| Головна » Історія України |
Мета. Ознайомити учнів з трипільською археологічною культурою. Розглянути характерні риси та причини занепаду трипільської культури, спосіб життя носіїв землеробських та скотарських культур за часів енеоліту на теренах України. Розвивати мовні навички учнів, вдосконалювати вміння працювати з контурною картою. Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть: називати найвідоміші стоянки в Україні на різних етапах кам’яного та мідно-кам’яного віку; показувати на карті території розселення представників землеробських та скотарських культур; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття трипільська культура; описувати життя носіїв трипільської культури; порівнювати спосіб життя носіїв землеробських та скотарських культур за часів енеоліту. Обладнання: Підручник, атласи, портрет В.Хвойки, наочні матеріали, роздавальний матеріал, шаблони трипільських глечиків. Тип уроку: вивчення нових знань
Структура уроку I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань Ш. Вивчення нового матеріалу 1. Трипільська археологічна культура. 2. Господарство, побут і духовне життя носіїв трипільської культури. 3. Скотарі степу.
IV. Узагальнення і систематизація знань V. Підсумки уроку VI. Домашнє завдання. ХІД УРОКУ. I. Організацій момент. II. Актуалізація опорних знань – відповідь на питання: Що таке неолітична революція? III. Мотивація. Учитель. Сотні тисяч років людина брала від природи тільки те, що давала вона їй у готовому вигляді. Тільки з появою землеробства і скотарства люди почали займатись відтворюючим господарством: вирощувати хліб, овочі, розводити та доглядати худобу. А згодом з’являється і ремесло. Життя людей істотно стало якіснішим. Цей процес охопив не тільки Європу, Азію, Африку, Австралію, а й відбувався на теренах нашої Батьківщини. Отже, рушаємо разом з вами у сиву минувшину України. IV. Вивчення нового матеріалу. Учитель. Сьогодні до нас завітав видатний український археолог В. Хвойка. Рольова сценка: ( учень В. Хвойка).- Добрий день, друзі! Багатьох з вас вабить археологія. Часто мене запитують: “Як стати археологом і здійснити грандіозне відкриття?” Ось послухайте мою історію: “Я народився 21 лютого 1850 р. в чеському місті Семіні. Мій рід був старовинного рицарського походження, але після однієї з середньовічних битв, у якій брали участь мої предки, їхній маєток було спалено, всі родові документи загинули, й вони стали звичайними селянами. У 1864 р. після закінчення комерційного училища в місті Хурдимі я переїхав до Праги. Там я захопився вивченням давньої історії та старожитностей, багато читав спеціальної літератури, знайомився з відомими чеськими істориками й археологами. Це захоплення дало свої плоди значно пізніше й було пов’язане вже з дослідницькою роботою на теренах України. Але все моє життя змінила одна пожежа. У селі Петрушки під Києвом я орендував ділянку землі для вирощування хмелю. В одному з господарчих сараїв виникла пожежа, внаслідок якої було знищено і врожай, і навіть особисті речі та документи. Копаючи фундамент для нового сараю, я знайшов давньоруські браслети. Ці знахідки продав колекціонерам за 60 рублів і таким чином трохи підправив своє матеріальне становище. Уже перші зроблені мною розкопи на Кирилівських висотах засвідчили, що я вмію досліджувати археологічні культури. Наприкінці 19 ст. 1893 року я відкрив і почав досліджувати поселення стародавніх людей поблизу с. Трипілля на Київщині. Згодом селища з подібними археологічними ознаками почали знаходити і в інших районах України. Археологічні пам’ятки такого типу дістали назву трипільської культури. Таким чином моя юнацька мрія здійснились. Але для цього мені прийшлось бути наполегливим, багато працювати і не зраджувати своєї мрії. Отже, прислухайтесь до моєї поради, і тоді ви теж обов’язково досягнете вершин, досягнете мети. Учитель: Ми дуже дякуємо Вам, пане Вікентію! А зараз і ми з вами дослідимо трипільську культуру. Клас розподіляється на три групи: I група: Суспільний лад. Спочатку племена трипільської культури розселялися по берегах Південного Бугу й Дністра. Звідси розселення відбувалося на північ та схід, але на лівому березі Дніпра оселилася дуже незначна кількість племен трипільської культури. На півночі межа розселення пролягла трохи південніше від сучасних кордонів України. Західна межа розселення проходила по річці Стир, проте деякі племена оселилися в межиріччі Стиру й Західного Бугу. Деякі групи трипільців, що жили на території сучасної Молдови, дійшли до північного узбережжя Чорного моря. У всі часи свого існування трипільці розселялися досить нерівномірно, і тому поряд з густонаселеними районами були й зовсім незаселені. У трипільців основою суспільного ладу були родові традиції. Великі сім'ї об'єднувалися в роди, а роди, у свою чергу, у племена, у племені могло бути кілька найстарших родів, навколо яких гуртувалися молодші. У поселеннях жили вихідці з різних родів, оскільки шлюби між членами одного роду були заборонені. На пізньому етапі існування трипільської культури почали з’являтися союзи племен. Учені не можуть однозначно сказати, чи був у трипільців матріархат чи патріархат. Відомо, що в повсякденному житті зростала роль чоловіка, проте й далі жінка відігравала роль охоронниці сімейного вогнища та давніх традицій. Поступово відбувався процес розшарування суспільства, стали виділятися сім’ї, що володіли значною кількістю майна. На думку істориків, у цей час на чолі племені стояв старійшина, який керував суспільним та господарським життям. II група: Господарське життя і побут. На початку свого існування трипільці утворювали невеликі поселення (зазвичай уздовж берега річки), кількість будинків у яких не перевищувала десяти. У цей час будинки трипільців були двох типів - легкі наземні та заглиблені в землю напівземлянки, у яких жили взимку. Оселі опалювалися вогнищами, для яких споруджувалися печі. Поступово населення збільшувалося, трипільські поселення вже складалися з кількох десятків жител і господарських споруд, розташованих рядами або колами. Будівлі споруджували на зручних для оборони важкодоступних місцях на берегах річок, схилах долин, різних підвищеннях. З часом у трипільців виникають великі поселення, схожі на міста (250-400 га). Історики вважають, що в них проживало по 10-20 тис. осіб. Будівлі будували з дерева, вони мали кілька приміщень. У кожному з цих приміщень обов’язковими були жертовник і глиняна піч. На думку дослідників, будівля поділялися на дві частини: нижня використовувалася для господарських потреб, а верхня - для житла. Підлогу своїх осель трипільці робили з глини, а стіни зазвичай розмальовували фарбами. Основним заняттям трипільців було хліборобство. Вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо, коноплі, бобові культури. Для обробітку землі використовували мотики з кам'яним або роговим наконечником. Землю зорювали дерев'яним ралом, використовуючи волів. Крім хліборобства, трипільці знали й скотарство (розводили велику й дрібну рогату худобу, коней тощо). Коли земля виснажувалася й урожаї знижувалися, трипільці покидали старе поселення й будували нове. Крім високого рівня хліборобства, трипільці досягли великої майстерності в гончарстві, виготовленні глиняного посуду. Вони залишили унікальну мальовану кераміку з використанням червоних, чорних та жовтих(білих) фарб. Керамічний посуд винайшла жінка. Це була частина її домашнього господарства. Жінки ж були й першими гончарями. Про це дослідники дізналися, обстежуючи давню кераміку: на ній назавжди лишилися відбитки тендітних жіночих пальців. Висока культура хліборобів-гончарів проіснувала 15 століть. Гончарство в ті часи було синонімом багатства. Трипільці обробляли шкури тварин, пряли, ткали, виготовляли одяг та взуття. III група: Релігія та мистецтво. Релігійні вірування трипільців були досить складними. Як і в багатьох первісних племен, у них існувала віра в потойбічний світ, а також поклоніння певному божеству, віра в духів-покровителів. Оскільки головним заняттям трипільців було хліборобство, то відповідно й головним божеством була богиня родючості. Образи деяких тварин та природних явищ лягли в основу міфів трипільців. У трипільців існував культ бика (символізував сонце і чоловічу силу) та змія (символ охоронця дому). На трипільських стоянках були знайдені моделі жител, тварин, жіночі статуетки. Більшість із цих фігурок використовувалася під час свят та релігійних обрядів. Учені вважають, що вони символізували родючість та господарський добробут стародавніх хліборобів. Жіночі статуетки виконували роль покровительок домашнього вогнища та оберегів від злих духів. У мистецтві трипільці дуже часто зверталися до образу матері, але всі зображення були дуже примітивними, лише деякі з них мали в собі риси реалістичності. Причини зникнення трипільської культури на рубежі 2000 року до н. є. остаточно не з’ясовані. За однією з версій, вона зникла під тиском войовничих кочівників. Доповіді досліджень груп. Скотарі степу. Для вивчення цього матеріалу використовуємо гру “Історичний волейбол”: учні розподіляються на дві команди, опрацьовують стор. 42-44 підручника С.О.Голованова. Кожен учень складає 3-5 запитань по темі. Розпочинають гру команди за жеребом. Якщо учень з команди-суперниці не відповів на запитання, хід залишається у команді, що задавала питання. У разі відповіді, хід переходить до команди суперниці. Підбиття підсумків гри. VI. Узагальнення і систематизація знань: - робота з контурними картами: позначити місця основних поселень трипільців; - розмалювати глечик у трипільській традиції (для цього готуються заздалегідь глечики-шаблони). V. Підсумки уроку: - виставлення оцінок за урок; - історична гра «Так-ні» (учитель називає правильне-неправильне твердження за змістом уроку, чекає відповіді від учнів). VI. Домашнє завдання: опрацювати параграф № 6 (підручник Голованова).
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |