Головна » Українська література

Розробка уроку „Тарасові світанки” з української літератури для 6 класу

МЕТА:

- Поглибити знання учнів про життєву долю Т.Шевченка, зокрема про дитячі роки, підвищити інтерес до творчості поета;

- Розвивати вміння аналізувати вчинки й почуття людей, давати їм оцінку;

- Виховувати доброту, милосердя, вміння співпереживати.

ТИП УРОКУ: комбінований.

ОБЛАДНАННЯ: портрет  Т.Шевченка; ілюстрації до творів поета;

                              карта «Земля, яку сходив Тарас малими босими ногами»,                      

                              індивідуальні картки;

                             презентація  «Золота підкова Черкащини».

ХІД УРОКУ

I.  ОРГАНІЗАЦІЙИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учитель:  Чи є у світі доля, трагічніша і величніша за долю нашого генія   

Тараса Григоровича Шевченка? Йому було суджено пережити найболючіші людські біди, витримати важкі випробування і стати Великим Поетом українського народу.

М. Рильський про це писав так:Благословен той день і час,

                                Коли прослалась килимами

                                Земля, яку сходив Тарас

                                Малими босими ногами,

                                Земля, яку скропив Тарас

                                                      Дрібними росами-сльозами

 Хвилини запитань і відповідей

Дата народження Т.Шевченка.
Село, в якому народився Т.Шевченко.
Здібності поета в дитинстві.
Ім`я старшої сестри поета.
Діяльність батька майбутнього письменника.
Чому ім`я Катерина таке дороге поетові?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Учитель: Сьогодні ми з вами продовжимо подорож літературними стежками відомих майстрів художнього слова. Наш маршрут проляже на Черкащину (робота з картою України). Саме тут народився великий син українського народу  Т.Г. Шевченко (перегляд слайдів «Золота підкова Черкащини»). Ми дізнаємось про дитячі роки поета, довідаємося про основні події життя малого Тараса, запам`ятаємо їх, переймемося радощами й гіркими болями рано осиротілої дитини.

 ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ

Оголошення теми та мети уроку. Учні записують тему в зошиті.

Робота над епіграфом уроку:

                                         «Земля, яку сходив Тарас малими босими ногами».

                                                                                                           М.Рильський

IV. УСВІДОМЛЕННЯ УЧНЯМИ НОВИХ ЗНАНЬ

«Уявна подорож в край Т.Шевченка»

Учениця.   Моринці лежали на межі Звенигородського і Канівського повітів 

 Київської губернії (Карта «Земля, яку сходив Тарас») (Карта України)     Кирилівка знаходилася за миллю від них. Ці села були великими, з розкішною природою: багато садів, гаїв, байраків

Словникова робота на дошці:

Байрак -…

Учень. Григорій Іванович Шевченко, кріпак пана Василя Енгельгарда з села Кирилівки, одружився з Катериною Бойко, кріпачкою того самого пана із села Моринців.  9 березня 1814 р. в сім'ї Шевченків народилася третя дитина (після Катерини і Микити) Тарас.

Катерина:     Люті морози стояли. Від Нового року дня не було теплого. Мені лише десять років, але я господарюю за дорослих, бо ж найстарша. Братик Микита трьох років, сидить на лежанці, сховавши ноги під довгу сорочку. Вечоріє. Мати поспішає до діда Якима, свого батька. Темрява огортає хату. Я засвітила каганця, потім погасила його, пригорнулася до братика і заснули міцним сном. Коли пробудилась, був уже день. Взялася за роботу. А тут батько надійшов та сказав, що в мене є братик Тарас, з яким я буду няньчитись.

(Замотана лялька лежить в дерев`яній  колисці, підходить мати і бере дитину на  руки)

Учитель: На світ Божий з'явилася ще одна кріпацька душа, а для України - її

 великий син, геніальний син. Ім'я Тарас у перекладі з грецької мови  означає «бунтар», «заколотник». Як бачимо символіка імені справдилася. Батько Григорій Іванович був грамотним, умів читати, стельмахував, а іноді чумакував. (Колиску забирають).

 Яку роботу виконували стельмахи,чумаки?

Учитель: (Легенда про чумаків, які їхали нашими селами).

Учитель: Портрет Тараса дитячих літ.

(записи в зошити)

Портрета Тараса дитячих літ ми не маємо, бо кому спадало на думку малювати портрет замурзаного кріпацького хлоп'яти. А як ви уявляєте зовнішність малого Тараса?

                                                      «Мереживо думок»

Учні записують: Білявий хлопчик, цікавий, допитливий, босоногий, часто

                               замурзаний, обірваний і пустотливий, але розважливий,

                               розумний, перейнятливий і добрий.

(Передають один одному листок із записами,зачитуючи).

Учень. Моринців Тарас не пам'ятав, бо дуже малим переїхав з рідними в село

              Кирилівку, де й минуло його дитинство.

Перегляд слайдів « Шевченків край»

Вчитель читає поезію

«Село! І серце одпочине: Село на нашій Україні -Неначе писанка, село…»

       Такою привабливою картиною запам'яталося рідне село поетові.

Група заздалегідь підготовлених учнів подає замальовки з дитинства Шевченка на тему: «Тарас підростає»

Тарасові вже другий рік пішов - тепер він ніжками дибуляє аж до столітнього розлогого дуба.
Довго Тарас не вимовляв букву р та ж, та, граючись з млинком, туркотів і навчився вимовляти.
Тарас сидів на долівці і держав у руках вуглинку, він уже обписав усю стіну.
Розповідь діда про небо, кінець світу, залізні стовпи врізались у пам'ять.
Пішов малий шукати стовпи, що небо підпирають, та ледь не заблукав, добре, що нагодилися чумаки і привезли до хати.
А Катря співала! Тарас слухав сестру, завчав слова, розпитував, а потім і сам співав. Та ще як співав!
Часто слухав старого кобзаря, приходив додому зачарований піснями й музикою, лягав на полу, але довго не міг заснути.
Тарасові пішов дев'ятий рік, а він був розсудливим, як дорослий. Любив природу. Його захоплювало все: квіти, бджоли, дерева, могили за селом.
Дід Іван завів онука до дяка Павла Рубана вчитися, та наказував: «Приглядайся уважно, запам'ятовуй». З великим задоволенням осягав Тарас науку читати й писати.
Раділо мамине серце за Тараса: «Який розумний хлопчик! До книжки так тягнеться, як листя до сонця.»

11.І хлібом не годуй, аби книжка та папір був. І пише, і малює... Що з нього буде?»

                                       Інсценізація «Тарас з матір`ю»

Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Так, синочку, правда.
А чому так багато зірок на небі?

-    Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка,

     поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

-    Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші

     ледь видно?

Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя зірочка світила найясніше.
Старайся, мій хлопчику.

 Учитель: Не судилося матері знати про важку, стражденну, але величну долю   

  своєї дитини.

Тарас: Мати зовсім занедужала. Кашель діймав, усе тіло ламало, боліла

голова. А ми, діти - я, Марія, Ярина, Йосип - круг неї, як курчата біля квочки. Микита тепер найстарший, бо ж Катерина заміж вийшла в інше село.

Учитель: У своє дев'яте літо Тарас спізнав і радощі і горе. З нетерпінням чекав батька - чумака з дороги; сестра Катря вийшла заміж за Антіна Красницького в с. Зелену діброву і смерть найдорожчої людини.

 У своїй поезії він напише: Там матір доброю мою,

                                             Ще молодою у могилу

                                              Нужда та праця положили.

Учениця: Ще не злігся горбик свіжої землі й не висохли сльози рідних, а батько вже на 48 день знайшов сиротам мачуху. Молода вдова Оксана Терещенко привела з Моринців у двір трійко голодних дітей: Явдошку, Оксанку, Степанка. Нестерпною мукою стало життя в тісній хаті.

Тарас: Хто хоч здалеку бачив мачуху і так званих «зведенят», той, отже          

бачив  пекло у його найогиднішому вияві. Не було години без сліз та        бійки між нами, дітьми, і не було години без сварки та лайки між батьком і
мачухою; мене мачуха особливо ненавиділа, мабуть за те, що я часто
лупцював її шкодливого Степанка.

Учень: Не раз, коли батько барився в дорозі, мачуху згонила зло на Тарасові. Хлопчик мовчки терпів принизливі побої, тільки зціплював од болю  зуби. А бувало, опівночі тікав у бур'яни.

Батько:Жаль мені моїх дітей, яких я ніби посиротив удруге, взявши господинею в дім чужу холодну людину. Смерть Катерини підточила мене. Як житимуть діти без мене? Найстарша Катря за кріпаком, сама поневолила себе. Микиті  доведеться взятись за господарство. Інші діти ще малі. Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою; з нього вийде або щось дуже путнє, або велике ледащо.

 Учитель: То був по-справжньому віщий батьківський заповіт. Хто-хто, а  батько знав свого Тараса, самостійного, впертого, незалежного на вдачу.

                   Учениця: Якось з далекої дороги повернулися чумаки, а серед них і Григорій

                 Іванович. Він одразу занедужав і помер.

                       Поряд стояло п'ятеро дрібних - одне від одного менше дітей і гірко плакали. Серед них  був і дванадцятирічний Тарас.

Тарас:... А ми розлізлися межи людьми, мов мишенята. Я до школи...

Учитель: Тарас став круглим сиротою. Його опікун дядько Павло не дбав про
хлопця. Він був, за словами Тараса, великий катюга.

Мандрівка «У пошуках добрих людей та сирітського щастя»

              Учень: Пішов Тарас до дяка Богорського в науку (у тай же Кирилівці). Це непросипущий п'яниця тримав Тараса в себе не як учня, а як наймита, котрий мусив носити йому воду, рубати дрова. А коли хлопець вивчився добре читати, посилав його по покійниках зі Псалтирем. Тарас читав голосно і гарно, куди краще, ніж вічно п'яний дяк. Люди хлопцеві платили, а дяк забирав гроші, залишаючи тільки якусь «копійчину». За неї Тарас купував собі папір, робив «книжку», обводив її хрестиками й квітами та вписував у неї усякі вірші. Так стала виявлятися в нього охота до малювання та віршування. Перебував хлопець у Богорського 2 роки, а потім не витримав знущань і покинув рідне село.

Учениця:Тарас попрямував у Лисянку. Тамтешній дяк залишив його в себе на господарстві. В одній із кімнат було стільки ікон, що у хлопця аж очі загорілися. Та ще побачив фарби, пензлі. Проте й тут довелося не навчатися, а важко працювати: годувати худобу, напувати її, виносити свиням помиї, а найтяжче носити воду з річки під гору та цілими днями розтирати фарбу на залізних листах. Минали дні, а диякон і гадки не мав учити Тараса малярству.

Терпець у хлопця увірвався, він склав свої речі в торбу та й  помандрував далі.

Учень: Другого дня дістався Тарасівки. Зустрівся з дяком - малярем, розповів про своє бажання навчитися малювати. Дяк подивився на його долоні і сказав, що доля його коротка, як заячий хвіст, і нічого путнього з  нього не вийде, бо він не придатний до малювання, ні до бондарства, ні до шевства. Порадив вертатись до Кирилівки. Тяжко стало Тарасові  на серці, повернувся він у Кирилівку, раз у раз дивлячись на долоні.

Учениця: Так скінчились Тарасові пошуки добрих людей і науки. Зажурений
 прийшов він у рідне село та став за громадського пастуха. Про ті часи поет згодом напише.

                   Риторична хвилинка (вчитель читає напам'ять поезію, учні повторюють).

«Мені тринадцятий минало»

В уяві «Художня асоціація»

(Учні дають характеристику поезії)

Учитель: Чи гарний був  пастух із Тараса?

Учень: Та пастух із нього був кепський. Зачитається, бувало, задумається, візьметься малювати, а худоба сама по собі.

Учитель: Куди ж попрямував Тарас далі?     

              Учениця: Хлипнівка славилася на всі довколишні села своїми манерами. І   

ось Тарас вирішив піти до хлипнівського дяка, що добре малював.              

  Дяк попросив намалювати хлопця те, що світ бачить. Тарас швиденько накидав контури хати, призьбу, ґанок і грушу з молодим листям. Певне і курей також намалював.

                                 Дяк подивився і вдарив руками.   

                  -   Рука в тебе, видно малярська, - сказав.

                 Пообіцяв навчити хлопця малювати, тільки потрібно в пана
                 управителя дозвіл узяти. Тарас, не чуючи землі під ногами,

                 поспішав до управителя.

Учитель: Хто ж був управителем на той час?

 Чи дозволив він навчатись Тарасові малярській справі?

       Учень: Управителем маєтків Енгельгарда був тоді Дмитренко. Тарас     попросив у нього дозволу малювати. Роздратованій управитель 

       схопився зі стільця.

ДІАЛОГ «Тараса та управителя»

                - Що? Малювати? Кріпак хоче малювати?

                 -  Малярі мені не потрібні! На кухню! Чистити картоплю!

                - Спідлоба я глянув  на злого пана, покірно схилив голову, а серце

                   запалало гнівом.

      - Пізніше Дмитренко приділив мене на службу молодому офіцерові     

        Павлові Енгельгарду за козачка.

 Учитель: Хто такий козачок?

 Учні: (Хлопчик, який прислужував панові).       '

 Учитель: Так закінчились мандри юного Тараса.  А попереду ціле життя. Він пройшов по ньому прямо, без облуди й  лукавства, з чистим серцем. Доля відміряла нашому генієві багато біди і горя, але й щедро приголубила славою та пам'яттю вдячних потомків.

 V. ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВИХ ЗНАНЬ.

   1.  Робота в групах.

 Краплинки щастя 1 гр.
Вуглинки нещастя 2 гр.

1 група   Учні називають щасливі епізоди із життя Тараса і приклеюють до    

               аркуша «краплинки щастя».

2 група   Учні називають епізоди розпачу Т.Шевченка і приклеюють до    

               аркуша темні вуглинки. ( доводять свої твердження)

Учитель: Чи було щасливим життя Тараса?

                 Чи щасливі, що маємо такого поета?

1.«Вузлик знахідок»

- Коли ми мандрували «Тарасовими дитячими стежками», ми знайшли багато
речей і зв'язали їх у «вузлик».

- Пригадайте епізод із дитячого життя Шевченка, де згадується цей предмет?   

«Вуглинка, крейда, олівець книжка з малюнками, 5 копійок, дрова, відро».      

«Акварелі Т.Шевченка»

       До якого твору належить цей малюнок?

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Презентація власної думки

Обгрунтувати слова епіграфа уроку: «Благословен той день і час…»

Домашнє завдання:

Підготувати міні – проект «Тарасові світанки»


Теги: Куб'як Н.В., Шевченко
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 97/4


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar