| Головна » Біологія |
Застосування лугів та їх Негативний вплив на організм людини Творча робота учениці 10-Б класу Косицької Ірини ГІДРОКСИД НАТРІЮ Гідроксид натрію використовують у текстильній промисловості. Він діє на тканини припікаюче, розчиняючи білки з утворенням лужних альбумінатів. При потраплянні розчинів чи пилу на шкіру, і особливо на слизові оболонки, утворюється м’який струп. Чим вища концентрація розчинів і температура, тим сильніше вони діють. При постійній роботі з лугом виникають виразки на пальцях рук (після них — рубці, пітливість, вузликові дерматити). У тих, хто працює з гарячими лужними розчинами, виникають набухання і розм’якшення рогового шару шкіри рук, а згодом поступове відпадання його. Виникає стан шкіри, відомий під назвою «руки прачок». На цьому ґрунті легко виникають екземи, особливо у суглобових складках пальців. Нігті стають тьмяними, крихкими, відділяються від нігтьового ложа. Небезпечним є потрапляння навіть невеликих кількостей гідроксиду натрію в очі, причому уражується не тільки рогівка, а й глибокі частини ока, внаслідок чого виникає сліпота. При потраплянні на шкіру слід терміново обмивати уражену ділянку під струменем води протягом 10 хвилин, потім робити примочки з 5%-вого розчину оцтової чи соляної кислоти. При потраплянні в очі негайно ретельно промивати під струменем води чи фізрозчином протягом 10-30 хвилин. Закапати 2%-вим розчином новокаїну чи 0,5%-вим — дикаїну. Аби запобігти потраплянню лугів на шкіру. треба носити спецодяг зі щільної тканини, гумові рукавиці, нарукавники, фартухи, спеціальне взуття. Рекомендується застосовувати індиферентні та гідрофобні захисні мазі. ГІДРОКСИД КАЛЬЦІЮ Гідроксид кальцію (гашене вапно) використовують у цукровій промисловості, на будівництві. У вигляді пилу чи крапель воно подразнює слизові, викликаючи чхання і кашель. На слизовій рота і носа спостерігаються поверхневі звиразкування, іноді прободіння носової перегородки. Може виникати навіть запалення легень. При дії на шкіру гашене вапно спричиняє болючі і доволі глибокі виразки з гладким дном (так звані «пташині окуляри»), а при хронічних ураженнях — сухість і жорсткість її, тріщини, шелушіння. Нігті стають ламкими, тоншають, і на них виникають поздовжні тріщини, між пальцями — сильне подразнення, навколо суглобів кірки. При вдиханні пилу вапна проводять інгаляцію водними парами (попередньо додавши до води кілька кристаликів лимонної кислоти), кодеїн чи діонін; кладуть гірчичники на ділянку грудної клітки. За показами призначають серцеві засоби. При потраплянні в очі навіть у незначних кількостях гашеного вапна спостерігаються скловидний набряк і різке почервоніння кон’юнктиви. Потрібно негайно промивати протягом 10-30 хвилин широко розкриті очі під струменем води, потім 5%-вим розчином хлориду амонію чи 0,01%-вим розчином ЕДТА. Закапати в кон’юнктивальний мішок 0,5%-вий розчин дикаїну. Залишені шматочки вапна швидко видалити вологим тампоном чи змоченим у м’якому рідкому парафіні. При опіках шкіри треба видалити кристалічні залишки вапна мінеральною чи рослинною олією і зробити примочки з 5%-вим розчином лимонної, оцтової чи соляної кислоти. ГІДРОКСИД БАРІЮ У цукровій промисловості застосовують і гідроксид барію. Він викликає запальні захворювання головного мозку і його м’якої оболонки з переважним ураженням мозочку, довгастого мозку та дна четвертого шлуночка. При отруєнні через рот виникають слинотеча, печія в роті, стравоході, болі в шлунку, коліки, нудота, блювота, пронос, судоми, рясний холодний піт, м’язева слабкість, розлад ходьби, зору і мови, задишка, запаморочення, шум у вухах, підвищується кров’яний тиск. При хронічному отруєнні — спазм судин, тремор пальців рук, крихкість нігтів. За невідкладної терапії (при отруєнні через рот) промивають шлунок 1%-вим розчином сульфату натрію або магнію, роблять клізми з 10%-вим розчином тих же солей. Приймають розчин сульфату натрію або магнію (20 частин солі на 150 частин води) по 1 столовій ложці кожні 5 хвилин, а також рвотні засоби для видалення зі шлунку нерозчинного сульфату барію. Внутрішньовенно вводять 10-20 мл 3%-вого розчину сульфату натрію, а підшкірно — камфору, кофеїн, лобелін; прикладають грілку до ніг; дають постраждалому слизові супи і молоко. ГІДРОКСИД ЛІТІЮ В автомобільному транспорті використовують гідроксид літію, який має виражену подразнювальну дію. В першу чергу уражуються шлунково-кишковий тракт, нирки і центральна нервова система. Високі дози гідроксиду літію викликають загальну слабкість, зниження апетиту, спрагу і сухість у роті, нудоту, блювоту, пронос, тремор губ, нижньої щелепи, рук, запаморочення, розлад зору, сонливість, сповільнену мову. У важчих випадках виникають еліптоїдні напади, кома, психічні розлади. При дії на шкіру луг спричиняє звиразкування її і слизової носа. Для індивідуального захисту використовують гумові рукавиці і захисні маски для обличчя. Аби запобігти отруєнню металічним літієм, його зберігають під шаром гасу чи парафіну. А при обробці сплавів з гідроксидом літію треба дотримуватися заходів безпеки.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |