| Головна » Хімія |
Мета уроку: Поглибити поняття про електроліти і неелектроліти, відомі учням з курсу фізики, встановити залежність між видом зв’язку в сполуках і електричною провідністю речовин, між розчинністю речовин та їх електричною провідністю. Пояснити суть процесу електролітичної дисоціації, навчити встановлювати відмінність між електролітами і неелектролітами. Тип уроку: Засвоєння нових знань. Форми роботи: Розповідь учителя, демонстраційний експеримент, мультимедійна презентація. Обладнання: Таблиця розчинності. Медіа-фрагмент «Схема дисоціації NaCl і HCl». На демонстраційному столі: прилад для випробування електропровідності речовин. Демонстрація. Дослідження речовин та їхніх розчинів на електропровідність. В окремих склянках речовини: дистильована вода, кухонна сіль, цукор, лимонна кислота, сода, розчини хлоридної кислоти натрій гідроксиду, натрій сульфату. Хід уроку. Організація класу. Перший етап. Підготовка до сприйняття проблеми. (На цьому етапі проводиться актуалізація знань, які необхідні для того, щоб учні могли розв’язати проблему, оскільки, за відсутності необхідної підготовки вони не можуть приступити до розв’язку) Демонстрація 3. Дослідження речовин та їхніх розчинів на електропровідність. З курсу природознавства і фізики ми пам’ятаємо, що метали проводять електричний струм. Питання до класу: Хто може пояснити, чому ця властивість притамання металам? (металічний зв’язок, металічні кристалічні гратки, вільні електрони в кристалічних гратках і катіони у вузлах) Проведемо експеримент: Занурюємо електроди в дистильовану воду (коло не замикається, лампочка не загоряється). Перевіряємо приладом водопровідну воду – лампочка загоряється. Другий етап. Створення проблемної ситуації. (Це найвідповідальніший і найскладніший етап проблемного підходу, який характерний тим, що учні не можуть виконати завдання, що висунуте перед ними вчителем, за допомогою знань, які вони мають і повинні доповнити їх новими). Проблемне питання: чому? Чим відрізняються дистильована й водопровідна вода (наявністю розчинених у них солей) Проведемо експеримент: Сухі електроди зануримо в сухий натрій хлорид – лампочка не горить. Тепер приєднаємо до приладу склянку з дистильованою водою й акуратно шпателем насиплемо туди кілька кристалів натрій хлориду. Лампочка поступово розгоряється. Висновок: розчинені у воді кристали зробили розчин електропровідним. Чи всі речовини здатні так змінювати воду? Третій етап. Формулювання проблеми. (Це підсумок проблемної ситуації, що виникла. Вона вказує на що учні повинні направити свої зусилля, на яке питання шукати відповідь). Підкресливши, що властивість речовин проводити електричний струм в розчинах обумовлена їх будовою, вчитель ставить проблемне питання: чи можна рахувати, що всі речовини, які розчиняються у воді, є електролітами? Четвертий етап. Процес розв’язання проблеми. (Він складається з декількох ступенів: а) висування гіпотез; б) побудова плану розв’язку для перевірки кожної з гіпотез; в) підтвердження або заперечення гіпотези). Учням пропонується висунути гіпотезу, спираючись на знання про будову речовини (особливості видів хімічного зв’язку, будови кристалічних граток різних типів), і співставити ці знання з явищами, що спостерігались. Виділивши головне в знаннях про будову речовини і процесах, що спостерігались, учні будують наступну гіпотезу: виходячи з будови речовин, можна припустити, що не всі речовини у водних розчинах будуть розпадатися на йони; речовини, що розподаються у воді на незаряджені частинки – молекули не можуть проводити електричний струм. Тому не можна вважати електролітом будь-яку розчинну у воді речовину. Пятий етап. Доведення правильності вибраного рішення. (Підтвердження його, якщо можна, на практиці). Правильність цього припущення перевіряється декількома дослідами. Очевидно, що кожна гіпотеза, висунута на уроці, піддається перевірці. І найважливішим засобом доказу її правильності є експеримент. Проведемо дослідження на електропровідність розчинів соди, цукру і лимонної кислоти (розчин соди проводить електричний струм, а розчини цукру і лимонної кислоти не проводять електричний струм). Розв’язавши проблему учні самостійно дають визначення електролітам і неелектролітам. Речовини, розчини й розплави яких проводять електричний струм, називаються електролітами (до них належать: усі солі, кислоти, основи, розчинні у воді, тобто речовини з йонним і ковалентним полярним зв’язками) Речовини, розчини й розплави яких не проводять електричний струм, називаються неелектролітами (це прості речовини: неметали, речовини немолекулярної будови, більшість органічних речовин) Повідомлення теми, мети уроку
Вивчення нових знань Методи роботи: розповідь вчителя, мультимедійна презентація. Розповідь вчителя Чому розчини й розплави кислот, основ і солей проводять електричний струм? Необхідно згадати особливості будови молекули Н2О (диполь, з ковалентним полярним зв’язком) Дисоціація натрій хлориду. Розповідь учителя та демонстрація медіа-слайду або таблиці. NaCl ↔ Na+ + Cl - Розчинення у воді речовин з ковалентним полярним зв’язком Розповідь вчителя та демонстрація медіа-слайду - схеми дисоціації НCl НCl ↔ Н+ + Cl - Такі уявлення про дисоціацію у водних розчинах сполук сформувались не відразу. Сванте Арреніус та інші прихильники фізичної теорії назвали цей процес електролітичною дисоціацією. Електролітична дисоціація – це розпад електролітів на йони в розчині або розплаві. Основні положення електролітичної дисоціації сформулював шведський учений Сванте Арреніус у 1887 році, за що в 1901 році отримав Нобелівську премію з хімії. Узагальнення і систематизація знань. Основні положення ТЕТ: Дисоціація електролітів відбувається під дією полярних молекул розчинника. Підсумок уроку Сьогодні ми дізнались, що розчинення - складний процес: Які явища супроводжують розчинення (руйнування граток, дифузія, гідратація, дисоціація)?
Домашнє завдання Опрацювати матеріал параграфу, відповісти на запитання до нього, виконати вправи. Написати рівняння дисоціації в розчинах таких речовин: K2SO4, H2SO4, BaCl2, HBr, AlCl3
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |