| Головна » Фізика |
Мета: дати учням уявлення про будову атома; познайомити їх із планетарною моделлю атома за Резерфордом; активізувати увагу на зміні уявлень людства про будову атома, аналізуючи модель атома Томсона; розвивати логічне мислення учнів, вміння аналізувати результати експерименту та робити висновки. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. План уроку. 1. Аналіз контрольної роботи. 2. Питання на повторення. 3. Історія формування уявлень про будову атома. 4. Модель атома Томсона. 5. Дослід Резерфорда. 6. Модель атома Резерфорда. Аналіз контрольної роботи. Питання на повторення. 1. Умови виникнення електричного струму ( наявність вільних носіїв електричного заряду; існування в середовищі причин, яку спонукають до руху в певному напрямку; електричне, магнітне поле, прискорений рух провідника.) 2. Сформулювати закон Ома для ділянки електричного кола (сила струму в однорідній ділянці прямо пропорційна напрузі й обернено пропорційна опору провідника) 3. Від чого залежить опір провідника? Записати формулу. 4. Одиниці вимірювання опору провідника. 5. Що ви знаєте про будову речовини? 6. Що називають молекулою? Атомом? 7. Задача Яким має бути за довжиною ніхромовий дріт з площею поперечного перерізу 0,2 мм2, щоб під час проходження в ньому струму в 0,4 А напруга на його кінцях становила 4,4 В ( питомий опір ніхрому – 1,1 Ом мм2/м) Історія формування уявлень про будову атома. Саме слово походить від грецького «atomos» - неподільний. Перші ідеї про існування атомів 2,5 тис. років тому висловили давньогрецькі вчені філософи Демокріт і Левкіпп. Саме вони назвали атомом дрібну неподільну частинку, що утворює речовину. Вони вважали, що речовини утворюються в результаті зіткнення атомів і появи зв'язків між ними. Ні природу, ні механізм утворення цих зв'язків вони не уточнювали, зате зробили припущення про форму атомів. Вони вважали, що атоми мають форму правильних багатогранників: куба («атоми землі»), тетраедра («атоми вогню»), октаедра («атоми повітря»), ікосаедра («атоми води»). Наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. у фізиці було проведено кілька визначних дослідів, які привернули увагу до мікросвіту. Вони ставили під сумнів неподільність атома, суперечили класичним уявленням про будову речовини, спонукали до поглиблення знань про явища, які відбуваються в мікросвіті. Так зародилась атомна фізика, яка вивчає будову і властивості атома, елементарні процеси на атомному рівні. 1869 р. Відкриття періодичної системи Д.І.Менделєєва 1895 р. Відкриття Х-променів Рентген та І. Полюй 1896 р. Відкриття радіоактивності Беккерель У 1897 р. англійський фізик Джозеф Томсон відкрив електрон як складову частину атома і носія найменшого електричного заряду. Сам Томсон назвав частинки «корпускулами», тільки пізніше вони отримали назву «електрон» назву було взято з робіт англійського фізика Джонстона Стонея. До 1902 р. було здійснено достатньо експериментів, які переконливо довели, що електрон є однією з основних складових частин будь-якої речовини. У 1909 році американський вчений Міллікен визначив заряд електрона е = - 1,6 * 10 -19 Кл. p = 1,6 * 10 -19 Кл. Томсон показав на основі класичної електромагнітної теорії, що розміри електрона мають бути порядку 10-15 м. Крім того, було відомо, що розміри атома становлять кілька ангстрем ( 1 ангстрем = 10 -10м ). На цій підставі Томсон 1903 року запропонував свою модель атома, відповідно до якої атоми являють собою однорідні кулі з позитивно зарядженої речовини, у якій містяться електрони. Сумарний заряд електронів дорівнює позитивному заряду атома. Тому атом у цілому є електрично нейтральний. Ця модель отримала назву «пудингова» або «крапельна». Така модель проіснувала до 1911 року. У 1911 році Ернест Резерфорд запропонував своїм співробітникам експериментально перевірити переконливість моделі атома Томсона. Ідея досліду була проста. Якщо модель атома Томсона відповідає дійсності, то експериментатори, крізь дуже тонку металеву фольгу вузький пучок швидких альфа-частинок, не повинні виявити скільки-небудь помітного відхилення цих частинок. Альфа-частинка – це позитивно заряджена частинка, заряд якої дорівнює двом зарядам електрона, а маса в 4 рази більша за масу атома Гідрогена. Резерфорд установив, що кожна альфа-частинка, потрапляючи на екран із сірчастого цинку, викликає спалах світла. Зазнавши розсіювання в золотій фользі, альфа-частинки вдарялися потім в екран і реєструються за допомогою мікроскопа. Очікувалося, що пучок альфа-частинок під час проходження крізь тонку фольгу злегка розсіюються на не великі кути. Це дійсно спостерігалося. Але несподівано з’ясувалося, що приблизно 1 з 20 000 альфа-частинок, які падають на золоту фольгу завтовшки 4*10-5 см, повертається назад у бік джерела. Резерфорду знадобилось кілька років, щоб остаточно зрозуміти таке несподіване розсіювання альфа-частинок на великі кути. Він дійшов висновку, що позитивний заряд атома зосереджений у дуже малому об’ємі в центрі атома, а не розподілений по всьому атому. Ядерна модель атома Резерфорда. 1. Атоми будь-якого елемента складаються з позитивно зарядженої частинки, що дістала назву ядра, розмір ядра набагато менший за розміри атома. 2. До складу ядра входять позитивно заряджені елементарні частинки – протони та нейтрально заряджені – нейтрони. Кількість протонів в ядрі віповідає кількості електронів на орбітах. 3. Протони і нейтрони разом називають – нуклонами. 4. Навколо ядра рухаються електрони, що утворюють так звану електронну оболонку. 5. Атом загалом є електрично нейтральним. Домашне завдання. П. 64 прочитати, вправа №33 (1,2) виконати, п 17 повторити
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |