Свобода як цінність (Pierwsza Rzeczpospolita) Христина Богера, аспірант кафедри філософії ЛНУ ім. І. Франка

Європу поєднує певна духовна спільність, яка виводить своєю основою християнство. Проте, істинним залишається факт, що в цій європейській духовній спільності існує відмінне розуміння універсальних цінностей. Цінності становлять найбільш істотний елемент кожної культури, в тому числі і культури польської. Вони є двигуном діяльності суспільства, основою його оцінок, присутні у всьому, що відбувається в суспільстві. Аксіологічні орієнтації суспільства першої Речі Посполитої, їх цінності, переконання про те, що цінне і добре, однаково виявлені в науковому аналізі та емпіричних дослідженнях як і репрезентовані у шляхетській культурі, характеризуються парадоксами і антиноміями, парадоксами і розбіжностями.  

В Старопольську добу сформувався громадянський етнос, тобто певна система норм, цінностей і принципів загально акцептованих шляхетським суспільством.

ПЕРША Річ ПОСПОЛИТА Про Польщу в XVI ст. часто говорилось – Річ Посполита. “Слово це з одного боку означало батьківщину і державу, а з другого – соціальну спільноту” [A. Sucheni-Grabowska, Rzeczpospolita // Wielka Encyklopedia Polki. T2. Krakow, 2004, s.1108.] Культуру Речі Посполитої дослідники визначають як “культуру шляхетську”. Вона “надавала тон цілості життя” того часу. [J. Tazbir. Kultura szlachecka w Polsce. Rozkwit – upadek – relikty. Warszawa, 1978. s.8]

СВОБОДА (контекст диспонованого поняття) “Свобода є універсальним виміром людської сутності, - зазначає С. Кримський і додає, що у різних націй різний вияв і різна реалізація цієї свободи”. В добу Ренесансу свобода підносилась до рангу найвищої цінності і мислилась в контексті громадянських свобод і вольностей. У цій інтерпретації свобода визначалася як “можливість людини формувати не тільки свою власну природу, а й змінювати наявну соціальну дійсність”. Отже, свобода тлумачилась як гарантоване законом право на життя і власність і була “потребою натуральною” нового ренесансного суспільства. Саме в такому аспекті пропонується аналіз свободи як найвищої цінності Першої Речі Посполитої.

“Wiara w fatum sprowadza na ziemię fatum. А wiara w wolność sprowadza na ziemię wolność”. - Józef Stanisław Tischner Цінність свободи окреслена і через суспільну групу і через саму людину. Сутність свободи (Перша Річ Посполита)

Єдина і неподільна свобода вважалась найвищою цінністю [A. Grzeskowiak-Krwawicz. Lex est Rex in Polonia et in Lithuania... Tradycje prawno-ustrojowe Rzeczypospolitej – doświadczenie i dziedzictwo, Warszawa, Wydawnictwa TK, 2008, s. 25 - 42]

Від XVI ст. свобода для поляків становила залежність громадян від власної волі, а не від волі влади. Свобода як цінність періоду Першої Речі Посполитої – це перш за все, реалізація самоствердження громадян. Свобода - як суспільна цінність, яка реалізувалася в тогочасній державі, у відносинах громадянин – влада. Аксіологічний вимір свободи Старопольського періоду полягала у мотивації суспільних дій до незалежності тогочасної держави як найвищого спільного блага. РЕЗЮМЕ:

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Теги: Христина Богера, свобода Навчальний предмет: Філософія Переглядів/завантажень: 750/172

Завантажити (480.1 Kb)