Мета: продовжити опрацьовувати ідейний зміст «Конотопської відьми», зосереджуючи увагу на поєднанні у творі елементів реалізму і фантастики; охарактеризувати образ Явдохи Зубихи; розвивати в учнів допитливість, зв’язне усне мовлення, вміння робити логічні висновки, орієнтуватись у складних ситуаціях; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати порядність, самостійність у визначенні власної думки, доброту, чуйність, прагнення протистояти злу, жорстокості, брехні. 

Тип уроку: комбінований. 

Обладнання: портрет Г. Квітки-Основ’яненка, виставка експонатів, оберегів, підручник, текст твору, ілюстрації до повісті, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки). 

ХІД УРОКУ 

І. Організаційний момент 

ІІ. Актуалізація опорних знань 

1. Цитатний диктант 

Завдання: пізнай героя повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма» за наведеним уривком з твору. 

· «...Як скочить із-за стола, як вибіжить з хати! Аж тут батрак вже держить його коня, і вже осідланого: він мерщій на коня та навтікача побіля хат; тільки й чує, що люди з нього регочуться, йому ще й більш стидно ще й більш коня поганя...» (Микита Забрьоха) 

· «...Хто у шинок, хто у солому після такої муштри спочивати, а інші мотнулись на вгороди дівчат полохати...» (Козаки) 

· «...А як сонце заходить, так вона і молодіє, а у саму глупу північ стане молоденькою дівчиною, а там і стане стариться і до сход сонця вп’ять стане стара, як була учора...» (Явдоха Зубиха) 

· «Вона хазяйка невсипуща, сама й около коров, сама й у полі при косарях і при женцях, а зимою у винниці сама догляда і се борошно скупує». (Олена Йосипівна) 

· «...Дванадцять год учився у дяка в школі: у год вчистив граматику, два годи вчив часловець, півчварта года сидів над Псалтирем і з молитвами зовсім вивчив, та пів’ята года вчився писати, а цілісінький год вчився на щотах». (Прокіп Пістряк) 

· «...Він у нас чоловік з ученою головою, говоре так, що і з десятьма простими головами не розшукаєш». (Прокіп Пістряк) 

· «...А він більше тридцяти ліку не знав, а козака ні однісінького у твар не знав і не тямив, хто з них Демко, а хто Процько». (Микита Забрьоха) 

· «Од горілки нічого не баче, / Й на криласі не вміє співати, / І Псалтиря забув читати, / Тільки й вміє школярам субітки давати». (Симеон) 

· «...Вона змолоду давила зінське щеня; зніма остуду, переполох вилива, злизує від уроків, соняшниці заварює... і чого-то вона не знала?» (Пріська Чирячка) 

· «То куди махнула, туди й хмари підуть. ...Усе нишком, не хвалячись, чаклує». (Пазька Псючиха) 

· «Вона дівка-козир, чи одежею, чи, на виду собі, так зовсім дівка, а худоби і грошей до ката...» (Олена Йосипівна) 

· «...Та у Чернігові аж п’ять кіп протряс, щоб його не держали та відпустили оженитись... що він, вирвавшись з Чернігова, біг як скажений до свого хутора, біг і ніч, і день, і коня занапастив, і сам, аж засапавшись, ускочив у хату...» (Дем’ян Халявський) 

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал. 

2. Бесіда за питаннями 

· Що характерно для казки як жанру усної народної творчості? Чим вона повчальна? 

· Які чудодійні предмети, наприклад, ви пам’ятаєте з твору І. Котляревського «Енеїда»? 

· Для чого, на ваш погляд, Г. Квітка використав у повісті казкові елементи? Чи допомагають вони розкриттю ідейного змісту твору, охарактеризувати його героїв? Відповідь вмотивуйте. 

· Чому наші предки на прикладі героїв казок втілювали свої мрії про захисників рідної землі, борців зі злом, носіїв най- кращих рис українців? Наведіть переконливі аргументи. 

· На які власні міркування наводить вас цей твір? 

«Мікрофон»: яким був би сюжет повісті Г. Квітки «Конотопська відьма» у разі вилучення з нього елементів фантастики? 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. 

Мотивація навчальної діяльності 

ІV. Основний зміст уроку 

Найпряміше, найблагородніше моє прагнення — 

показати від чого у нас зло. 

Г. Квітка-Основ’яненко 

Прекрасна річ потребує прекрасної оправи. 

Народна мудрість 

1. Реалістичне і фантастичне у повісті 

Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма». 

Оформлення таблиці. Робота в малих групах 

 

(1) 
Широко використано приказки, народні повір’я, перекази, яскраво подано побут, змальовано реальні картини селянського життя. 
Повість написана на життєвому матеріалі, має майже документальну точність опису, але події осмислені, вони відзначаються сатиричною спрямованістю. 
Реалістично змальовано систему урядування і побут козацької старшини, її темноту, безкультурність, а разом з тим і самодурство. 
Показано чесність і працьовитість простих людей. 

(2) 

· Автор вдається до фантастичного прийому — причарування (щоб Олена хорунжівна стала нареченою Микити Забрьохи, він здатний на все, аби тільки Зубиха причарувала до нього Йосипівну). 

· Розповідь оповідного підкреслюється окремими деталями, навмисне неточними («...від хутора до села буде верстов з п’ять або дві»). 

· Певна фантастика окремих сюжетних ліній має також неоднозначний характер. 

· Більшість «відьом» потрапили в халепу випадково, переважно за намовою, як уже згадувалося, ображеного ними колись Пістряка, їхні здібності насправді далекі від чаклунських. 

· Стара Явдоха, що характерно для відьми, в саму глуху північ стає молоденькою дівчиною, доїть для чаклувань не тільки корів та іншу домашню живність, а навіть жаб і гадюк, перетворюється під час екзекуції у вербову колоду, не тільки сама «літає» на чім попало, а й поважного сотника піднімає в повітря, як гусака чи ворону, має помічника — кота з палаючими очима. 

· Саме дії Зубихи призводять до краху плани і Забрьохи, й Пістряка, що й визначило назву твору. 

· Поведінка Явдохи під час топлення — цілковита фантазія письменника. Цей момент вжито Г. Квіткою саме з метою виховання простого люду, звільнення від забобонних уявлень. 

· Кінець відьми у повісті, пов’язаний з нестерпними муками, був лютий: тіло Зубихи «виволокли за село, зарили ниць у яму, прибили осиковим кілком та зверху і залишили, щоб не скочила». Тому доречно звучить народна приказка: «Собаці собача смерть!». 

2. Робота з текстом. Елементи фантастики в цитатах з повісті 
Зубиха: «Ось де я була: отсе достала горщик з хмарами, де було заховала їх на тридев’ять рік, так отсе пан конотопський сотник присилував мене повипускати хмари і дощ пустити». 
«От вона зараз шатнулась, достала каганець, піднесла до кота, тернула його проти шерсті, так іскри з нього і посипали...» 
«А кіт що є духу нявчить, а далі аж на ноги устав та потягнувсь і засвітив очима ще дужче, чим каганець у хаті палав... Туn Явдоха мерщій у жлукти і полізла... а як вилізла, так стала дівкою! Та й дівка ж немудра? І молода, і хороша, і чорнява, і ще, мабуть, красивіша від чернігівської протопопівни!» 
«...Поки вражу щуку зопинила, поки її замовила, щоб даласи здоїти, аж і крикнув перший півень, та хоч він нам не страшний, та усе-таки треба було поспішати, щоб не заспівав другий, тоді б так на вулиці простяглась...» 
«Ой, лишенько! Ой, рятуйте! Ой, біда! — став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати та за боки хвататись... Пан Пістряк і козацтво кинулось до нього, що йому так сталося? Аж він шелесть... піднявся догори і полетів, як птиця, усе- таки, кричачи що є голосу...» 
«Пан Забрьоха притулив тую виделочку до серця панни хорун-жівни... вона зараз спросоння і заговорила і каже: “І вже мені пан Халявський... плюю на нього. Микиточку, мій голубчику! Де ти? Прибудь до мене: хоч би я на тебе подивилась...”» 
«Тільки таки що Уласович заніс ногу, Явдоха як свисне, як цмокне!.. днище піднялося угору, на ньому пан сотник верхи, а ззаду підсіла Явдоха, та знай веретеном поганя та цмока, та приговорює, мов на кобилу, і піднялися під самі небеса!» 

3. Опрацювання образу Явдохи Зубихи 

3.1. Орієнтовний план щодо характеристики образу героїні. 

І. Явдоха Зубиха — престарезна мешканка Конотопу. 

ІІ. Портрет і зовнішність образу. 

ІІІ. Риси характеру: 
рішучість і винахідливість; 
підступність і хитрість; 
розумність і обізнаність у справі ворожіння; 
вміння «ощасливити» людей; 
здатність до помсти і покарання; 
улесливість і користолюбство. 

ІV. Уособлення «нечистої сили» в образі героїні. 

3.2. Цитатна характеристика відьми. 
«...Вона вже і тоді така стара була, як і теперечки, так, що, коли б не забрехати, було їй літ п’ятдесят зроду. І кажуть про неї люди, що вона як удень то і стара, а як сонце заходить, так вона і молодіє; а у саму глуху північ стане молоденькоюдівчинкою, а там і стане стариться і до сход сонця вп’ять стане стара, як була учора. Так вона як помолодіє, то й надіне білу сорочку і коси розпустить, як дівка, та й піде доїти по селу коров, овечат, кіз, кобил, собак, кішок, а по болотам жаб, ящериць, гадюк. Уже пак така не здоїть, кого задумала! Хоч і ні за що і нічого нема, то вона таки візьме своє». 
«Приперли й ту, відопхали човном до паль, підв’язали вірьовками, підняли догори... плюсь! Як об дошку, так наша Явдоха об воду і не порина, а як рибонька поверх води, так і лежить, і бовтається зв’язаними руками та ногами, вихиля черевом і попереком і приговорює: «Купочки-купучі, купочки- купоньки!». Увесь народ так і жахнувсь... «От відьма, так, так!». 
«Нав’язали їй на руки і ноги каменюччя, ще пудів двадцять нав’язали й на шию, на руки і на ноги та, відчепивши від вірьовок, так її й пустили у воду... Так що ж бо будем з сучоюпресучою бабою робити? Так і плава поверх води, і руками, і ногами бовтається та зна приговорює: «Купочки-купусі!». 
Пістряк: «Несумнітельно сія баба суть от баб єгипетських. Вона єхидна прелюта, похитила дождевиє каплі і скри у себе у чванці або у іному місцеві». 
«...Так прудко плава, як тая щука, тільки попереду і позаду хвиля устає, бо звісно, як відьма плава: вже так не по-нашому». 
«Усі кричать, гомонять, біжать до неї, проти неї, усяк хоче тусана або запотиличника їй дати... та й є за що! Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику». 
«...Вона є природжена відьма, що і у воді з каменюками не тоне, і дощі з неба краде, і мару на людей насила». 
«А що Зубисі досталося, так нехай бог боронить! Поки пан Халявський був конотопським сотником, так пожила у розкоші. Був їй і батрак, була й наймичка, від сотника панщиною приставлена, і на ралець ходили до неї люди зараз після сотнички, і ніхто не смів її по йменню: Семеновна або пані Зубиха. ...Як же пана Халявського змінили, так і на неї увесь мир плюнув. Та вона таки швидко зачахла, зачорніла і скоро дуба дала. Та ще не зараз і вмерла. Що вже страждала! Умира і не вмира, і руками, і ногами не двига, а стогне на всю хату, так що і на вулиці чути було... Нікуди її по-людськи поховати; виволокли за село, зарили низь у яму, прибили осиковим кілком та зверху і заплішили, щоб ще не скочила. Собаці собача смерть!» 

3.3. Робота над образом Явдохи Семенівни Зубихи. Бесіда за питаннями: 
Хто така Явдоха Зубиха? Через що вона потрапила на суд біля річки? 
Чим здивувала народ своєю поведінкою героїня твору під час її покарання? 
Яким чином М. Забрьоха і П. Пістряк вирішили використати відьму для задоволення власних потреб? 
Чому Явдоха, незважаючи на своє приниження владою Конотопу, вирішує «допомогти» пану сотнику і писарю? 
Що свідчить про належність Зубихи до «нечистої» сили? 
Як помстилася Явдоха всім тим, хто її ображав і принижував? 
Якої поваги здобула героїня у часи, коли сотником у Конотопі був пан Д. Халявський? 
Що сталося із Зубрихою наприкінці твору? 
Висловіть власне ставлення до героїні твору і порівняйте його з авторським. 

«Мікрофон»: чи можна виправдати або засудити поведінку та вчинки Явдохи Зубихи? 

3.4. Коментар схеми «Роль Явдохи Зубихи у вирішенні долі героїв твору». 

 

4. Подальший аналіз змісту повісті. Бесіда за питаннями 

Частина ХІІ 
Як М. Забрьоха готувався до весілля? («…Урядившись як можна гарніш, і виголившись чистенько, і чуб підстригши любесенько») 
Через що пан сотник і писар не змогли вийти з хати, щоб їхати до церкви на вінчання? _ Яке ворожіння заподіяла Я. Зубиха над М. Забрьохою і Пістряком напередодні вінчання? («...Їх приятелька, конотопська відьма, що сама таку мару на них напустила і двері від них сховала»)
На що поскаржився пан сотник Явдосі, коли та з’явилася у його хаті? («Тут таки було... Хтось було двері в нас вкрав! Вже ми їх лапали-лапали, обмацували-обмацували; пришлось було пробі кричати, а ти тут і війшла») 
Як Зубиха веліла поводити себе Забрьосі в церкві? («Іди лише з боярином швидше до церкви та й бери свою дівку. Не розглядай, чи вона Олена, чи не Олена, а тільки бери ту, що стоїть на рундуку, біля купи, та у руках червону маківку держить. Гляди ж, не дуже вередуй, і на Олену, хоч її і побачиш де, не квапся, то буде не вона, а з маківкою твоя») 
Кого звинуватила відьма у бідах пана сотника? 
Над чим розмірковував М. Забрьоха, з’явившись у церкві? 
Як сталося так, що Микита Уласович обвінчався із Солохою? 

Частина ХІІІ 
Який вигляд мала Солоха після вінчання? («Солоха! Дівка гарна, чепурна, одягна... бо що було на ній до вінця позичено, чи плахта, чи свита, чи намисто, чи скиндячки, то усе люди своє пізнімали, а вона й зосталась голомоза, боса, сорочка чорна, дірява, розхристана, і тільки що шматком старої плахти зап’ялась та й годі») 
Чим пана П. Пістряка приваблювало весілля Олени з Д. Халявським? («...Бо бачив, що тут і страва усяка мудра, і горілки багацько, і поштують наподряд усіх, не розбираючи, хто першу п’є, а хто вже і п’яту») 
Як М. Забрьоха святкував своє весілля? («Поїхали, поїхали, сяк-так дали порядок, достали дечого у пана Уласовича з материзни, прикрили грішне Солошине тіло, стала хоч трохи не так бридка; посадили молодих за стіл, страви ж було усякої наварено, була ж і горілка, була й варена. Таки нічого сказати: було діло з порядком») 
Про який обряд після весілля згадується у творі? Для чого він виконувався? 
Що намагалися подарувати М. Забрьосі у зв’язку з його одруженням? («...Той хоче баранця, той порося, той теплушку, і вже пан П. Пістряк, звичайно, як писар, узявши вуголь у руки, хоче записувати на стіні, хто що подарує, а дружко збирається викрикувати такими голосами, яку хто скотину подарує...») 
Якого змісту пану сотнику надійшов «лепорт» з Чернігова вдруге? («Там було таке писано, що пана Забрьоху, зачим не послухав пана полковника чернігівського та не прийшов з хваброю Конотопською сотнею у Чернігов, як йому було писано, а замість того заполіскував у ставку конотопських молодиць та старих баб, мов плаття, та з півдесятка їх на смерть утопив; а далі, як вишукав проміж них відьму та їй і піддався, і чортяці душу закріпостив, та й літав у вирій, мов той птах заморський, що усі люди бачили, і дивувались, і полякались, а деяким малим дітям і переполох виливали, так-то добре командував пан сотник над своєю сотнею; так за те його з сотничества і змінити...») 
Як Забрьоха сприйняв звістку про свою відставку з посади сотника? («...Сидить, мов гарячим борщем похлинувся... і казати б то, і у горлі застряло, і поблід, і посинів, і зупинився, і сльози пустив») 
Про що сподівався прочитати П. Пістряк у «лепорті», перегорнувши другу його сторінку? («Як же почитав, що конотопським сотником настановили не його, як він бажав і щиро надіявся, і з тим і Забрьоху скрутив з сотничества, а з другої сотні узяли судденка, Дем’яна Омеляновича пана Халявського, та й письмо упустив і голову похилив...») 
Як зреагував писар на призначення нового сотника у Конотопі? («Дарма! Підіб’юсь під нового та й буду ним орудувати... Недовго буде панувати. Пошлю і сього у дурні, його і замінять, тоді вже, певно, я буду. Оставайся ж, пане сот... чи то пан, пане Микито, з своєю Солохою, а я піду до нового пана сотника, Дем’яна Омеляновича, і той подарунок, що лагодив тобі на весілля, однесу йому на ралець. А хто, хлопці за мною?») 
Чому люди раптово залишили весілля М. Забрьохи, дізнавшись, що він вже не сотник? 

«Мікрофон»: чи співчуваєте ви Забрьосі у зв’язку з усуненням його з посади? Як ставитеся до зрадницької і підступної поведінки П. Пістряка? 

Частина ХІV 

· Як Микита Уласович зреагував на зраду писаря, коли той прочитав про усунення його, пана Забрьохи, з посади сотника Конотопу? («А мені що за нужда?») 

· Чим зумовлено звільнення П. Пістряка з посади писаря? 

· Кого звинуватили М. Забрьоха і П. Пістряк у своїх бідах? («Враг рода человіческого; Явдоха Зубиха, великоіменитаявідьма преславної слободи Конотопа. Вона і до убитку тебе препроведе; вона і глумленіє над ними вчинила, похитивши в нас двері; вона превратила гнусообразную твою Паню Солоху — нехай здорова буде! — замість ліпообразної пани Олени і одружила тебе з нею; вона, вона, всьому злу суть і вина, і причина, і предмет») 

· Яким чином Я. Зубиха стала у пошані Олени і нового пана сотника? («Не імать нині власті над нею ніхто. Пані сотничка учинила їй парчеве возглавіє, сиріч очіпок, і нову намітку, і плахту; а пан сотник Халявський пристави до її раба і даде коня і месника, і ділателя, щоб і дрова рубав, і воду возив, і кота годував. І дала їй власть на усьому лиці земному і чаклувати, і обаяти, і глумитися цілоє врем’я і полвремені») 

· Як М. Забрьоха хотів помститися Явдосі за те горе, яке вона вчинила йому і пану писарю? («Закличем її, мов добрі, до себе в гості. Перш почастуєм, а далі надаєм тусанів, і щоки їй попіб’єм, і зуби останні повибиваєм») 

«Закінченіє» 
Яким було подальше життя Олени і пана Халявського? («...Пан Халявський... дуже швидко перед начальством щось процвиндрив, і його з сотенства звільнили. Він... Олені очіпок збив, усі патли пообривав, і очі попідбивав, а далі підрізану водив по усьому Конотопу по вулицям...») 
Чим Г. Квітка пояснює читачу причину усунення М. Забрьохи з посади сотенного? («...Щоб не здававсь на писаря, а робив сам, як він є начальник, та щоб робив по правді, щоб слухав, що приказано від начальства, а то йому начальство предписує у поход іти, може, боронити народ від неприятеля, а він узявсь заполіскувати жінок, бач, топити відьом, щоб вернули дощ на землю; буцімто відьми можуть проти небесної сили яку капость на світі зробити») 
За що був покараний писар Пістряк? («...Щоб не обдурював свого начальника, не пошивав його в дурні, а щоб робив і казав перед ним усю правду. Щоб, розсердившись на людей, не робив їм біди, як тут з жінками: на кого сердився, а скільки душ занапастив, у воді потопив, і сиріт зоставив? А що найпуще, щоб не пив так цупко горілки») 
У чому Г. Квітка дорікає пану Халявському й Олені? («Зачим зараз кинулися до відьми? Зачим через чаклування та ворожіння, покинувши закон святий, собі побралися? Еге! Хоч і прийняли шлюб, та як не через божу волю, а через Явдоху та через її реп’яхи та кісточки сушеної жаби, так воно усе і пало прахом») 
Про що свідчить «закінченіє» повісті? 
Як ви ставитеся до ворожіння? Чи вірите у його силу? 
Які ж події, на вашу думку, є реальними, а які вигаданими? 
Чи згодні ви з вироком, який отримав кожний герой наприкінці твору? Чи співчуваєте ви їм? 
Як, на ваш погляд, чи можна вважати героїв повісті реальними людьми? 

«Вільний мікрофон»: які поради ви надали б героям твору щодо їх подальшого життя? Оформіть їх за допомогою прийому «Доміно». 

5. Народність твору. Робота в парах 

Завдання: дослідити доречність застосування у повісті прислів’їв, приказок, влучних висловлювань, згрупувавши їх за значенням і надавши належний коментар. 
«Старі люди кажуть: тільки що ще задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати, і що без брехні ні жоден чоловік не сватався». 
«Додому з гарбузом так і біжить, як біг до дівки, думаючи рушники брати». 
«Говоре так, що і з десятьма простими головами не розжуєш». 
«Подавишся, як я тобі галушку піднесу... Підведу тебе під монастир...» 
«Війтесь собі, куди хочете, хоч на шибеницю». 
«Усяк чоловік імать главу, глава імать розум, розум імать волю, а сія рекомая воля повеліваєть і десницею, і шуйцею, і усяким членом». 
«Лихо та ще з лихом». 
«Їв... аж за вухами лящало». 
«Пошив у дурні». 
«Гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо». 
«Коли роззявить рот, так і лопата улізе». 
«Не дала б дьору». 
«Дметься, мов шкураток на вогні». 
«Коли, каже, не піп, то й не микайся в ризи». 
«Я після перепою химери погнав». 
«Улюбив... усім тілом і душею, і серцем, і усім животом». _ «Удавлюсь або світ за очима піду...» 
«Вижени із села, щоб його і дух не пах». 
«Аж жижки трусяться, щоб хоч би його побачити». 
«Не йде на ум ні їда, ні вода, якщо перед очима біда». 
«Піду світ за очима». 
«Вони тут ханьки мнуть». 
«Живе покину, а мертвого піду ськать». 
«Сидить, мов гарячим борщем похлинувся...» 
«Собаці собача смерть!» 

V. Закріплення вивченого матеріалу 

1. Проведення тестового опитування 

Частина ХІІ 

1. Під час весільного обряду П. Пістряк у М. Забрьохи виконував роль: 

а) старшого боярина; б) дружки; в) старости; г) цигана. 

2. За що пан сотник критикував писаря, збираючись на весілля? Щоб той: 

а) був надто повільним; б) незрозуміло висловлювався; 

в) напередодні багато випив вишнівки; 

г) не склав вірша, присвяченого Олені. 

3. Що розшукували М. Забрьоха і П. Пістряк у хаті напередодні весілля: 

а) каганець; б) весільні рушники; в) двері; г) козацьку шаблю. 

4. Яким є зміст фрази Я. Зубихи до пана сотника і писаря, що збиралися на весілля: «Вони тут ханьки мнуть»? 

а) Не квапляться; б) надто поспішають; 

в) організовують сніданок; г) сплять та вилежуються; 

Частина ХІІІ 

1. Як саме відьма віддячила М. Забрьосі за бешкет, що він вчинив над нею привселюдно? Пан сотник: 

а) був позбавлений власного майна; 

б) замість Олени одружився на Солосі; 

в) не зміг довести свою зверхність над П. Пістряком; 

г) вимушений був постригтися в ченці. 

2. Під час вінчання пан М. Забрьоха обіцяв: 

а) шанувати духовенство; 

б) відповідати перед Богом за виконання в родині батьківських обов’язків; 

в) не залишати дружину аж до самої смерті; 

г) не принижувати гідності дружини за будь-яких обставин. 

3. Яких подарунків отримала Явдоха від пана Халявського за те, що вона сприяла його одруженню на Олені хорунжівні? 

а) Рожеву хустку і білу спідницю; 

б) розцяцькований пояс і смугасту спідницю; 

в) смарагдове намисто і браслет; 

г) червоні юхтові чоботи і кибалку. 

4. Зубиха на весіллі пана Халявського з Оленою виконувалароль: 

а) циганки; б) світилки; в) дружки; г) матері. 

5. Через що П. Пістряк долучився до весілля пана судденка з хорунжівною? Бо: 

а) там була М. Зубиха; 

б) поважав молодят; 

в) виявив бажання покерувати святом; 

г) хотів смачно поїсти і напитися горілки. 

6. Хто відповідно до змісту «лепорту» був призначений сотником у Конотопі замість пана Уласовича? 

а) Брат Олени хорунжівни; б) писар П. Пістряк; 

в) пан Д. Халявський; г) козак, що приїхав з Чернігова. 

7. Що змусило громаду раптово залишити весілля М. Забрьохи? Бо: 

а) необхідно було негайно збиратися і вирушати у військовий похід до Чернігова; 

б) пан сотник мав дружні зв’язки з відьмою Зубихою; 

в) дізналася, що Микиту Уласовича усунуто з його посади; 

г) на Конотоп напали татари. 

8. Як склалася доля Явдохи Зубихи наприкінці твору? Вона: 

а) жила щасливо і довго; 

б) більше не ворожила, а займалася сільським господарством; 

в) лікувала людей, застосовуючи нетрадиційну медицину; 

г) померла і її як собаку було поховано. 

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал. 

2. Робота на картках 

Картка № 1 

1. Чому, на ваш погляд, Г.Квітка-Основ’яненко називає свій твір казкою? Свої міркування доведіть, посилаючись на фактичний матеріал. 

2. Порівняйте умови життя Явдохи Зубихи в той час, коли Д. Халявський був конотопським сотником, а після його усунення з цієї посади. Чим це зумовлено? Наведіть переконливі аргументи. 

3. Яке ворожіння здійснила відьма над М. Забрьохою і П. Пістряком напередодні вінчання сотника? Вони під впливом Семенівни: 

а) оп’яніли; 

б) не мали можливості грамотно висловити свою думку; 

в) не змогли вийти з хати, бо не знаходили двері; 

г) забули, куди їм слід було йти. 

Картка № 2 

1. Через що, на вашу думку, у козаків Конотопу постійно змінювалося керівництво? Хто ж мав бути наступним сотенним після Д. Халявського? Відповідь обґрунтуйте. 

2. За допомогою яких засобів комічного Г. Квітка намагається висміяти негативне на прикладі своїх героїв? Зазначте приклади. 

3. Чому П. Пістряка було звільнено з посади писаря? Оскільки він: 

а) намагався оббрехати Я. Зубиху; 

б) відмовився писати те, що наказував пан; 

в) не підтримував авторитет пана судденка; 

г) висловився не зрозумілою для всіх мовою. 

Картка № 3 

1. Як ви вважаєте, через що смерть Я. Зубихи була страшною? Яку думку щодо цього висловив сам автор повісті? 

2. Хто, на вашу думку, винен у тому, що доля кожного з героїв твору є нещасною? Відповідь вмотивуйте. 

3. Залишившись без посад, М. Забрьоха і П. Пістряк: 

а) вирішили присвятити себе служінню Богу; 

б) стали обробляти землю; в) виїхали до Києва; 

г) долучилися до горілки, яку щодня з горя вживали. 

VІ. Підсумок уроку 

Значення Г. Квітки-Основ’яненка для розвитку української культури і духовності. 
Фундатор нової української прози (вніс у літературний вжиток не знані ще в нас жанри: повість, оповідання, фейлетон, епіграму). 
Ввів в українську літературу метод сентименталізму. 
Продовжив традиції бурлескної літератури. 
Став одним з представників натуральної школи (головні принципи школи — реалізм й народність, її засновник — М. Гоголь). 
Наочно показав великі мистецькі можливості української мови. 
У своїх творах відобразив життя майже всіх верств тогочасного суспільства — ширше, ніж у І. Котляревського. 
Правдиве змалювання життя трудового селянства — народність творчості. 
Ініціював організацію перших періодичних видань (журналу «Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда» і «Молодик»), першої окремої збірки українських прислів’їв і приказок. 
Вплинув своїм літературним доробком на творчість Т. Шевченка, Марка Вовчка. 

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності 

VІІІ. Домашнє завдання 

Підготуватися до контрольного твору-роздуму.