Головна » 6 клас » Українська література

С. Олійник «Ля-ля-ля»
Мета: познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом С. Олійника — видатного українського гумориста; проаналізувати його твір «Ля-ля-ля», виділяючи тему, ідею, основну думку; розвивати вміння виразно і вдумливо читати художні твори, розуміти підтекст, спрямованість; логічно мислити; грамотно висловлювати власну думку; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати почуття пошани до творчості С. Олійника, до українського гумору загалом; прищеплювати інтерес до результатів власної праці.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет С. Олійника, бібліотечка творів письменника та митців гумору інших народів світу, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями
Через що люди по-різному сприймають сміх, одні — ображаються, інші — сміються досхочу?
Чому говорять, що сміх додає життя?
Яке значення має гумор для українців?
Які письменники-гумористи світової літератури вам відомі?
З якою метою письменники, окрім доброзичливого сміху, використовують також іронічний? Наведіть приклади.
Які сучасні гумористичні видання ви знаєте?
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
Якщо ти усміхнешся світові, він відповість усмішкою.
Я. Райніс
Пісня складами славна.
Народне прислів’я
Треба любити людину. Більше, ніж самого себе.
Тоді тільки ти маєш право сміятися.
Остап Вишня
1. Життєвий і творчий шлях С. Олійника
СТЕПАН ІВАНОВИЧ ОЛІЙНИК (1908–1982)
 
 
Степан Олійник майже чотири десятиліття свого життя віддав праці в літературі, понад п’ять десятиліть — у журналістиці, безпосередньо роботі в редакціях газет, виступам на сторінках літературно-художньої преси. Поет-лірик (а свої перші вірші він надрукував в одеських газетах уже в середині 20-х років) і публіцист, автор нарисів і репортажів, він одразу після Великої Вітчизняної війни стає одним з активних новобранців у жанрі гумору й сатири. Минають роки, десятиліття, і С. Олійника вже знають як автора багатьох збірок гумористичних і сатиричних творів — численних усмішок, гуморесок і фейлетонів, що, будучи надрукованими в республіканських газетах або в журналі «Перець», на сторінках «Правды», журналу «Крокодил» та інших союзних видань, доходили до мільйонів читачів і здобували масову, всенародну популярність.
Становлення таланту Олійника-поета припадає на 30-ті й початок 40-х років. У цей час молодий літератор працює переважно як журналіст — спочатку в одеській газеті «Чорноморська комуна», потім у редакціях «Вістей», «Радянської освіти» і після війни — в журналі «Перець». 
 
Як виявилося, це була добра життєва школа, що плідно позначалась на формуванні його громадянських позицій і творчого обличчя літератора — поета-лірика, гумориста, сатирика. Справді-бо, в історії української гуморески це відрадний факт, і вже перші збірники гумористичних і сатиричних творів С. Олійника «Мої земляки» (1947), «Наші знайомі» (1948) засвідчили про прихід у літературу талановитого і самобутнього майстра сміху. Це підтвердила і широка популярність поетових усміхнених, а часом і ущипливо-приперчених віршів, і одностайно схвальні відгуки на них тодішньої критики, і присудження авторові за збірку «Наші знайомі» високої відзнаки — Державної премії СРСР.
Поет недаремно з дитячих літ вслухався в гомін життя, виявляв якнайпильнішу увагу до сучасності і настійно навчався її самобутньому художньому осмисленню.
Народився Степан Іванович Олійник 3 квітня 1908 року в селі Пасисели (Балтський район) Одеської області в родині селянина-бідняка. Дитинство його пройшло в селі Миколаївка Третя Ісаківського (нині — Миколаївського) району, куди переїхала родина Олійників. Тут хлопець закінчив початкову школу, тут пізнав щоденні турботи селян-хліборобів, тут дізнався про велику подію в світі — Велику революцію, яка відкрила бідняцьким дітям шляхи до навчання, освіти, громадської діяльності. С. Олійник продовжив своє навчання в Одесі: закінчив трудову семирічну школу імені Лесі Українки (1926), а згодом кооперативний технікум (1929) і педінститут (1934).
Допитливий, пильний до всього хлопець був свідком знаменних оновлень і перетворень у рідному селі і в районі, що їх принесла революція.
 
 
У дні Великої Вітчизняної війни С. Олійник активно виступає як працівник нашої преси та як літератор, друкуючи нариси, газетні репортажі, вірші.
З березня 1942 до листопада 1943 року він працює в газеті «Сталинградская правда», пише твори високої драматичної напруги, сповнені пафосу героїки, самовідданості й патріотизму. Твори С. Олійника сталінградського циклу дають уявлення і про досвід письменника як поета-громадянина, пізнаний і набутий у дні Вітчизняної війни.
Уже в повоєнні роки С. Олійник із щирою вдячністю згадував тих, у кого він навчався мудрій науці життя, хто підтримував його у великих і малих турботах, ставав для нього добрим прикладом. В автобіографічних розповідях поет присвячує слово любові матері, батькові, землякам-хліборобам, сільським учителям, широко знаним і вже уславленим письменникам В. Сосюрі, І. Микитенку, Остапу Вишні.
Чуття жарту, гумору, комічного в С. Олійника формувалося й міцніло з дитячих літ, і джерело його — багатюще, щедротне мудрістю і вічним оптимізмом народне життя.
Перебування С. Олійника в технікумі й інституті, праця в редакціях газет навчали уважному ставленню до подій, явищ сучасності, сприяли пізнанню життя з його неповторними бувальщинами і комічними колізіями, яскравих людських «натур», самобутніх типів. Усе це знаходило своєрідне зображення в його творах.
Так улюблений жанр віршованої гуморески й усмішки залишається на довгі роки для С. Олійника і формою, і засобом поетизування нового, передового в сучасній дійсності, відкриття й уславлення суспільного діяння героя-сучасника. У творах письменника наголошується на таких актуальних питаннях, як громадянська високість і чистота моральних якостей сучасника, культура людських взаємин. Поет підносить на п’єдестал шани героїв-трудівників, гідних найтепліших барв і найщирішого уславлення.
Стосовно сатири, у С. Олійника цей пафос гострий, авторове ставлення до вад, недоліків — рішуче, непримиренне. Він — майстер висловлювати та викривати негативне. Винахідливо висміює поет-сатирик міщанство, обивательщину.
 
Погляд митця осягає величезний життєвий лан — осягає, щоб виполювати з нього бур’яни, всякий непотріб, шкідливий для корисних урожайних злаків.
Сатирик виводить на світло діяння різних типів, зокрема губителів природи — браконьєрів, формалістів, методи діяння підлабузників; висміює, піддаючи осуду, ледарство, утриманство, споживацьку психологію і загалом аморальний спосіб життя окремих членів суспільства.
 
Девіз і гасло всієї творчості та громадської діяльності поета-лірика, гумориста, сатирика — це, кажучи його словами, невсипуща турбота про те, «щоб люди всі були щасливі, щоб захистить від зла добро!» Життя і творчість Степана Олійника сповна потверджують вагомість і слушність цих слів.
2. Теорія літератури (повторення)
2.1. Гумор (англ. humиr — настрій; удача, натура, від лат. humor — волога, рідина) — доброзичливий сміх, спрямований на викриття певних вад людського характеру чи недоладності у житті людей, у їх поведінці, спосіб зображення комічного.
2.2. Сатира (лат. satira, від satura — суміш, усяка всячина) — вид художньої літератури у прозі чи віршах, де зображення здійснюється через різке осміювання, критику всього негативного. Об’єкт висловлювання часто малюється в перебільшеному смішному чи комічному вигляді. У вузькому значенні — вірші з таким змістом.
3. Опрацювання твору С. Олійника «Ля-ля-ля» (1981)
 
3.1. Виразне читання гуморески.
3.2. Тема: відчуття незадоволення ліричного героя від слухання «обридливого “ля-ля-ля!”» у порівнянні з Шаляпіним і Гмирею.
3.3. Ідея: уславлення справжніх митців слова і музики; засудження тих, хто не має вміння, хисту, обдарованості, голосу для співів на сцені, а тільки здійснює — «вереск», «лящання».
3.4. Основна думка:
1) людина полюбляє співати, танцювати, слухати музику, але не кожний сам обдарований у цьому:
2) виконавець пісні по-різному сприймається слухачами або глядачами, оскільки у кожного з них є індивідуальний смак.
3.5. Обговорення змісту гуморески за питаннями:
 
Чи полюбляєте ви ходити до театру? Як ви ставитеся до різних виконавців пісень?
Яким пісням ви віддаєте перевагу?
Для чого С. Олійник таланти минулого порівнює з талантами сучасності?
Яким ми уявляємо виконавця «ля-ля-ля!»?
 
Про що свідчить перебільшення у відображенні співака?
Якою лексикою оперує автор щодо відображення героя на сцені?
 
Що критикує С. Олійник у творі?
Як ви ставитеся до цієї гуморески?
Які українські музичні групи вам відомі? Якій саме ви надаєте перевагу? Чому?
Чим пояснити, що музичні смаки людей індивідуальні?
Яким ви бачите у майбутньому сучасного співака? Власні думки обґрунтуйте.
3.6. Художні особливості гуморески:
повтори: «ля-ля-ля!»;
метафори: «чув весь світ», «бацати ногами», «динамік «верещить,… лящить «ля-ля-ля»!»;
епітет: «крикливе «ля-ля-ля!»»;
порівняння: «мікрофон…несе, мов гирю,»..верещить, …як недорізаний козел»;
риторичні оклики: «…ля-ля-ля!», «запас незайманих джерел!», «як недорізаний козел», «у нас подібних співаків»;
риторичне запитання: «збагни — чи спів то, чи розмова?»
3.7. Цитатна характеристика діяльності співака на сцені. Виконавець — «цей мікрофон… несе, мов гирю», «за собою тягне дріт», «завзято бацає ногами», «безголосий», «верещить, …як недорізаний козел!»,  «чи спів то, чи розмова?», «щось шепче й вертиться, кружля», «лящить обридле, крикливе “ля-ля-ля”».
3.8. Композиція.
Експозиція: порівняння виконання пісні у минулому (Шаляпін, Гмиря) і з теперишнім часом.
Зав’язка: опис поведінки і співу виконавця на сцені, що іронічно сприймається ліричним героєм твору.
Кульмінація: «Та щось багато розвелося У нас подібних «співаків»!»
Розв’язка: таке виконання пісні, як на сцені, можна почути і по радіо.
V. Розв’язування тестових завдань та робота за картками
VІ. Підсумок уроку
Мікрофон: «Висловіть власне ставлення до сучасної пісні і її виконавців».
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VІІІ. Домашнє завдання
 
Підготувати міні-розповідь «Як я навчаюсь», проаналізувати гумореску С. Олійника «Чудо в черевику».

Переглядів: 61 | Теги: олійник

Схожі уроки:
Всього коментарів: 0
avatar