Головна » Українська література

Тарас Шевченко - поет любові

Шевченко – поет любові Підготувала вчитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 Черкаської міської ради Черкаської області Рожко Л. А.

«У своїх поезіях Шевченко передовсім лірик, який завжди кипить, бушує, перебиває сам себе, плаче, проклинає і, кінець кінцем, показує нам насамперед себе самого...». О. Білецький Мені ж, мій Боже, на землі Подай любов, сердечний рай! І більш нічого не давай! Т.Г. Шевченко “Молитва”

Жінки в житті і творчості Тараса Шевченка займають особливе місце. Мати Катерина,сестри – Катерина і Ярина, подруга дитинства Оксана Коваленко, Ганна Закревська, княжна Варвара Рєпніна і Ликера Полусмакова.

Справжнім шедевром інтимної лірики Шевченка є вірш «Дівичії ночі». Вражає здатність автора глибоко розкрити психологію молодої дівчини, високохудожньо передати найтонші переживання ліричної героїні. Емоційність сприймається тим,що ця сповідь серця ведеться від першої особи. Сприймемо її , як троянду, милуючись окремими пелюстками.

Перше кохання Далека і гірка була Тарасова любов, Одвічні протилежності в житті, Кружила заметіль навколо доль, Заплуталось кохання в крижаній імлі, Але серед снігів, снігів, снігів Ішла у мрії ти, зоря весни.

Уперше незбагненні почуття пробудила в хлоп’ячій незахищеній душі сусідська дічина Оксана Коваленко. Дорогим ім’ям першого кохання Шевченко називав героїнь своїх творів. І згодом цей жіночий тип фатально буде подобатись Шевченкові в жінках, змушуючи його шукати в них ту, «справжню» — подругу, дружину, порадницю, якою в дитинстві ввижалась йому Оксана.

Першій музі Тараса Шевченка— Оксані —присвячується: Поема «Мар’яна-черниця» Поезія «Три літа» Поезія«Мені тринадцятий минало» Поезія«Ми вкупочці колись росли». Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились, Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись, Та вже й не сходились ніколи. Мене по волі і неволі Носило всюди. Т. Г. Шевченко

Інтимна лірика не буває безіменною. 29 червня 1843 року Тарас зустрічає на балу Ганну Закревську. До цього він зовсім не думав про шлюб. А після з’являється в поета те характерне для нього і вже незмінне упродовж усього життя бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Це бажання невдовзі переростає в гостру душевну потребу, але Ганна Закревська, на жаль, була дружиною іншого.

Шевченко не любив друкувати на віршах посвят жінкам. Таких посвят є лише декілька. Вірш «Якби зустрілися ми знову», всупереч звичайній стриманості поета, адресований конкретній особі, схованій під двома літерами — Г.З. ( Ганні Закревській)

Княжна Варвара Миколаївна Рєпніна Їй було 35, коли вона познайомилась з 29-літнім Шевченком. Яготинська красуня, розумниця з широким світоглядом, що жила молитвами і пристрастями. Нещасливиця в особистому житті, прекрасна і добра душа, овіяна серпанком великої поезії, — такою була нова знайома Шевченка. Шевченко присвятив Варварі поему російською мовою “Тризна”

Ликера Полусмакова– колишня наймичка, кріпачка. Любов сліпа. І генії теж підвладні цій хворобі. Останнім почуттям,що спалахнуло в серці поета, була любов до Ликери. Шевченко закохався в Полусмакову і вхопився за рятівну думку — збудувати з цією кріпачкою своє родинне щастя, виглядати якого і чекати він уже стомився. Присвятив поезії : «Якби з ким сісти хліба з'їсти», «Ликері», «Л»

О, як він хотів раю! До останньої миті свого непростого життя шукав той рай і хотів, але... Рай Поета не стало. Згасла свічка його життя. Але залишилось слово, яке не має обмежень у просторі, бо воно злітає все вище і вище, до вершин духу генія, де немає розбитих мрій, надій, розчарувань.


Теги: Рожко Л.А., Шевченко
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 67/9


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar