| Головна » Молодші класи » Сценарії свят |
Вечорниці (Піч, стіл, лавки, горщики, рогачі, кочерга, рушники, ряднинки, стільці, відра, коромисло. На заднику сцени – місяць, зорі.)
Дід: Щось добреньке з’їсти хочу Тільки що - не знаю й сам.
Баба: Голови б ти не морочив! Що зварила – те й подам.
Дід: Варенички, борщ і каша, В животі від них бурчить.
Баба: Вередливий став ти, діду, Що тобі іще зварить?
Дід: Знаю, бабо, ти не сердься, Я, мабуть, би з’їв оце… Коровай із борошенця, А туди ще вбить яйце.
Баба: От же клятий! Хоч бери й тікай із хати. Будь по-твоєму, спечу. (Виходить)
Дід: Ти готуй, стара, швиденько. Повечеряєм гарненько. (Баба в мене молодець!) Але гріх самому їсти Цей рум’яненький хлібець.
(Входить баба) Дід: Пам’ятаєш, моя люба, Як були ми молоді Напечеш, бувало, хліба – Повна хата молоді …
Баба: О-о-о…! Танці, співи, сміх до ночі, Вечорниці… А тепер…?
Наталко, ти вже впоралась по господарству?
Наталка: Впоралась, впоралась. Вже й темно, зорі зійшли, А дівчат немає.
(Стук у двері)
Дівчата: Господарю! Господарю! Чи впустите до хати?
Наталка: Піду відчиню! Заходьте! Заходьте!
Дівчата: - Доброго Вам здоров’я, господарі!
Баба: Казали Боги, щоб і ви помогли! І ви будьте здорові. Заходьте!
Дівчата: То ми оце перші прийшли?
Наталка: Атож. Роздягайтеся, готуйтеся. Будьте, як дома.
Дівчата: Я в печі розпалю. А я попідмітаю долівку. Наталка: Та що ви? Піч протоплена, хата підметена. Допоможіть лише вареників наробити.
Дівчата: Та це ми швидко зробимо, та ще всі гуртом!
Наталка: Одарко, а ти візьми відра, коромисло та принеси води свіжої.
Одарка: Добре, принесу водички свіженької.
Наталка: Ну, дівчата, беремось за вареники!
(Сідають за стіл, розмовляють, роблять вареники)
Баба: Щось вас сьогодні не густо. Парубки десь забарились.
Дівчата: Та й дівчата не всі прийшли. - Катря заміж вийшла, то вже й не прийде. - Оленка з Петром від людей ховаються. - Мотря з Галиною до тітки Варки на вечорниці завжди бігають. Їм туди ближче. - А Галину мати не пустила. Казала: «Як підеш, то як візьму батога, то битиму, ой битиму!»
(Дівчата співають пісню «Била мене мати» і водночас ліплять вареники)
(Стук у двері — парубки прийшли)
Хлопці: Господарю! Чи впустите до хати? Вміємо співати, танцювати! Баба: Заходьте, хлопці!
Хлопці: - Добрий вечір, господине!
Дід і баба (співають та пританцьовують)
Варенички непогані. Варенички у сметані.
Хлопці: Вечорниці починаймо, Славну пісню заспіваймо!
(Виконується пісня «Ой, є в лісі калина»)
Катря: Мені сьогодні такий сон приснився! Ніби йду я полем, а назустріч, далеко-далеко, парубок! Та такий гарний! Чорнявий! Високий! Я задивилася на нього, спотикнулась і впала… А він підходить і руку подає…
Дівчина: І що?
Катря: (сердито) Та!.. Мати розбудила! Корову доїти! До чого це, тітко Наталко?
Наталка: А до того, що заміж ти хочеш. От що, Катре!
Катря: Та ви все жартуєте!
Дівчина: А я знаю, як на хлопців ворожити!
Дівчата: Як?
Дівчина: Треба напекти балабушок – кожна дівчина одну. Потім розкласти їх на долівці, випустити собаку, чию балабушку першу з’їсть, та дівчина й вийде перша заміж.
Дівчина: Так балабушок у нас немає!
Дівчата: От біда! А вареники підійдуть?
Наталка: Підійдуть! Дівчата, беріть по варенику та позначте кожна свій. Розкладайте на рушнику!
(Заходить Одарка з коромислом та відрами)
Дівчина: Одарко, ти, мабуть, заснула біля криниці чи що?
Одарка: Та!... Роман причепився, з відер воду виливав! Отам, у полі…
(Дівчата співають пісню «Ой у полі криниченька»)
Одарка: А чого це ви вареники на долівці порозкладали?
Дівчина: Ворожити будемо! Клади й свого! Слухай, треба випустити собаку і чийого першого вареника з’їсть, та дівчина першою і вийде заміж.
Одарка: (здивовано) У цьому році?
Дівчина: Авжеж!
Одарка: Так впускайте ж Сірка!
Наталка: Та нема ж Сірка дома. Ще на тому тижні світ за очі забіг – старий був. Останнім часом так і з будки не вилазив.
Дівчина: Що ж його робити? Одарко, а Роман ще коло криниці?
Одарка: Мабуть, ще там. Я ж води так і не набрала. А навіщо він тобі?
Дівчина: А ми його замість пса використаємо! Він же не знає, де чий вареник, от хай і з їсть. Одарко, гукай Романа.
Одарка: (гукає) Ром-а-а-а-н-е-е-е! Рома-а-а-а-н-е-е-е!
(Заходить Роман)
Роман: Чого тобі? Добрий вечір! Доброго здоров’ я всім!
Дівчина: От що, Романе! Бачиш вареники?
Роман: Ну, бачу!
Дівчина: Ото ж бери одного та й з’ їж, чи два, а то й всі поїж.
Роман: Та я не голодний!
Дівчина: Дівчата ворожать, просять, з’їж!
Всі дівчата: З’ їж, Романе!
Роман: От причепились! Ну, добре вже, з’ їм. (Пробує руками) Холодні вже. О, оцей найтепліший. З’ їм цей.
(Дівчата сміються)
Роман: А чого це ви хихикаєте?
Дівчина: Та з’ їв ти вареника Мотриного, то в цьому році вона першою й вийде заміж.
Роман: Опа! То скоро й на весіллі погуляємо!
Дівчина: Дівчата, давайте затанцюємо. Нехай наша баба молодість згадає.
(Виконується танок)
Хлопець: А я оце йшов вулицею, коли це чую: Хто це стукає завзято до кожного дому? То гукають жовтенята: — Збір металолому! На порозі вже хлоп’ ята. А бабуся з печі: — Ой, скоріш би поховати Всі залізні речі! Бо в сусідки у Варвари Жовтенята з дому Потягли і самовара До металолому… — Не турбуйтеся задаром!- Каже їй Пилипко,- Як немає самовара --- Можем взяти й ліжко!
Хлопець: Бабусю, а ваша онука ходила до школи?
Баба: Ходила.
Хлопець: Ото, мабуть, я її і не впізнав.
Нашу Нату не впізнати,--- Модна зачіска у Нати. Дивна зачіска нова: Розкуйовджене волосся,- На всі боки піднялося,- Мов копиця, голова! Ната в класі йде до парти, А навколо смішки-жарти. - Звідки зачіски нові? Посміхнувся Боря хитро: - Це, мабуть, від того вітру, Що у неї в голові!
Парубок: А мені було: Пірнув аж на дно я У море студене, Аж раптом: акула Прямує до мене. Роззявила пащу, Як тільки могла… А я тут як свисну! – Вона й утекла!
Молодь: А як же ти свиснуть На дні умудрився? Ти, часом, не в рака Свистіти навчився?
Гумореска (два виконавці)
— Ти давно сидиш з вудками на Дніпрі? — Та не дуже, - від ранкової зорі. — А чому нема улову в рибака? — Не ловив я. Вчив я плавать черв’ яка.
Хлопець: А яке ж свято без снігу? Подивіться за вікно. Падає тихесенько сніг-сніжок.
(Виконується пісня «Перший сніг»)
Дівчина: Така завірюха надворі піднялася! Закрий щільніш кватирку, Борю, Бо дуже холодно надворі.
Боря: А як закрить її щільніше, Хіба надворі потепліша?
Дід: А послухайте, що вам старий розкаже, - Скажи, зозуле, скільки літ? - Ку-ку! – зозуля у отвіт. Панько сміється: - Дуже мало! – всього два роки накувала! Сестричка ж мовила Паньку: - Я знаю, чому тут два ку-ку! Від неї правду ти почув: Два роки ти у другім був.
Дівчина: Мне хустиночку в руці, Гірко плаче Віра: В мене п ять було стільців, - А тепер – чотири. Взявся братик рахувать: - 1, 2, 3, 4, 5! - Віро! Плакати облиш: ти ж на п’ ятому сидиш!
Хлопець: Хлопці, дівчата, я вчора з поросятами балакав. - Не впізнать вас, поросята, Ви чистенькі, мов качата, - Ми сьогодні покупались, На хро-хроніку знімались.
Дівчина: Гей, дівчата, парубки, нумо грати у сніжки!
(Грають у сніжки, потім виконують пісню «Свято зими»)
Дівчина: А у баби Гапки так уже і квочка сидить. Бабуся каже: - Глянь в гніздечко! Курчатко клюнуло з яєчка.
Хлопець: Розказали про курча, А я вам про цапка. У цапка борідка сива, Шолудлива, некрасива І на ній мов павучки, Реп’яшки та колючки.
Треба, цапе, поголиться! А цапок мені таке: - Ме – ке – ке! Ніби каже: - Розумію, Та голитися не вмію…
Парубок: - Ого! Де це ти порвав штани? Лазив знов по кавуни?
Лазив я по дині.
Молодь: Розплакалось хлопча:
Візьми їх у печі!
Я думав їх нема!
Молодь: Хлопці, дівчата, хто відгадає загадку? Я голочками вкрита. Без листя деревинка. Мій дім – лісок хороший. Скажи, хто я?
Дівчина: Молодці, швидко відгадали.
(Співають пісню «Ой ялинко, зелененька»)
Парубок: Щось ми, хлопці, засиділись. Гей, музики, заграйте такої, Щоб аж у хаті було тісно.
(Виконується гопачок. В цей час Семен засинає на стільці.)
Дівчина: Хлопці, дівчата, дивіться! Наш Семен заснув!
Семен: - Га! Що? Я не спав!
Дівчина: Ти спиш, Семене, при вікні?
Семен: Ні!
Дівчина: То, може, плачеш в тишині?
Семен: Ні!
Дівчина: Одержав вісті ти сумні?
Семен: Ні!
Дівчина: А двійок не було в ці дні?
Семен: Ні!
Дівчина: То просто думаєш, дивак!
Семен: Так.
Дівчина: Про що ж ти думаєш, Семене?
Семен: ( відштовхує дівчину) (Сердито) Щоб відчепилась ти від мене!
Дівчина: Вже й вечірній морок висне. Нічка зорі запалила. Українська наша пісня Серце й душу звеселила.
(Виконується пісня «Ой, чий то кінь стоїть»)
Баба: Гарні вечорниці в нашій хаті! Добре, що прийшли до нас на вечорниці. Бачу, вмієте веселитись, жартувати, танцювати.
Дід: І ми, старі, згадали свою молодість. Та на порожній шлунок не довго жартуватимеш. А що, бабо, вареники готові?
Баба: Готові. То ж сідайте до столу, будь-ласка.
Баба: А глядачів скільки у залі? То це теж наші готі, І по очах бачу, теж вареничків хочуть. Зараз, зараз скуштуєте. Дівчата, пригощайте гостей. (Дівчата роздають вареники)
Дівчина: Ой, мабуть, давайте, люди, За гостину дякувати будем І за те, що гарно приймали. І за те, що смачно частували.
Хлопець: Нехай ваша добра хата Буде радістю багата І ділами, й пирогами, І гостями, і друзями.
Дівчина: А ще бажаємо сили, Щоб ніколи не хворіли, Щоб люди поважали, Щоб діти шанували.
Хлопець: Щастя, здоров’я не на один рік, А на цілий вік!
Всі: З Новим роком!
(Виконується пісня «Новий рік»)
Дівчина: Отакі-то вечорниці! Добраніч, господарі!
Всі: На все добре!
Хлопець: А на прощання заспіваємо ще пісню та й розійдемося по домівках.
(Виконується пісня «Розпрягайте, хлопці, коней»)
Автор: Меденець П. І. | |
| Переглядів: 1004 | |
Схожі уроки:
| Всього коментарів: 0 | |