Головна » Українська література

Катерина Тараса Григоровича Шевченка

Використання форми уроку «Проект з мультимедійними слайдами» допомагає мені як учителю забезпечити інтерес кожного учня до процесу до процесу діяльності. Вони самі можуть вибрати напрям, у якому проявлять свої здібності. Створюючи презентації, школярі добирають інформаційний, ілюстративний матеріал, продумують дизайн і самі ж демонструють свій продукт. Вони проходять шлях від здобуття знань, умінь і навичок до самореалізації, написання творчих робіт різних типів і стилів, участі в різноманітних творчих конкурсах. Інтерес до творчості зростає, бо школярі бачать реальний результат власних пошуків і зусиль.

Інтерактивні творчі завдання вчать учнів образно мислити, розвивають уяву, асоціативне мислення. Вони створюють умови для співробітництва та співтворчості з іншими учнями і учителями, вчать з розумінням ставитися до альтернативної думки, дають шанс на самовираження. Крім того, вони сприяють розвитку критичного мислення, вмінню орієнтуватися в інформаційному просторі.

Таким чином я  намагаюсь створити комфортні умови їхнього розвитку, підвищення якості знань, творчого самовираження.

Вважаю, що образи живопису допомагають учням глибше і повніше уявити зміст пережитого поетом, збуджують творчу фантазію. Під час порівняльного аналізу образу Катерини за поемою та картиною, намагаюся сконцентрувати увагу на об’єкт творчості, виробити психологічну установку, сформувати відповідне ставлення до творчого процесу. Впевнена, що такий опосередкований підхід є сильним стимулом до образного мислення. Намагаюся поєднувати методи аналізу так, щоб учні не відчули, що їх спеціально підводять до певної думки, бо це може призвести до емоційної скутості і звести нанівець безпосередність емоційно-естетичного сприйняття.

   Мистецьку аналогію до літературного твору наводжу на різних етапах уроку. Підводячи до потрібного тлумачення проблеми, одночасно переконую школярів у їхній спроможності мати власне «бачення», вміння самому дійти певної думки, впевнитися у власних творчих можливостях. Вводячи уявно Катерину в ХХI століття, учні відтворюють «асоціативний ланцюжок»: нещасливе кохання; реакція рідних і суспільства в цілому; мотивація вчинків оточуючих; вихід із становища без перенесення провини на інших.

            На протязі уроку узагальнення вивченого про образ Катерини школярі встановлюють авторську позицію щодо проблеми, висловлюють особисті судження. У ході словесної полеміки вчаться аргументувати свої думки, порівнювати, робити висновки, узагальнення, удосконалюють усне та писемне мовлення.

 

Урок-проект

 «Катерина Тараса Григоровича Шевченка»

 

Завдання проекту

- Залучення школярів до пошукової діяльності шляхом дослідження образу Катерини в одноіменних поемі та картині «Катерина» Т.Г.Шевченка.

- Поглиблення знань учнів шляхом вирішення проблеми «Шевченко – поет чи художник?»

- Спонукання до занурення в спадщину відомого поета для розуміння його величі та значимості в історії України.

- Розвиток учнів як особистостей з високою громадянською свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності.

Обладнання:

Комп’ютер з програмою роботи з інтерактивною дошкою

ELIT PANABOARD.

Етапи реалізації уроку-проекту

I етап. Підготовчо-організаційний

1.Формування науково-пізнавальних секцій учнів– літературознавців, мистецтвознавців, психологів, критиків.

2. Опрацювання літературних, критичних, Інтернет-джерел про Шевченка як поета, як художника; поему «Катерина»; картину «Катерина».

3. Конструювання  фрагментів уроку-проекту учасниками секцій:

- теоретичного міні-тренінгу (симпозіуму);

- мультимедійних слайдів;

- резюме.

II етап. Організаційно-виконавчий

Механізм реалізації

Вступне слово вчителя.
Симпозіум учасників секцій науково-пізнавальних груп.
Діяльнісний міні-тренінг.
Резюме.

III етап. Підсумковий

Коментар до написання домашнього твору на одну із запропонованих тем.
Самооцінка науково-пізнавальної діяльності.
Оцінка уроку-проекту.

Очікувані результати

Глибоке ознайомлення з багатогранною творчістю всесвітньовідомого Кобзаря.
Сприяння реалізації в учнів інтелектуальних і творчих здібностей, сформованості життєвих компетентностей.
Написання домашнього твору на одну з тем:

Світ знає Шевченка як поета і як художника (твір-аргументація)
Душа Т.Г.Шевченка – велична частка його творчості (твір – психологічне дослідження)
Священний образ матері: Богоматір, мати-Україна та земна жінка – єдиний триптих у творчості Т.Г.Шевченка (твір-узагальнення)
Катерина Тараса Григоровича Шевченка (твір – E-mail)
«Добрий день, Тарасе Григоровичу…» (твір-лист)
«Про Катерину Вашу хочу з Вами поговорити…» (твір-інтерв’ю)
Доля української дівчини Катерини (за одноіменними поемою та картиною «Катерина» Тараса Шевченка ) (твір-симпозіум)

Експрес-перебіг уроку

Вступне слово вчителя

Рефлексія.  Слайд №1

Мета. Створення емоційної атмосфери.

Діяльність учителя. Сприяти встановленню емоційної атмосфери толерантного спілкування.

Діяльність учнів. Визначити:

а) свій настрій на початку уроку, вибравши відповідний смайлик (маркером);

б) причини настрою, вибравши відповідну тезу (інструментарієм виділення);

в) чого очікують від уроку (виділити інструментарієм).

2. Установчі міні-тренінги.

 

Слайд №2. має мотиваційний  характер: тема уроку-проекту, задачі та портрети Т.Г.Шевченка і репродукція «Катерина».

Діяльність учителя. Мотивація проблем, які треба вирішити.

Діяльність учнів. Сприйняти інформацію про те, як готувалися і як будуть реалізовувати проект

 

Слайд №3. Очікувані результати. Аутотренінг

Має актуалізацій ний характер: систематизує розуміння кінцевого результату проекту і визначає значимість кожної складової індивідуально для учня; посилює почуття впевненості в досягненні позитивного результату.

Діяльність учителя. Толерантна пропозиція вдуматися в зміст очікуваних результатів і за ступенем важливості для себе переставити цифри; підвищити  психологічний настрій на позитивний результат.

Діяльність учнів. Вдуматися у зміст очікуваних результатів, по черзі   записати свій порядок цифр; брати участь в аутотренінгу.

 

Слайд №4. Проблемно - діяльнісний

Містить портрет Т.Г.Шевченка і вислів І. Франка про Кобзаря

Діяльність учителя. Прочитати вислів І.Франка про Т.Шевченка, прокоментувати, пов’язати з підготовкою учасників науково-пізнавальних секцій до участі в теоретичному міні-тренінгу.

Діяльність учнів. Скласти сенкан «Тарас Шевченко».

 

Слайд №5. Сенкан «Тарас Шевченко». Учасники секцій створюють сенкани.

 

 

II. Слайд №6. Симпозіум (теоретичний міні - тренінг)

Містить теоретичний міні-тренінг: тема виступу кожної науково-пізнавальної секції.

Діяльність учителя. Пов’язати кожний блок симпозіуму і проблемні питання проекту в єдине ціле.

Діяльність учнів. Підготуватися до діяльнісного міні-тренінгу (щодо реалізації проблем проекту); до кожного виступу підібрати тезу для резюме.

Виробляється уміння осмислити матеріал, оволодіти знаннями, сприйняти, синтезувати і вирішити головне. Розвивається слухова пам’ять і аналітичні уміння.

 

 

Виступи учасників секції літературознавців

Літературна спадщина Великого Кобзаря

Слайд №7 Як ілюстрація видань поета, іде фоном до виступу дослідження. Візуальне знайомство з різними виданнями творів Т.Шевченка.

 

Літературна спадщина Т.Г.Шевченко обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля», 2 уривки з інших п’єс; 9 повістей, щоденник і автобіографію, написаних російською мовою, записки історико-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), чотири статті та понад 250 листів.

Образ жінки завжди приваблював Т.Шевченко різними своїми гранями: жінка-мати, вдова, сестра, покритка, кохана. «Катерина» - перша визначна поема, яка ввійшла до «Кобзаря», написана у 1838р. у Петербурзі. Присвячена В.Жуковському, який відіграв важливу роль у викупі поета з неволі. Т.Шевченко піднімає  загальнолюдську проблему дівочої честі, відповідальності за материнство; проблему порядності у стосунках між чоловіками і жінками. Порушує питання про наслідки позашлюбного народження дитини, що випадали на долю матері – покритки та її дитини – байстрюка.

Доля жінки-покритки у поемі «Катерина» Т.Г.Шевченка

Одним з кращих творів про жіночу долю є поема «Катерина». У ній відтворено долю збезчещеної дівчини. Уже початок твору свідчить про те, що для поета доля жінки, матері була дуже близькою. Саме тому з початкових рядків він звертається до дівчат: Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами.

Далі розгортається трагічна історія майбутньої матері-покритки. Сумна, із заплаканими очима зустрічає вона чумаків. Під час зустрічі Катерині доводиться просити милостиню, але робить вона це заради дитини. Любов до немовляти примушує матір перебороти сором.

Але коли молода жінка зустрічає свого коханого Йвана, вона прагне викликати хоча б почуття жалю, якщо не до себе, то до своєї дитини. Катерина згодна на приниження, готова бути наймичкою, згодна, навіть на те щоб її милий з іншою кохався, аби тільки не кидав сина: Мій батечку, мій братику! Хоч ти не цурайся! Покинь мене, забудь мене, Та не кидай сина.

В основі кохання Катерини – самовідданість і нехтування тогочасними моральними нормами: великим порушенням вважалося на Україні народження дошлюбної дитини, яку образливо називали «байстрюком». Не слухала Катерина Ні батька, ні неньки – Полюбила москалика, Як знало серденько.  

Простими словами схарактеризовано Т.Шевченком глибину почуттів Катерини: Катерина Вмиється сльозою, Возьме відра, опівночі Піде за водою…Стане собі під калину, Заспіває Гриця. Виспівує, вимовляє, Аж калина плаче. Вернулася – і раденька, Що ніхто не бачив.

Жінка усвідомлювала свій вчинок і не була байдужа до порад рідних, знаючи, що осуд оточуючих тяжко вдарить не тільки по ній, але й по членах її родини і, насамперед, по батькові та матері.

Катерина звертається до батьків: Прости мені, мій батечку, Що я наробила. Прости мені, мій голубе, Мій соколе милий!

Поема Шевченка, на мою думку, залишає враження незавершеності. Цинічний москаль не усвідомлює, що його гріх можна змити лише добрими вчинками: Утік…нема!...Сина, сина Батько одцурався…

На грані божевілля Катерина покинула свою дитину і втопилась у ставку: Прийми, Боже, мою душу, А ти – моє тіло! Чорнобрива Катерина Найшла, що шукала. Дунув вітер понад ставом – І сліду не стало.

Серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності – вміння жертвувати собою. Найвища самопожертва – в материнстві, бо мати дарує дитині не тільки безмежну любов, віддає все життя, всю себе.

 

Виступи учасників секції мистецтвознавців

Живописних  справ майстер

Досить великою є малярська спадщина Шевченка. Він досконало володів різними жанрами різною технікою художнього мистецтва, створював пейзажі, портрети, гравюри, скульптури. Досконале відтворення дійсності у картинах – це не тільки безмежний талант, праця над собою, а й доцільне відтворення себе, свого характеру, внутрішнього «Я».

На сьогодні наявне повне зібрання мистецьких творів Т.Шевченка (VIII-X т.) – перше повне видання творів, які дійшли до нас в оригіналах, репродукціях, копіях сучасників. У цьому виданні описано та репродуктовано 835 творів з оригіналами, описано 278 незнайомих і 257 приписаних йому.

Оригінали зберігаються у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві.

 За часом мистецька творчість поділяється на три періоди.

1830 – 1847 – перші роботи доакадемічного часу і до заслання.

1847 – 1857 – творі років заслання.

1857 – 1861 – після заслання до смерті художника.

 

Слайд №8. Срібні медалі. Ілюстративно – діяльнісний.

            Ілюстративно-діяльнісний. Містить  три картини, нагороджені срібними медалями і тест «Встанови відповідність».

Діяльність учителя. Тактовно ввести діяльнісний тренінг у момент викладення матеріалу дослідження. Проконтролювати знання учнів щодо малярської спадщини Шевченка.

Діяльність учнів. Засвоїти матеріал дослідження. Встановити відповідність назви репродукції.

Активізується увага й осмисленість сприйняття матеріалу, відбувається швидка самоперевірка знань шляхом відкриття затемнених квадратів.

 

Слайд №9.Шевченко – академік.

Містить пізнавальний пошуковий матеріал: документи про присвоєння Шевченку звання академіка і діяльнісний тренінг «Вилучи лишнє» (розміщена серед гравюр репродукція «Селянська сім’я»).

Діяльність учителя. Акцентувати увагу на визначенні заслуг Шевченка-гравера. Перевірити знання учнями теоретичних понять «гравюра», «репродукція» і вміння їх розрізняти.

Діяльність учнів. Засвоїти і застосувати на практиці знання, вилучивши з-поміж гравюр репродукцію «Селянська сімя». Розширити знання  про гравюри Шевченка.

Проблема зневаженого материнства

(за репродукцією «Катерина» Тараса Шевченка)

Слайд №10. Проблемно-акцентуючий.

Містить репродукцію «Катерина» і вислів Л.Жемчужникова про Шевченка як художника.

Має акцентуючий характер: підсумовує відомості про малярську творчість і готує до роботи над конкретною репродукцією.

Сприяє формуванню творчої уяви і виробленню умінь бачити художнє полотно.

Дослідники малярної спадщини Тараса Григоровича зазначають, що картину він написав у 1842 році. Уперше героїнею живописного полотна стала людина з народу – дівчина-кріпачка, жертва панської розпусти, принижена й ображена в найкращих своїх почуттях.

Картина не є ілюстрацією до поеми, це самостійний твір на ній зображено повернення дівчини в село після прощання з офіцером – цього епізоду в поемі немає. Як відсутній і образ селянина. Підтримуємо думку тих критиків, які вважають, що це два різні твори, які мають спільну тему, але побудовані відповідно до вимог до кожного виду мистецтва.

У листі до Т.С.Тарнавського 25 січня 1843 року Тарас Григорович писав: «Я написав Катерину в той час, як вона попрощалась зі своїм москаликом і вертається в село; у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже, а вона, сердешна, тільки плаче, а москаль дере собі, тільки курява ляга; собачище поганеньке доганя його та ніби-то гавгав. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина»

Художник зобразив Катерину босою на тлі українського пейзажу: сільська околиця, з безкраїм степом; курінь, біля якого сидить  селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком.

На вразливому обличчі юної Катерини – вираз глибокої образи, сорому й   водночас покірності. Постать дівчини освітлена яскравим сонцем. На другому плані картини (затемненому) – спокусник, офіцер на коні. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб швидше втекти від дівчини, чарівна голівка якої опущена, аж ніби тремтять припухлі губи. Очі заплакані, почервонілі від сліз, які Катерина ледь стримує. Вона повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу.

У порівнянні з яскравим освітленим чолом закриті очі звертають на себе увагу. Чому вони прикриті? Щоб не бачили невимовне горе? Не відчули інтуїтивне передчуття нелегкого майбутнього, трагедії. Був коханий, була любов, була мрія. Але це було раніше. А зараз… Нема надій і сподівань. Тільки оці закриті очі, які не хочуть у цю мить бачити світ. Нема долі. Нема щастя.

Її обличчя, поза, руки виписані реалістично, переконливо. У кожному доторку пензля відчувається внутрішній стан дівчини: образа, пригніченість, сум, безвихідь.

Розлогий дуб (символ) – свідок підлої зради. Зламана дубова гілка (символ) – змарнована молода доля, знівечене життя.

        Художник не засуджує падіння героїні, для нього залишається не заперечною її висока людська гідність, духовна краса, святість почуттів. Для героїні Шевченкового полотна (так само, як і в поемі) стати матір’ю  є велика проблема.

 

Слайд №11. Образ Катерини у фарбах. Діяльнісний міні-тренінг

Діяльність учителя: допомогти учням проаналізувати картину «Катерина у єдності змісту та художньої значимості, формувати вміння з’ясовувати символіку образу, учити знаходити причинно-наслідкові зв’язки, будувати логічний ланцюжок основної думки автора.

Формувати  емоційно-цілісне ставлення до аналізованого матеріалу, вчити аналізувати власні вчинки та поведінку, давати їм оцінку, впливати на формування кращих рис душі та моральних якостей людини.

Діяльність учнів. Аналізувати образ Катерини, відтворений на художньому полотні. Порівнювати образ за поемою і репродукцією. Узагальнити та зробити  та висновки.

Прийом асоціювання

-Уявіть себе, зображеним на картині. Ви її частина. Що бачите, чуєте, відчуваєте?

 -З Катериною, героїнею поеми і картини, нас розділяє півтора століття. Чи можемо ми, люди третього тисячоліття, зрозуміти трагедію молодої українки, селянської доньки? У чому вона на ваш погляд?

 

Висновки. Метод «Мікрофон»

Трагедія тут особиста – втрачена любов, зрада коханого. Трагедія і соціальна -  родина розпалася, Катерина втопилася, хлопчик став поводирем.
Автор відтворив страшну того часу мораль щодо покритки. Суспільство втратило людяність.
Страшні ті ідеали, через які людина кінчає життям самогубством.
Людина повинна вміти протистояти грубій силі.
Шевченко гостро поставив у  творі морально-етичні проблеми. Катерина, можливо занадто суворо покарана за необачне кохання. Поет таким чином формує нашу свідомість, нагадує нам, нинішнім, про високі моральні засади українців: цнотливість, дівочу честь, шанобливе ставлення до традицій предків, звичаїв - і, врешті, спонукає бути відповідальними за долю уже наших майбутніх дітей. Треба кожному з нас запитати у себе, чому і сьогодні є дитячі притулки, будинки. Мабуть, є і сучасні Катерини, офіцери?
Людина повинна бути чесною перед собою в першу чергу, мати життєві ідеали та відстоювати їх.   

Виступ учасника науково-пізнавальної секції психологів

Споконвічна проблема жіночої долі не могла не зачепити чуйного серця Тараса Григоровича Шевченка, його пера і пензля. Знедолена, покинута жінка у різні часи різними людьми сприймалася по-різному. Її засуджували, з неї насміхалися або їй співчували, намагалися допомогти.

Не треба поспішати засуджувати, бо добра й довірлива душа часто страждає у жорстокому вирі життя.

Автор хоче навчити нас співчувати. Катерина грішна, але спокутує той гріх ціною свого життя. Це має викликати у нас милосердя до чужого горя.

Шевченко створив багато безсмертних творів, але вся безмежна кількість праць, поетичних і прозових творів, картин і взагалі ідей і думок – це сам Тарас Шевченко. Це відображення тих особливостей внутрішнього світу, душі, завдяки яким була створена безсмертна спадщина великого Кобзаря.

Часточка його душі зберігається у кожному його творі, мистецькій праці та переливається у душу того, хто хоча б раз тримав у долонях багаторічну працю митця. Так зливаються воєдино душа Шевченка та українського народу.

Виступ учасника науково-пізнавальної секції критиків

Шевченко – поет чи художник?

Наш  науково-дослідницький інструментарій базується насамперед на нашій власній позиції, виробленій самостійно на основі знань і умінь оцінювати художній твір. Ми підтримуємо думку відомого письменника і перекладача П.Корсакова, який зазначив, що твори, вміщені до «Кобзаря», зробили б честь усякому імені в кожній літературі. Але ми не скажемо, що Шевченко тільки поет. Він одночасно, звичайно, і художник. Бачимо багато спільного і відмінного у живописних і поетичних творах. Поетичне слово Шевченка максимально насичене змістом, асоціативними зв’язками, будить нашу уяву. Ми самі домальовуємо сцени події. У його живописних полотнах охоплено лише один якийсь момент, застиглу дію, яку ми маємо домислити, розширити. На нас діє передусім композиція, кольорове наповнення, світло. Але розглядаючи живописне полотно, ми нерідко підсвідомо згадуємо поетичні рядки. Чи не таку силу зв’язку поетичного слова та живопису ми й відчули у Шевченковій “Катерині»?! Ми впевнені: не слід поділяти митця на Шевченка поета і Шевченка - художника. Треба бачити органічну єдність, взаємовплив і взаємозбагачення цих обох талантів генія. Найкраще, на нашу думку,  сказала дослідник З.П.Тарахан – Береза: «Усе життя обидві музи багатогранного генія розвивалися, доповнюючи одна одну, і остання пісня Шевченка-поета обірвалася разом з останньою піснею Шевченка-художника».

 

Діяльнісний міні-тренінг (обговорення)

Метод Гронування

Тарас Григорович Шевченко

Тарас Шевченко прожив повне трагізму і болю життя, хоч пізнав і багато доброго. Душа його була навдивовижу відкрита світові, а натура до краю вразлива.
Своїм світоглядом і розвитком він стояв поза часом.
Досконале відтворення дійсності у картинах і поетичних творах – це не тільки безмежний талант, праця над собою, а й доцільне відтворення себе, свого характеру, внутрішнього «Я»
Яскравий світ символічної поетичності – це сам автор, його душа, перевтілена у слова.
О.Білецький стверджував, що Шевченко «здебільшого обирав такі сюжети, що відповідали його особистим думкам, переживанням»
Не слід поділяти митця на Шевченка-поета і Шевченка-художника. Треба бачити органічну єдність, взаємовплив і взаємозбагачення цих обох талантів генія.
Автор не докоряє Катерині, не засуджує її, а ставиться прихильно, бо любила вона щиро, а це – необхідна умова людського щастя.
Легко осудити Катерину. А як перенестися в ті часи і самому все відчути?
Якщо мова йде про моральний вибір, нам треба зупинитися на загальнолюдських категоріях і моральних якостях людини.
 

Резюме симпозіуму

Слайд №12. Ілюстративний. «Шевченко. «Як умру, то поховайте…»

Т.Г.Шевченко здобув всесвітню повагу як геніальний поет, талановитий прозаїк, чудовий художник, гравер і скульптор.
Остання пісня Шевченка-поета обірвалася разом з останньою піснею Шевченка-художника.
Поему «Катерина» читало не одне покоління. Кожне шукало та знаходило в ній свої проблеми. Це зробимо і ми.

Слайд №13. Вшанування пам’яті Т.Г.Шевченка

Найкращий і найцінніший скарб доля дала Шевченку лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонах сердець знову і знову збуджуватимуть його твори.

III. Підсумки

 1. Коментарі до написання домашнього твору на одну із запропонованих тем.

2. Слайд №14. Самооцінка науково-пізнавальної діяльності учнями

Містить тест для самооцінки учнями своїх знань і умінь і одночасно узагальнення результатів упровадження проекту.

Закріплює вміння учнів самостійно оцінити вивчене і виконане.

Діяльність учителя. Створити атмосферу відкритості, емоційної та психологічної захищеності учнів.

Діяльність учнів. Оцінити рівень своїх знань і вмінь щодо якості дослідження і реалізації проекту (використати інструментарій)

3. Слайд №15. Оцінка уроку проекту

Містить текст для оцінки уроку-проекту.

Удосконалює методи оцінювання і стимулювання діяльності учнів.

Діяльність учителя: репрезентація оцінювання під девізом «Оціни себе-оціни всіх».

Діяльність учнів. Зробити оцінку колективної і групової роботи над підготовкою і впровадженням проекту.

4. Заключне слово вчителя.

 

 

Твір – «Шевченкова Катерина у моєму серці»

     учениці 10Б класу Амвросіївської загальноосвітньої  школи I-III ступенів №6

Амвросіївської районної ради  Донецької області  Лихачової Анжеліки Вікторівн

Учитель      Шаповалова Валентина Володимирівна

            Вітаю Вас, вельмишановна Ларисо Долінські. Зі словами поваги і вдячності звертається до Вас одна з Ваших стипендіатів. Я вже розповіла Вам про себе, групу «Пошук», про перемогу в Міжнародному конкурсі «Мій рідний край» та призначення Допомоговою комісією Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип» стипендії на 2010-2011 навчальний рік. Поїздка до Києва для отримання нагород – це незабутній час. Скільки зустрічей, нових знайомств, розмов, вражень! Як і  належить, хочу проінформувати Вас про свою суспільно – громадську діяльність, про важливі події культурного життя Донеччини і всієї України.

            Міжнародний конкурс «Мій рідний край» є підтвердженням того, що могутній процес культурного взаємозбагачення охоплює все більше народів різних країн, в тому числі України та Сполучених Штатів Америки. «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине» - повноцінно стверджується в наш час пророцтво Т.Г. Шевченка, впевненого в невмирущості рідної української культури. І я щаслива, що можу про це Вам сказати.

Зараз на Донеччині проходить Всеукраїнський конкурс учнівської творчості, присвячений Шевченківським дням, під гаслом «Об’єднаймося ж, брати мої!» за номінаціями «Література», «Історія України і державотворення». Організований він Управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації. Конкурс проходить уже не перший рік і спонукає нас до науково – дослідницької діяльності, вивищення та духовного збагачення. Хочу поділитися з Вами своїми знаннями, думками і переконаннями щодо певних аспектів творчості Великого Кобзаря.

            «Він був кріпак і сирота, художник і поет, рекрут, в’язень, топтаний, але не розчавлений, виснажений, але не зломлений, розпачливий, але не зневірений», - так говорив Євген Маланюк про Т.Г. Шевченка, який стає для мене найяскравішим подвійним символом – і героїзму, і громадянської відваги. Ви знаєте, пані Ларисо, я не можу до кінця зрозуміти, як за всіх умов свого життя він зумів відтворити духовність рідного народу, його сутність, мову, культуру, історію, національну гідність – і в кожному творі залишитися українцем! Не помилюся, якщо долю поета назву тяжкою, нестерпно болісною драмою. Думаю, Ви погодитеся зі мною, що історія його думки та творчості – драма не менш важка.

            Сьогодні ми, нащадки Тараса Григоровича Шевченка, заглядаємо до його душі, щоб його думи стали нашими думами, щоб його слово – нашим словом, його пісня зазвучала в нашому серці. Поступово кожений із нас усвідомлює, що творчість Кобзаря відбиває насамперед національний менталітет українців. У цьому зв’язку його поезія не лише відобразила звитяги та поразки нашого минулого, не лише державні сподівання його сучасників, а й визначила шляхи нації в майбутнє. Зрозуміло, що Шевченкова творчість акумулює в собі загальнолюдські ідеї, висвітлює найпотаємніші порухи душі простої людини, розкриває її глибину та велич. Нелегко осягнути багатогранність музи поета.

Ось подивіться на оці його видання. Вирізняєте знаменитого «Кобзаря»? Відомий письменник – перекладач П. Корсаков зазначав, що твори, вміщені до нього, зробили б честь усякому імені в кожній літературі. Це дуже висока оцінка поетичної музи Тараса Григоровича на міжнародному рівні. Але ж він і художник! Розумієте, я на боці тих критиків, які не поділяють митця на Шевченка – поета і Шевченка – художника. Мені імпонує думка дослідниці З.П. Тарахан – Берези: «Усе життя обидві музи багатогранного генія розвивалися, доповнюючи одна одну, і остання пісня Шевченка – поета обірвалася разом з останньою піснею Шевченка – художника».

            Я не знаю, наскільки Ви, пані Ларисо, знайомі з життям і творчістю Великого Кобзаря, але сподіваюся, що мої роздуми зацікавлять Вас. Я впевнена: якщо читатимете поезію, відчуєте, що його слово максимально насичене змістом, асоціативними зв’язками. Воно обов’язково збудить Вашу уяву. І Ви самі домалюєте сцени подій. На живописному ж полотні побачите лише один якийсь момент, застиглу дію, яку треба самій домислити, розширити. На Вас діятиме насамперед композиція, кольорове наповнення, світло. Я б дуже хотіла, щоб у цю мить Ви прочитали поему Тараса Григоровича «Катерина». Чомусь я впевнена, що Ви це зробили, і знову взялися читати мій лист. А тепер ось перед Вами Шевченкова картина «Катерина»:

Як Ви вважаєте, вельмишановна пані, можемо ми про силу зв’язку цих двох шедеврів сказати словами Леонардо да Вінчі: «Малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство»? Думаю, що так. Я дуже хвилююся, бо життєвого досвіду ще недостатньо в мене. Але маю надію, що Ви все зрозумієте правильно, бо прожили вже мій вік. Моє ж майбутнє коханої, дружини, матері ще попереду. Тож хочу поговорити з Вами про Шевченкову Катерину, яка назавжди залишиться в моєму серці.

            Мабуть, Ви також знаєте, що для Тараса Григоровича жіноча доля була не просто однією з тем творчості, а згустком болю, що запікся в його серці. Кріпацька неволя – це доля рідної матері, яку передчасно «у могилу нужда та праця положила», доля сестер Катрі, Ярини, Марії – голубок молодих, у яких «коси в наймах побіліють». Це трагічна доля його першої трепетної любові – Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, що «німі на панщину ідуть». Я відчуваю муку і гнів поета, який виступив проти жіночого безправ’я. Він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові. «Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу...» - стверджував український поет М.Т. Рильський. Найбільше мене вразила Катерина.

Вже від того святого жалю,

Здається світ би скам’янів...

Найвищий пам’ятник стражданню –

Читає мати «Катерину»...

          Ці слова Любові Горбенко наголошують на тому, що тема нещасливого дівочого кохання та його трагічних наслідків поетом трактується глибоко й широко. Ще тільки прочитавши перші рядки, я (як і Ви, мабуть) відчула, що буде горе. Шевченко застерігає:

Кохайтеся чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Але тут же побачила Катерину – веселу, радісну, щиро закохану, як їй здається, у свого судженого. Вона і в думці не припускає, що він її кине. Та це сталося. Усього чотири рядки, а скільки в них горя! Ви відчули це, Ларисо? Давайте разом вчитаємося.

Пришли вісті недобрії –

В поход затрубили;

Пішов москаль у Туреччину,

Катрусю накрили.

         Мабуть, пізніше перечитуючи свою поему, Тарас Шевченко відчув, що не вистачило йому слів передати розпач майбутньої матері. Отоді й з’явилася картина «Катерина» (1842рік). У листі до Т.С. Тарнавського 25 січня 1843 року Тарас Григорович писав: «Я написав Катерину в той час, як вона попрощалась

зі своїм москаликом і вертається в село; у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже, а вона, сердешна, тільки плаче, а москаль дере собі, тільки курява лягла, собачище поганеньке доганя його та ніби-то гавкав. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина».

            Ми ж з Вами бачимо героїню босою на тлі українського пейзажу: сільська околиця з безкрайнім степом; віддалік височить козацька могила з вітряком; курінь, біля якого сидить селянин – ложкар. Він на своєму віку надивився всякого горя, тому і проводжає Катрю співчутливим і розуміючим поглядом. До речі, Ви, Ларисо, помітили, що такого епізоду в поемі немає? Взагалі образ селянина відсутній у ній. А це означає, що картина ілюстрацією до поеми бути не може. Вона є самостійним твором. Очевидно, Шевченко хотів показати ставлення своє і простих людей до трагедії селянської дівчини, постать якої освітлена яскравим сонцем і знаходиться в центрі уваги глядачів. Не знаю, як Ви, пані, а я саме такою її уявляла. Вона юна та вродлива. Чистота підкреслена білою сорочкою з мережкою білим по білому. Червона запаска, червона стрічка на чолі. Позбавлена коси – атрибуту дівочості. Ви помітили сльозину, затінену бровою, вією? Так, Катерина ховає свій плач од людського сміху – осуду, ні на що не дивиться, ніби сліпа. У порівнянні з яскравим освітленим чолом очі звертають на себе мою увагу. Думаю, і Вашу. Чому вони закриті? Щоб не бачили невимовне горе? Не відчули інтуїтивне передчуття нелегкого майбутнього, трагедії? Був коханий, була любов, була мрія... Але це було раніше. А зараз... Нема надій і сподівань. Нема долі. Нема щастя.

            Її обличчя, поза, руки виписані реалістично, переконливо. Кожним доторком пензля митець передає внутрішній стан дівчини: образу, пригніченість, сум, безвихідь. Ось поряд з нею ми з Вами бачимо розлогий дуб (український символ), що став свідком підлої зради. Зламана дубова гілка свідчить про змарновану молоду долю, знівечене життя. Нічого вже їй не потрібно. Вона вже пізнала світ, а тепер перебуває на краю буття і небуття. А винуватець її горя, злодійкувато оглядаючись, пришпорює коня, щоб швидше втекти. Його не турбує доля тієї, яку називав коханою, йому байдуже, що вона

змушена йти з села, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу. Це вона сама тепер відламана гілка з дерева

роду, самотній листок, кинутий напризволяще додолу. Саме так передає   Т. Шевченко зречення дочки батьками. І зразу у пам’яті зринають рядки:

Будь щаслива в чужих людях,

До нас не вертайся!

Не вертайся, дитя моє,

З далекого краю...

Батьки не могли знести безчестя своєї дочки. Не знаю, що Ви про це думаєте, а я не можу їх осуджувати. Моральні звичаї старого села були настільки непорушними, що годі було й думати про якесь поблажливе ставлення до тих, хто їх зневажив.

            Довго поневірялася Катерина, просила милостиню, бо на руках дитина. Все вірила, що знайде батька свого сина, і доля усміхнеться їй. Почувши, що йдуть москалі, вона в стужу, не одягнувшись, назустріч «через пеньки, заметом летить, ледве дише». Та відвернувся пан – офіцер від неї. Я відчуваю, як завмерло її серце. Вона гадає, що не впізнав, нагадує коханому про себе. Не може збагнути, що нелюд її зовсім одцурався. Я думаю, ми обидві з Вами зрозуміли, чому Катерина згодна на всякі приниження. Вона навіть просить: «Покинь мене. Забудь мене, та не покидай сина.» Винесла хлопця батькові, але той уже втік. Мене вражає, як вона вмовляє москалів узяти дитину та віддати старшому, як ті сміються у відповідь. Ларисо! Хіба може таке витримати людина?! Покинута всіма, зневірившись у світі всьому, зазнавши наруги від жорстоких, егоїстичних людей, вигнана з дому, переконавшись, що батько сина відцурався, нещасна жінка вважає за краще загинути. Давайте тепер, пані, знову глянемо на картину. Дивіться, у її обличчі помітні покірність, неспроможність боротися зі злом. Мабуть, вона вже тоді думала тільки про себе, настільки була охоплена власним горем, що в критичний момент залишила сина на шляху, а сама опинилась у воді під льодом. Ви згодні зі мною, що трагедія тут і особиста – втрачена любов, зрада коханого, і соціальна – родина розпалася: немічні батьки залишилися напризволяще, Катерина втопилася, хлопчик став поводирем? Як можна охарактеризувати свій психологічний стан, коли пірнаєш у таке життя? Важко сказати, але чітко розумію: страшна та мораль, через яку людина кінчає життя самогубством. Де ж людяність? Ви, шановна Ларисо, відчули, що Тарас Григорович не осуджує падіння героїні? Для нього залишається незаперечною її висока людська гідність, духовна краса, святість почуттів. Я впевнена, що автор учить нас співчувати. Вона грішна, але спокутує той гріх ціною свого життя. Це має викликати милосердя до чужого горя. Вам не здається, вельмишановна, що Катерина надто суворо покарана за своє кохання? Сьогодні я впевнена в цьому, але ж тоді були зовсім інші часи. Я вважаю Шевченка великим психологом. Дивіться: він обрав собі роль оповідача – очевидця. Іде слідами героїні, переживає з нею кохання і сором, каяття і надію, гірке розчарування і смерть. Застерігає, докоряє, співчуває, співпереживає... І я не сумнівалася ні на мить, що він знайде вихід із такого становища для наступної своєї героїні.

            Так і сталося. Ганна з поеми «Наймичка» вже здатна забути особисту образу й жити задля дитини. І любов її материнська така могутня, що вона все своє життя приносить у жертву заради щастя Марка. Уявіть собі: жити поряд із сином і признатися в материнстві тільки перед смертю! Прочитайте, будь – ласка, цю поему, не пожалкуєте, повірте.

            Співчуваючи Катерині, проймаючись болем за її гірку долю, я приходжу до думки про дисгармонію між природними людськими почуттями і суспільним буттям. Поема сприймається мною як поклик до вдосконалення моральних основ суспільства. Ми з Вами вже зрозуміли, що Шевченко прагнув до ідеалу людини. Кожна наступна його героїня піднімалася на свою моральну сходинку. На жаль, найнижча була в Катерини, вища - в Ганни («Наймичка»). А на найвищу сходинку піднімаються Марія з однойменної поеми, мати Алкіда з «Неофітів», які знаходять у собі сили після загибелі своїх синів продовжити

їхню справу, понести  високе слово правди в народ. Якщо не знайомі з цими поемами, прочитайте їх, будь ласка. Відчуєте велике задоволення.

Що б я хотіла сказати на завершення? Поему «Катерина» читало не одне покоління. Кожне шукало і знаходило в ній свої проблеми. Я вважаю її актуальною і для нас. Адже наш Батько формує український менталітет, турбується про нашу цнотливість, дівочу честь, шанобливе ставлення до традицій предків, спонукає бути відповідальними за долю майбутніх, уже наших, дітей. Душа Т. Г. Шевченка, втілена в героїв творів, і сьогодні живе болями інших, прагне щастя для них. Хто знає, як би склалася доля українського народу, коли б не його поява? Тож і сьогодні, і завтра, і через віки (я впевнена) ми будемо приходити до нього звіряти свої вчинки, помисли. Будемо причащатися його словом – воно не дасть зійти з правильно шляху, збереже нас од скверни. Не дасть стати новою Катериною в новому суспільстві. А така небезпека є, бо існують дитячі притулки та будинки. Ми з Вами чудово розуміємо, що їх не повинно бути. І вселяє надію в серця українців рішення уряду протягом семи років закрити школи – інтернати і відкрити сімейні будинки. А я ще вірю, що моє покоління зрозуміє, що в дитини повинна бути сім’я з дня народження.

            Шановна пані Ларисо! Часточка душі нашого Тараса Григоровича зберігається у кожному його творі та переливається в душу того, хто хоча б раз тримав у долонях його багаторічну працю. Я сподіваюся, що викликала у Вашому серці прагнення краще пізнати цю видатну людину. Маю надію, що зіллються воєдино його душа і Ваша, звучатиме Шевченкове слово у колі Ваших друзів, там, у далеких Штатах. Дуже вдячна, що вислухали мене. Не знаю, чи досягла я своєї мети хоч в малому (спонукати Вас прочитати поему «Катерина»), про це вже Вам судити.

Дуже рада листуватися з Вами і час від часу подавати Вам звістки про перебіг суспільно – культурного життя на Донеччині та про своє життя: громадські справи, участь у конкурсах. З нетерпінням чекатиму Вашої відповіді. Моя електронна адреса не змінилася.


Теги: Шевченко, Шаповалова В.В.
Навчальний предмет: Українська література
Переглядів/завантажень: 309/46


Схожі навчальні матеріали:
Всього коментарів: 0
avatar