| Головна » Біологія |
Тема. Різноманітність грибів, їх роль у природі, житті та господарській діяльності людини Мета уроку: познайомити учнів з різноманітністю грибів, показати їх роль в природі, житті та господарській діяльності людини; вчити дітей розпізнавати різні гриби Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань Форма уроку: науково-популярно-практична конференція Обладнання: мікроскопи, колекції грибів, гербарії, натуральні об’єкти, DVD Хід уроку І. Організаційний момент 1. Вступне слово вчителя 2. Оголошення теми, мети та завдань уроку ІІ. Основна частина 1. Виступи учнів у супроводі слайд-шоу. Бесіда за запитаннями після кожного виступу: - міколога - виробника - медика - експерта сиру - дієтолога - садовода - агронома - натураліста Виступ міколога Ще 200 років тому гриби приводили у відчай ботаніків. Їхня своєрідна форма, швидкий ріст, відсутність насіння заставляли замислитись, до якого царства природи відносити гриби: до рослин, тварин чи взагалі до мінералів. Появу грибів приписували то спалахам блискавки, то росі, то випарам гниючої органічної речовини, а в середні віки навіть нечистій силі. І тільки в 18 ст. у грибів виявили спори та грибницю. Все, що зараз відомо про гриби кожному школяру, здобувалося кропіткою працею вчених-мікологів. Мікологія - наука про гриби. Її назва походить від грецької назви гриба шампіньйона – «мікос». Він був відомий ще давнім грекам. Про нього вже писав «батько» ботаніки грецький вчений Теофраст, який жив у 4 ст. до нашої ери. Йому були відомі переважно великі їстівні гриби. Крім шампіньйона, Теофраст згадує у своїх працях про зморшки та трюфелі. Світ грибів досить різноманітний. І навіть сьогодні гриби викликають здивування: «А що ж це таке?». Давайте складемо асоціативний кущ Рослини Г Тварини - необмежений ріст Р - в оболонці хітин - всмоктування И - відсутній хлорофіл Б - запасають глікоген И - утворюють сечовину Коли говорять про гриби, то ми завжди уявляємо опецькуватого боровичка, ніжну лисичку, струнку сироїжку, яскравого мухомора… Проте, світ грибів надзвичайно різноманітний і непередбачуваний. Тож запрошую вас у дивовижний світ грибної фантазії. Виступ виробника Історія використання деяких грибів нараховує тисячоліття. Дріжджі, найімовірніше, одні з найбільш давніх «домашніх організмів». Археологи знайшли серед давніх руїн Стародавнього Єгипту та Месопотамії жорна і пекарні, а також зображення пекарів та пивоварів. Вважається, що пиво єгиптяни почали варили за 6 тисяч років до нашої ери, а до 1200 року нашої ери оволоділи технологією випікання дріжджового тіста. І як часто буває наукові відкриття виростають із досвіду практичного застосовування. У 1680 році голландський натураліст Антоні ван Левенгук вперше побачив дріжджі у світловий мікроскоп, але не розпізнав у них живих організмів через відсутність руху. У 1857 році французький мікробіолог Луї Пастер довів, що спиртове бродіння – це біологічний, а не хімічний процес, як вважалося раніше. У 1881 році Еміль Християн Хансен, робітник лабораторії датської компанії «Карлсберг», виділив чисту культуру дріжджів. Сьогодні ми знаємо, що дріжджі – це особлива група грибів, які не утворюють типового міцелію, а існують у вигляді окремих, здатних до брунькування клітин та їх колоній. У природі дріжджі трапляються в нектарі квіток, на пошкодженій поверхні солодких соковитих плодів, у соку, який витікає з дерев, у ґрунті. Деякі дріжджі є патогенами рослин, тварин і людей. Клітини дріжджів мікроскопічні, найчастіше кулястої, еліпсоподібної чи видовженої форми. Найхарактернішим для них способом розмноження є брунькування. Дріжджі мають велике практичне значення як збудники спиртового бродіння, що супроводжується утворенням спирту та виділенням вуглекислого газу. Саме ця їх особливість і використовується у пивоварінні, виноробстві, випіканні хліба. Сьогодні сфера їхнього використання значно розширилась. Дріжджі використовують для очищення нафтових забруднень, виробництва ферментів, харчових добавок, кормових дріжджів, а пивні дріжджі - для виготовлення ліків. Новий інтерес і підвищену зацікавленість на початку 21 століття викликають ці гриби, як джерело для виробництва альтернативного палива для транспортних засобів. Виступ медика Продовжуючи тему дріжджів, хочу додати, що пивні дріжджі використовують для виготовлення ліків від алергії, для підтримання та відновлення флори шлунково-кишкового тракту, вони знижують частоту скорочень мускулатури кишечника, знижують ризик виникнення різних видів діареї. Усім відомий «чайний гриб» і його лікувальні: антибактеріальні та протиатеросклеротичні властивості. Гриби завжди були одним з дарів природи, який використовувала людина не тільки як їжу, а як ліки, іноді – як наркотики. Медичне застосування грибів базується на величезному досвіді народної медицини. Усім відомі лікувальні властивості чаги – гриба-трутовика, який використовують для лікування кишково-шлункових захворювань та раку. Із ріжок виготовляють препарати для лікування серцево-судинних, нервових та психічних захворювань. Хоча сам гриб, потрапляючи в організм людини чи тварини, спричиняє тяжке захворювання «злі корчі», або «антонів вогонь». В одну з епідемій 944 року від цієї хвороби загинуло 40 тисяч чоловік. У середньовічній Європі ця хвороба так поширилась, що папа Римський Урбан ІІ у 1095 році навіть заснував Орден святого Антонія, завданням якого була боротьба зі «злими корчами». Гриби також можуть бути причиною хронічного гаймориту, захворювань очей, запалення легень. Тяжкі захворювання людини, викликані грибами, об’єднують під загальною назвою «мікози». Плодові тіла лакованого трутовика як лікувальний засіб використовують у східній медицині вже тисячі років. У перекладі з китайської його назва звучить як «рослина душі». Надзвичайно відомим у медицині є гриб пеніцил, здатний продукувати та виділяти у навколишнє середовище тепер уже всім відомий антибіотик пеніцилін. Його бактерицидну дію вперше продемонстрував англійський бактеріолог Олександр Флемінг у 1928 р. Пеніцилін застосовують для лікування абсцесів, раневих інфекцій, менінгіту, пневмонії та інших захворювань, викликаних хвороботворними мікроорганізмами. Виступ експерта сиру Кілька видів пеніцилу використовують у харчовій промисловості для виготовлення сирів, які заслужено користуються величезною популярністю в усьому світі. Ним ласують люди в різних країнах, незалежно від особливостей місцевої кухні та статків. Але є особливі сири, присутність яких на столі означає справжнє кулінарне свято. Рецепти таких сирів удосконалювалися роками, а їх назви знає кожен гурман. Історія сиру нараховує близько 7000 років, а його батьківщиною є арабський Схід. Згідно з переказами, одного разу аравійський купець Канан, вирушивши в далеку дорогу, прихопив із собою хліб і молоко. Втомившись від спеки та дороги, він захотів перекусити, але замість молока полилася водяниста рідина, а на дні виявився білий щільний згусток. Спробувавши його, Канан зрозумів, що новий продукт просто чудовий і поділився своїм відкриттям із сусідами. І цей перший у світі рецепт сиру невдовзі набув неабиякої популярності. У Стародавній Греції сир був дуже шанованим продуктом, а його походження вважали божественним. Як свідчить один з міфів, робити сир людей навчила богиня полювання Артеміда. Навіть самі боги на бенкетах ласували сиром, запиваючи його вином. У Стародавньому Римі існувало понад 10 місцевих сортів сиру та безліч дорогих, привізних. Саме римлянами вдосконалили технології виготовлення та зберігання сиру. Вони використовували молоко різних тварин, зокрема й ослине, і найрізноманітніші ферменти – як рослинні, так і тваринні. Римляни створили навіть сирну кулінарію. Розквіт виробництва сиру припав на Середньовіччя, коли на цей дивний продукт звернули увагу ченці. Саме вони є творцями багатьох делікатесних сортів сиру. Більш того, заведено вважати, що саме в Середньовіччя слова «сир» і «вино» почали вживати разом. Сирна еліта Якість сирів у всьому світі оцінюють спеціально підготовлені експерти. З великої кількості сортів вони визначили кращі з кращих. Це сири найвищої якості, які називають «елітними». Зазвичай це напрочуд смачні і, безперечно, дуже дорогі сири. Сири елітного класу – це високоякісний продукт, виготовлений із сирого непастеризованого коров'ячого, овечого, козячого, навіть оленячого молока, а також молока буйволиць. Такі сири найчастіше виготовляють на невеликих сімейних сироварнях вручну за особливими, суворо засекреченими рецептами й технологіями. Іноді сири проходять додаткову обробку або при їх приготуванні додають особливі компоненти (соки, вина, коньяки, пиво, фрукти тощо) Елітним сирам нерідко забезпечують особливі умови для дозрівання. Здебільшого вони мають оригінальну форму, розміри, нарізку, упаковку або обробку поверхні голівок. Делікатесний сир Голубі сири, або сири з пліснявою – визнані у світі делікатеси. Найвідоміші їх представники – німецький сир Дор Блю і французький Рокфор. Рецепт сиру Дор Блю тримається в найсуворішому секреті. Цей помірно гострий і пряний сир виробляють у Німеччині з використанням благородної плісняви. Легендарний сир Рокфор готують у Франції. Його роблять із овечого молока, а визріває сир Рокфор у вапнякових гротах, де й проростає знаменитою пліснявою. А от Брі —найвідоміший французький сир. Його називають «королем сирів» і «сиром королів». Це м'який сир із коров'ячого молока блідого білого кольору з сіруватим відтінком під благородною білою пліснявою. Сир Брі має м'який і приємний смак. У різних країнах виготовляють безліч сортів цього сиру, зокрема звичайний Брі, сир із травами, подвійний і потрійний Брі, а також сорти не з коров'ячого молока. Сир Камамбер знає кожен гурман. Це м'який жирний сир, колір якого варіюється від білого до світло-вершкового. Зовні він вкритий пухнастою білою скоринкою, створеною спеціальною сирною пліснявою. Камамбер має яскраво виражений грибний присмак. Ще один делікатесний сир, Камбоцола, зовні вкритий благородною білою пліснявою, а всередині має рідкі вкраплення благородної голубої плісняви. Вирізняється ніжним смаком і жовтуватим тілом. Два види плісняви має ніжний маслянистий сир Монтаньоло. Одна з його особливостей – велика кількість голубої плісняви. Причому існує різновид із сірою пліснявою зовні. Делікатесний сир, Ружетт, – це сир із біло-червоною скоринкою. Така оригінальна поверхня виникає завдяки тому, що в процесі дозрівання сир обробляють спеціальними червоними культурами та прянощами, здебільшого паприкою. Виступ дієтолога Багато видів грибів людина використовує в їжу, оскільки калорійність свіжих грибів більша, ніж багатьох овочів. Гриби багаті на білки (до 70% сухої маси) і мінеральні солі. Клітина грибів містить багато фосфорних сполук та інші цінні для організму речовини. У грибах є також вітаміни А, Д, С, вітаміни групи В. Серед прихильників здорового харчування і способу життя останнім часом з’явилась нова мода на грибну дієту. Дієтологи запевняють – це один із найпростіших і швидких способів схуднути. Головне, без шкоди для здоров’я. Хоча грибний раціон був відомий своєю різноманітністю ще в Стародавній Русі 15-16 ст. під час багатоденних релігійних постів, коли зі столу віруючих надовго зникали основні джерела білків та вуглеводів – м’ясо, молоко, масло. Тому недаремно гриби здавна називають «лісовим м’ясом». Грибну дієту розробили зовсім недавно. Два роки тому її ввели в практику британські лікарі. Після тривалих експериментів, в яких взяли участь люди різного віку та фізичного стану, дієтологи отримали вражаючий результат: за 1 місяць такої дієти можна втратити 6-9 кг ваги, і при цьому не зашкодити організму, а навпаки, очистити його від шлаків, розвантажити. Треба просто, як вважають лікарі, м’ясні блюда 4-5 раз на тиждень замінити грибними. Вибирати, в першу чергу, треба шампіньйони – це «легкі» гриби, а також збагачені набором мікроелементів, вітамінами РР, Д і В. важливий і той факт, що гриби мають і лікувальний ефект. Лікарі давно помітили, що антикоагулянти, які у великій кількості містяться в усіх грибах без виключення, запобігають утворенню тромбів і підвищують еластичність клітин стінок кровоносних судин. А це – профілактика атеросклерозу, інфарктів, варикозів. Грибна дієта практично немає вікових протипоказань: починаючи з 16 років гриби можна вживати в необмеженій кількості. Така смачна і корисна їжа ще й сприяє значним втратам ваги. Виступ садовода Великої шкоди садам, паркам, лісовому господарству завдають гриби – трутовики. Міцелій трутовиків розвивається всередині дерева, руйнуючи деревину. Зараження здорових дерев відбувається шляхом потрапляння спор цих грибів через рани на корі або через кореневі волоски. Потрапивши в рану дерева, спори проростають, утворюючи грибницю. Поширюючись по деревині, грибниця робить її трухлявою. Через кілька років після зараження грибницею трутовика на корі дерев виникають шкірясті, дерев’янисті або м’ясисті плодові тіла цих грибів. Частіше всього вони бувають дуже твердими, мають копитоподібну форму і розташовуються на стовбурах одне за одним. Плодові тіла трутовиків багаторічні і збільшуються щорічно. Значно рідше і здебільшого на березах оселяється чага-гриб, який використовують для лікування кишково – шлункових захворювань і навіть раку. Значної шкоди завдає людям сапротрофний гриб, який руйнує деревину в будівлях, на лісокомбінатах, складах тощо (знищує до 10-30% заготовленої деревини), псує книги, фанеру, шпали, і який називається домовим грибом. Усі знають про борошнисторосяні гриби. Грибниця у вигляді добре помітного борошнистого нальоту розвивається на поверхні різних органів рослин. Прикріплюються спеціальними присосками, а живляться за допомогою спеціальних виростів – гаусторіїв, які проникають у тканини рослин і руйнують фотосинтетичний апарат. Різні види борошнисто росяних грибів викликають захворювання (борошнисту росу) пшениці, жита, огірків, яблунь, винограду, троянд, дубів, беріз, верб та ін., значно знижуючи урожайність зернових, овочевих та плодово-ягідних культур. А гриби із роду фузаріум продукують гіберелін – ростову речовину, якою обробляють рослини для збільшення зав’язування плодів, прискорення росту та цвітіння декоративних рослин, тощо. Виступ агронома Найвідомішим грибом – паразитом є фітофтора або картопляний гриб. У 40-х роках 19 ст. картопля, яка була завезена в 16 ст. з Америки і стала основним продуктом харчування в країнах Європи, була уражена грибом – паразитом – фітофторою. Можливо, фітофтору завезли у Європу разом із чилійською селітрою – добривом, що його почали транспортувати з Південної Америки. За кілька тижнів хвороба поширилась на величезних територіях – в Англії, Франції та інших країнах. Особливо постраждала Ірландія. За декілька років у цій країні померли від голоду близько одного мільйона людей, а два мільйона емігрували за океан. Фітофтора вражає бульби та бадилля картоплі. На листках утворюються бурі плями, зменшується фотосинтез, а отже, і врожай. Пошкоджені бульби погано зберігаються, втрачають свої товарні якості. Представники роду фітофтора живуть майже в усіх кліматичних зонах земної кулі, але найбільше їхніх видів паразитує у тропіках і субтропіках. Із 70 видів цього роду в Україні зустрічаються близько 20. Гриби вражають не тільки картоплю, а й томати, пальми, какао, цитрусові та інші рослини. Синтріхіум – паразитує на бульбах картоплі і приводить до ракового захворювання. Ольпідіум капустяний – збудник хвороби чорної ніжки на розсаді та молодих рослинах капусти. Сажкові гриби паразитують в основному на культурних і дикорослих злаках, викликаючи захворювання – сажку. Назва хвороби пішла від того, що хворі рослини мають вигляд обвуглених або обсипаних сажею. Різні види сажки по різному заражують рослини. Є три основні способи: у ґрунті, під час проростання зернівок (тверда сажка пшениці) Ріжки (клавіцепс пурпуровий) – паразитичний гриб, який розвивається на житі, часом пшениці та інших злаках. Під час цвітіння жита спори гриба заносяться вітром на зав’язь квітки, де вони проростають у міцелій. Конідії, що утворюються при цьому, знаходяться в солодкій, трохи липкій речовині – медовій росі. Спиваючи медову росу, комахи переносять конідії на квітки здорових рослин. Пізніше на цих рослинах замість насіння з ураженої зав’язі розростається склероцій (ріжок), що складається з міцно сплетених гіфів (ниток) гриба. Іржасті гриби паразитують не тільки на покритонасінних, а й на вищих спорових рослинах, викликаючи хворобу іржу. На уражених грибом листках, стеблах з’являються бурі плями. Найбільш поширена лінійна іржа, що паразитує на різних злакових. Уражаючи асиміляційну поверхню хлібних злаків, іржа призводить до значних втрат урожаю. Виступ натураліста Сьогодні ми почули багато інформації про роль та значення грибів у житті та господарській діяльності людини. Проте забули, що гриби існували до появи людини на землі і будуть існувати після неї. Основне значення грибів у природі полягає в руйнуванні і мінералізації органічних сполук. Вони виконують майже ту ж саму роботу, що й бактерії. Особливо велика їхня діяльність у цьому відношенні проявляється в тундрі, де цьому сприяє низька температура, велика затіненість у лісах і кисла реакція ґрунтів. Багато видів гибів знищують у ґрунті різних збудників хвороб. Велика роль грибів у творенні мікоризи, особливо в лісі, де гриби найчастіше вступають у симбіоз із вищими деревними породами та утворенні лишайників – піонерів рослинності. Гриби включаються у різноманітні ланцюги живлення, є одним із факторів регуляції чисельності різноманітних тваринних та рослинних організмів. Отже, гриби відіграють важливу роль у кругообігу речовин у природі. А «корисне» чи «шкідливе» - це суто людські поняття. Проте давайте складемо ще один асоціативний кущ і проаналізуємо, чого ж більше від грибів: користі чи шкоди… Корисні ознаки Г Шкідливі ознаки вживають в їжу руйнують деревину виготовляють ліки Р викликають хвороби тварин, виготовляють продукти споживання рослин, людей підвищують родючість ґрунтів И знищують врожай розкладають рештки тварин і рослин псують будівлі, книги джерело вітамінів та мікроелементів Б кормові добавки тваринам альтернативне паливо И ІІІ. Підведення підсумків уроку Тестові завдання Гриби – це…: а) самостійне царство організмів; б) представники царства Рослини в) представники царства Тварини Гриби – це організми, які: а) живляться готовими органічними речовинами б) здатні створювати органічні речовини з неорганічних у процесі фотосинтезу в) споживають готові органічні речовини і здатні до фотосинтезу У клітинах грибів немає: а) ядра б) клітинної стінки в) хлоропластів Гриби – це організми: а) тільки одноклітинні б) тільки багатоклітинні в) як одноклітинні, так і багатоклітинні Не мають грибниці: а) цвілеві гриби б) підберезники в) підосичники Мікоризу не утворюють: а) печериці б) підберезники в) підосичники На деревах паразитують: а) фітофтора б) ріжки в) трутовики Плодові тіла шапкових грибів слугують для: а) накопичення поживних речовин б) переживання несприятливих умов в) утворення спор Назвіть гриби, зображені на малюнку: Спори у шапкових грибах утворюються: а) на поверхні шапки б) в середині ніжки в) з нижнього боку шапки г) у ґрунті Плодові тіла грибів складаються з: а) гіфів б) спор в) крохмалю г) білка Помідори гинуть через те, що їх вражають: а) спори трутовика б) міцелій мухомора в) міцелій фітофтори г) гіфи мукора За будовою гіфів гриби поділяють на: а) вищі та нижчі б) їстівні та отруйні в) шапкові та плісневі (цвілеві) г) усі групи, названі в попередніх пунктах Урожай пшениці може бути пошкоджений паразитичними грибками: а) ріжками б) плісневими (цвілевими) в) фітофторою г) сажкою Гриби можуть зростати: а) тільки у воді б) тільки в середині іншого організму в) тільки у ґрунті г) в усіх перелічених вище умовах Дріжджі живляться: а) всмоктуючи воду б) переробляючи цукор в) водоростями г) за допомогою фотосинтезу Терміном «міцелій» у грибів називають: а) грибницю б) шапку на ніжці в) спосіб розмноження Причиною почорніння плодів у помідорів звичайно буває: а) холодна погода б) гриб печериця в) гриб фітофтора Лишайники порівняно з рослинами і грибами: а) ростуть швидше б) ростуть повільніше в) не можуть розмножуватися Поясніть, чому лишайники називають симбіотичними організмами. а) приваблювання комах-запилювачів б) того, щоб пережити несприятливі умови в) забезпечення поширення спор Урожай кукурудзи іноді пошкоджується через зараження: а) шапковими грибами б) дріжджами в) плісневими (цвілевими) грибами г) сажковими грибами Мікориза – це… а) симбіоз гриба і водорості б) захворювання рослини спричинене паразитичним грибом в) симбіоз коренів квіткової рослини і гриба г) спосіб розмноження лишайників Конідіями називають такі органи спороношення грибів, у яких спори: а) містяться у капсулах на кінчиках гіфів б) зібрані в трубочках нижнього боку шапки в) зібрані ланцюжками на кінчиках гіфів г) мають пристосування до поширення вітром. Сапротрофними серед грибів є: а) ріжки пшениці, мухомори, пеніцил б) печериці, сажкові гриби, мукор в) фітофтора, трутовики, лисички г) сироїжки, білий гриб, опеньки Лишайники людина використовує: а) в оленярстві та парфумерному виробництві б) в їжу та в будівельній справі в) у хімічній та металообробній промисловості г) як показники стану довкілля Під час сходження тіста дріжджі масово розмножуються: а) брунькуванням б) спороутворенням в) статевим способом г) різними способами Процес спороутворення у трубчастих і пластинчастих грибів: а) має суттєві відмінності б) відбувається в різний час в) відбувається у різних умовах зволоження г) практично не має відмінностей « Відьмині кільця» - це… а) захворювання рослин, спричинене паразитичним грибом б) плодові тіла шапкових грибів, розташовані кільцями в) життєва форма лишайників г) кільця на ніжках шапкових грибів За способом живлення серед грибів є види: а) автотрофні та гетеротрофні б) паразитичні такі, що живляться органічними рештками в) лише такі, що живляться органічними рештками г) паразитичні та автотрофні Завдяки життєдіяльності грибів: а) утворюється гумус у ґрунті б) стаються масові отруєння людей в) формується мікориза г) повітря насичується киснем ІV. Оголошення та мотивація оцінок, домашнього завдання.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |