Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів про рецептивні види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання), їх різновиди, удосконалювати вміння сприймати почуте і прочитане, ставити запитання до тексту; розвивати рецептивне мовлення, мислення (аналітичне, синтетичне, критичне); виховувати духовність, любов до читання.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь і навичок.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Мотиваційно-організаційний етап.

Мотивація навчальної діяльності учнів

ІІ. Інформаційний етап

Актуалізація опорних знань учнів (відомостей про мовленнєву діяльність, аудіювання/читання).

Довідкова інформація

Види мовленнєвої діяльності — аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння й письмо. Говоріння й письмо є продуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт), аудіювання й читання — рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).

Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання — 45 %, говоріння — 30 %, читання — 16 %, письмо — 9 % (див. діаграму).                        

Аудіювання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті на слух і розумінні людського мовлення, є основою спілкування. Розрізняють репродуктивне та продуктивне аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У школі до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів та підготовки до творчих робіт. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Сприймати усну інформацію можна глобально, докладно й критично.

Різновиди аудіювання

1) глобальне або ознайомлювальне вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, уміння визначити тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи;

2) докладне або вивчальне передбачає найповніше сприймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту кожного з його елементів;

3) критичне, ґрунтуючись на глобальному і докладному, вимагає аналізу сприйнятих тверджень; висловлення власної думки, оцінки з приводу почутого, критичного осмислення сприйнятого на слух.

Читання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті й розумінні писемного тексту, в декодуванні графічних символів, тобто перекладі буквеного коду в мисленнєві образи, що реалізується в зовнішньому або внутрішньому мовленні. Розрізняють читання вголос і мовчки. Основною ознакою читання вголос є використання позамовних засобів (інтонації, сили та темпу, тембру голосу, міміки), дотримання

орфоепічних, акцентуаційних норм на відміну від читання мовчки, що передбачає безшумне сприймання в оптимальному темпі писемної інформації та її розуміння. У школі до читання вголос вдаються у процесі колективної роботи, навчання й удосконалення виразного читання, проведення переказів та диктантів. Під час індивідуальної роботи з текстом вдаються до читання мовчки. Сприймати писемну інформацію можна глобально, детально

й вибірково.

Різновиди читання

Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту зрозумівши найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.

Для навчання найдоцільнішим вважається поглиблене (вивчальне, критичне, творче) читання. У процесі такого читання не просто сприймається інформація, читач з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, що передбачає якомога повніше охоплення змісту тексту з метою максимально повного і точного розуміння інформації. Це уможливлює ефективне запам’ятовування сприйнятого. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

Вибіркове читання — це швидке читання, у процесі якого читач, охоплюючи текст загалом, фіксує увагу тільки на потрібних йому аспектах, одержує якусь конкретну інформацію. Його здебільшого застосовують для повторного читання книжки після попереднього перегляду. Сторінки перегортають, доки відшукають потрібне місце, яке читають, застосовуючи вже інший вид читання — вивчальне (поглиблене).

Останнім часом виокремлюють ще один вид читання — сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.

• Сформулюйте висновки щодо сприйнятого.

ІІІ. Процесуально-діяльнісний етап

Актуалізація знань учнів щодо технології аудіювання (читання)

Групова робота

• Читання тексту, розробка тестових завдань до нього.

Зазвичай на уроках вам пропонується виконати тестові завдання після сприймання тексту. Сьогодні спробуйте виступити в ролі вчителя-методиста і самостійно розробити такі завдання до запропонованих вам текстів.

Тестові завдання мають відповідати таким вимогам: 12 тестових питань з 4-ма варіантами відповідей, що відображають розуміння фактичного змісту почутого висловлювання, теми і основної думки тексту; причиново-наслідкових зв’язків, мети висловлювання; адекватне сприймання особливостей побудови й мовного оформлення (виражально-зображувальних засобів), типу і стилю тексту, оцінку і власне ставлення до сприйнятого тощо.

ГАРНА КНИГА — АБЕТКА ДЛЯ ДУШІ

Як не прикро визнавати, але в нинішньому житті чи не весь вільний час заполонив домашній телевізор із бойовиками, детективами і трилерами, а книги залишилися в минулому, як і книжковий бум, який спостерігали 20–30 років тому. Тоді люди не уявляли жодного дня без книги і з рук у руки передавали збірки поезій Василя Симоненка і Ліни Костенко, романи Михайла Булгакова та повісті Василя Бикова. Інтелігентна людина не могла собі дозволити не прочитати твори Василя Земляка, Павла Загребельного, Юрія Мушкетика… Сьогодні ж більшість людей тамує інформаційний голод і забезпечує емоційні потрясіння з допомогою телевізійного екрана, а в газетах вишукує кримінальні страхіття і скандали.                                       

Як тут не згадати відомого булгаковського професора Преображенського, який застерігав: «Боже вас бережи, не читайте до обіду радянських газет…

Я провів тридцять спостережень у себе в клініці. І що ж ви думаєте? Пацієнти, які не читали газет, почували себе чудово. Ті ж, яких я спеціально змушував читати «Правду», втрачали у вазі. Мало цього. Знижені колінні рефлекси, поганий апетит, пригнічений стан духу…» Автор цих рядків був лікарем, і він, як і сьогоднішні ескулапи, обстоював думку, що постійне читання негативної інформації може призвести до пригніченого стану, та й до хвороби недалеко. Цим матеріалом хочемо привернути увагу читачів до цікавої теми — лікувальні властивості книги, посилаючись на досвід лікаря-психотерапевта В. Клешича.

Дивовижний лікувальний вплив книг відомий здавна. Ще Нестор у Лаврентіївському літописі (1037 р.) зазначав: «…книги є глибина, бо самі в печалі втішаємося». Відгомоном цього твердження стала фраза відомого київського бібліотекаря П. Должикова: «…кабінет для читання — аптека для душі».

Можна було б обійтися без цих сентенцій, оскільки ми, самі того не підозрюючи, під час хвороби наближали одужання саме завдяки читанню. «Читаючи, я почував себе здоровішим, сильнішим… Позбавлений книг, я став в’ялим, мене почала поборювати незнайома мені раніше забудькуватість»,— писав у свій час М. Коцюбинський. Не потребує доведення думка, що дуже часто пацієнту більше необхідна бесіда з лікарем, ніж ліки. Але набереться

чимало випадків, коли «спілкування» з письмовим джерелом стає більш дієвим, ніж усна розмова.

Наприклад, відомий професор І. Вельвовський лікував пацієнта від неврозу. Бесіди не давали ефекту, але оскільки лікар і хворий не могли якийсь час бачитися, між ними зав’язалося листування. Воно несподівано й викликало сильнішу дію, ніж усі попередні зустрічі. Так буває у людей, в яких зорове сприйняття більш розвинуте, ніж слухове. Друковане слово на них діє сильніше, ніж розмова.

Лікування читанням входить як одна з ланок в систему психотерапії. Ще великий терапевт XIX ст. І. Дядьковський у своєму підручнику «Загальна терапія» (1836 р.) назвав читання одним із засобів медицини. Термін «бібліотерапія» почали використовувати у 20-ті рр. XIX ст. у США. За визначенням, прийнятим Асоціацією лікарняних бібліотек США, бібліотерапія — це використання спеціально відібраного для читання матеріалу як терапевтичного засобу в загальній медицині й психіатрії для вирішення особистих проблем за допомогою керованого читання».

Справді, під час захворювання дуже важливо діяти не лише на організм, але й на настрій, почуття і характер хворого. Це важливо при лікуванні не лише психічних порушень і неврозів, але й таких серйозних захворювань, як туберкульоз. При цьому книги підбираються так, аби підтримувати зацікавленість до життя, віру в одужання.

Не завжди корисно читати книги, в яких описується аналогічна хвороба пацієнта, іноді потрібно відволікти від конкретного діагнозу, переключити його думки в інше річище. Хоча підбір літератури проводиться психотерапевтом індивідуально в кожному конкретному випадку, однак існують також загальні принципи. Наприклад, той же І. Дядьковський стверджував, що різна за формою та змістом література впливає на організм по-різному.

Серйозний художній твір збуджує розумову діяльність і пригнічує емоції та пристрасті, які дуже сильно впливають на функціонування внутрішніх органів. Під час читання розважальної літератури отримуємо зворотний ефект.

Здавна говориться про цілющі властивості сміху, а значить і гумористичної літератури. Особливо цінними є сміх і радість, які приносять веселі книги хворим дітям. Відоме свідчення К. Чуковського про благотворний вплив книги Р. Е. Распе про пригоди барона Мюнхгаузена на дітей, які лікувалися в кістково-туберкульозному санаторії.

Бібліотерапія ефективна в багатьох випадках, коли необхідний вплив на особистість хворого. Ще у 60-ті роки співробітники кафедри психотерапії під керівництвом професора І. Вельвовського склали перелік книг, які можна рекомендувати в конкретних випадках.                             

Метод бібліотерапії психотерапевти використовують дуже зрідка. Сьогодні

активно порушуються питання про здорове харчування, а про розумове і духовне «живлення» говорити якось не прийнято. Але оскільки надто гостра їжа може викликати порушення у травленні, то й захоплення негативною інформацією може призвести до сумних наслідків. Треба читати і прислухатися до себе: після якої літератури ми почуваємо себе бадьорими і сповненими сил, яка пригнічує нас і вносить душевний дискомфорт. Можна порадитися у виборі літератури з психотерапевтом, щоб і справді читалося на здоров’я (з газети «Буковина»).

Орієнтовні тестові завдання

1. Про лікувальний вплив книг зазначав Нестор у літописі:

А Київському;

Б Лаврентіївському;

В Видубецькому;

Г Галицько-Волинському.

2. «…кабінет для читання — аптека для душі» — це вислів:

А І. Дядьковського;

Б І. Вельвовського;

В П. Должикова;

Г М. Коцюбинського.

3. Термін «бібліотерапія» почали вживати у:

А 20-ті роки XIX ст.;

Б 30-ті роки XIX ст.;

В 20-ті роки XX ст.;

Г 30-ті роки XX ст.

4. Текст належить до:

А художнього стилю;

Б публіцистичного стилю;

В наукового стилі;

Г розмовного стилю.

Учні продовжують формулювання тестових питань у групах.

ІV. Контрольно-рефлексивний етап

1. Презентація роботи груп (кожна група представляє сформульовані тестові завдання і пропонує іншій відповісти на них та оцінити свій рівень рецептивних умінь і навичок).

2. Конкурс на краще тестове запитання до тексту (чи відповідає програмним вимогам, містить варіанти відповідей, викликає інтерес і певні утруднення в учнів тощо).

3. Підсумки уроку (колективне складання пам’ятки «Як ефективно сприймати усний / писемний текст»).

Як ефективно читати книгу

1) Визначте мету читання.

2) Читаючи, виявляйте активність, фіксуючи ключові слова та фрази, ідеї та образи.

3) Виявіть, чим хвилює вас цей текст.

4) Закінчивши читання, знову перегляньте і визначте місця, які вас найбільше зацікавили.

4. Самооцінювання, взаємооцінювання, рефлексія щодо досягнення мети.

ІV. Домашнє завдання (на вибір)

• Доберіть цікавий текст для аудіювання/читання і сформулюйте запитання до нього.
• Запропонуйте ситуації, в яких людина змушена використовувати той чи інший різновид аудіювання/читання.

Запропонуйте однокласникам завдання, що передбачають використання певного різновиду аудіювання/читання.