| Головна » Географія |
Мета: навчальна: розкрити суть поняття «геоекологічна ситуація», охарактеризувати сучасну геоекологічну ситуацію в Україні; розвиваюча: формувати вміння аналізувати вплив геоекологічної ситуації на здоров’я населення; виховна: виховувати екологічну культуру учнів, дбайливе ставлення до природи рідного краю, розуміння цінності навколишнього середовища Тип уроку: урок засвоєння нових знань Обладнання: фізична карта України, політична карта світу, атласи, ілюстрації, виставка матеріалів, що руйнують озоновий шар, Конституція України Хід уроку Епіграф: Світ досить великий, щоб задовольнити потреби кожної людини, але занадто малий, що задовольнити людську жадібність Махатма Ганді І. Організація класу ІІ. Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок учнів Геоекологічна ситуація в Україні за багатьма показниками оцінюється як кризова і продовжує погіршуватися в процесі нераціональної господарської діяльності, зокрема техногенного впливу. На це також накладаються екстремальні прояви природних процесів (стихійних лих) у різні пори року: повені, посухи, зсуви, сейсмічні явища, осідання, селі, снігові лавини та ін. Однак сучасна геоекологічна ситуація в світі формується під впливом самої людини. У процесі життя і господарської діяльності людина дедалі більше використовує різні компоненти природи, повертаючи натомість величезну кількість невластивих природі продуктів своєї життєдіяльності. Тим самим вона порушує зв'язки між природними компонентами, збіднює та видозмінює природне середовище, забруднює складові географічної оболонки — атмосферу, гідросферу, літосферу і ґрунт, спричиняє негативні зміни в біосфері. Щоб оцінити сприятливість геоекологічної ситуації для життя людини використовують різні якісні та кількісні показники. Вони фіксують порушення природних компонентів і стан їх забруднення (кількість викидів шкідливих речовин). Ці показники порівнюють з гранично -допустимими концентраціями речовин — науково обґрунтованою можливою їх кількістю у довкіллі, при якій не існує істотної загрози здоров'ю людини. Залежно від того, як ці показники співвідносяться на певній території, формується сприятлива чи несприятлива екологічна ситуаціяПриродні умови і природні ресурси України змінюються під впливом різних видів природокористування:агропромислового, особливо землеробського, промислового, гірничодобувного, містобудівного, транспортного, водогосподарського і гідротехнічного, лісопромислового, рекреаційного, природоохоронного. В Україні існують переважно сировинно-видобувні галузі промисловості, які є екологічно небезпечними. Територіальна організація промислового виробництва, його технологія залишаються недосконалими. Техногенний вплив на ландшафти, енергомісткість виробництва в 6-9 разів перевищують рівень розвинутих країн. Маса накопичених промислових відходів оцінюється у 25 млрд т, а зайнята ними площа — 130 тис. га. Надзвичайно великі зміни в навколишньому природному середовищі України відбуваються в результаті розвитку промисловості. Так, гірничодобувна галузь пов'язана з нагромадженням відвалів із порід, які виймаються з шахт, рудників, кар'єрів. Нерідко у відвалах трапляються токсичні речовини, які розвіюються на значні території, потрапляють у підземні води. Це впливає на ріст рослин, здоров'я людей. Найбільше відвалів з небезпечними речовинами зосереджується в місцях видобутку вугілля, руд металів, сірки, калійної солі — у Донбасі, Придніпров'ї, Львівська-Волинському басейні, Прикарпатті. Там, де вугілля видобувають шахтним способом, утворюються терикони — насипні горби заввишки до 100 м. Вони не придатні для використання. У них нерідко відбуваються самозаймання вугільної породи та вибухи метану. Підприємства обробної промисловості найбільше забруднюють повітря та воду. Вони щороку викидають більш як 6 млн т речовин, в яких міститься понад 200 видів шкідливих компонентів. До основних забруднювачів довкілля відносяться і ТЕС, і металургійні та хімічні підприємства. У тиху безвітряну погоду над містами нерідко нависає смог — туман із диму, сажі та інших домішок. Серед викидів — сполуки вуглецю, азоту, фосфору, сірки, які спричинюють випадання кислотних дощів. Ці дощі пригнічують ріст овочевих культур, плодових дерев і кущів, руйнують будівлі та пам'ятники. У викидах промислових підприємств є немало токсичних важких металів, які здатні нагромаджуватися у продуктах: свинець, ртуть, олово, мідь, молібден, сурма, кадмій та інші. Найвищий рівень забруднення спостерігається в містах Донбасу ( Макіївці, Краматорську, Єнакієвому, Дзержинську), Придніпров'я (Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Запоріжжі), Маріуполі, Одесі, Чернівцях, Києві, Черкасах та інших. Великим забруднювачем довкілля є транспорт. Він дає майже 70 % усіх викидів в атмосферу, які є продуктами згоряння палива. Уздовж автошляхів концентрація шкідливих речовин, у тому числі й важких металів, у 10—20 разів перевищує гранично допустимі норми. Тому вздовж доріг забороняється випасати худобу, рвати плоди. Забруднення довкілля, яке здійснюється залишками палива з транспортних засобів, спостерігається також уздовж залізниць, у портах та аеропортах. Безпосередньо в річки стікають дощові води, які, змиваючи вулиці міст, несуть у водойми нафтопродукти, важкі метали, велику кількість сміття. Значною загрозою для людей і довкілля є численні поховання і склади хімічно небезпечних речовин. Землеробське освоєння і розораність сільськогосподарських угідь в Україні найбільша порівняно з розвинутими країнами світу. Площа орних земель у лісостеповій і степовій зонах становить 85-90 % сільськогосподарських угідь. Нераціональне господарювання супроводжується зменшенням родючості ґрунтів, їх ерозією та пересушенням. Співвідношення між площами орних земель, луків, лісів, водних поверхонь, заповідних об'єктів мало пов'язане з ландшафтними особливостями природних зон. Значні земельні площі зайняті під звалища відходів. Горіння териконів, пилоутворення над поверхнею шлакозвалищ, підвищення мінералізації грунтових вод є додатковими чинниками негативного впливу на якість грунтів України. Надмірно забрудненими є річки та їх основні притоки, озера, водосховища, моря, підземні води, атмосферне повітря, ґрунти, збіднюються рослинний покрив і тваринний світ, ландшафти. Погіршеною екологічною ситуацією характеризуються освоєні відносно недавно степові землі, що надмірно експлуатуються, забруднено радіоактивними відходами центральне Полісся, промислові райони навколо великих міст. У великих промислових районах Донбасу, Придніпров'я, навколо деяких міст Прикарпаття погіршена екологічна ситуація переростає в напружену, а в 30-кілометровій Чорнобильській зоні вона катастрофічна (забруднена територія відчуження в межах України становить 2044,4 км2 ).Внаслідок радіоактивного забруднення великої площі на території України виник аномальний екогеохімічний регіон, у межах якого є загроза довгострокового надходження радіонуклідів у сільськогосподарську продукцію, поверхневі й ґрунтові води, загроза вторинного забруднення атмосфери, довгострокового опромінювання населення, яке мешкає на забруднених територіях. Екологічна ситуація в Україні сприяла процесам демографічної кризи: зменшується кількість населення України, через високу смертність, що пов’язана зі збільшенням хвороб, які спричинені забрудненням довколишнього середовища; скорочується тривалість життя. Ці тенденції характерні для всіх областей України. Аварія на ЧАЕС сприяла збільшенню захворюваності серед дітей. Поширення інфекційних хвороб, пов’язане із неякісною питною водою. На стан здоров’я населення впливає діяльність гірничодобувних підприємств. Найгірший стан зафіксовано в місті Жовті Води (видобуток і переробка уранових руд), у м. Марганці (видобуток і збагачення марганцевих руд). Аналогічна ситуація спостерігається в місцях видобутку корисних копалин на території Донецької, Дніпропетровської, Львівської областей. Небезпеку для життя людей можуть становити надзвичайні ситуації природного походження (зсуви, землетруси, повені, паводки, селі тощо) та надзвичайні ситуації техногенного походження (пожежі, вибухи, незаплановані викиди шкідливих речовин, раптове руйнування споруд тощо). Після тривалої економічної кризи економіка України вже у 2000 р. мала тенденцію до зростання основних показників, але ще залишається деформованою структура промислового виробництва Невід'ємними складовими сталого економічного та соціального розвитку країни на сучасному етапі є охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності людини. На території України розрізняють шість зон,щодо умов проживання населення: сприятлива, помірно сприятлива, задовільна, погіршена, напружена і катастрофічна. У цих назвах відображено наростання гостроти екологічних проблем. Сприятлива, помірно сприятлива і задовільна ситуація склалася в давно освоєних регіонах, де переважає сільськогосподарська діяльність (лісостепова зона, крайні схід і захід Полісся, Карпати). При цьому території з більш сприятливими умовами для життя займають менші площі. Особливо проблеми збереження належних природних умов загострюються у високо урбанізованих регіонах (Донбас, Придніпров’я та ін.). У таких регіонах рівень забруднення повітря, поверхневих вод і землі перевищує можливості їх самоочищення. Це призводить до деградації навколишнього середовища, що негативно впливає на здоров’я населення. Несприятливі екологічні умови є причиною близько 20% прямих захворювань. Найбільша техногенна аварія людства. У квітні 1986 р. в різні мови світу увійшло українське слово «Чорнобиль». Для всього людства воно стало синонімом страшної техногенної катастрофи й величезної екологічної біди. Чорнобиль — це назва невеликого поліського містечка в гирлі Прип'яті, що мало давню історію, вкорінену в часи Київської Русі. Тепер це слово символізує страшне явище, внаслідок якого перестало означати населений пункт. Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблока частково обвалилася. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтікалася підреакторними приміщеннями. В результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотоп урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). Ситуація погіршувалася в зв'язку з тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні (від горіння запасів графіту) реакції з виділенням тепла, з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року мобілізацією ресурсів усього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів. Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, але й Македонію, Сербію,Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію,Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію(разом з Корсикою), Велику Британію та острів Мен. Інформація про радіацію прийшла не з СРСР, як мало б бути, а з Форсмаркської АЕС(швед.) (1100 км від місця аварії) в Швеції, коли на одязі співробітників 27 квітня було знайдено радіоактивні частинки. Після пошуків витоку радіації на самій АЕС, стало зрозуміло, що в західній частині СРСР існує серйозна ядерна проблема. Аварія на Чорнобильській АЕС мала, має і, на жаль, ще довго матиме негативний вплив на стан навколишнього середовища України. Внаслідок вибуху ядерного реактора та пожежі на ньому за короткий період часу в довкілля потрапило до 7 т ядерного палива. Ця аварія перетворила унікальні за чистотою території Полісся в зону екологічної катастрофи. Усього в Україні до зони радіоактивного забруднення потрапило понад 8 % території країни (майже 50 тис. км2), де зосереджено 2,3 тис. населених пунктів дванадцяти областей. Найбільше постраждали території Київської, Житомирської, Рівненської Чернігівської і Черкаської областей, радіоактивні опади випали також у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Волинській і Кіровоградській областях. Понад 3,4 млн людей вважаються такими, що постраждали внаслідок цієї катастрофи, але певні дози радіоактивного опромінення отримали значно більше мешканців України. Чорнобильська зона. Навколо Чорнобильської АЕС у радіусі ЗО км створено зону відчуження, яку називають Чорнобильською зоною. З неї було відселено тисячі осіб із 186 населених пунктів України і Білорусі. Більша частина зони лежить у межах України. Там обезлюдніло 75 поселень, а переселенцями стали 90 тис. жителів. У зоні залишилися їх домівки, могили родичів, пам'ятки історії, культури. Безлюдним містом-привидом стала Прип'ять - місто працівників електростанції. У зоні містяться сотні захоронень радіоактивних відходів. Технологій щодо їх дезактивації поки що немає. І тільки в самому Чорнобилі обмежений час працюють люди. Вони слідкують за станом укриття та АЕС (у 2000 р. електростанцію остаточно закрили), обслуговують Чорнобильську зону. На околицях зони проживає більш як сотня людей переважно старшого віку, які, незважаючи на заборони й небезпеку для свого здоров'я, повернулися в свої домівки. Внаслідок викидів у повітря великої кількості радіоактивних речовин відбулося стійке й довготривале забруднення території Цезієм, Стронцієм і Плутонієм. Ці речовини випромінюють радіоактивні промені, і їх називають радіонуклідами. Вони мають здатність нагромаджуватися в організмах, воді, грунті, повітрі і тривалий час впливати на стан довкілля, життя людей і тварин (період піврозпаду Цезію-137 становить 24 тис. років!). Тому в зоні значного радіоактивного забруднення заборонено вирощувати сільськогосподарські культури, збирати ягоди, гриби, полювати на дичину, ловити рибу, пити воду, палити дерева чи листя.Тепер Чорнобильська зона — науковий полігон. У 2008 р. там створено сховище для радіоактивних відходів інших атомних станцій України. Про важливість ліквідації наслідків аварії зазначено в Конституції України (1996 р.): «Забезпечення екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави». Закон України про природно-заповідний фонд Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Завдання законодавства України про природно-заповідний фонд України Розділ II УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ Стаття 11. Спеціально уповноважений орган державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду Розділ III РЕЖИМ ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ'ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ Стаття 14. Визначення режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду ГЛАВА 1. ПРИРОДНІ ЗАПОВІДНИКИ Стаття 15. Статус та завдання природних заповідників ГЛАВА 2. БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ Стаття 17. Статус і завдання біосферних заповідників ГЛАВА 3. НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ Стаття 20. Статус і завдання національних природних парків ГЛАВА 4. РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ Стаття 23. Статус і завдання регіональних ландшафтних парків ГЛАВА 5. ЗАКАЗНИКИ Стаття 25. Статус і завдання заказників ГЛАВА 6. ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ Стаття 27. Статус та завдання пам'яток природи ГЛАВА 7. ЗАПОВІДНІ УРОЧИЩА Стаття 29. Статус і завдання заповідних урочищ ГЛАВА 8. БОТАНІЧНІ САДИ Стаття 31. Статус і завдання ботанічних садів
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |