| Головна » Зарубіжна література |
Мета: поглибити знання учнів про епоху романтизму; ознайомити з життям та творчістю А. Міцкевича, з фактами перебування поета в Росії та Україні; підготувати до розуміння та художнього переосмислення сонетів польського митця; розвивати вміння здійснювати аналіз почутого та робити висновки; виховувати повагу до внутрішнього світу людини, культуру читача. Обладнання: мультимедійна презентація, матеріали для роботи у групах. Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Щоб вам судить мене, в мені вам треба жити. А. Міцкевич
Хід уроку
І. Організаційний момент. Оголошення теми та мети уроку. (Слайд 1,2)
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Слово вчителя. Його ім'я серед тих п'яти видатних постатей. якими пишається Польща: Адам Міцкевич — поет, Ніколай Коперник — учений, Фридерик Шопен — композитор, Генрик Сенкевич — письменник, Єжи Гоффман — режисер. (Слайд 3) Сьогодні ми говоритимемо про поета, який тривалий час був зразком поляка-громадянина не лише для наших західних сусідів, а й для нас, українців. Адам Міцкевич — людина-символ, людна-міф. Він вірив і любив, жив і боровся, писав вірші і вимріював крашу долю польському народу.
ІІІ. Актуалізація опорних знань. Пригадайте, який твір Міцкевича ви вивчали в попередніх класах (балада «Альпухара» про визвольну боротьбу Іспанії проти маврів). - Яке враження він на вас справив?
ІV. Робота над темою уроку. 1. Учитель. Життєва доля Міцкевича і трагічна, і незвичайна. «Міцкевич, — писав відомий польський письменник XX ст. Ян Парандовський, — був поетом упродовж кількох років, але вони дали все — від балад до "Пана Тадеуша". А далі він жив і працював як політик, публіцист, професор університету і пророк, а дні свої закінчив солдатом. Але в усіх цих своїх втіленнях він завжди залишався поетом, тому що поетична творчість не обмежується лише самими віршами: вона становить усе життя справжнього поета». І дійсно, життя Міцкевича — це насамперед поезія. Але це не тільки вірші. Життєва доля Міцкевича органічно вплетена в історію Польщі і польського національно-визвольного руху. 2. Коротке повідомлення учня-«історика» — Романтичний рух у Польщі розвивався в обстановці посилення національно-визвольного руху. Польща втратила свою незалежність 1795 року: територія її була поділена між трьома державами — Росією, Прусією та Австрією. Польський народ не міг миритися з поневоленням — невдоволеність зростала і вилилась у збройне повстання 1830–1831 рр. Боротьба поляків за свободу викликала співчуття передових людей Росії і Заходу й отримала відгук у творчості письменників різних країн. 3. Повідомлення учнів із доповненням учителя (Прослуховуючи повідомлення, учні роблять короткі тезові записи.) Огляд життя та творчості Адама Міцкевича
Учень 1. Польський поет, засновник польського романтизму, діяч національно-визвольного руху, народився 24 грудня 1798 року на хуторі Заосся біля міста Новогрудка, що входить нині до складу Білорусії. (Слайд 4, 5) Раніше білоруські землі належали Литві, тому Міцкевич і називає своєю батьківщиною Литву. Батько його, Микола Міцкевич, адвокат, належав до дрібнопомісної шляхти. У будинку Міцкевичів жили волелюбні традиції польських патріотів. Микола Міцкевич сам брав участь у народно-визвольному повстанні 1794 року під керівництвом Тадеуша Костюшка й намагався прищепити почуття патріотизму та волелюбності своїм дітям. Розвитку поетичної уяви Міцкевича сприяла й мальовнича природа околиць Новогрудки. Освіту Міцкевич одержав у м. Вільно (тепер Вільнюс). (Слайд 6) Закінчивши школу, Адам вступив на фізико-математичний факультет Віленського університету і провчився рік. Навесні 1816 року перейшов на історико-філологічний факультет, який закінчив 1819 року. Потім Міцкевич учителював у Ковно, нині Каунас, (1819–1823). У Ковно Міцкевич побачив незвичайну бідність і вбогість народу, гнобленого царською владою. Це сприяло формуванню революційних поглядів поета, розумінню необхідності рішучої боротьби за визволення народу. Еволюція у світогляді молодого Міцкевича визначила багато в чому й розвиток його творчості. У своїх ранніх творах (до 1820 року) Міцкевич продовжував традиції класицизму, характерного для літератури XVIII ст. Ранні твори Міцкевича (перший вірш опублікований 1818 року) свідчать про захоплення волелюбними мотивами. З 1817 року брав участь у створенні й діяльності патріотичних молодіжних гуртків («прихильників чеснот»), найбільш значними творами цього періоду були «Пісня Адама» — перший гімн «філоматів» (про них — далі), «Пісня Філареті»; написав низку програмних віршів, зокрема «Оду до молодості» (1820), перейняту романтичним ентузіазмом молоді, що мріяла про боротьбу за волю. Вихованець Вільнюського університету, він вступив у таємне польське товариство молоді — «філоматів», що у своїй програмі проголошували прагнення до знань, але насправді прагнули до визволення й об’єднання Польщі. Організацію викрили царські шпигуни та їхні польські посібники. «Філоматів» і близьких до них за переконаннями «філаретів» 1823 року заарештували, ув’язнили, а восени 1824 року засудили. Міцкевича не вислали у Сибір, не віддали у солдати. Йому було наказано вирушити до Петербурга.
Учень 2. До 1829 року він перебував у Росії (Петербург, Одеса, Москва, знову Петербург), де зблизився з учасниками декабристського руху (К. Рилєєв, О. Бестужев) і видатними письменниками (О. Пушкін та ін.), які високо оцінили його талант. Ці дружні зв’язки сприяли визріванню в Міцкевича ідеї революційного союзу народів Росіїі Польщі. Міцкевич пробув у Петербурзі близько трьох місяців, а потім його послали до Одеси, де він мав посісти посаду викладача в ліцеї Рішельє. Вільних місць не виявилося. З Петербурга надійшло розпорядження не залишати неблагонадійного поета в Одесі, а відправити його вглиб Росії. Поки тривало листування щодо подальшого місцеперебування Міцкевича, він відвідав Крим, який справив дуже сильне враження на поета й надихнув на створення прекрасного циклу «Кримських сонетів». Упродовж 1824–1829 років поет побував у Києві, Стеблові, Одесі, Харкові. Коли Міцкевич повернувся з Криму, він довідався про своє призначення до канцелярії московського генерал-губернатора. Наприкінці 1825 року Міцкевич приїхав до Москви, де спочатку жив усамітнено, спілкуючись лише зі своїми віленськими друзями-філоматами. У Петербурзі Міцкевич познайомився з Жуковським, Грибоєдовим, Криловим, Дельвігом, чимало часу проводив у бесідах з Пушкіним. Важко переоцінити значення російського періоду життя для розвитку творчості Міцкевича. У Росії він став глибше розуміти ідею національної незалежності Польщі, збагнувши її тісний зв’язок з міжнародною політикою. У ці роки він стає оповісником політичної свободи. 1829 року Міцкевич виїхав з Росії і відвідав Німеччину, Швейцарію, Італію. Після невдалої спроби приєднатися до Польського повстання 1830 року поет назавжди залишився в еміграції (жив переважно в Парижі), продовжуючи літературну й революційну діяльність. 1834 року Міцкевич опублікував останній свій великий твір — поему «Пан Тадеуш». У наступні роки Міцкевич майже не писав (останній зліт його натхнення — кілька ліричних віршів у 1838–39 рр.). Він провадив активну суспільну і культурну діяльність: 1839–40 рр. читав курс римської літератури в Лозанні, потім до 1844 року посідав кафедру слов’янських літератур у паризькому Коллеж де Франс. 1848 року Міцкевич відновив революційну діяльність: створив польський легіон, що боровся за свободу Італії, у Парижі працював у газеті, виступав зі статтями революційно-демократичного змісту, виявляючи інтерес до утопічного соціалізму, закликаючи до революційного союзу народів. Останні роки життя Адам Міцкевич провів у великій бідності. Тільки 1852 року йому вдалося знайти роботу бібліотекаря бібліотеки Арсенала в Парижі. У квітні 1855 року померла його дружина, осиротивши шістьох дітей. Під час Кримської війни 1853–1856 років Міцкевич вирушив з політичною місією до Константинополя, де 26 листопада 1855 року помер від холери (спочатку був похований у Парижі, до Кракова прах був перенесений 1890 року й похований у Вавельських підземеллях).
V. Закріплення матеріалу.
1. Робота з епіграфом. (Щоб зрозуміти творчість поета, необхідно збагнути духовний світ митця, його інтереси й прагнення, що складають “поетову країну”). 2. Робота у групах (Додаток) а) з картою (Слайд 7); б) з текстом (відновити вислів І.Франка) „Адам Міцкевич, без сумніву, найбільший поет польської нації і один з найгеніальніших людей, яких видало людство” І.Франко в) словесна характеристика;
3. Словникова робота. Апогей — 1. Найвіддаленіша від центру Землі точка орбіти місяця або штучного супутника Землі. 2. Найвищий ступінь чого-небудь; вершина, розквіт, «апогей слави», «апогей могутності». Творчість Міцкевича можна назвати апогеєм, найяскравішим виявом польського романтизму.
VІ. Робота з «Кримськими сонетами»
Учитель. Ми горді тим, що саме краса нашого краю надихнула поета на створення чудових поезій. Найвідоміші з них — цикл «Кримські сонети». Успіх сонетів був початком слави польського поета. З кінця 1826 року і до кінця 1830 року не було майже жодного російського журналу і газети, які не виступали б чи то з оцінкою, чи то з перекладами та переспівами його творчості. Міцкевич стає «найулюбленішим володарем дум» російської молоді, «новим світилом на горизонті всесвітньої словесності».
· Бесіда. 1. Згадайте, який ліричний твір називається сонетом? (14 рядків-віршів, 2 катрени і 2 терцети у класичному сонеті; 3 катрени і двовірш у Шекспіра) 2. Де і коли з´явився сонет? 3. Хто з поетів працював у цьому жанрі? (Данте, Петрарка, Шекспір) Словникова робота. (Слайд 8) Сонет. Цикл. «Кримська загадка Міцкевича».
Річ у тім, що досі справжня історія подорожі Адама Міцкевича по Криму прихована завісою таємниці. Так, для порівняння: в червні 1825 року в Криму побували і російський письменник Олександр Грибоєдов, і поляк Адам Міцкевич. Відомо, що і той, і іншій побували також і в Сімферополі. Проте, якщо в творчій спадщині Олександра Грибоєдова немає жодного художнього твору, підказаного історією, людьми і природою Криму (він писав: «Майже три місяці я провів в Тавриді, а результат нуль. Нічого не написав»), то Адам Міцкевич після повернення додому написав лірико-філософський цикл з 18 «Кримських сонетів». Проте парадокс полягає в тому, що маршрут і хронологія подорожі Олександра Грибоєдова, що нічого не написав тут, відомі вченим досить докладно (з Криму він відправляв листи, в дорозі вів щоденник, нотатки, описав місця, де був), тоді як про подорож автора безсмертних кримських сонетів Адама Міцкевича сучасники не мають майже ніяких подробиць. Досі в розпорядженні дослідників тільки мізерні відомості: згадані в сонетах кримські місця та те, що говориться в присвяченні, — його супроводжували деякі друзі. Плюс до того неточні відомості є в спогадах дітей Адама Міцкевича, що пам’ятали розповіді батька. Невідомим є навіть маршрут, яким їхав великий поляк. Все частіше вчені запитують: скільки разів Адам Міцкевич був у Криму, якими маршрутами пролягав його шлях, що саме він робив у подорожі, хто саме його супроводжував? (Слайд 9) Допоможуть нам зрозуміти настрої від побаченого Міцкевичем у Криму репродукції картин Боссолі. Учень- мистецтвознавець. Карло Боссолі (1815-1884) - італійський художник, невтомний мандрівник, автор дивовижних подорожніх замальовок, один з основоположників традиції "образотворчої журналістики". У 1840-1842 роках Боссолі жив у Криму. Він об'їхав весь півострів і висловив свої враження в серії прекрасних акварелей та гуашей (частина з них зберігається в Ермітажі). Саме в Криму остаточно склалася творча манера художника. Чарівність благословенної Тавриди залишилося в його серці назавжди. (Слайд 10-11) Географ-дослідник. Подорожуючи кримськими дорогами. Міцкевич залишав у своєму щоденнику записи, які свідчать про те, що особливо привертало увагу письменника. Із кримських щоденників Міцкевича 1. Алушта – одне з найпрекрасніших місць Криму; туди ніколи не доходять північні вітри, і подорожній в листопаді часто шукає прохолоди під тінню все ще зелених волоських горіхів…. 2. Чатир-Даг – найвища гора в пасмі кримських гір на південному березі; її видно здалеку з різних сторін мало не за двісті верст у вигляді величезної хмари синюватого кольору…. 3. Верхів’я Чатир-Дагу після заходу сонця через відбиття променів деякий час здаються ніби охопленими вогнем… 4. Якщо з височини гір, що здіймаються в надхмарну височінь, глянути на хмари, що плинуть над морем, то здається, що вони лежать на воді у вигляді білих островів. Це цікаве явище я спостерігав з Чатир-Дагу 5. Чутуф-Кале – містечко на високій скелі; будинки, які стоять на березі, подібні до ластовиних гнізд; стежка, що веде вгору, крута і нависла над прірвою. У самому місті стіни будинків майже з’єднуються з ребрами скелі; коли подивишся крізь вікно, то зір губиться у незмірній глибині… 6. Кримський кінь у тяжких і небезпечних переправах неначе набуває особливого інстинкту обережності і певності; перш ніж зробити крок, він, тримаючи в повітрі ногу, шукає каменів і пробує, чи безпечно може стати… 7. В долині, оточеній з усіх боків горами, лежить місто Бахчисарай, колись столиця Гіреїв, кримських ханів… 8. Неподалік від ханського палацу підноситься гробниця, збудована в східному стилі, з круглим куполом. Серед мешканців Криму існує переказ, що цей пам’ятник був поставлений Керім-Гіреєм на могилі невільниці, яку він дуже кохав. Була то ніби полька із роду Потоцьких… 9. В розкішнім саду серед струнких тополь і шовковиць стоять білі мармурові гробниці ханів і султанів, їхніх жінок і родичів; у неподалік розташованих двох будівлях лежать труни, звалені без ладу; вони колись були багато оббиті, тепер же стирчать голі дошки і шматки тканини… «Кримські сонети» (Слайд 12) 1. Акерманські степи. 2. Морська тиша (штиль) мис Тарханкут. 3. Плавба. 4. Буря. 5. Вигляд гір зі степів Козлова (Євпаторія). 6. Бахчисарай. 7. Бахчисарай уночі. 8. Гробниця Потоцької. 9. Могили гарему. 10. Байдари. 11. Алушта вдень. 12. Алушта вночі. 13. Чатир-Даг. 14. Мандрівник (пілігрим). 15. Дорога над прірвою Чуфут-Кале. 16. Гора Кікінеїз. 17. Руїни замку в Балаклаві. 18. Аю-Даг Окрім зазначених географічних місць, що згадуються в «Кримських сонетах», Адам Міцкевич називає ще Литву - рідну країну, якої немає на карті Криму, але вона назавжди закарбувалася в серці польського поета, до неї він прагне в своїх думках і уяві («Акерманські степи», «Плавба», «Гробниця Потоцької», «Пілігрим» та ін.). Учень читає сонет «Пілігрим» (Ліричний герой - поет - мандрівник - завмирає перед величчю, могутністю, красою кримської природи. Захоплений нею, він у поетичній формі оспівує незвичайні пейзажі, гори і міста Кримського півострова. Але водночас дуже сумує за батьківщиною, за рідним краєм, Литвою, тужить за «тією, що вірно кохав в дні юності...» (очевидно це Мариля Верещака, до якої мав щирі почуття, проте вона вийшла заміж за іншого.) Учитель. Образ ліричного героя циклу «Кримські сонети» найповніше розкривається у вірші «Пілігрим». Герой А. Міцкевича – ніби в центрі світу й одночасно – над ним, над цим світом, щоб зрозуміти святі істини та сенс буття. Заради цього він і вирушив у далеку мандрівку. Бесіда. – Чому А. Міцкевич називає ліричного героя «пілігримом»? - Доведіть, що в основі катренів «Пілігрима» лежить прийом контрасту. - Із якою метою поет вдається до риторичних запитань, звертань, окликів? - Чи можна стверджувати, що образ коханої ототожнюється у А. Міцкевича з образом батьківщини? - Які життєві істини відкрив ліричний герой? - Який провідний настрій цього сонета? (Ностальгія). Мозкова атака. Ліричний герой «Кримських сонетів». Який він? (Слайд 13) Пам'ять про А.Міцкевича (Слайд 14-15)
Підбиття підсумків уроку. —Фронтальне опитування. • У чому А. Міцкевич вбачав своє призначення як письменника? • Що примусило його покинути рідну землю? Чи можна стверджувати, що життя поета було присвячене вітчизні? • Як життя і творчість письменника пов'язані з суспільним і політичним життям того часу? • Чи має творчість поета автобіографічний характер? • Яку роль відіграв А.Міцкевич у розвиткові польського й світового романтизму? • Як життя і творчість Міцкевича пов'язані з Україною? • Що спонукало поета до написання збірки «Кримські сонети»? Яку форму сонета він обрав для своїх віршів? • Яку роль у збірці відіграє епіграф до неї з Гете: «Хто хоче зрозуміти поета — повинен побувати в поетовій країні».
Домашнє завдання. За підручником ознайомитися зі статтею «Кримські сонети». Вивчити сонет напам'ять (за вибором учня).
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |