| Головна » Історія України |
Елементи театрального мистецтва існують в українській різдвяно-новорічній, весняній, весільній та похоронній обрядовості минулих століть. Густинський літопис згадує про ідола Коляду. Свято на його честь випадало на 24 грудня. Обов’язковими учасниками коляди і щедрування були ряджені. До найдавніших масових, багатих на розваги свят належала Масниця. Весняною порою великі ватаги молоді збиралися на лоні природи «гукати весну, закликати весну». З-поміж свят весняного циклу багатством обрядів та ритуалів виділявся Великдень і увесь тиждень після нього. Упродовж трьох днів свят, за давнім звичаєм, відбувалося обдарування крашанками. Наступної неділі після Великодня влаштовували Проводи — релігійне загальногромадське свято, пов’язане ще з часів язичництва з культом предків. Одним із найдавніших і найяскравіших за багатством ритуалів було свято Івана Купала. У дозвіллі юнаків переважали ігри спортивного характеру — змагання в силі, спритності, що властиве всім народам. В Україні найпоширенішими були перетягування шнурка, ходіння на палицях, стрибки, а також військові ігри. Відомі з писемних джерел і кулачні бої. Елементи театру, які існували ще в народних обрядах, з часом вийшли за їх межі й стали претендувати на самостійне, незалежне від обряду життя. У добу Київської Русі театральне мистецтво найповніше втілювалося в народному і так званому княжому, дружинному театрі. Народний театр здобув найширше вираження у весільній народній обрядовості. Основою княжого театру були скоморохи та шпільмани (елемент, запозичений з Німеччини чи з Візантії). «Гусляр». Рукопис ХIV ст. Репертуар княжого театру складався з драматичних поем, що мали речитативний характер та подавалися на музичному тлі, в супроводі музичних інструментів. Тематично княжий театр користувався мотивами оборони батьківщини, служби князеві, помсти за покривджених, лицарської честі. Із занепадом давньої держави княжий театр передає народному театрові своїх персонажів: князь, княгиня, бояри, дружба (дружина — військо) тощо. Скоморохи Друга половина XIII — перша половина XVII ст. — період дальшого розвитку такого явища в нашій культурі, як діяльність скоморохів — лицедіїв-мімів, співаків, музикантів, танцюристів, клоунів, фокусників, акробатів, борців, дресирувальників. Фреска «Скоморохи» у притворі Софії Київської Скоморохи поділялись на осілих і мандрівних. Осілі виступали переважно на княжих забавах, масових ігрищах під час свят, на весіллях тощо. Мандрівні об’єднувались у ватаги й переходили з місця на місце. Джерелом мистецтва скоморохів була народна творчість. Вони виступали не тільки виконавцями, а й творцями усної поезії, музичного і танцювального фольклору. Традиції синкретичного мистецтва скоморохів зберігалися в народній культурі України до першої половини XX ст.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |