Головна » Українська література

Роль жінки у житті та творчості Тараса Шевченка

Мета уроку: дослідити біографію письменника; визначити, які жінки зустрічалися на  життєвому шляху поета, як вплинули вони на його світогляд;  проаналізувати твори, присвячені цим жінкам; продемонструвати учням прекрасний світ інтимної лірики Кобзаря; формувати загальнолюдські цінності; виховувати культуру почуттів; навчати учнів артистизму та виразному читанню творів.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладання: портрет Шевченка, книжкова виставка «Шевченко – великий український поет і художник», тексти програмових творів, дидактичний матеріал, мультимедійний проектор, ноутбук.

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент.

         1) Вітання з класом.

2) Відмітка відсутніх учнів.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

Де і коли народився Тарас Шевченко?
В якій сім’ї виріс Тарас?
У скільки років хлопчик залишився сиротою?
Які твори Т. Шевченка ви знаєте?
Які поезії ввійшли до «Кобзаря»?
Міні-круглий стіл «Хвилина поезії» (учні читають уривки з віршів):

«Мені 13-й минало»;
«Заповіт»;
«Причинна»;
«Лілея»;
«Катерина».

Бліц-диктант.

З яких творів Т. Шевченка ці рядки?

«Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями...» (Поема «Катерина»)
«Реве, лютує Візантія, руками берег достає...» (Поема «Гамалія»)
«Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить...» (Поема «Єретик»)
«В своїй хаті своя й неправда, і сила, і воля...» (Поема «І мертвим, і живим...»)
«Гомоніла Україна, довго гомоні­ла...» (Поема «Гайдамаки».)
«Тече вода в синє море, та не ви­тікає...» (Вірш «Думка».)
«Реве та стогне Дніпр широкий...» (Балада «Причинна»)
«Летим. Дивлюся, аж світає, край неба палає...» (Поема «Сон»)
«Як умру, то поховайте мене на могилі...» (Вірш «Заповіт».)
«Не вмирає душа наша, не вмирає воля...» (По­ема «Кавказ»)
«По діброві вітер виє, гуляє по полю...» (Бала­да «Тополя».)

 

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя.

Сьогодні на уроці мова піде про великого сина українського народу, поета і письменника, унікального художника, Кобзаря Т.Г. Шевченка, про роль жінки у житті поета, про його сердечні пристрасті і розчарування.

 

ІV. Основний зміст уроку.

         Вступне слово учителя.

«Мені ж мій Боже, на землі

Подай любов, сердечний рай!

 І більш нічого не давай!»

(Т. Шевченко «Молитва»)

 

         Великий Кобзар України… Саме так називають Шевченка у світі. І в нашому підручнику він представлений, передовсім, як гнівний поет боротьби. Але ми погрішили б проти істини, якби сказали, що Шевченко не зазнав радощів кохання. Кохав він, кохали його.

         Учень: Слова з його «Молитви» можна поставити епіграфом не лише до сьогоднішнього уроку, а й до всієї творчості Кобзаря. Адже саме в молитві людина виражає свої сокровенні мрії та бажання. Найзаповітніше у Шевченка збігалося з основною заповіддю Ісуса Христа – заповіддю любові.

Чи можна збагнути особистість Шевченка, не знаючи його автобіографічних творів?

Ознайомлюючись з віршами, адресованими конкретним жінкам, які залишили слід у серці генія, пізнаємо найсокровенніші глибини душі поета.

Серце митця було напрочуд чутливим до краси. А жінку Кобзар вважав «самим блестящим перлом в венце созданий» (з листа до приятеля Залеського). Тому й не дивно, що поет захоплювався жінками, вони, хвилювали його уяву, викликами кохання, прагнення створити свій куточок раю серед житейського пекла.

Учитель: Діти, вам були дані випереджальні завдання: «Дослідити творчість та життєвий шлях великого Кобзаря, проаналізувати твори, присвячені жінці».

Яку схему ви побудували?

 

Учень:                 Схема «Жінка в житті поета»

        

СЕСТРА

 

Учитель:  Групова проектна діяльність:

1 група (біографи) – дослідити біографію письменника, подати її у вигляді слайдів на комп’ютері.

2 група (мистецтвознавці) – дослідити мистецьку діяльність поета, аналіз його картин.

         3 група (літературознавці) – дослідити творчість Т.Г. Шевченка, проаналізувати твори, присвячені жінці-кріпачці.

 

Учитель: Імена яких жінок відіграли роль у житті Шевченка?

Учні:

Мама – Катерина Якимівна.
Оксана Коваленко – перше кохання, кохання-спогад.
Сестра Катерина – ніжна терпляча нянька.
Ганна Закревська – кохання-пристрасть.
Варвара Рєпніна – ніжна дружба.
Ликера Полусмакова – нерозділена любов, любов-сподівання.
Катя Піунова – ідеал жіночої вроди.
Марія Амалія – нерозділене кохання.
Феодосія Кошиць – нерозділене кохання.
Агата Ускова – платонічний роман.

 

Учитель: Який же Шевченків ідеал кохання?

Стан закоханих Шевченко часто порівнює з різноманітними явищами природи.

Зверніть увагу на уривки із поезій Шевченка:

Учень:

«Закувала зозуленька

В зеленому гаї,

Заплакала дівчинонька,

Оружини немає»

«На городі коло броду

Барвінок не сходить.

Комусь дівчина до броду

По воду не лудить.»

 

«Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина - дитина»

«Із-за гаю сонце сходить.

За гай і залудить.

По долині у вечері

Козак смутний лудить.»

 

Учень: Рядки з віршів, ніби взяті з українських пісень.

«Жіноча лірика – справжні шедеври інтимної поезії Шевченка. Автор глибоко розумів психологію дівчини, жінки, передавав переживання героїв.»

         Учень: Мало кому в коханні так не щастило, як геніальному українському поетові та художнику Тарасові Шевченку. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалося б, був приречений на успіх у жінок. Натура творча і вродлива, Кобзар часто закохувався. Закохувалися й у нього. Та особисте життя у великого українця так і не склалося. Не судилося Тарасові Шевченку продовжити свій родовід у наступних поколіннях.

Учитель: Діти, ви стоїте на порозі дорослого життя, де обов’язково зустрінете своє кохання. Без сумніву, у вас виникає безліч питань: яке воно, справжнє кохання? Яким воно буває в інших людей? Чому любов дарує не тільки радість, а й сльози? Чи може кохання бути єдиним? Тисячі запитань, які однаково хвилюють і геніїв, і звичайних людей. Особливо цікаво нам, як це почуття впливає на геніїв, яке місце займає в їхньому житті?

Група учнів досліджувала життєвий шлях поета.

Що ви знаєте про  маму,  Катерину  Шевченко (Бойко)?

Учень: Катерина вийшла заміж за кріпака Григорія Грушівського-Шевченка в 1802-му. Її тато був козаком, але життя склалося так, що волю було втрачено, а дочка народилась кріпачкою. Немає сумнівів, що батькова туга за втраченою свободою вплинула на формування цієї жінки в дитинстві, роздмухуючи найнеймовірніші романтичні фантазії та мрії.

Звісно ж, мрії ті доволі рано були пригнічені суворими реаліями: батьки не мали своєї землі, а тому змушені були відпрацьовувати панщину переважно  за самі харчі. В 19 років вона вийшла заміж за Григорія, який і грамоти не знав, але був порівняно заможнішим. Але нужденна праця рано забрала матір у дітей.

«Там матір добрую мою, ще молодою у могилу нужда та праця положили…»

Учитель: У Тараса було три рідні сестри: Катерина, Ярина, Марія.

Учень: Один із найніжніших споминів пов’язаний із сестрами. Старша сестра Катерина – терпляча та ніжна нянька. Її  з теплотою та ніжністю згадує поет протягом життя. Через рік після смерті матері вона вийшла заміж за кріпака  Антона Красицького в сусіднє село Зелена Діброва. Саме до їхньої хати часто тікав Тарас, коли йому ставало нестерпно. Там його завжди тепло приймали, з розумінням ставилися до непростого свавільного характеру хлопчика.

По-особливому ставився Тарас Григорович до сестри Ярини. Почуття ніжної любові до неї поет зберіг до кінця свого життя. Недаремно навесні 1859 року Шевченко здійснив давню мрію – відвідати рідні місця. У квітні поет приїжджає до рідного села Кирилівки. З братами залишався не надовго, але із сестрою своєю, Яриною, пробув кілька днів.

Учитель: Ми формуємо образ Шевченка, який живе, переживає Україну, переживає її долю, її майбутнє. І все це вилито в його поетичних рядках.

Учень: Сестрам Тарас Григорович також, присвятив свої твори. Про Катерину він з теплотою та ніжністю згадує в повісті «Княжна». Свої враження про зустріч у 1859 році із сестрою Яриною він описав у поезії «Сестрі».

Сліпа Марійка

«А сестри, сестри, горе вам.

Мої, голубки, молодії,

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах сестри і вмрете.»

Учитель: Змалку в Тарасовому житті була ще одна  дівчинка — сусідка Оксана Коваленко. Ще малими дітьми вони гралися біля хати:

 

Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх...

 

Учень: У вірші «Мені тринадцятий минало...» Тарас Шевченко змальовує зворушливий епізод, що трапився в житті голодного й самотнього сироти, який змушений пасти худобу за харчі.

Несправедливість і розпач, з якими не завжди можуть впоратися навіть дорослі, з особливою гостротою переживалися маленьким пастушком. І тоді з'явилася вона — Оксана, яка втішила цілунком.

Цей образ пізніше опише Шевченко в поемі «Мар'яна-черниця», присвяченій Оксані Коваленко, він мав неабияке значення для поета, недаремно Оксана згадується у поезії «Три літа», «Не молилася за мене». Це ім'я носили і інші його героїні, хоч би дочка сліпої із однойменної поеми. Дослідник П. Зайцев писав: «Оксана стане потім Шевченковою Беатріче. Ім’я її він надавав улюбленим героїням своїх поем». У безрадісному житті сироти вона була тією іскрою, яка запалила вогонь кохання. І поему «Катерина» Шевченко присвятив Оксані.

Учень: Перший поцілунок Шевченка вийшов трохи гірким через сльози. Малий кріпачок саме переживав свою чергову підліткову депресію, сховавшись від усіх на пасовиську за Кирилівкою. Рано осиротілий Тарас жалів себе, почуваючись особливо покинутим тут, на самоті, із самими тільки вівцями. І раптом прийшла вона — така сама, як він, мала пастушка... Спогад про той поцілунок, яким висушила його сльози Оксана, згодом з'явився в одній із рідкісних ліричних поезій Шевченка.

Оксана Коваленко була на три роки старшою від Тараса і мешкала по сусідству.

Оксана Коваленко не стала довго дівувати, чекаючи повернення додому свого Тараса. Зрештою, до Кирилівки Шевченко приїхав знову аж через чотирнадцять років, уже як вільна людина, здібний столичний художник та поет. На той час Оксана уже три роки була одруженою і бавила двох доньок, народжених від кріпака Кирила Сороки. Але поет все життя кохав цю жінку.

Учитель: В житті Шевченка була ще одна жінка – Ганна Закревська.

Учень: На одному з балів у 80-річної поміщиці Тетяни Густавівни Волховської в селі Мойсівці Шевченко познайомився з дружиною відставного полковника Ганною Закревською. Вона була дружиною поміщика Платона Олексійовича Закревського, полковника у відставці, одного з братів-власників с. Березова Рудка.

21-річна пані полковникова пробудила у Тарасові чуттєві порухи серця. І коли полковник Закревський запросив молодого художника до свого помістя в Березову Рудку, щоб той намалював портрети його сімейства, Шевченко з охотою погодився. Тарас малював родину Закревських неквапливо, щоб довше бути поруч із вродливою жінкою.

Але і тут не судилося поету стати щасливим, адже жінка була заміжня і пропонувати більше ніж дружбу Шевченко їй не міг.

Учитель:  Ще один тимчасовий притулок у той час Шевченко знайшов  у Варвари Рєпніної в містечку Яготині.

Учень: Княжна Варвара Миколаївна була людиною розумною, освіченою, володіла багатьма мовами, була талановитою письменницею. Ще на тому балу у старої Волховської, Шевченко вперше з нею зустрівся. Жінка загорілася несподіваним коханням до поета і запропонувала йому пожити у своєму помісті. Проте вона була на шість років старшою від Тараса, і той, скоріше, сприймав її як свою опікунку. А княжна натомість своїх почуттів не приховувала. Зізнавалася у коханні до Шевченка в листах. Подарувала йому власноруч сплетений шалик. А Тарас подарував їй свій автопортрет. У Яго­тині Тарас прожив десь із півроку, а потім знову повернувся до Петербурга. Вони залишилися добрими друзями на все життя. Варвара Рєпніна в подальшому так і не вийшла заміж.

Учитель:  Захоплювався Шевченко також і німкенею Марією-Амалією  та Феодосією Кошиць, з якою мав намір одружитися, але не склалося.

Учень: Під час перебування в рідному селі у 1843р. сподобалась поетові молоденька донька отця Григорія Кошиця Федося. Шевченко приїхав на храм у Кирилівку і  посватався до Федосі-попівни. Але батьки не хотіли віддавати доньку за колишнього наймитчука, хоча поет їй подобався. Бідна дівчина так важко пережила своє нещастя, що згодом збожеволіла. До чого призводить кохання.

Учитель: Під час 10-річної солдатчини у Т. Шевченка з’явився платонічний роман з дружиною коменданта форту Агатою Усковою.

Учень: Вона була молода, красива, приваблива, жіночна. Їх розвагою стали прогулянки за фортом. Але через пересуди знайомих, Агата перестала виходити на зустрічі.

Це був новий удар для Шевченка. Платонічний роман скінчився. І знову душевна рана.

Учитель:  А яку роль зіграла в житті Шевченка Катя Піунова?

Учень: Повертаючись до Петербурга, Шевченко на декілька місяців зупинився у Нижньому Новгороді. Саме тут знайшов поет дівчину, яка здалася йому мрією всього життя. Вперше він побачив її на театральній сцені 13 жовтня 1857 року. 16-річна актриса Катя Піунова здавалася йому ідеалом жіночої вроди.

Шевченко намагався зустрічатися з нею частіше, ввів її в коло своїх заможних і впливових знайомих. Але Піунова та її батьки спритно використовували захоплення поета. Аби влаштувати Катю в Харківській трупі, хотів вирвати її із затхлого провінційного болота. 30 січня 1858 року Шевченко їй освідчився і зробив пропозицію. Але дівчина зволікала, коли з нею підписали контракт, Шевченко став їй не потрібним, і вона йому відмовила, сказавши, що у неї є наречений аптекар.

Шевченко тяжко переживав розрив з юною актрисою.

Учитель:  Несподівано для всіх Шевченко захотів одружитися на Хариті Довгополенко, гарненькій молодій дівчині-кріпачці. Але поета переконали, що вона йому не рівня, на що він відповів: «Шкода, що ота Харитя зледащіла, а мені б кращої жінки і не треба».

Учень: Після невдачі з одруженням на Хариті, Шевченко несподівано освідчився кріпачці Ликері Полусмаковій, яка служила у знайомих у Петербурзі. Це було його останнім коханням.

Полусмакова Ликера Іванівна (1840 — 1917 р.), наречена Шевченка. Народилася в селі Липів Ріг, Ніжинського повіту, Чернігівської губернії (нині Ніжинського району, Чернігівської області), була кріпачкою поміщиків Макарових, залишилася сиротою. Привезена до Петербурга в 1859 р. й відпущена на волю.

Слугувала в домі В. Я. Карташевської, сестри Шевченкового знайомого М. Я. Макарова, де Шевченко познайомився з нею на початку 1860 року. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками. Шевченко накупив їй суконь, капелюшків, туфель, перснів, сережок з медальйонами, коралів і навіть Євангеліє в білій оправі із золотими краями. Тільки за один день (3 вересня 1860 року) він витратив на презенти понад 180 рублів! Але крутійка не захотіла залишати столичного життя і переїжджати в Україну, щоб жити у селі. Вона покинула поета і вийшла заміж за перукаря Яковлєва.

Учитель:  Лише в 1904 році, по смерті свого пияка-чоловіка, Лукерія Яковлєва-Полусмакова, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.

Перебуваючи на засланні, Т.Г. Шевченко продовжує писати, і відірваний від друзів, звичного життя, він згадує рідну домівку, матусю.

Через усе життя проніс Тарас Шевченко образ Оксани, який став його музою. У 1850 році він пише поезію «Не молися за мене…», у якій він мріє про тихе сімейне щастя з цією дівчиною, але не судилося.

У своїх творах він оспівує тяжку долю жінки-кріпачки.

І сьогодні ми з вами покажемо уривок з поеми «Наймичка», яку поет присвятив знедоленій жінці.

Сценка з поеми «Наймичка»

Учитель:  «Жіноча» лірика – справжні шедеври, які написав поет в своїх поезіях. Він глибоко розуміє психологію дівчини, жінки, високо і художньо переживає долю своїх героїв.

 

Завдання:

-         створити міні-проект «Ідеал сімейного щастя»;

-         заповнити таблицю художніх деталей до вірша «Зацвіла в долині червона калина».

 

Захист проекту «Ідеал сімейного щастя Тараса Шевченка»

І учень.

Тарас Шевченко ідеал сімейного щастя вбачав:

1)    в праці;

2)    в родині;

3)    в любові;

4)    в злагоді.

 

Зразок відповіді:

 

Ці чотири напрямки він зводив до ідилії.

Шевченко оспівує щасливе гармонійне життя в таких віршах:

1)    «Зацвіла в долині червона калина»;

2)    «Садок вишневий коло хати»;

3)    «Подражаніє Едуарду Сові».

А також картина «Селянська родина».

Поет мріяв про таке життя, але доля обійшла його, і в сімейному житті він не був щасливий.

ІІ учень.

Прочитавши і проаналізувавши вірш «Зацвіла в долині червона калина» я зробила таку таблицю.

 

Образ-деталі

Що символізують

Квітуча калина

Розквітле перше кохання

Біла свитина, біла хата

Чистота першого кохання

Пісня

Краса їхнього кохання

Порівняння «… як діточок двоє»

Фізична незайманість

«якого ж ми раю у Бога благаєм?»

Цитата-висновок

 

Поет мріяв про власне гніздо над Дніпром. «Надто стало тяжко на самоті, бо проклята нудьга скине мене з світу».

Він написав:

        

Якби з ким сісти хліба з’їсти,

         Промовить слово, то воно б,

         Хоч і як-небудь на сім світі,

         А все б таки якось жилось,

         Та ба! Нема з ким.

 

Світ широкий

         Людей чимало на землі.

         А доведеться одиноким

В холодній хаті кривобокій

Або під тином простягтись.

 

Сердечна трагедія підірвала і без того виснажене десятирічною солдатчиною життя поета. Помер Шевченко у самотності, якої так старався уникнути протягом усього життя.

 

V. Закріплення   вивченого   матеріалу.

         Учитель:  Послухаємо мистецтвознавців, які досліджували мистецьку діяльність поета  (через проектор перегляд картин Т. Шевченка).

Для суспільства мистецькі твори Т. Шевченка були гострою зброєю у боротьбі з гнобителями. Вся багатогранна спадщина художника є яскравим доказом того, що Т. Шевченко став не тільки великим поетом, а і великим художником, завдяки благодатному і могутньому впливу народу, про який він писав на своїх полотнах.

Учень: Селянська тематика картин і малюнків Т. Шевченка має прямий зв’язок з широкою галереєю селянських образів. Шевченко-художник згодом іде значно далі: він не тільки відображує селянське життя, але й висловлює протест проти пороків кріпосницького суспільства. Шевченко як справжній художник -демократ виносить свій вирок царату, кріпацтву. Про це яскраво свідчать його твори «Катерина», «Живописна Україна», «Байгуші» (бідні казахські діти), «Притча про блудного сина», а також інші малюнки великого художника України.

Учитель:  У Шевченка основним джерелом творчості був народ, його життя, побут природа рідної землі. Він був видатним портретистом, майстром пейзажу.

         З успіхом Шевченко працює над творчими проблемами: простору, світла, повітря, кольору, гармонійних поєднань. Це відбилось у Шевченківських творах живопису, як «Селянська родина», «На пасіці».

         Особливою увагою ставився Шевченко до важливих проблем; до більшої виразності художніх образів. Це ми спостерігаємо в середньоазіатських акварельних пейзажах Т. Шевченка. Помітна пильна увага до розв’язання складних завдань при зображенні води і неба.

 

Виставка (Картини, малюнки про природу Т. Шевченка)

 

Учитель: Слово надаємо дослідникам-літературознавцям, які проаналізують твори Т. Шевченка, присвячені жінці-кріпачці.

У нашім раї на землі            

Нічого кращого не має,                

Як тая мати молода             

З своїм дитяточком малим…        

Т.Г. Шевченко   

Учень: Про жіночу долю  написано багато літературних творів, але ніхто не став на захист жінки, її честі, гідності й щастя, так як це зробив у своїх творах Т.Г. Шевченко. Чому саме він? Та мабуть, тому, що жіноча недоля була його особистою трагедією. Від тяжкої праці передчасно померла його мати, рідні сестри поневірялися в наймах, дівчину Оксану, яка була його першою любов’ю, збезчестив пан. Хіба цього мало, щоб бути нещасним в особистому житті? Таких обездолених людей на Україні за часів кріпацтва було багато. І серед них найбільше дівчат, жінок. Тож Шевченко маючи талант художнього слова, вболіваючи за долю жінки, матері, схиляючи голову перед її муками, повідав нам і про своє горе, і про горе цілого народу.

         Учень: «Катерина», «Наймичка», «Відьма», «Княжна», «Лілея», «Марія». Цей перелік можна було б продовжувати. Це твори, в яких головними героями є жінки, матері.

         Інколи навіть дивуєшся, як Шевченко, який ніколи не був  одружений, який втратив матір, коли йому було 9 років, може так глибоко знати натуру жінки, так правдиво і доладно змальовувати її почуття, переживання.

         Учень: Найбільше вразила мене поема «Катерина». Героїня поеми – Катерина, молода, красива, одна в батьків, їхня надія на доглянуту старість. Вона, як і  кожна дівчина, мріяла про щастя. І тому, коли прийшла пора, покохала щиро, віддано. Тільки ж кого? Москаля, чужинця, присланого царем на поневолення рідного краю. Хіба завойовник здатен на глибокі почуття? Катерина для нього – чергова жертва, яку підло використано й так же підло зраджено. Автор висловлює палку любов до своєї героїні:

Катерино,серце моє,

Лишенько з тобою,

Де ти в світі подінешся?

З малим сиротою?

         Не знайшовши у собі сили волі продовжувати жити хоча б для сина, Катря йде на самогубство.

         Учень: А  як  не згадати прекрасну поему «Наймичка»? Героїня поеми Ганна – любляча мати. Збезчещена паном, вона підкидає сина старим людям, а потім стає в них наймичкою, щоб бути завжди поруч із ним. Люблячи, працює до останнього подиху, щоб згладити провину перед сином:

Сама не з’їсть і не доп’є,

Його нагодує.

І укриє, й перехрестить,

Тихо заколише…

         Тільки материнське серце здатне на таку глибоку любов.

         Учень: Серед героїнь Шевченкових творів  є й такі, що прагнуть помститися своїм ґвалтівникам. Це Оксана – героїня поеми «Сліпа» та Марина з однойменного твору. Вони вбивають своїх  кривдників і підпалюють панські маєтки.

         Поряд з месницями Шевченко творить нові жіночі образи. Такими є мати Алкіда з поеми «Неофіти» і Марія з однойменного твору. Перша з них після смерті свого сина продовжує його справу. Вона «Слова його живії в живую душу прийняла» і пішла  з ними межи люди.

         Марія теж всюди йшла за своїм сином, переживаючи за його долю. Невимовне горе звалилося на плечі матері: єдиную її дитину розп’яли на хресті:

І ти, як палець той, осталась

Одна – однісінька.

         Учитель:  Розповідаючи нам про жінок, Великий Кобзар бачив у них, передусім, духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість. Поет вірив, що прийдуть ті часи, коли:

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

         М. Рильський сказав: «Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу». З цим важко не погодитись.

         Тараса Шевченка поєднує дивовижне розуміння жіночої душі, він висловлює особисті, глибокі переживання, але як бачимо доля обминула поета.

 

         VІ. Підсумок уроку.

Хронологічний диктант (письмово).

Укажіть рік, коли сталася подія.

Т. Шевченко народився у... (1814 р.)
Майбутнього поета викупили з кріпацтва у... (1838р.)
Перша поетична збірка «Коб­зар» датується... (1840р.)
Поема «Гайдамаки» виходить у... (1841 р.)

5. Академію мистецтв Т. Шевчен­ко закінчив у... (1845р.)

6. Т. Шевченка було заарештовано за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства в... (1847р.)

7. Т. Шевченка взято художником у наукову експедицію для опису Аральського моря у... (1848р.)

8. Рядового Шевченка переведено в Новопетровське укріплення в... (1850р.)

9.  Поета відпустили із заслання в... (1857р.)

10. Подорож на Україну відбулася в... (1858р.)

11. Помер Т. Шевченко у Петербурзі у... (1861 р.)

 

Вікторина «Назва твору»

Назвіть твори Т. Шевченка, з яких узято ці рядки.

 

Село! і серце одпочине.
Село на нашій Україні —
Неначе писанка село,

     Зеленим гаєм поросло. (Поема «Княжна»)

 

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене маленького за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку. (Поезія «Доля»)

 

І я, заплакавши, назад

Поїхав знову на чужину.

І не в однім отім селі,

А скрізь на славній Україні,

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві... (Поезія «І виріс я на чужині»)

 

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,

     Горами хвилю підійма. (Балада «Причинна»)

 

Скутар, мов пекло те, палає,
Через базари кров тече,
Босфор широкий доливає.

Неначе птахи чорні в гаї,

Козацтво сміливо літає. (Поема «Гамалія»)

 

Лежить попіл на розпутті,

А в попелі тліє

Іскра огню великого.

Тліє, не вгасає,

Жде підпалу, як той месник,

Часу дожидає,

Злого часу. (Поема «Єретик»)

 

Учитель:  Діти, яка на вашу думку, роль жінки у житті Шевченка?

У своїх творах Т.Г. Шевченко оспівує скромну, просту жінку: матір, дружину і дівчину. Він описує її такою, якою бачили очі, сприймали розум, серце, душа. Його жінки нещасні, самотні, знедолені, безталанні. В образі Шевченкової ідеальної жінки втілені риси сестри, матері і Оксани. Він бачив у них велику духовну красу, обожнював материнство, теплі родинні стосунки, уславлював вірність і щирість в коханні і дружбі.

Учень: Тож, для Шевченка триєдина сутність жінки – у материнстві, родинності, коханні.

Наше ставлення до жінок багато в чому визначається тим, як батько ставився до матері, мати до сина, сестра до брата. Стійкість цих і дитячих вражень цілком зрозуміла, адже найсильніші емоції дорослого життя не можуть конкурувати із безпосередніми враженнями дитини, яка пізнає світ. Отже сьогодні мова йшла про тих жінок Т. Шевченка, які багато в чому зумовили його долю.

Він не став щасливим в особистому житті, але він приніс вічну славу своєму імені.

В зелені квітучій, Канів на Дніпрі,

Пам’ятник на кручі, на крутій горі.

Тут лежить великий, наш співець Тарас,

Та живий навіки він в серцях у нас…

VІІ.  Домашнє завдання:

         Твір-роздум «Жінка у творчості поета»


Теги: Шевченко, Ткаченко Л.Д.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 1048/34


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar