. Марія Заньковецька – Зінька ( “ Дві сім’ї ) Самовіддана праця Робота в театральних трупах вимагала повної самовіддачі, зречення від усіх благ. Творчі колективи М.Кропивницького, М,Старицького, М.Садовського, П.Саксаганського часто пішки мандрували з місця на місце, недоїдали, хворіли, ставали подібними до циганських таборів через мандрівний спосіб життя. Панас Саксаганський Тріумф українського мистецтва Провідні актори театру корифеїв творили славу українського театру. К.Станіславський у 1911 році писав: “ Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський – блискуча плеяда майстрів української сцени, увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва…” Театр у Кіровограді (Єлисаветраді). Сучасний вигляд. Література 1.Авраменко О.М, Пахаренко В.І. Українська література: Підручник для 10 класу. К.: Грамота, 2010. – с. 50-66. 2.Мороз З. Проблема конфлікту в драматургії. – К.: Дніпро, 1985. – т.3. – с.51-52. 3. Перепелиця П. Заарештована п’єса // Київська старовина. – 1994. - №3. – с.53.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |