| Головна » Історія України |
Мета уроку: охарактеризувати та зясувати значення гетьманської політики П. Скоропадського; розвивати вміння учнів отримувати нові знання використовуючи різні джерела інформації,аналізувати відео матеріал, історичні джерела; сприяти розвитку в них патріотичних почуттів,ціавосіт до вивчення минулого нашої держави. Тип уроку: комбінований Структура уроку «Наша сила — в наших українських людях». Павло Скоропадський І.Оргмомент ІІ Мотивація: Слово вчителя: «Я, гетьман усієї України, на протязі семи з половиною місяців докладав усіх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якому він опинився. Бог не дав мені сил справитись із цим завданням. І нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, і керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади» З тексту зречення П. Скоропадського від влади. Такі слова гетьмана П.Скоропадського щодо розбудови держави, тому зверніть увагу на дошку та прочитаємо проблемне питання, на яке спробуємо дати відповідь в кінці уроку. Постановка проблемного питання: Гетьман Павло Скоропадський – величний політик, патріот Української держави, чи одним з багатьох політиків, який 1917-1920 років піднесли на вершини політичного життя, чому сказав такі слова? ІІІ. Вивчення нового матеріалу: План уроку Гетьманський переворот: ( слово вчителя) Розповідь вчителя Через два місяці після брестських переговорів, квітень 1918 року,Україна була звільнена від більшовицьких військ. Центральна Рада повернулася до Києва. Заможні селяни, землевласники вимагали від влади визнання приватної власності на землю. Але Центральна Рада, в якій досить сильними були соціалістичні та навіть пробільшовицькі позиції, не бажала задовольнити ці вимоги. Голова Генерального секретаріату В. Винниченко взагалі пропонував заарештувати деяких членів уряду, проголосити Раду робітничих та селянських депутатів і провести нові вибори до ЦР. Такою була ситуація в керівництві Центральної Ради. Непорозуміння виникли також між українською та німецькою сторонами у зв'язку з виконанням господарських зобов'язань, передбачених договором між двома державами. Все це негативно впливало на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Невдоволення владою ставало дедалі сильнішим. 29 квітня 1918 р. в Києві зібрався Хліборобський конгрес, в роботі якого взяли участь майже 8 тис. делегатів, переважно селян. Учасники конгресу рішуче засуджували політику Центральної Ради, її соціалістичні експерименти, вимагаючи поновлення приватної власності на землю та утворення міцної державної влади у формі історичного гетьманату. Присутні одноголосне обрали на гетьмана П. Скоропадського. Того ж дня в соборі св. Софії єпископ Никодим миропомазав гетьмана. Отож Центральна Рада, проіснувавши тринадцять з половиною місяців, припинила своє існування. Слово вчителя – отже прослухавши даний матеріал, знаючи політику Центральної Ради, причини її повалення визначте чому відбувся гетьманський переворот? Наближена відповідь: Основними причинами гетьманського перевороту були: - криза соціальної політики УЦР і неприйнятність цієї політики поміщиками і промисловцями; - втрата авторитету УЦР серед широких верств населення в умовах окупації; -ослаблення УЦР розбіжностями між українськими партіями в самій Центральній Раді; - зацікавленість окупаційної адміністрації у владі, спроможній виконати зобов'язання щодо постачання продовольства Німеччині та Австро-Угорщині.
Проміжний висновок: Суть перевороту полягала у спробі шляхом зміни демократичної парламентської форми державного правління на авторитарну створити нову модель української держави, яка була б здатна зупинити радикалізацію, дезорганізацію та деградацію суспільства, стала б творцем і гарантом стабільного ладу, що ґрунтувався б на приватній власності та дотриманні правових норм.
Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах. Згідно із «Законами...», уся влада, зокрема законодавча, зосереджувалася у руках гетьмана. Гетьман призначав отамана (голову) Ради міністрів, затверджував склад кабінету, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан, був верховним головнокомандувачем. За формою це була диктаторська влада з атрибутами національної традиції, за політичною суттю - авторитарний режим.
2. Особистість гетьмана. Біографія П.Скоропадського – перегляд фільму - Невідома Україна - Павло Скоропадський (частина 1/3) фільм 92.
3.Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського. Робота в групах: поділяють на дві групи « аналітики зовнішньої та внутрішньої політики» та « аналітики внутрішньої політики». Учні готують тези по проглинутому матеріалу, документальним матеріалом ( додатки № та користуючись підручником. 4.Оцінка політики гетьмана: (Робота з документами та висловами) -учні отримують картки з висловами,читають, та аналізують,висловлюють власні дуски: 1)«Гетьманщина, - пише О. Субтельний, - не спромоглася належним чином підійти до розв’язання двох основних питань, що їх поставила революція, - питань соціально-економічної реформи та національної незалежності». 2)За оцінками В. Гурко: «Он, видимо, мечтал о сохранении званиягетмана и по восстановлении России, связавшись с ней на федеративных началах. Впрочем, возможно, у него мелькала мысль, освободив Россию, присоединить к малороссийскому гетьманству всероссийский престол. Наивномучеловекучего не взбредет в голову, отуманеннуюслучайнойудачей». І далі: «Стремился он одновременнодоказатьсвое «щирое» украинствоусиленнымвосхвалением Шевченко и Мазепы… Одновременно в частныхбеседах с русскимидеятелями… объяснялсвоеукраинствотактическимитребованиямимомента… Жалкий оппортунист, он не сумелсоздать себе сколько-нибудьзначительное число сторонниковни в украинофильскомлагере, нисредирусских людей и столь же скоропалительно и бесследноисчез с политическогогоризонта, скольнеожиданноигроюслучая на немпоявился». 3) Із спогадів Миколи Могилянського Навколо генерала Павла Петровича Скоропадського згрупувалися всі антисоціалістичні елементи України, починаючи від великих поміщиків і закінчуючи дрібними земельними власниками-селянами «хліборобами», всі політичні партії правіші соціалістів, починаючи від кадетів. Це був достатньо згуртований антисоціалістичний блок без партійних протиріч і без національної ворожнечі. За ним пішли і росіяни, і євреї, і українці, і поляки, і кадети, і октябристи. 4) Із спогадів Петра Скрипчинського На згадку про славне минуле Скоропадських Павло Скоропадський відповідав дипломатично й водночас принципово: «Стосовно того, що я — українець, то вірно те, що я дуже люблю Україну, але замало знаю й зовсім не співчуваю тому українському рухові, який тоді панував, що він занадто лівий. Що з цього ніякого добра не вийде, що я сам «пан», а весь цей рух спрямований проти панів, що, таким чином, я ніколи не зможу об’єднатися з рештою провідників цього руху». 5) Із спогадів Олени Отт-Скоропадської( дочки) У тому, що мій батько намагався врятувати українську державу, в мене не виникає ніяких сумнівів. Покладаючи великі сподівання на Антанту, яка, звісно, хотіла федерації з Росією, Павло Скоропадський стояв перед проблемою остаточного вибору. Зрештою, не треба забувати й те, що і без того напружену ситуацію загострювала підготовка повстання проти Гетьмана під проводом Петлюри й Винниченка. 6) Із спогадів Є. Кужім-Скоропадської Мій Батько дуже великі надії покладав на українців, зокрема гетьманців, за океаном. Він гадав, що вони зможуть відіграти велику ролю в українській справі. Взагалі його великим бажанням було, щоб всі українці, незалежно від того, де вони народилися, чи то на Східній Україні, чи то в Галичині, чи то в Америці й Канаді або десь інде, тісно об'єдналися. Українці з Східної України й українці з Західної України є дітьми одного народу, було б великим нещастям, якби ворогам українського народу вдалося поширити й поглибити деякі непорозуміння, які виникають між українцями ріжних гілок головним чином тому,що люди виростали й виховувалися в інших обставинах. Істотних, суттєвих непорозумінь бути не може, і коли непорозуміння є, то вони виникають завдяки завеликій амбітності й замалій жертвенності людей,завдяки браку такту й справжньої любові до свого Рідного Краю, завдяки браку Державної Ідеї. 7) Є.Чикаленко стверджував, що ―українським монархом не може бути ні Скоропадський, ні Петлюра, ні хтось інший свій, бо на свойому ми, зі своєї недисциплінованості, не об‗єднаємося, не помиримося, а знову тільки якийсь Варяг, як в старовину; якийсь чужоземний королевич, що матиме за собою піддержку якоїсь держави, прийде зі своєю гвардією, привезе своїх, а не московських фахівців, чи спеців, і поведе політику понадклясову, понадпартійну і зорганізує державу з неграмотних хліборобів, як це зробили в наші часи чужоземні королевичі в Греції, Румунії, Болгарії‖. 5. Національно-культурна політика П. Скоропадського. ( Розповідь вчителя) Найважливішим досягненнями гетьманату характеризувалася національно-культурна політика. Новою владою були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти: - поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150; - був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України; - відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському; - у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права. Слово вчителя: Цікава книга написана про гетьмана - “Сірий кардинал” гетьмана П.Скоропадського (Нариси до політичного портрету О.О.Палтова) Олександр Олександрович Палтов – особистість непересічна і таємнича в історії українського державотворення. Людина, що відігравала неабияку ролю у вищих офіційних сферах Української Держави та особливо поза їхніми лаштунками і мала чи не найбільший вплив на Павла Скоропадського від самого початку аж до кінця його гетьманування. Ким же був цей етнічний росіянин, який, за словами Гетьмана, “справді працював над створенням України не за страх, а за совість”? V. Підсумок уроку -учні повертаються до проблемного питання, відповідають, висловлюючи власні дуки. Слово вчителя Зрозуміло, революцію не роблять заради задоволення. Певна річ, що мистецтво управління державою у тому і полягає, щоб, якщо можливо, уникнути революцій. Будь- яка революція це- болісний, кривавий і страшний процес, подібний до пологів. Але, подібно до пологів, кожна революція- це творчий процес, що дає нове життя. Сказав -Себастіан Хаффнер. На наше питання не має чіткої відповіді. Вона може бути неоднозначною і кожен з вас має повне право шукати і знаходити власну. Істина тих подій, можливо, лежить десь посередині – поміж добрих намірів, незавершених справ та гарних, але не підкріплених діями, слів. VI. Оцінювання учнів. VII. Домашнє завдання Скласти політичний портрет гетьмана.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |