Головна » Зарубіжна література

Моральні цінності в новелах О. Генрі „Останній листок” і „Кленові листки” В. Стефаника

Мета:  проаналізувати новели „Останній листок” О.Генрі та „Кленові листки” В.Стефаника, знайти спільні риси та відмінності творів;  розвивати навички виразного читання, інсценізації;  спонукати учнів замислитися над морально-філософськими проблемами, що порушуються в новелах;  навчати розуміти людей та себе.

Обладнання:  портрети новелістів; фото осені; музика А.Вівальді „Чотири пори року Осінь”; ілюстрації Г.Ю.Кузнецова „Шедевр Бермана” та І.Семенова „Останній листок”; зображення скульптури „Мойсей” Мікеланджело;  зображення плюща; вальс Є.Дога „Мій лагідний і ніжний звір”.

 

Епіграфи:                                                                                   Життя – не комедія і не

                                                                                                     трагедія. Це те й інше,

                                                                                                     злите в одне ціле.

О.Генрі

                                                                                               Як коротко, сильно і

                                                                                       страшно пише ця

                                                                       людина.

М.Горький

 

Хід уроку

 I. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.

        Слово вчителя світової  літератури.

        (Звучить музика А.Вівальді.)

   Вслухайтеся у звуки чарівної мелодії і впустіть до своїх сердець красу осені...  У ній відчувається прозорість, легкий смуток, спокій, тихий шелест листя, що непомітно падає на землю.

   Восени, коли дерева скидають листя, природа постає перед нами в неприкрашеному вигляді, у ній відчувається відкритість і незахищеність. Саме в цій порі криється одвічна тайна спорідненості  Людини і Природи.

Осіння мелодія

На світанку, листопадовім світанку,

Об стерню туман розчеше сиву гриву,

І в росинках стане схожа на серпанки

      Павутинка – і срібляста, і тремтлива.

        І розсипле перший промінь позолоту,

           Лист червоний обпече зболілий погляд,

 І відчуєш, як ніколи, що достоту

І розлука, і надія ходять поряд.

     І в високій цій миттєвості згасання

 

                                             І крізь болі свої люті, і крізь щеми

Ти відчуєш, як вертається кохання

Вічним словом із осінньої поеми.

 

Тарас Нікітін (полтавський поет)

 

Отже, сьогодні ми говоримо про людину, природу, мистецтво.

 

II. Оголошення теми, мети  та завдань уроку.

    Слово вчителя української літератури.

   Сьогодні ми на уроці будемо говорити про двох письменників, що жили в різних куточках землі, по-різному сприймали світ. говорили різними мовами, але все життя прагнули розгадати загадку людської душі. Це відомий американський митець О.Генрі, автор новели „Останній листок” та класик української літератури Василь Стефаник, що написав новелу „Кленові листки”.

   Наше завдання – не просто проаналізувати прочитані твори, порівняти їх, а й збагнути сутність душі наших героїв. Це допоможе нам замислитися і над своїм буттям, і над проблемами своєї душі.

 

III. Актуалізація опорних знань.

    Учитель свiтової літератури.

1. Зверніть увагу на портрет Вільяма Портера, людини з усміхненими,такими добрими і трішки сумними очима.

   - Чому в його очах смуток?

 ( Тяжке дитинство, пошуки заробітків, зміна професій, освіта самотужки, смерть

       дружини, в’язниця, хвороба.)

Але Вільям Портер знайшов у собі сили й здібності створити свою прекрасну „країну О.Генрі”, де панує Добрий Випадок і головну роль відіграють дружба, вірність, людське співчуття, взаємна виручка, надія і оптимізм.

   Не випадково О.Генрі говорив, що „Життя – не комедія і не трагедія. Це те й інше, злите в одне ціле”.

 

      Учитель української літератури.

Василь Стефаник...

В українській літературі утвердилася істина: він – неперевершений майстер соціально-психологічної новели.

   - Але що ми знаємо про нього як про людину? Яким бачили його сучасники?

„Гарна класична будова тіла, приємні риси обличчя та благородні рухи творили з нього непересічний тип чоловічої краси. Був незрівнянним психологом. Інтуїція, якою володів, давала змогу йому відкривати найтаємніші думки і бажання свого співбесідника; вбирав у слова те, що інші лише відчували, але назвати того не могли. Коли говорив, всміхався якоюсь дивною усмішкою: то дивився з-під брів, то в очі глядів, ніби зазирав у душу. А як оповідав про щось гірке, то чоло морщив і хмурився; тоді здавалося, що от-от з буйної чуприни вилетить іскра і запалить світ.”

Спогад Василя Костащука, доброго знайомого.

Це вміння спостерігати і глибоко переживати побачене й почуте переніс письменник у свої твори. Він, як і О.Генрі, умів відчути людську душу, перейнятися ії болем і переживаннями.

 

Учитель свiтової літератури.

2. Василь Стефаник і О.Генрі писали невеликі за обсягом твори, розповідаючи про якусь незвичайну життєву подію. Ці твори називаються новелами.

   - Дайте визначення новели як жанру.

      (Новела (від італ. novella – новина)-невеликий за обсягом епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом)

   - Згадайте особливості новели.

      (Новелі властиві: лаконізм, строга композиція, невелика кількість персонажів, сюжетна простота. динамічність, несподіваний фінал.)

Коли і де виникає новела?

    (В Італії, в епоху Відродження у XIV-XV ст.).

-  Назвіть предстаників жанру новели.

   (Дж..Боккаччо, І.Бунін, І.Тургенєв, Р.Бредбері, Н.Готорн)

 

      Учитель української літератури.

   В українській літературі, діти, жанр новели розвинувся дещо пізніше, ніж у світовій літературі. Це кінець XIX-XXст. Період, коли українські письменники прагнули передати ідею визвольної боротьби народу. Тому новелісти, такі як М.Коцюбинський, В.Винниченко, Ольга Кобилянська, Богдан Лепкий і, звичайно, Василь Стефаник, відтворювали у своїх творах життя людей через їх внутрішній світ, через труднощі суспільного буття.

 

IV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

 

      Слово вчителя свiтової літератури.

   Саме про новели О.Генрі і Василя Стефаника ми і будемо вести  сьогодні мову.

  В житті трапляються такі ситуації, коли необхідно багато сил і терпіння, щоб побороти ті чи інші труднощі. Але одні люди можуть зібрати всю свою силу волі і пробудити в собі бажання і любов до життя, а іншим необхідна підтримка друга, який все зрозуміє, або ж просто виконання якогось бажання, нехай навіть безглуздого. Ось з якими обставинами зіткнулися герої новели „Останній листок”

 

1.Бесіда за питаннями:

  - З якими труднощами зіткнулися молоді художниці?

(Дівчата жили бідно, восени Джонсі захворіла на пневмонію. Дівчина була в тяжкому стані, а злиденне існування лише ускладнювало хворобу).

  - Чи однаково поводили себе дівчата?

     (Ні. Джонсі піддалася депресії, втратила будь-який інтерес до життя. Вона повільно згасала. Дівчиною оволоділи химерні думки, що вона повинна померти, коли впаде  останній листок плюща, який ріс під ії вікном.Сью, як могла піклувалася про подругу,доглядала її).

 

2. Інсценізація англійською мовою розмови Сью та Джонса.

    (На дошці ілюстрація І.Семенова „Останній листок”

 Johnsy: ”Twelve, eleven, ten and nine, then eight and seven”

Sue: “What is it,dear?”

Johnsy: “Six. They’re falling faster now. Three days ago there were almost a hundred. It made my head achs to count them. But now it’s easy. There goes another one. There are only five left now.”

Sue: ”Five what, dear? Tell your Sudie.”

Johnsy: “ Leaves. On the ivy vine. When the last one falls I must go too. I’ve known that for three days. Didn’t the doctor tell you?”

Sue: “Oh, I never heard of such nonsense! What have old ivy leaves to do with your getting well? And you used to love that vine so, you naughty girl. Don’t be a goosey. Why, the doctor told me this morning that your chances for getting well real soon were-let’s see exactly what he said-he said the chances were ten to one! Why, that’s almost as good a chance as we have in New York when we ride on the street cars or walk past a new building. Try to take some broth now, and let Sudie to back to her drawing, so she can sell the editor man with it, and buy port wine for her sick child, and pork chops for her greedy self.”

Johnsy: “You needn’t get any more wine. There goes another. No, I don’t want any broth. That leaves just four. I want to see the last one fall before it gets dark. Then I’ll go too.”

Sue: “Johnsy, dear, will you promise me to keep your eyes closed, and not look out the window untill l am done working? I must hand these drawings in by to-morrow. I need the light, or I would draw the shade down.”

Johnsy: “Couldn’t you draw in the other room?”

Sue: “I’d rather be here by you, besides, I don’t want you to keep looking at those silly ivy leaves.”

Johnsy: “Tell me as soon as you have finished, because I want to see the last one fall. I’m tired of waiting. I’m tired of thinking. I want to turn loose my hold on everything, and go sailing down, down, just like one of those poor, tired leaves.”

Sue: “Try to sleep, I must call Behrman up to be my model  for the old hermit miner. I”ll not be gone a minute. Don’t try to move till I come back.”

 

3. Бесіда:

    - Про що говорять дівчата? Як ви зрозуміли діалог?

   - Хто допоміг Джонсі одужати?

  (Старий художник Берман, котрий намалював на стіні листок плюща. Зрозумівши   

     безвихідь становища Джонсі,він вирішив врятувати бідну дівчину.)

 

4. Усне словесне малювання. Завдання учням.

   - Розкажіть, яким ви уявляєте Бермана?

 

5. Виразне читання англійською мовою опису Бермана.

Old Behrman was a painter who lived on the ground floor beneath them. He was past sixty and had a Michael Agelo’s Moses beard curling down from the head of a satyr along the body of an imp. Behrman was a failure in art. Forty years he had wielded the brush without getting near enough to touch the hem of his Mistress’s robe. He had been always about to paint a masterpiece, but had never yet begun it. For several years he had painted nothing except now and then a daub in the line of commerce or advertising. He earned a little by serving as a model to those young artists in the colony who could not pay the price of a professional. He drank gin to excess, and still talked of his coming masterpiece. For the rest he was a fierce little old man, who scoffed terribly at softness in any one, and who regarded himself as especial mastiffin-waiting to protect the two young artists in the studio above.

 

6. Робота з ілюстрацією Г.Кузнєцова „Шедевр Бермана”.

   - Визначте, який епізод новели відтворено художником?

   - Що ми можемо сказати про героя ілюстраії?

  (Фігура Бермана динамічна, передано його внутрішнє бажання допомогти Джонсі:

     шапка злетіла з голови, скуйовджене вітром волосся, вітер, дощ).

   - А як цей момент зображено у творі? Відповідь підтвердити цитатою.

 

[Бездомный.bmp]

 

7. Коментар учителя.

   Плющ – символ смерті і вічного життя. Плющ в’ється вгору, так і людина чіпляється за життя, коли хоче вижити, подолавши всі негаразди.

 

 

8.Проблемне запитання.

   - Символом чого є плющ для Джонсі? (Смерті)

   - А для Бермана? (Життя. Він малює на стіні будинку зелений

    листок. щоб врятувати життя дівчини.)

 

9. Коментар учителя.

   Вночі, під холодним осіннім дощем, при слабкому світлі ліхтаря Берман створює на стіні будинку простий малюнок – останній листок плюща, що розбив усі марення Джонсі.

   - Що таке шедевр? (Твір, який є вищим досягненням мистецтва, майстерності.)

Цьому плющеві судилося стати першим і останнім шедевром Бермана, в який він вклав все своє велике серце, що билося в грудях художника- невдахи. Виявляється, шедевром може бути не тільки грандіозне полотно, а й маленький малюнок, якшо він залишив слід у людській душі.

 

    Учитель української літератури.

   Василь Стефаник – це письменник, у якого слово йде від серця, з глибини душі. Все пережите і побачене переносить він на папір.

   - Як ви розумієте слова Максима Горького: „Як коротко, сильно і страшно пише ця людина”?

  Життя Стефаника сповнене особистої драми. У нього рано померла мама, батько ж, дбаючи лише про власний добробут, через місяць вирішив одружитися вдруге. Невимовний біль за матір’ю зробив Стефаника ще чутливішим до болю і горя народу.

   Діти, у своїй творчості Стефаник розкривав три теми: війни, тяжкого селянського життя і знедоленого дитинства.

   - Які теми звучать у новелі „Кленові листки”?

 

1. Проблемне запитання.

 - Що означає назва новели „Кленові листки”?

 

2. Робота з текстом.

   - Яка біда прийшла в дім Івана?

   - Чи радий батько народженню четвертої дитини в сім’ї і чому?

   - Які рядки свідчать, що прогодувати сім’ю, заробити на хліб було дуже важко?

   - Чи можна відчути біль і невимовну любов батька до своїх дітей?

 

3. Новела „Кленові листки” побудована у формі діалогу.

    Інсценування. Діалог матері з сином.

Семенку, ти вже наївся?
Вже,- відповів шестилітній хлопець.
То озми віничок, покропи землю та й підмети хату. Мама не годна хилєтиси, бо дуже болить усередині. Не кури дуже.
Уступітьси, бо через вас я не можу замітати.
Семенку, а тепер файно вмийся, і Катруся, і Марія найси вмиють, і побігни в збанок води начерпнути, але не впадь у кериницу, не хилєйси дуже.
Семенку, піди та нарви огірків у решето, аби мама в горшку наквасила, бо я виджу, що буду слаба та не будете мати що з хлібом їсти. Та й нарви хрону і вишневого листя.
Семенку, здойми з грєдок сорочки, аби-м полатала, бо ходите чорні, як ворони.
Дівки не знають нічого, лише їсти.
Вони ще малі, Семенку, як віростуть, та й будуть тобі сорчки прати.
Я си найму, тай там мені будуть сорчки прати, я їх не потребую.
Не тішси, дитинко, службі, бо не раз будеш свої дні оплакувати.
Аді, дєдя зросли у службі, та й нічо їм не бракує.
І ти зростеш у службі, аж шкіра буде репати від того росту.

 

4. Бесіда:

   - Як ви гадаєте, що дає сили матері, триматися за отанні ниточки життя?

   - Чи розуміють діти, яка біда їх чекає в майбутньому?

5. Виразне читання учителем уривку з твору.

   У слабім, уриванім голосі виливалася її душа і потихоньки спадала між діти і цілувала їх по головах. Слова тихі, невиразні говорили, що кленові листочки розвіялися по пустім полю, і ніхто їх позбирати не годен, і ніколи вони не зазеленіють. Пісня намагалася вийти з хати і полетіти в пусте поле за листочками....

 

6. Коментар учителя.

   В українській символиці клен завжди був символом самотності. трагедією людського життя, відчуження, нереалізованих можливостей.

   - А як ви гадаєте, що означає кленове листя у новелі Стефаника?

 

V. Закріплення вивченого матеріалу

 

1. Складання порівняльної таблиці.

О.Генрі „Останній листок”

Василь Стефаник „Кленові листки”

Спільне

Жанр творів.
Побудова новел у формі діалогу.
Осінні листки.
Трагічне життя людини.
Смерть героїв.

Відмінне

 Новела оптимістична, залишає надію.

 Новела трагічна, майбутнє героїв невизначене.

 

2. Запитання до учнів:

   - Які моральні істини ви осягнули з розглянутих новел?

   - Що ви відкрили для себе на уроці?

 

3.Заключне слово вчителя.

   Перегорнуті останні сторінки новел американського письменника О.Генрі та українського класика Василя Стефаника. Та, мабуть, не помилюся, коли скажу, що не хочеться розлучатися з героями. Вони навчили нас мудрості серця й душевній величі. І в якому б столітті ми не жили, проблеми, порушені автором, залишаються актуальними. Адже люди завжди вибирають дороги життя. І вибір цей залежить від того, яка душа у кожного з нас.

   VI. Виставлення та коментар оцінок.

 

   VII. Домашнє завдання

   Спробуйте уявити себе частинкою навколишнього середовища, відобразити свій внутрішній світ через образи природи. Напишіть на вибір міні-твір, вірш або намалюйте малюнок і поясніть його.

  

   VIII. Психологічна вправа „Я – вітер”.

             (Звучить вальс Єв. Дога „Мій лагідний і ніжний звір”)

  Закінчити наш урок я б хотіла психологічною вправою, яка надасть вам впевненості, зніме напругу, гнітючий настрій, допоможе піднятися над проблемою, стресом.

 

   Слухайте музику і мої слова. Зараз ми перетворимося на вітер.

   Я – вітер, я легкий, ніжний, приємний. Я ніжно торкаюся пелюсток квітів, я ховаюся у гілочках дерев, бавлюся їх листочками. Я вдихаю чисте повітря лісів і ланів, стаю сильнішим... Мої крила великі й невагомі. Я лечу над морем, здіймаю хвилі, Піднімаюся високо в гори і співаю:

„Я – вітер! Я – найкращий!

Я – найдобріший! Я - найрозумніший!

Я – живу!!!”  


Теги: Лукафейник Л.В., Генрі, Стефаник
Навчальний предмет: Зарубіжна література
Переглядів/завантажень: 1082/24


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar