| Головна » Біологія |
Литвин Алевтина “ Популяція “ Основні поняття про популяцію Популяція — сукупність організмів, що займають обмежений ареал (територія поширення якогось об'єкта або явища), мають спільне походження за фенотипом та географічно ізольовані від інших популяцій даного виду. Ріст популяції — співвідношення народжуваності і смертності. В еволюційній теорії, популяція - група особин, здатна до більш-менш сталого самовідтворення (як статевого, так і безстатевого), вона відособлена (зазвичай географічно) від інших груп, з представниками яких (при статевій репродукції) потенційно можливий генетичний обмін. З точки зору популяційної генетики, популяція - це група особин, в межах якої ймовірність схрещування у багато разів перевершує ймовірність схрещування з представниками інших подібних груп. Зазвичай говорять про популяції як про групи в складі виду або підвиду. Кожен вид організмів у процесі свого історичного розвитку пристосовується до певних умов існування, що визначає його ареал. Взаємодія популяцій виду з усім комплексом екологічних факторів певного середовища існування, в тому числі з популяціями інших видів, визначає місце його популяцій у системі біогеоценозу - екологічну нішу. Екологічна ніша Екологічна ніша - це просторове і трофічне положення популяції певного виду в біогеоценозі, комплекс його взаємозв'язків з іншими видами і вимог до умов довкілля. Екологічна ніша популяції певного виду в даному біогеоценозі визначається як абіотичними факторами, так і біотичними (взаємодіями з популяціями інших видів). Від біотичних факторів залежить, наскільки екологічні можливості певного виду будуть реалізовані в умовах конкретного біогеоценозу. Чим ближчі екологічні ніші популяцій різних видів в одному біогеоценозі, тим гостріша між ними конкуренція за ресурси. Внаслідок такої конкуренції або один вид витискує інший з даного біогеоценозу, або їхні вимоги до умов довкілля (характеру їжі, просторового розміщення, часу розмноження тощо) змінюються (мал. 127). Що таке життєві форми організмів? Пристосування еукаріотичних організмів до певних умов середовища неодмінно позначається на їхній будові та процесах життєдіяльності. Так виникають морфофізіологічні адаптації, які сприяють успішному здійсненню життєвих функцій і виживанню організмів кожного виду. Якщо організми віддалених систематичних груп мешкають у подібних умовах, у них можуть формуватися і подібні адаптації. Наприклад, ласти китоподібних і ластоногих (ссавців, які пристосувалися до життя у водному середовищі) зовні нагадують плавці акул (хрящові риби). Тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов середовища і певного способу життя називають життєвою формою. Життєва форма свідчить про спосіб життя виду і є одиницею екологічної класифікації організмів. У тварин класифікація життєвих форм залежить від того, який критерій покладено в її основу (тип живлення, характер місцеіснування тощо). Наприклад, серед ссавців можна виділити такі життєві форми: наземні (коні, зебри, вовки), підземні, або землериї (кріт, сліпак), деревні (білки), повітряні (кажани), водяні (китоподібні, ластоногі). У рослин життєва форма - це насамперед їхній зовнішній вигляд, який відображає характер пристосованості до умов середовища. Так, у вищих рослин, виділяють такі життєві форми: дерева, кущі, напівкущі, трави (мал. 128). Серед цих життєвих форм незалежно один від одного можуть виникати ліаноподібні форми, сукуленти (багаторічні рослини із соковитим стеблом або листками), сланкі форми та ін. Популяція як структурна одиниця виду характеризується певними показниками. Так, кожна популяція має певну чисельність, тобто кількість особин, які її складають. Кожна популяція в біогеоценозі займає певну площу або об'єм (популяції мешканців водойм). Густота популяції визначається середньою кількістю особин, що припадає на одиницю площі або об'єму. Біомаса - це маса особин у перерахунку на одиницю площі або об'єму. Народжуваність - кількість особин популяції, які народилися за певний час, а смертність - кількість особин, яка гине за цей самий час. Різниця між народжуваністю і смертністю становить приріст популяції. За певних умов він може бути або позитивним, або негативним. Цікаві факти У Чорнобилі відновлюється екосистема та зростають популяції рідкісних тварин Фахівці з питань охорони навколишнього середовища оприлюднили цікаві дані, згідно з якими в Чорнобильській зоні відновлюється екосистема, і чим далі, тим активніше йде процес відновлення. За словами вчених, навіть покинуте місто Прип'ять, яке називають «містом-привидом», являє собою своєрідний заповідник. Вулицями міста ходять дикі тварини: лисиці, вовки, кабани та зайці. Варто відзначити, що відразу після вибуху енергоблоку на ЧАЕС в Чорнобильській зоні вимирали багато видів живих організмів, включаючи тварин і рослини. З'явилися мутанти, які жили недовго, не даючи потомства. Але після завершення періоду напіврозпаду цезію та стронцію, тривалість якого становить 30 років, почалося відновлення екосистеми. Зараз в Чорнобильській зоні з'явилися ведмеді, відновилася популяція рисів, крім того, популяція оленів перевищує тисячу голів. Навіть коні Пржевальського, яких завезли в зону, розмножилися – їх тепер 78 особин. Вчені нарахували 13 видів кажанів, серед яких є один досить рідкісний вид – гігантська вечірниця. Зникають імператори лісів Незважаючи на те, що ці тварини занесені до Червоної книги України, охороняються низкою міжнародних екологічних конвенцій і полювати на них забороняє закон, їхня чисельність за останні п`ять-сім років скоротилася з 720 до 250 голів. Якщо така тенденція збережеться й надалі, то екологи попереджають, що до 2015 року на території України не буде жодного представника цього виду ссавців. До речі, Адам Міцкевич називав зубрів імператорами лісів. І недарма: вони вважаються найбільшими і найдревнішими ссавцями Європи. — Колись Україна мала одну з найбільших популяцій зубрів у світі. Ще кілька років тому найбільше цих тварин було в Чернівецькій області — близько 70 голів. За ініціативи буковинських спеціалістів, науковців та громадськості в березні цього року було проведено інвентаризацію тварин. Всупереч інформації, яку надавав нам письмово Державний комітет лісового господарства, що нібито там приблизно 80 зубрів, за даними інвентаризації, їх усього 20, — продовжив Іван Парнікоза. — Сумнівною є ситуація на Київщині. У національному парку «Залісся» теж було велике стадо зубрів. Про те, чи є воно таким і досі, ніхто з представників громадськості, науковців та журналістів не зміг отримати точних даних. Отже, ми звернулися до Генеральної прокуратури з проханням провести розслідування і притягнути до відповідальності службовців Держкомлісгоспу України, які надавали неправдиву інформацію про кількість зубрів.
Схожі навчальні матеріали: | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |