Мета: подати учням відомості про національні традиції; виховувати почуття поваги до Батьківщини; розвивати культуру мовлення, відчуття слова, навички сценічного мистецтва.

Обладнання: рушники, національний посуд, аудіозаписи (пісні «Зеленеє жито, зелене…», «Ой у вишневому садочку», «Грицю, Грицю, до роботи…», «Вареники», «І в нас, і у вас хай буде гаразд»).

Перебіг заходу

Лунає мелодія української пісні.

Учитель-словесник

Українські вечорниці
Починаємо в цей час!
Хай веселий сміх іскриться
В серці кожного із нас!
Хай дзвінке вкраїнське слово
Пружно рветься в небеса!
Наша пісня пречудова
Хай ніколи не згаса!
Обійдіть весь світ безмежний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб пісенний,
Як у нашій Україні!

Забігає юрба хлопців.

1-й хлопець. Ой, аби не взяв ноги під руки, то був би не втік.

2-й хлопець. Еге ж, а я свої аби не взяв на плечі, то собака була б полатала штани.

3-й хлопець. Що це ви, хлопці, захекалися, наче за вами сто вовків гналося?

1-й хлопець. Та ми ось із Юрком розібрали тин у Романа Палія. Жодного кілка вранці не знайде. Це йому за те, що не пускає Галю на вулицю. 2-й хлопець. А він почув, ну і спустив свого Бровка.

Сміються.

4-й хлопець. А ми зі Степаном ворота Івана Пісного кинули в ставок.

5-й хлопець. А я бачив, як хлопці викотили комусь на хату воза і регочуть, аж за поли беруться.

6-й хлопець. А ми з Миколою сусідові копицю сіна розкидали. Ото буде, як він лаятиметься...

3-й хлопець. Знатиме, як гульню біля себе на вигоні розгонити.

1-й хлопець. Та що там сіно! Мій дід розповідав, що коли він парубкував, то клуню з хлопцями розібрав до ранку моєму прадідові — за те, що не дозволяв своїй доньці, тепер моїй бабусі, зустрічатися з ним.

5-й хлопець. Іду, дивлюся, дівчата збираються на вечорниці. Думаю, зайду. А вони не пустили.

6-й хлопець. Та ти що?

5-й хлопець. Що? Що? Дивлюся — дерево близько біля хати. Взяв сніпок, виліз на дах і вкинув у димар, двері підпер дровинякою — і ось я перед вами.

1-й хлопець. Тепер нехай попробують розтопити.

Сміються.

2-й хлопець. Побешкетували добряче — треба й честь знати.

3-й хлопець. А тепер куди гайнемо?

4-й хлопець. Як куди? До колодязя. Дівчата ж по воду будуть приходити, то посмішимо їх, полякаємо.

5-й хлопець. Гайда! Та не запізнюйтеся ж на вечорниці, калиту будемо кусати...

Виходять.

Вечір. Господиня робить останні приготування.

Господиня. Доброго вечора, шановні добродії! Рада вас вітати у своїй оселі. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Прибігали ж дівчата, щоб зібратися у мене на вечорниці. То хіба їм відмовиш, адже, як кажуть, «На Андрія робиться дівкам надія».

Коли ми ще дівували, то, як зачуєш де-небудь вечорниці, біжиш, аж тини тріщать, а тепер... он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще не почалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився.

Дочка (вишиває). Мамо! Мамо! Не кажіть такого. Прислухайтеся. Чуєте: он уже дівчата йдуть. Зараз буде весело нам усім!

Чутно сміх, стук у двері. Господиня радо відчиняє двері, запрошує дівчат.Господиня. Прошу! Прошу! Заходьте, будь ласка!

Дівчата (разом). Добрий вечір у вашій хаті!

Господиня. І вам вечір добрий, дівчата!

1-ша дівчина. Зичимо, щоб жили багато!

2-га дівчина. Щоб сіяла радість у хаті!

3-тя дівчина. Щоб здоров’я добре мали!

4-та дівчина. Пісню й жарт не забували!

Дочка. Мамо! Гості вже в хаті. Тож заспіваймо вашу улюблену «Зеленеє жито, зелене...»

Дівчата співають пісню.

Дочка. А де це наші хлопці поділися? Чому їх так довго немає?

У цей час долинула пісня «Ой там за лісочком», яку співають хлопці, йдучи на вечорниці. Стук у двері.

1-й хлопець. Пустіть нас до хати!

1-ша дівчина. Гарненько попросіть!

Хлопці знову стукають.

2-га дівчина. Агов! Хто такий?

2-й хлопець. Пес рябий!

3-й хлопець. Баран круторогий!

4-й хлопець. Ведмідь клишоногий!

Хлопці (разом). Пустіть до хати!

3-тя дівчина. Не пустимо в хату, бо дуже вас багато!

5-й хлопець. Пустіть, бо гірше буде!

4-та дівчина. Як чемно попросите, то пустимо.

6-й хлопець. Дівчатонька-голуб’ятонька, ми прийшли не битися, ми прийшли миритися, сьогодні ж Андріїв вечір.

Господиня. Просимо вас до хати разом із дівчатами Андрія святкувати.

Хлопці і дівчата співають пісню «Ой у вишневому садочку».

Дочка. Що ж це за вечорниці без ігор?

Починаються розваги.

1-ша дівчина. Давайте подивимося, дівчата, хто за кого вийде заміж?

Підходить до оберемка дров і бере їх у руки. Перекладає і приказує: «Вдівець, молодець, вдівець, молодець...»

Господиня. От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі вийти за молодого парубка. 2-га дівчина. За Гриця!

Дівчата співають пісню «Грицю, Грицю, до роботи».

1-ша дівчина. Не хочу такого лінивого парубка!

3-тя дівчина. Ой, дівчата, а послухайте, як я ворожила, йдучи на вечорниці.

Дівчата (разом). Розказуй, розказуй...

3-тя дівчина. Зайшла в курник, спіймала курку і півня, хвости зв’язала, а щоб не кричали, решетом накрила. Чую, мовчать. То я їх і випустила. Курка у свій бік швидше перетягнула, — значить я чоловіком верховодити буду.

Гра «Чий чобіт перший?»

Господиня переставляє черевики дівчат до порога, чий буде перший біля порога, та першою вийде заміж.

4-та дівчина. Дівчата, а ще поворожимо на 9-го кілка, як будемо йти додому. Мені мати розказувала, вони у молодості так ворожили.

5-та дівчина. А як це?

4-та дівчина. Підходиш до тину і починаєш рахувати кілки. До дев’ятого кілка добре придивися. Який кілок — такий і суджений: кривий — старий, рівний — молодий, з корою — багатий, без кори — бідний.

6-та дівчина. Сьогодні ворожать цілий вечір. Я ще знаю. Удома лягайте на нове місце, під ліжком ставте тарілку з водою, будуйте із трісочок місточок і загадуйте сон. Хто переведе тебе через місточок, той і буде твоїм судженим.

1-й хлопець. Дівчата, а нам поворожите?

Господиня. Ні, хлопцям цього вечора не гадають. Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час калиту піднести.

Дівчата і хлопці (разом). Сонце заходить, а калита сходить (тричі).

Хлопці піднімають калиту, а друга дівчина несе горщик каші на рушникові і каже: «Калито наша, оце тобі каша, а нам дай краси і сили, щоб ми у світі славно жили».

2-й хлопець

Ой, калита, калита,
З чого ти вилита?

3-тя дівчина

Ой, я із жита сповита,
Для красного цвіту
По білому світу. Щоб ви мене смакували
І горя не знали.

1-й хлопець. Дозвольте мені бути паном Калитинським! Де мій квач і мазниця?

Господиня подає.

Калитинський. Хто першим до Сонця-калити поїде?

Хлопці штовхають один одного.

3-й хлопець. Ну, гаразд, у мене рука легка. Чи пан, чи пропав, або коржа вкушу, або...

Калитинський. Або квачем впишу.

1-ша дівчина. Михайле, чому коня не береш?

Подає кочергу.

Хлопець бере кочергу і примовляє: «Їду, їду калиту кусати».

Калитинський. А я буду сажею писати!

3-й хлопець. А я вкушу!

Калитинський. А я впишу!

Хлопець намагається вкусити, а Калитинський маже квачем.

Калитинський. А хто ще калити хоче? Калита, калита солодка така! Хто вкусить калиту, тому всю зиму світити сонце буде, тому добро буде в хаті.

Всі хлопці (по черзі). І я калиту вкусити хочу.

По черзі кусають калиту.

Господиня. Оскільки калита надкушена, мусимо її з’їсти. Тому, хто надкусив, доручається її зняти.

Хлопець дає дівчині, вона розламує і пригощає присутніх.

Господиня. Будьте здорові з калитою, з пресвітлим празником Андрія! Ой лишенько, про вареники забули.

Дівчата пригощають хлопців варениками.

1-ша дівчина. Чим багаті, тим і раді. Усім, що маємо, вас пригощаємо.

Лунає пісня «Вареники».

Всі учасники свята (по черзі промовляють)

— Нехай наша хата всім буде багата!

— І хлібом, і сіллю, й великим добром.

— Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям.

— І піснею. Й сміхом. І сімейним теплом. — І ще ми бажаємо, щоб ви не хворіли.

— Душею і серцем були молоді.

— До рідного краю любов’ю горіли.

— І користь приносили рідній землі!

Хлопець і дівчина (разом). Дякуємо господині за теплу й привітну хату.

Господиня. Спасибі й вам. Будьте здорові йдучи.

Лунає пісня «І в нас, і у вас хай буде гаразд».